Рішення

від 06.07.2020 по справі 925/1318/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року м. Черкаси справа № 925/1318/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Чернявський А.Л. - за довіреністю;

від відповідачів: Передерій В.Г. - адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Черкаської міської ради (м. Черкаси) до фізичної особи - підприємця Угнівенка Анатолія Васильовича (м. Черкаси) та до фізичної особи - підприємця Угнівенка Дмитра Анатолійовича (м. Черкаси) про стягнення 31 550,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про солідарне стягнення з відповідачів безпідставно утриманих ними коштів в розмірі 31 550,15 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України через неукладення із позивачем договору щодо землекористування під незавершеним будівництвом магазином по вул. Гагаріна, 130 у м. Черкаси.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.11.2019 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.12.2019 припинено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 28.11.2019 (а.с. 42-45) та зазначав, що невиконання відповідачами п. 2 рішення Черкаської міської ради від 04.11.2014 № 2-272 відбулося не з вини відповідачів, а в результаті бездіяльності позивача. Договір оренди землі між сторонами не укладено з вини позивача, тому підстав для сплати спірних коштів немає. Крім того ці кошти фактично є збитками позивача, які мають інший предмет доказування. Також зазначав, що відповідачі мають право перебрати на себе права орендаря земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 10.12.2005 року із ОСОБА_1 , у якої придбано об`єкт.

У відповіді на відзив (а.с.85-88) позивач заперечив проти відзиву на позов, вказавши, що до моменту оформлення відповідачами права оренди земельної ділянки на якій розташований об`єкт нерухомого майна, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, що є наслідком безпідставного утримання відповідачем у себе коштів, є за своїм правовим змістом кондикційними.

У судовому засіданні 06.07.2020 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. 13, ст. 74 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В справу приєднано всі докази і документи з процесуальних питань, які надавалися сторонами в ході розгляду справи на всіх стадіях. При цьому суд керувався ст. 2 ГПК України, якою, зокрема, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін і дослідивши зібрані у справі докази окремо та в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору міни нежитлових приміщень від 17.11.2009 зареєстрованого за № 11598 (а.с. 19) із гр. ОСОБА_1 фізична особа - підприємець Угнівенко Анатолій Васильович та фізична особа - підприємець Угнівенко Дмитро Анатолійович набули право власності на незавершений будівництвом магазин, готовністю 64 %, під літ. "А-2", що знаходиться в м. Черкаси, вул. Гагаріна, 130.

Рішенням Черкаської міської ради № 2-272 від 04.11.2014 (далі - Рішення, а.с. 21) відповідачам надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0499 га по вул. Гагаріна, 130 в оренду під незавершений будівництвом магазин (літ. А-2 готовністю 64%).

Пунктом 2 Рішення відповідачів було зобов`язано укласти з позивачем договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою по вул. Гагаріна, 130 з моменту набуття права власності на нежитлові приміщення у порядку встановленому чинним законодавством.

У березні 2017 року відповідачі звернулися до Черкаської міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки, що розташована за адресою м. Черкаси, вул. Гагаріна, 130.

Водночас відповідного рішення Черкаською міською радою на даний час прийнято не було, договір оренди земельної ділянки між сторонами не укладено.

Представником відповідачів надано докази, що на офіційному сайті Черкаської міської ради розміщений проект рішення за №1552-8-з "Про надання ФОП Угнівенку А.В. та ФОП Угнівенку Д.А. земельної ділянки в оренду по вул . Гагаріна, 130 ", на якій розташовано нерухоме майно (а.с. 46-47).

В цих документах мова йде про площу земельної ділянки за цією адресою 0,0320 га.

Відповідачі не надали доказів користування ними земельною ділянкою площею більше ніж 320 кв.м. за адресою вул. Гагаріна, 130 у м. Черкаси.

У відповідності до ст.206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно чинної ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

При цьому дана норма Земельного кодексу України не звільняє набувача майна від обов`язку належного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розміщені об`єкти нерухомості.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктом права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.

Частиною 2 ст. 83 Земельного кодексу України передбачено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування .

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції міських рад відносяться регулювання земельних відносин.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Пунктом 2 рішення Черкаської міської ради № 2-272 від 04.11.2014 (а.с. 21) зобов`язано відповідачів укласти з Черкаською міською радою договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою по вул. Гагаріна, 130 з моменту набуття права власності на нежитлові приміщення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Проект такого договору відповідачі не підписали (а.с. 28).

