Постанова

від 23.06.2020 по справі 340/237/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

23 червня 2020 року справа 340/237/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційні скарги Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 та додаткове рішення від 17.03.2020 (суддя Казанчук Г.П.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Червонокам`янської сільської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28.01.2020 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Червонокам`янської сільської ради, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність стосовно неприйняття рішення за заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2га, суміжною із земельною ділянкою кадастровий номер 3520386900:02:000:0634, для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2га, суміжною із земельною ділянкою кадастровий номер 3520386900:02:000:0634, для ведення особистого селянського господарства.

Позивачка зазначає, що на розгляд пленарного засідання сесії сільської ради заява не виносилась, рішення не приймалось, а письмова відповідь що земельна ділянка передана у власність іншій особі, не відповідає дійсності (ас1) .

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2020, прийнятому в спрощеному провадженні, позов задоволений (ас34) . Додатковим рішенням від 17.03.2020 стягнуті витрати на оплату правничої допомоги в сумі 1000гр (ас50-52) .

В апеляційних скаргах Червонокам`янська сільська рада просить основне та додаткове рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказують, що заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки була подана на ім`я сільського голови, а тому він і надав відповідь про відмову в наданні дозволу у відповідності до статей 12, 42, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Стверджують, з посиланням на постанови Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №814/741/16 та від 14.03.2018 у справі №804/3703/16, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не можна реалізувати право на отримання земельної ділянки у власність. Відмова в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, навіть якщо вона є протиправною, не порушує права особи, яка має намір отримати земельну ділянку (ас60-71) .

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

ОСОБА_1 10.12.2019 подала заяву на ім`я Червонокам`янського сільського голови, в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2га, суміжною із земельною ділянкою кадастровий номер 3520386900:02:000:0634, для ведення особистого селянського господарства (ас9) .

До заяви додані:

- копії паспорта та ідентифікаційного номера (ас5) ;

- графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, яку позивачка просить надати у власність (ас10) ;

Листом №485 від 17.12.2019 за підписом сільського голови відмовлено в задоволенні заяви в зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка передана у власність іншій особі (ас11).

Відповідно до пунктів а , б частини 1 статті 12 Земельного Кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад в галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного Кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів в межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. В клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (в разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи в сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (в разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). В разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання в місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 10 статті 118 Земельного Кодексу України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до частини 11 статті 118 Земельного Кодексу України, в разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 121 Земельного Кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. В разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного Кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Задовольняючи позов, окружний суд вказав, що лист №485 від 17.12.2019 не є рішенням органу місцевого самоврядування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком оскільки відповідно до пункту 34 часини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Доводи апеляційної скарги, що лист про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки підписаний сільським головою у відповідності до статей 12, 42, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , протирічать діючому законодавству. Переліченими нормами не надано право сільським, селищним, міським головам одноособово вирішувати питання регулювання земельних відносин, до яких, зокрема, належить питання надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок.

Отримавши від громадянки ОСОБА_1 заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, Червонокам`янський сільський голова, у відповідності до частини 3 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування України , як головна посадова особа територіальної громади та відповідальна за організацію роботи ради (частина 1 статті 12, частина 4 статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування України ), був зобов`язаний винести цю заяву на розгляд найближчої пленарної сесії ради.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №814/741/16 і від 14.03.2018 у справі №804/3703/16 та твердження що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не порушує права особи, яка має намір отримати земельну ділянку колегією суддів не приймаються. В подальшому Верховний Суд змінив свою практику та в постановах від 06.11.2019 у справі №826/23389/15, від 03.04.2020 у справі №120/4542/18-а зазначив, що неприйняття рішення за клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, яка порушує право особи на можливість отримання у власність земельної ділянки.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Між ОСОБА_1 та адвокатським бюро ОСОБА_2 укладений договір від 24.01.2020 про надання правничої допомоги та визначена вартість роботи адвоката в розмірі 5000гр (ас13) . Оплата правничої допомоги підтверджується квитанцією від 29.02.2020 (ас43) .

Окружний суд врахував, що адвокат здійснював консультування позивачки, вивчав документи, судову практику, готував позовну заяву та вважає, що співмірним зі складністю справи, часом, необхідним для виконання адвокатом названого переліку робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, - розмір відшкодування має бути 1000гр. Колегія суддів погоджується з таким висновком окружного суду.

В свою чергу, суб`єкт владних повноважень не заперечував проти обсягу виконаних адвокатом робіт.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Червонокам`янської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 та додаткове рішення від 17.03.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з 23.06.2020 та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова