Рішення

від 22.07.2020 по справі 641/874/20

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/875/2020 Справа № 641/874/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого- судді - Григор`єва Б.П.

при секретарі - Максимовій Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 259797,60 грн.

В обґрунтуванням позову вказує, що Харківською міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади, додержання вимог земельного законодавства.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.10.2019 № 187071484 право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 1125,6 кв.м.; літ. Б-1 загальною площею 82,2 кв.м по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2012 року № 1955. Крім того, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.10.2019 № НВ-0003972382019 земельна ділянка площею 0,1210 га з кадастровим номером 6310136900:06:005:0050 по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для обслуговування нежитлових будівель літ. А-1 (аптека), літ. Б-1 (гараж). Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 13.08.2013 року. Згідно інформації Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 21.06.2018 № 4226/0/225-18 рішення Харківської міської ради щодо продажу, надання у користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 не приймалось, договір оренди землі з ОСОБА_1 Департаментом не готувався. На дану земельну ділянку не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування. Таким чином зазначена земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради. ОСОБА_1 не зареєстрований платником земельного податку або орендної плати. ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 по 31.12.2019 року не сплачував за користування земельною ділянкою, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради грошові кошти у розмірі орендної плати у розмірі 259797,60 грн.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.02.2020 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відзив на позов не надав.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.10.2019 № 187071484 право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 1125,6 кв.м.; літ. Б-1 загальною площею 82,2 кв.м по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2012 року № 1955.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.10.2019 № НВ-0003972382019 земельна ділянка площею 0,1210 га з кадастровим номером 6310136900:06:005:0050 по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності.

Згідно інформації Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 21.06.2018 року № 4226/0/225-18 рішення Харківської міської ради щодо продажу та надання у користування ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 не приймалось.

Відповідно до інформації ГУ ДФС у Харківський області ОСОБА_1 не зареєстрований платником земельного податку або орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Розрахунок безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати здійснювалося Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 19.06.2019 № 1014/0/45-19, виданий відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області. ОСОБА_1 у період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року не сплачував за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 плату за землю у встановленому законодавчими акти розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України ). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України ).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України . Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України ). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу ).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України ).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України ).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці, на підставі договорів дарування.

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ні ОСОБА_1 ні попереднім власником нежитлового приміщення, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, а отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договору купівлі-продажу до покупця не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

З огляду на викладене ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України .

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федоренко проти України від 30.06.2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Предметом позову в цій справі є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених відповідачем, що пов`язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт значного строку з моменту отримання рішення по наданню згоди на складання технічної документації і відсутності будь-яких активних дій з боку відповідача, направлених на оформлення орендних правовідносин, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини виправдане очікування щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Суд зазначає, що відновлення порушених прав міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Так відповідно до надано розрахунку орендна плата в місяць у 2017 року становила 7216,60 грн., за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 року розмір орендної плати склав 86599,20 грн., у 2018 році розмір орендної плати у місяць становив - 7216,60 грн., за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 року розмір орендної плати склав 86599,20 грн., у 2019 році розмір орендної плати становив 7216,60 грн., за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 року розмір орендної плати склав 86599,20 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у розмірі 259797,60 грн.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 3896,96 грн. відповідно до ст.141 ЦПК України також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Приймаючи до уваги вищенаведене та керуючись ст. 1212-1214 ЦК України, ст.ст. 12 , 13 , 81 , 141 , 259 , 263-265, 280-282 ЦПК України , суд,-

В и р і ш и в :

Позовні вимоги Харківської міської ради - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 259797 (двісті пятдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто сім) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради (витрати зі сплати судового збору в розмірі 3896,96 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Позивач: Харківська міська рада, код ЄДРПОУ: 04059243, реквізити: UA 958999980314080611000020002, код отримувача ЄДРПОУ: 37999649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - УК м. Харкова, адреса: м. Харків м-н Конституції, 7

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

Суддя: Б. П. Григор`єв