З доводів позивача вбачається, що відповідачі так і не виконали вимоги п. 2 рішення Черкаської міської ради від 04.11.2014 № 2-272, кошти не сплачували ні у вигляді орендної плати, ні у вигляді земельного податку, що стало підставою для звернення Черкаської міської ради до суду про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на земельну ділянку за період з 01.06.2014 по 01.06.2017.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 по справі № 925/771/18 позов до відповідачів було задоволено частково та стягнуто 25 015,33 грн. збитків за період з 18.07.2015 по 09.04.2017 за користування земельною ділянкою без договору.

Позивач доводить, що відповідачі продовжують ухилятися від оформлення із Черкаською міською радою договірних стосунків щодо землекористування чи відшкодування коштів за фактичне користування земельною ділянкою по вул. Гагаріна, 130 в місті Черкаси.

В своєму відзиві на позов відповідачі зазначають, що з листа Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 29.03.2019 № 1190-01-25 (а.с.42) вбачається, що проект договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за період з 02.06.2017 по 28.02.2019 був направлений відповідачам лише у березні 2019 року. А тому, до моменту отримання відповідачами екземпляру проекту договору про добровільне відшкодування збитків (неодержаного доходу), не було в діях відповідачів ні вини в завданні збитків, ні ухилення від виконання зобов`язання, що могло б привести до завдання збитків позивачу, як оцінють спірні кошти відповідачі.

Крім того, у відповідачів взагалі немає обов`язку на укладання договору про відшкодування збитків за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі 320 кв.м., оскільки в рішенні Черкаської міської ради від 04.11.2014 № 2-272 мова йде про іншу земельну ділянку площею - 0,0499 га. Крім того, відносини сторін повинні бути оформлені договором оренди земельної ділянки.

В позовній заяві позивач зазначив, що протиправна поведінка відповідачів полягає в ухиленні від вчинення дій щодо своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою. Однак, ця обставина, на думку представника відповідачів, спростовується наступними фактами.

На офіційному сайті Черкаської міської ради розміщений проект рішення Черкаської міської ради № 1552-8-з про надання відповідачам земельної ділянки в оренду по вулиці Гагаріна, 130 (а.с. 28).

З пояснювальної записки до проекту рішення вбачається, що підстава рішення: це заява від 10.03.2017 № 14237-з. Граничний термін прийняття рішення 10.04.2017 (а.с. 29).

Тобто, відповідачі ще 10.03.2017 звернулися до позивача із заявою № 14237-з про оформлення права користування земельною ділянкою площею 320 кв.м. і Черкаська міська рада до 10.04.2017 повинна була прийняти відповідне рішення про оформлення цього права або про відмову в оформленні права користування земельною ділянкою. Проте, станом на момент розгляду справи в суді, Черкаська міська рада не прийняла жодного рішення стосовно оформлення права користування земельною ділянкою відповідачам, тому вини відповідачів у виниклій ситуації немає.

Позивач натомість звертає увагу на те, що спір не стосується стягнення збитків. Для кондикційних зобов`язань (ст. 1212 ЦК України) не має значення вина особи, яка без належної правової підстави зберегла в себе кошти, належні стягувачу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Рішення Черкаської міської ради №2-272 від 04.11.2014 про надання відповідачам дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с. 21) чинне на час розгляду справи та у встановленому законом порядку не скасовано.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Судом встановлено і даний факт не заперечується сторонами, що відповідачі фактично користувалися земельною ділянкою площею 320 кв. м. по вул. Гагаріна,130 у м. Черкаси у вказаний позивачем період, оскільки на ній знаходиться нерухоме майно, що належало відповідачам та придбано у ФОП Чернецька Л.Б.

З моменту набуття у власність об`єкту нерухомості та прийняття рішення ЧМР № 2-272 від 04.11.2014 відповідачі використовують земельну ділянку без оформлення договору оренди землі.

Відповідачі в порушення свого зобов`язання передбаченого п.2. рішення міської ради від 04.11.2014, договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) з позивачем також не укладали.

В справі немає доказів, що питання з приводу укладення цих договорів вирішуються в даний час сторонами в судовому порядку з ініціативи відповідачів.

Водночас і позивач не був позбавлений можливості укласти із відповідачами договір оренди земельної ділянки у встановлений для цього термін.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідачі не заперечують, що будучи власниками об`єкту нерухомості, розташованого на спірній земельній ділянці, вони є користувачами цієї земельної ділянки.

Відповідачі з позивачем не виконали свого обов`язку щодо укладення договору про оренду землі, або договору про відшкодування збитків на виконання рішення міської ради від 04.11.2014 і при цьому в контексті правовідносин сторін вина відповідачів у виниклій ситуації значення не має.

Відповідачі протягом всього періоду користування земельною ділянкою площею 320 кв.м. з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомості не сплачували до бюджету м. Черкаси орендну плату за землю чи податок на землю, а позивач відповідно не одержував доходи в розмірі орендної плати за користування нею відповідачами. Доказів про протилежне у справу не подано.

Відсутність між сторонами справи чинних договірних відносин не є підставою для звільнення відповідачів від компенсації позивачу кошів за фактичне використання земельної ділянки в розмірі орендної плати, яку б міг одержати позивач при укладенні договору оренди.

Відносини між сторонами є кондикційними.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав при наявності договірного характеру спірних правовідносин, це унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. Такої обставини у взаємовідносинах сторін не встановлено.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності лише в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є лише сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідачів, як з власників об`єкту нерухомого майна, безпідставно збережених ними коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч.1 ст. 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 Земельного кодексу України). Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для автоматичного виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. З огляду на приписи ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка мала іншого користувача і на якій розташоване це нерухоме майно.

Суд вважає, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок (протилежні доводи відповідачів суд відхиляє), оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Встановивши факт використання відповідачами земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачами коштів у розмірі орендної плати за її використання, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів ст.ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2018 по справі № 922/323/18).

За результатами оцінки доказів у справі суд також прийшов до висновку, що відповідачі не стали орендарями земельної ділянки площею 320 кв.м. по вул. Гагаріна, 130 у м. Черкаси замість попередньої власниці об`єкта нерухомості ФОП Чернецька Л.Б. (а.с. 112) на тих же умовах, що передбачені договором оренди землі від 10.12.2005 року (а.с. 112).

При цьому суд виходить з такого:

Станом на час набуття відповідачами права власності на об`єкт нерухомості за договором міни нежитлових приміщень від 17.11.2009 року були чинними такі норми законодавства про права на землю при переході права власності на споруду:

Частиною 2 ст. 120 Земельного Кодексу України передбачалося, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтею 7 ч. 3 Закону "Про оренду землі" передбачено лише випадки переходу права на оренду земельної ділянки до спадкоємців, членів сім`ї, або до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем, за їх згодою, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

В нині чинній редакції ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про оренду землі" передбачає, що

до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда (зміни внесено Законом України від 05.11.2009 р. N 1702-VI).

Однак відповідачі не можуть скористатися даною нормою, оскільки Закон України від 05.11.2009 р. N 1702-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" набрав чинності лише з 10.12.2009 року.

Також і частиною 1 статті 377 ЦК у чинній з 10.12.2009 редакції визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Нині чинне законодавство передбачає, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Зазначена правова позиція щодо переходу прав і обов`язків землекористувача при відчуженні нерухомості підтверджується і судовою практикою Верховного Суду, зокрема викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17.

При цьому Верховний Суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Однак законодавство, діюче на момент придбання відповідачами нерухомого майна, ще не містило чинних положень про автоматичний перехід до нового власника нерухомості права користування земельною ділянкою під цим майном в тому обсязі, яке було у попереднього користувача.

Крім того, в останнє засідання за пропозицією суду позивачем подано рішення Черкаської міської ради від 06.04.2010 № 5-609 про припинення приватному підприємцю Чернецькій Л.Б. права користування земельною ділянкою по вул. Гагаріна, 130 площею 320 кв.м. Договір оренди земельної ділянки вирішено розірвати за взаємною згодою сторін.

Актом приймання-передачі земельної ділянки від 30.09.2010 ФОП Чернецька Л.Б. передала, а Черкаська міська рада прийняла земельну ділянку площею 320,0 кв. м. по вул. Гагаріна, 130.

Отже відносини оренди вказаної земельної ділянки між позивачем та продавцем об`єкта нерухомості ФОП Чернецька Л.Б. є розірваними, що унеможливлює вирішення питання землекористування між сторонами в добровільному порядку також і через внесення змін до цього договору в частині зміни особи-орендаря.

Розрахунок позовних вимог базується на даних, що використовуються для обрахунку орендної плати за користування земельною ділянкою.

Згідно з абз. 3 ч.1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абз. 1 п. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ч.2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель"). Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17). Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Міськрайонного управління Держгеокадастру у Черкаському районі та м. Черкасах від 04.04.2017 № 66/0/25-17 (а.с. 30), нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0320 га, що розташована в м. Черкаси по вул. Гагаріна, 130, кадастровий номер 7110136400:01:004:0080 становить 549 494,40 грн. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, код - 03.07.

У розрахунку стягуваної суми очікуваної плати позивач правильно застосував мінімальну ставку орендної плати за землю - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає вимогам податкового законодавства.

Суд погоджується, що позивач за звичайних обставин, якби між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки під об`єктом нерухомості, міг би реально одержати від відповідачів орендну плату за землю у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її індексації на початок кожного звітного періоду.

У відповідачів заперечень проти математичного розрахунку позовних вимог немає.

Згідно з розрахунком позивача (а.с. 31) заборгованість за користування відповідачами земельною ділянкою по вул. Гагаріна, 30 в м. Черкаси за період з 02.06.2017 по 30.04.2019, тобто за час фактичного користування земельною ділянкою без відповідних правовстановлюючих документів та після періоду, охопленого рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 925/771/18 (а.с. 22), складає 31 550,15 грн.

Однак при підрахунку позивачем допущено математичні помилки:

549494,40 х 3% : 365 х 213 днів (02.06.2017 по 31.12.2017) = 9619,92

549494,40 х 3% : 365 х 365 днів (01.01.2018 по 31.12.2018) = 16484,83

549494,40 х 3% : 365 х 120 днів (01.01.2019 по 30.04.2019) = 5419,67

що в загальній сумі становить 31524,42 грн.

або 549494,40 х 3% : 365 х 698 днів (02.06.2017 по 30.04.2019) = 31524,42

Отже, за належним розрахунком, заборгованість відповідачів перед позивачем становить лише 31 524,42 грн.

Суд відхиляє заперечення представника відповідачів про те, що позивач у справу надав розрахунок збитків (а.с. 31), а сам наявність збитків не доводить, а просить стягнути спірні кошти в порядку ст. 1212 ЦК України за кондикційними зобов`язаннями.

На думку суду, назва документу, яким оформлено розрахунок розміру стягнення за позовом, істотного значення не має при доведеності правомірності підстави позову.

За правилами Цивільного Кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ст. 541,543 ЦК).

Оскільки відповідачі є співвласниками придбаного ними об`єкта нерухомості на земельній ділянці площею 320 кв.м. по вул. Гагаріна, 130 у м. Черкаси (і протилежне суду відповідачами не доведено), то їх обов`язок перед позивачем за позовними вимогами щодо оплатності землекористування є солідарним.

Суд відхиляє заперечення представника відповідачів про те, що якщо спірні кошти розраховані в розмірі і за методом, як орендна плата, то без наявності укладеного між сторонами договору оренди землі такі кошти ні сплачуватися відповідачами ні стягуватися позивачем не можуть, бо за правилами податкового законодавства орендна плата стягується на підставі договору оренди.

Суд зазначає, що в справі позивач доводить наявність підстав для стягнення спірних коштів за кондикційними зобов`язаннями по ст. 1212 ЦК України. При цьому метод розрахунку платежів за такими зобов`язаннями прямо не врегульований, а тому позивач не позбавлений права нараховувати спірні кошти за правилами розрахунку орендної плати, яку б відповідачі сплатили б позивачу при укладеному договорі оренди землі.

Заборгованість в сумі 31 524,42 грн. відповідачами позивачу сплачена не була що підтверджується довідкою Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради № 1608/18-08 від 26.09.2019 (а.с. 32) та поясненнями представника відповідачів.

Тому до примусового солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача належать безпідставно утримані кошти в розмірі 31 524,42 грн. за кондикційними зобов`язаннями на підставі ст. 1212 ЦК України через неукладення із позивачем договору щодо землекористування під незавершеним будівництвом магазином по вул. Гагаріна, 130 у м. Черкаси (незалежно від вини відповідачів).

В решті вимог у позові слід відмовити повністю через неправильність розрахунків.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК, оскільки спір виник через неправильні дії відповідачів, то з них на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради слід стягнути судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з фізичної особи - підприємця Угнівенка Анатолія Васильовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та з фізичної особи - підприємця Угнівенка Дмитра Анатолійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Черкаської міської ради (вул. Б.Вишневецького, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 25212542) -- 31 524,42 грн. безпідставно утриманих коштів та 1 921,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог у позов відмовити.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 21 липня 2020

Суддя Н.М. Спаських