Рішення

від 15.07.2020 по справі 357/7181/19

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/7181/19

2/357/444/20

Категорія 61

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Бондаренко Н.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Білоцерківського району, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Піщанське , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту належності спадкового майна спадкодавцю та визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

13.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся - ОСОБА_4 , спадщину після її смерті прийняв його батько - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батька спадщина була поділена між ним, його сестрою - ОСОБА_3 та їхньою матір`ю ОСОБА_2 . В подальшому свої частки спадкового майна останні подарували йому та на даний час останні не мають бажання оформлювати право власності на зазначену земельну частку (пай), а також претензії щодо предмету даного спору у них відсутні. Згідно довідки №1/02-04 від 02.04.2019 року, наданої ТОВ Піщанське ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9, перебувала у членах колгоспу ім. Дмитрова (КСП Піщанське), правонаступником якого є ТОВ Піщанське , зазначені обставини підтверджуються також записами в трудовій книжці. Згідно довідки №202 від 19.04.2019 року, виданої виконкомом Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області померла ОСОБА_4 відсутня в списках членів КСП Піщанське на паювання земель, переданих у колективну власність КСП Піщанське на земельну частку (пай). Земельна частка (пай) на території Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області становить 2,84 умовних кадастрових гектарів. Не зважаючи на це, його покійна бабуся - ОСОБА_4 , всупереч діючому на той час законодавству, на момент розпаювання землі та формуванні відповідних списків членів КСП Піщанське , які мають право на отримання земельної частки (паю) безпідставно не була включена до зазначеного списку. У зв`язку із чим, було порушено її законні права та інтереси в отриманні обов`язкової земельної частки (паю) як члена колишнього колгоспу ім. Димитрова (КСП Піщанське ). Незважаючи на те, що його покійна бабуся на момент смерті мала право на земельну частку (пай), проте не змогла його оформити та реалізувати своє право належним чином, то відповідно наразі можна стверджувати про порушення його прав як спадкоємця, оскільки для цього необхідно встановити факт належності їй права на земельну частку (пай), як члену колгоспу ім. Димитрова (КСП Піщанське ), яка помилково не була включена в списки пайовиків. Зважаючи на те, що бабуся як член колгоспу ім. Димитрова (КСП Піщанське ) помилково не була внесена у списки пайовиків на момент розпаювання вона мала право на земельну частку (пай), площею 2,84 га, що знаходиться на території Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Відповідно він має право на отримання права власності на земельну частку (пай), яка б належала його бабусі - ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом. Тому, просив встановити факт належності ОСОБА_4 , права на земельну частку (пай) в розмірі 2,84 умовних кадастрових гектарів, розташованої на території Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, як члену колгоспу ім. Димитрова (КСП Піщанське ), правонаступником якого є ТОВ Піщанське , визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом, на земельну частку (пай) розміром 2,84 умовних кадастрових гектарів, розташованої на території Піщанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, після смерті - ОСОБА_4 , як члена колгоспу ім. Димитрова (КСП Піщанське ), правонаступником якого є ТОВ Піщанське .

19.07.2019 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, 21.10.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач - ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити вимоги у повному обсязі та зазначив, що його бабуся ОСОБА_4 працювала в колгоспі та пішла на пенсію у 1973 році, а ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його батько ОСОБА_5 на момент смерті ОСОБА_4 проживав разом із останньою за однією адресою, тому вважався таким, що прийняв спадщину, а його брат і сестра проживали окремо та не подавали заяви про прийняття спадщини після смерті їхньої матері. Після смерті бабусі спадщину прийняв його батько, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 частку (пай) батько не спадкував, але з яких підстав невідомо. ОСОБА_4 не була включена до списку пайовиків сільською радою, з яких причин невідомо. Списки пайовиків складали у 1995 року, ще за життя баби, однак чи зверталася остання із заявою про включення її до списків невідомо.

Представник позивача, адвокат Очеретяний Олександр Григорович, в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та зазначив, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв батько позивача, шляхом фактичного проживання разом із спадкодавцем на момент смерті. 24.01.1995 року було прийнято рішення Піщанської сільської ради про передачу земельної ділянки в користування КСП Піщанське . Згідно довідки ТОВ Піщанське ОСОБА_4 була членом колгоспу і на момент розпаювання землі мала право на земельну частку ( пай). Наразі рішення про передачу землі в користування КСП та про розпаювання землі відсутнє. Позивач дізнався про існування права на отримання земельної ділянки (паю) після смерті батька. Державний акт на право користування землею КСП Піщанське був виданий 07.06.1996 року, однак наразі він відсутній.

Відповідач - Піщанська сільська рада Білоцерківського району Київської області в судове засідання свого представника не направила, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Піщанське свого представника в судове засідання не направило, до суду подано клопотання про розгляд справи без участі представника товариства та рішення прийняти на розсуд суду.

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду подала заяву, в якій просила справу розглянути без її участі та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду подала заяву, в якій просила справу розглянути без її участі та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників справи, покази свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.17), вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .

Позивач вказує на те, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв її син ОСОБА_5 .

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.18), ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батько - ОСОБА_8 .

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Таким чином, до спірних правовідносин щодо спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 , застосовуються положення ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно із ст. 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно із ст. 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.

Відповідно до ст. 548, 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.20), ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 (а.с.18), ОСОБА_5 з 16.02.1977 року перебував у шлюб з ОСОБА_9 , який було зареєстровано в міському відділі РАГС м. Біла Церква Київської області, після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 присвоєно прізвище ОСОБА_10 .

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15.02.2002 року, що видане державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори Кравець А.В. (а.с.21), спадкоємцями майна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 є його дружина - ОСОБА_2 , дочка - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво складається з жилого будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 і належав померлому на підставі договору дарування посвідченого Білоцерківською державною нотаріальною конторою 29.08.1991 року за реєстром №1-5252 та зареєстрованого в Білоцерківському інвентарбюро 29.08.1991 року за реєстром №8699.

28.02.2002 року в Білоцерківському бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності на будинок, який розташований по АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Записаний у реєстрову книгу №77 за реєстровим №8699, що підтверджується реєстраційним написом на правоустановлючому документі (а.с.21 на звороті).

З договору дарування від 25.12.2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І.В. (а.с.22), вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подарували ОСОБА_1 2/3 частини житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_2 . Даний факт підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.23).

Отже, зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.02.2002 року вбачається, що ОСОБА_5 29.08.1991 року набув у власність житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору дарування, що спростовує доводи позивача щодо отримання батьком вказаного майна у спадок після смерті матері - ОСОБА_4 .

Крім того, позивачем не надано до суду доказів того, що ОСОБА_5 за життя, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них (стаття 78 Земельного кодексу України).

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (в редакції 1990 року), кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до ст.22 ЗК України (редакція 1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст.23 ЗК України (редакція 1990 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Тобто, виходячи зі змісту вказаних вимог закону особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП, включення до списку осіб, долучених до Державного акту на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акту.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям .

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України у справі справа № 396/1683/18-цпровадження № 61-9879св19 від 17.03.2020 року.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Як роз`яснено в п. п.23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ судам потрібно мати на увазі, що згідно зі ст. 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720 /95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

В судовому засіданні позивачу було роз`яснено положення ст.51 ЦПК України, щодо залучення у справі належного відповідача чи співвідповідача, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю Піщанське , як правонаступника КСП Піщанське , та положення ст. 76-81 ЦПК України, щодо подання належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обставин в обгрунтування вимог та обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з тим, позивач стверджував, що належним відповідачем у справі є Піщанська сільська рада Білоцерківського району, а ТОВ Піщанське є третьою особою, при цьому заявляючи позовні вимоги до сільської ради не надав до суду жодних доказів щодо порушення, невизнання чи оспорювання даною особою його прав та інтересів.

Так, відповідно до пункту 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України право на земельну частку (пай), яке посвідчене сертифікатом, може бути успадковано.

З матеріалів справи вбачається, що померла ОСОБА_4 перебувала у членах колгоспу ім. Димитрова (КСП Піщанське ) правонаступником якого є ТОВ Піщанське з 1953 року по 1976 рік. Причиною її виключення є вихід на пенсію за віком, що підтверджується копією трудової книжки колгоспника та довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю Піщанське (а.с.20, 24).

З довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Піщанське (а.с.25), вбачається, що КСП Піщанське являється правонаступником колгоспу ім. Димитрова с. Піщана Білоцерківського району Київської області на підставі рішення загальних зборів (Протокол №1 від 15.04.1994 року). Товариство з обмеженою відповідальністю Піщанське с. Піщана Білоцерківського району Київської області є правонаступником КСП Піщанське с. Піщана на підставі рішення загальних зборів (Протокол №2 від 25.03.2000 року).

Згідно із довідкою Піщанської сільської Ради Білоцерківського району Київської області №202 від 19.04.2019 року (а.с.26), померла ОСОБА_4 відсутня в списках членів колективного сільськогосподарського підприємства Піщанське с. Піщана, Білоцерківського району Київської області, на паювання земель, переданих у колективну власність КСП Піщанське на земельну частку (пай). Земельна частка (пай) на території сільської ради становить 2,84 умовних кадастрових гектарів.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працювала в колгоспі ім. Димитрова до пенсії. Вона працювала з ОСОБА_4 , яка була дояркою. Коли відбувалося розпаювання землі вона не пам`ятає та отримала земельну частку (пай). Для отримання земельної частки (паю) їм сказали прийти до сільської ради, там отримали сертифікат на земельну частку (пай) та показали їм де він знаходиться. Чому ОСОБА_4 не оформила собі пай невідомо.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що вона працювала в колгоспі ім. Димитрова, на пенсію пішла в 1994 році. Розпаювання в колгоспі було, але вона не отримала земельну частку (пай), оскільки не довго працювала в колгоспі. Вона чула про розпаювання в КСП Піщанське , і ті люди, що працювала в КСП отримали паї. Вона знала ОСОБА_4 , яка працювала в КСП, тому вважає, що остання мала право на земельну частку (пай), однак вона померла ще до розпаювання землі.

Таким чином, з вказаних доказів та показів свідків можливо дійти висновку про наявність передумов для набуття ОСОБА_4 права на земельну ділянку (пай), оскільки вона працювала в колгоспі ім. Димитрова (КСП Піщанське ), правонаступником якого є ТОВ Піщанське , і при виході на пенсію залишилася членом зазначеного підприємства, однак, враховуючи пояснення представника позивача та покази свідка ОСОБА_7 , ОСОБА_4 не набула права на земельну ділянку (пай), оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто ще до отримання КСП Піщанське Державного акту на право користування землею, який був виданий 07.06.1996 року, та паювання землі між членами КСП.

Також, позивачем не надано доказів щодо подання заяви про включення ОСОБА_4 до списків, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, як нею особисто так і її спадкоємцем ОСОБА_5 , не надано протоколу загальних зборів КСП Піщанське щодо розпаювання землі між членами КСП, а в судовому засіданні позивач зазначив, що дії підприємства щодо не включення ОСОБА_4 до списку громадян, які мають право на земельний пай, остання за життя та її спадкоємці не оскаржували, отже питання про виділення ОСОБА_4 земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у неї права власності на земельну частку (пай), за її життя не вирішувалося.

Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування, оскільки ОСОБА_4 , як спадкодавець, такого права за життя не набула.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати згідно ст. 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню.

Керуючись Указом Президента України від 08.08.1995 № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям ,ст. 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.5, 22, 23 ЗК УРСР в редакції 1990 року, ст.1216, 1218 ЦК України, ст. 12, 76 -81, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), до Піщанської сільської ради Білоцерківського району (Код ЄДРПОУ: 04363124, місцезнаходження: 09160, Київська область, Білоцерківський район, с. Піщана, вул. Замкова, 66), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Піщанське (код ЄДРПОУ: 03755377, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 68-А), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), про встановлення факту належності спадкового майна спадкодавцю та визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.07.2020 року.

СуддяО. В. Бондаренко