Ухвала
від 22.07.2020 по справі 320/6207/20
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

22 липня 2020 року м. Київ № 320/6207/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області, Спільного Українсько-Великобританського Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Переяславщини про визнання рішень недійсним та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області, Спільного Українсько-Великобританського Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Переяславщини , в якому позивач просить суд:

- зобов`язати Семенівську сільську раду Баришівського району Київської області підписати акт прийому-передачі межових знаків на зберігання від 20.04.2017;

- визнати рішення Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області від 04.05.2018 №22 та від 05.06.2018 №33 недійсним та скасувати їх;

- зобов`язати Спільне Українсько-Великобританське Товариство з обмеженою відповідальністю Нива Переяславщини (іден. код юридичної особи: 25564175) усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу, за власний рахунок відповідача, встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, загальною площею 30 кв.м. в АДРЕСА_2 та зупинки громадського транспорту.

У силу положень пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено з матеріалів позовної заяви, заявлені позивачем до адміністративного суду вимоги щодо зобов`язання Спільного Українсько-Великобританське Товариство з обмеженою відповідальністю Нива Переяславщини (іден. код юридичної особи: 25564175) усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу, за власний рахунок відповідача, встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, загальною площею 30 кв.м. в АДРЕСА_2 та зупинки громадського транспорту, стосуються права користування спірною земельною ділянкою.

Отже, у цій справі існує невирішений спір про право, що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства. Вказані вимоги позивача до Спільного Українсько-Великобританське Товариство з обмеженою відповідальністю Нива Переяславщини не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Враховуючи наведене суд зазначає, що спір у частині зобов`язання Спільного Українсько-Великобританське Товариство з обмеженою відповідальністю Нива Переяславщини (іден. код юридичної особи: 25564175) усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу, за власний рахунок відповідача, встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, загальною площею 30 кв.м. в АДРЕСА_2 та зупинки громадського транспорту, має не публічний, а приватно-правовий характер (оскільки виникає спір про цивільне право), а відтак має вирішуватись, враховуючи склад учасників у даній справі, за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача у вказаній частині не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а мають бути розглянуті за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Однак, за правилами частини шостої цієї ж статті, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Однак відповідно до частини четвертої цієї статті не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

З огляду на зміст та юридичну природу обставин, описаних у позові, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви, оскільки порушено правила об`єднання позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Враховуючи, що позивачем в позовній заяві заявлено вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, позовна заява підлягає поверненню позивачеві відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 172, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в:

1. Позовну ОСОБА_1 до Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області, Спільного Українсько-Великобританського Товариства з обмеженою відповідальністю Нива Переяславщини про визнання рішень недійсним та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд .

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.

Дата ухвалення рішення22.07.2020
Оприлюднено22.07.2020

Судовий реєстр по справі —320/6207/20

Ухвала від 22.07.2020

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Горобцова Я.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні