Постанова

від 21.07.2020 по справі 817/1599/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 817/1599/18 пров. № А/857/7663/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-суддіКурильця А.Р.,

суддівЗаверухи О.Б., Мікули О.І.,

з участю секретаря Михальської М.Р.,

позивачаКапіноса М.М.,

представника позивача Добродій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі № 817/1599/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

суддя в 1-й інстанції - Друзенко Н.В.,

час ухвалення рішення 31.03.2020 року,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення 03.04.2020 року,

в с т а н о в и в:

У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформлене протоколом№ 102 від 29.09.2017 року про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу; зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв.постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013року (далі Порядок № 975) у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як інваліду III групи.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що 23.06.2017 року під час первинного огляду органами МСЕК позивача визнано інвалідом III групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. До 23.06.2017 року інвалідність не встановлювалась і відповідно огляд з метою встановлення інвалідності проводився не повторний, а первинний. У 2014 році йому не було встановлено будь-якої групи інвалідності, а лише встановлено втрату працездатності у розмірі 25%, а у 2017 році не встановлено більшого відсотку втрати працездатності, натомість встановлено III групу інвалідності за результатами первинного огляду. Враховуючи викладене, відповідачем безпідставно відмовлено у виплаті належної позивачу грошової допомоги.Крім того, Верховний Суд у постанові від 03.04.2020 року у справі № 640/1596/19 зазначив, що Закон № 1774-VIII від 06.12.2016 року набрав чинності з 01.01.2017 року, а тому не може розповсюджуватись на відносини, які виникли до набрання ним чинності, а тому дворічний строк застосуванню не підлягає.

Позивач та його представник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просять рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.

Інші учасники справи в судове засідання на виклик суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у їхню відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з червня 1992 року проходив військову службу у Збройних силах України.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.03.2017 року № 65 позивача звільнено з посади командира 3 окремого мотопіхотного батальйону 24 окремої механізованої бригади оперативного командуванняЗахіду запас за п.б(за станом здоров`я) ч. 6 ст. 26 Закону України«Про військову службу і військовий обов`язок»(а.с. 14).

Наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.04.2017 року № 123 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 15).

Під час проходження військової служби позивач неодноразово приймав безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 03.07.2017 року № 824 та довідкою від 07.07.2017 року № 17 (а.с. 17-18).

Довідкою Рівненської обласної МСЕК серія РВН № 988 від 23.01.2015 року позивачу встановлено 25% втрати працездатності (а.с. 16).

Відповідно до Довідки про обставини травми (поранення) від 14.12.2016 року № 1342 позивач 13.08.2014 року під час виконання обов`язків військової служби внаслідок артилерійського обстрілу одержав мінно-вибухову травму (а.с. 19-21).

23.06.2017 року позивачу у зв`язку з отриманням травми пов`язаної із захистом Батьківщини встановлено ІІІ групу інвалідності з 12.06.2017 року, що підтверджується довідкою Рівненського обласного МСЕК серія АВ № 0749819 (а.с. 22).

04.07.2017 року позивач звернувся до третьої особи із заявою та відповідним пакетом документів про виплату одноразової допомоги у зв`язку з отриманням поранення під час виконання обов`язків військової служби (а.с. 23). Комісаріатом заява та додані документи були направлені до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с. 24).

За результатами розгляду документів відповідач дійшов висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки згідно з ч. 4 ст. 16-3 Закону України«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011) та п. 8 Порядку № 975, у разі зміни ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Допомога у зв`язку з встановленням 25% втрати працездатності виплачена в сумі 21315,00 грн (а.с. 25).

Колегія суддів зазначає, що спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності з 23.06.2017 року.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону № 2011 (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Ч. 2 ст. 16 вказаного закону передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ч. 9ст. 16-3 Закону № 2011 порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно п.6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01.01.2014 року шляхом доповненняЗакону № 2011ст. 16-3 (в редакціїЗакону України від 04.07.2012 року № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців»).

Ч. 4ст. 16-3 Закону № 2011визначено, що у разі якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З метою реалізації нормст. 16-3 Закону № 2011Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 975, який набрав чинності з 24.01.2014 року.

Згідно з п. 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності є підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені починаючи з 01.01.2014 року.

За таких умов, норми ч. 4ст. 16-3 Закону № 2011застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014 року.

Згодом,Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII(який набрав чинності з 01.01.2017 року) ч. 4ст. 16-3 Закону № 2011доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Змістовно абз. 2 п. 4ст. 16-3 Закону № 2011є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.

Обидві ці норми (абз. 1 та 2 п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 03.04.2020 року у справі № 640/1596/19 не береться судом до уваги, оскільки Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від правового висновку, зробленого, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 року (справа № 295/3091/17), 21.06.2018 року (справа № 760/11440/17), 30.09.2019 року (справа № 825/1380/18) та інших, де його застосовано, та дійшов, зокрема, висновку що передбачені п.4ст. 16-3 Закону № 2011обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вперше позивачу встановлено відсоток втрати працездатності без встановлення інвалідності 23.01.2015 року, а огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності, відбувся 23.06.2017. Допомога у зв`язку з встановленням 25% втрати працездатності була виплачена в сумі 21315,00 грн. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Відповідно до п. 4ст. 16-3 Закону № 2011 дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. При цьому причина інвалідності (ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,311,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі № 817/1599/18 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. Б. Заверуха О. І. Мікула Повне судове рішення складено 22 липня 2020 року