Постанова

від 21.07.2020 по справі 403/53/20(2-а/403/6/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2020 року м. Дніпросправа № 403/53/20(2-а/403/6/20) (суддя Атаманова С.Ю., смт. Устинівка)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою інспектора 1-ої роти 1-го батальйону полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дергач Ганни Іванівни на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2020 року у справі №403/53/20(2-а/403/6/20) за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1-ої роти 1-го батальйону полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дергач Ганни Іванівни, третя особа - Устинівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 21 лютого 2020 року звернувся до суду з позовом до інспектора 1-ої роти 1-го батальйону полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дергач Ганни Іванівни згідно з яким, просить:

- визнати протиправними дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП;

- скасувати постанову серія ЕАК №2098597 від 12.02.2020 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП;

- закрити провадження у справі за відсутністю в діях позивача складу даного адміністративного правопорушення.

Позов обґрунтовано невідповідністю місця зупинки автомобіля позивача із місцем винесення постанови про накладення адміністративного стягнення. Зазначає про порушення прав позивача в частині не ознайомлення відповідачем його з доказом вчинення правопорушення за яке на позивача накладено адміністративне стягнення.

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2020 року позов задоволено частково.

Суд, скасував постанову серії ЕАК №2098597 від 12 лютого 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену відповідачем про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн. 00 коп. Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 направив на новий розгляд уповноваженою посадовою особою до полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції. В задоволенні іншої частини позовних вимог про визнання протиправними дій інспектора 1-ої роти 1-го батальйону полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Деркач Г.І. щодо притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та закриття провадження у справі за відсутності в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, - відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що в порушення вимог ст. 283 КУпАП оскаржувана постанова була складена та підписана іншою посадовою особою органу поліції - лейтенантом поліції Деркач Г.І., яка не здійснювала особисто розгляд справи по суті та відповідно не надавала оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи з дотриманням передбаченої ст.279 КУпАП процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, що було зафіксовано та надано позивачу для ознайомлення. При цьому, скаржник зазначає про дотримання ним процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з постановою серії ЕАк №2098597 від 12.02.2020 року винесеною відповідачем, 12.02.2020 року о 14:02 год. позивач керуючи автомобілем ВАЗ 210994-20 номерний знак НОМЕР_1 в м. Кривий Ріг, вул. Сергія Колачевського, 170А порушив вимогу дорожніх знаків 5.16 ПДР України. Зафіксовано на відео реєстратор УІ. АЕ00201, чим порушив п. 33 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с.2).

Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію , поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Тобто, оформлення адміністративного матеріалу, складення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є складовою виконання посадовою особою Національної поліції України своїх процесуальних обов`язків передбачених законом, а отже вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2098597 від 12.02.2020 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 1 статі 122 КУпАП (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Розділом 33 ПДР України визначено дорожні знаки та їх значення.

Так, підпунктом 5.6 розділу 33 ПДР України визначено, що дорожній знак 5.16 ПДР показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготіє до кримінального), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до положень статті 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 40 Закону України Про національну поліцію передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Як вбачається з наданого відповідачем відеозапису вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП, 12.02.2020 року автомобіль ВАЗ 210994-20 рухаючись по крайній лівій полосі перехрестя по якій згідно з вимогами дорожнього знаку 5.16 ПДР України дозволено рух лише вліво здійснив рух прямо, після чого був зупинений працівниками поліції.

З наданого відповідачем відеозапису також вбачається, що позивача було ознайомлено з фіксацією вчиненого ним правопорушення, а тому доводи позовної заяви про відмову в ознайомленні його з такими доказами суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.

Висновок суду першої інстанції про те, що справу про накладення адміністративного стягнення на позивача за частиною 1 статті 122 КУпАП розглянуто колегіально поліцейським екіпажом, суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки сам по собі факт роз`яснення прав та ознайомлення із фіксацією вчиненого правопорушення позивача іншим працівником поліції аніж тим, який складає постанову про притягнення до адміністративної відповідальності не свідчить про розгляд справи колегіально поліцейським екіпажом, оскільки такі дії працівника поліції не порушують та не звужують права позивача, а лише доводять до відому позивача його права та запитувану ним інформацію щодо фіксації правопорушення.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

На переконання апеляційного суду, системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 122 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.

Враховуючи те, що суд першої інстанції, не здійснив заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень встановлених статтею 48 КАС України, могла бути залучена до участі у справі виключно судом першої інстанції, не встановив фактичні обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права, які суд апеляційної інстанції з урахуванням положень частини сьомої статті 48 КАС України усунути не має можливості, колегія суддів зробила висновок про те, що зазначені обставини є окремою підставою для відмови у задоволенні позову, як такого, що не поданий до належного відповідача.

Аналогічний правовий висновок та аналіз правових норм міститься в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26.12.2019 року по справі №724/716/16-а.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу інспектора 1-ої роти 1-го батальйону полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дергач Ганни Іванівни - задовольнити.

Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2020 року у справі №403/53/20(2-а/403/6/20) - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 21 липня 2020 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко