Ухвала

від 20.07.2020 по справі 320/838/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 липня 2020 року

м. Київ

справа №320/838/19

адміністративне провадження №К/9901/17368/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 у справі №320/838/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування наказу, акта фактичної перевірки та податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, Головне управління ДПС у Київській області 14.07.2020 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. Як вбачається з документів долучених до касаційної скарги, відповідачем, у зв`язку з пропуском строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 у справі №320/838/19, ставиться питання про його поновлення.

При вирішенні питання щодо поважності наведених скаржником підстав пропуску строку касаційного оскарження, Суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 була прийнята у відкритому судовому засіданні. Повний текст постанови складено 31.01.2020.

Враховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 02.03.2020, в той час, як касаційну скаргу відповідачем до Верховного Суду подано 14.07.2020, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку при поданні касаційної скарги відповідач посилається на те, що вперше Головне управління ДПС у Київській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №320/838/19 в межах встановленого КАС України строку на касаційне оскарження, втім Верховний Суд ухвалою від 23.03.2020 подану відповідачем касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 у справі №320/838/19 повернув особі, яка її подала з підстав недотримання скаржником положень пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Скориставшись наданим КАС України процесуальним правом повторного звернення, Головне управління ДПС у Київській області вдруге 14.07.2020 подало касаційну скаргу у справі №320/838/19 до суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Доводи податкового органу про поважність причин пропуску строку при поданні касаційної скарги зводяться до того, що оскільки вперше касаційну скаргу було подано в межах встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження, а повернення касаційної скарги заявнику не позбавляє права повторної реалізації права на касаційне оскарження судового рішення, суд, при повторному зверненні особи з касаційною скаргою, має поновити пропущений строк та відкрити провадження у справі. Також, Головне управління ДПС у Київській області наголошує про наявність у контролюючого орану процесуального інтересу до розгляду даної справи та вказує про першочергову сплату, відразу після надходження на рахунок відповідача коштів, суми судового збору за подання касаційної скарги у справі №320/838/19.

Разом з тим, наведені відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави, не можуть бути визнані судом поважними, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain від 07.07.1989).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

В той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб`єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Недотримання скаржником положень пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України щодо належного обґрунтування підстав передбачених цим Кодексом для оскарження судових рішень у касаційному порядку, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що підставою для повернення касаційної скарги відповідачу (ухвала Верховного Суду від 23.03.2020) слугувало те, що при дослідженні касаційної скарги на предмет відповідності вимогам процесуального закону судом встановлено, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відтак, посилання податкового органу на відсутність законних підстав для повернення вперше поданої касаційної скарги заявнику не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки за встановлених судом обставин, в діях податкового органу не вбачається наміру добросовісної реалізації належного суб`єкту владних повноважень права на касаційне оскарження судового рішення. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги.

Не свідчать про поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження і доводи відповідача щодо відсутності належного бюджетного фінансування необхідного для сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки Головне управління ДПС у Київській області, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому недостатність на рахунку державного органу грошових коштів, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення касаційної скарги.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Згідно з положеннями Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI органам державної податкової служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доході і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Статтею 330 КАС України визначено, що однією з вимог касаційної скарги є надання документа про сплату судового збору.

Відтак особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Проте, на підтвердження доводів викладених у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вчинення дій з метою отримання коштів для сплати судового збору за подання касаційної скарги саме у даній справі. наприклад, звернення до податкового органу вищого рівня або органу казначейської служби з обґрунтуванням необхідності касаційного оскарження судових рішень у справі №320/838/18 та отримання відповідного фінансування.

Також, суд зазначає, що відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об`єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на повторне звернення (після постановлення 23.03.2020 Верховним Судом ухвали про повернення касаційної скарги заявнику) до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в найкоротші строки.

Враховуючи зазначене, Суд не вбачає підстав для визнання, викладених відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом, відповідач має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого заявник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження вказавши інші підстави та надавши належні докази на підтвердження поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження.

Керуючись статтями 169, 248, 327, 329, 332, 359 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2020 у справі №320/838/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ЗАВОРОТИЧІ до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування наказу, акта фактичної перевірки та податкового повідомлення-рішення - залишити без руху.

Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для усунення виявлених недоліків касаційної скарги.

Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

............................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду