Постанова

від 21.07.2020 по справі 639/1458/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 липня 2020 року

м. Харків

справа №639/1458/20

провадження №22-ц/818/3406/20

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович, Харківська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова Станіслава Давидовича, Харківської міської ради про припинення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, визнання правочину недійсним та визнання права власності на житловий будинок за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 березня 2020 року, постановлену під головуванням судді Єрмоленко В.Б., в залі суду в місті Харкові , -

в с т а н о в и в :

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова С.Д., ХМР про скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, визнання правочину недійсним та визнання права власності на житловий будинок.

Також у березні 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову у зазначеній цивільній справі шляхом накладення арешту на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та шляхом заборони іншим особам вчинення дій щодо предмету спору, а саме: заборони зносити будь-яким особам житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 березня 2020 року заяву задоволено частково. Заборонено відчуження житлового будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1933942463101. Заборонено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо знесення, реконструкції житлового будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1933942463101, до набрання законної сили рішення суду у даній справі. В іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначають, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Проте вважають, що заявником не доведено наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення такого позову, оскільки ОСОБА_1 не має жодного відношення до спірного будинку, вона не є та ніколи не була власником спірного будинку. Зазначена адреса реєстрації та проживання позивача по АДРЕСА_2 не відповідає дійсності. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та застосовуючи на власний розсуд заходи забезпечення позову, не врахував того, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Оскаржувана ухвала не містить мотивів обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог. Крім того зазначають, що суд першої інстанції не вирішив питання щодо зустрічного забезпечення.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову у визначений судом спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України , позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України ).

Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, визнання правочину недійсним та визнання права власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як на підставу вжиття заходів забезпечення позову, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 посилався на те, що на початку 2019 року ОСОБА_1 , просила свого сусіда ОСОБА_5 допомогти їй переоформити її спадкові права на спірний будинок у зв`язку з чим надала йому довіреність на відповідні дії та віддала останньому всі документи на житловий будинок, всі ці дії були вчинені у зв`язку з тим, шо ОСОБА_1 , від`їздила на роботу до Польщі. Після того, як ОСОБА_1 , стало відомо, що ОСОБА_5 , намагається переоформити спірний будинок на себе, вона одразу скасувала довіреність від свого імені видану на ОСОБА_5 , але останній так і не повернув ОСОБА_1 , всі документи на спірний житловий будинок, які вона йому передавала. Зазначає, що за попередніми даними ОСОБА_2 , яка є відповідачкою по справі є співмешканкою ОСОБА_5 , крім того ОСОБА_2 є рідною матір`ю ОСОБА_3 .. таким чином ОСОБА_5 , заволодівши документами ОСОБА_1 віддав їх своїй співмешканці, яка зареєструвала за собою право власності через нотаріуса, який діяв як державний реєстратор, а після чого той же нотаріус посвідчив угоду купівлі-продажу між матір`ю та дочкою, але підстав для реєстрації прав власності за ОСОБА_2 , взагалі не було. У зв`язку з цим представник позивача просив суд до вирішення спору по суті забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно, а саме на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . та шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору, а саме заборони зносити будь-яким особам житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Матеріали справи свідчать, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, житловий будинок АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1933942463101.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Враховуючи предмет спору, а також те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, - колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову.

Вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними заявленим вимогам.

Доводи апелянта про те, що відсутні докази існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, - спростовуються вимогами закону, оскільки підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Посилання апелянта на те, суд першої інстанції не вирішив питання щодо зустрічного забезпечення колегією суддів не приймаються та спростовується вимогами закону.

Відповідно до ч.3 ст. 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Аналіз даної норми права свідчить про те, що зустрічне забезпечення в даному випадку є обов`язком лише за умови, якщо застосовані заходи забезпечення позову можуть завдати збитки відповідачу.

Даних про те, що заходи забезпечення позову можуть завдати збитків відповідачеві матеріали справи не містять.

Проте колегія суддів вважає, що в порушення положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд першої інстанції вийшов за межі вимог, заявлених в суді першої інстанції, оскільки вимог щодо заборони реконструкції будинку у заяві про забезпечення позову не заявлялось.

З матеріалів справи вбачається, що вимогою заяви про забезпечення позову було накладення арешту на житловий будинок та заборона знесення цього будинку (а.с. 87)

За наведених обставин та відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України оскаржувана ухвала в частині забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо реконструкції будинку підлягає скасуванню.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367 , 368 , 374 , 376 , 381 , 382 , 383 , 384 , 389 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 18 березня 2020 року в частині вчинення дій щодо реконструкції житлового будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1933942463101, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі - скасувати.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України .

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук

Повне судове рішення виготовлено 22.07.2020 року.