Ухвала

від 21.07.2020 по справі 905/102/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

У Х В А Л А

21.07.2020 Справа № 905/102/20 Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., при секретарі судового засіданні Бутовій Є.В., у судовому засіданні, розглянувши матеріали справи №905/102/20

за позовом Дочірнього підприємства Трансгарант -Україна , м. Київ,

до відповідача Приватного акціонерного товариства Донецьксталь - металургійний завод , м. Покровськ Донецької області,

про стягнення в розмірі 523 646,43 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,-

Суть справи:

Позивач, Дочірнє підприємство Трансгарант -Україна , звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства Донецьксталь - металургійний завод про стягнення заборгованості за Договором транспортно-експедиторського обслуговування №30529 ДС від 19.03.2015 року, в розмірі 523 646,43 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 447 852,56 грн., 3% річних в сумі 23 631,89 грн. та інфляція в сумі 52 161,98 грн.

Позовні вимоги заявник обґрунтовує невиконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування №30529 ДС від 19.03.2015 року, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 447 852,56 грн. та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

6 лютого 2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву від 05.02.2020р., згідно якого останній проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з огляду на те, що, відповідач стверджує, що розрахувався з позивачем в повному обсязі. Зокрема, відповідачем зазначено, що ним у відповідності до п. 4.3 Договору перераховано кошти двома платіжними дорученнями у розмірі 5 591 490, 00 грн. у якості попередньої оплати. Зокрема, як вбачається з платіжного доручення № 9958 від 13.11.2017р. на користь позивача було перераховано 1 060 455, 00 грн. та відповідно до платіжного доручення № 10016 від 16.11.2017р. позивачу було перераховано 4 531 035, 00 грн., а п. 4.6 Договору встановлено, що у випадку перерахування суми, що перевищують виставлену суму у рахунках, різниця залишається в розпорядженні експедитора (позивача) для виконання наступних заявок клієнта (відповідача) або може бути зарахована в рахунок оплати винагороди експедитора, в рахунок оплати користування вагонами або на підставі письмової вимоги клієнта підлягає поверненню на його поточний рахунок впродовж 5 банківських днів з моменту отримання експедитором письмового звернення клієнта.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважає, що ним сплачено спірні кошти на користь позивача.

27 лютого 2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив від 24.02.2020р., відповідно до якого позивач погоджується з оплатою послуг за договором за листопад 2017 року, але, разом з тим, позивач за текстом відповіді на відзив звертає увагу на право позивача зарахувати різницю між сумою, що необхідно було сплатити та сумою, що була фактично сплачена в рахунок оплати користування вагонами.

Також позивач посилається на акт звіряння взаємних розрахунків у період з 3 жовтня 2017 року по 19 листопада 2017 року, згідно якого вбачається, що у відповідача була наявна заборгованість за користування вагонами у розмірі 5 020 234, 38 грн. Крім того, позивачем протягом листопада-грудня 2017 року надавались послуги за договором на суму у розмірі 1 246 642, 56 грн.

Позивач зазначає, що сплачені відповідачем кошти було зараховано частково в рахунок оплати створеної раніше заборгованості, а також за надані послуги у листопаді-грудні 2017 року.

Таким чином, наразі у відповідача наявна заборгованість у розмірі 447 852, 56 грн.

27 квітня 2020 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення від 13.04.2020р., відповідно до яких, окрім іншого, позивачем надано пояснення стосовно направлення звітів/актів виконаних робіт на іншу адресу, ніж місце реєстрації відповідача. В обґрунтування направлення та отримання відповідачем звітів/актів позивач посилається на постанову апеляційного суду по справі № 905/2019/17, в описовій частині якого (п. 25.1) зазначено, що в матеріалах справи наявні докази направлення звітів та актів на адресу, що визначена відповідачем власноруч у листі № 40/1-532 від 10.04.2017р. На підставі ч. 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України позивач просить суд прийняти цей факт, як встановлений та такий, що не потребує доведення в рамках цієї справи.

27 квітня 2020 року від відповідача до суду надійшли письмові пояснення по справі, згідно яких останній вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідач заперечує проти тлумачення позивачем п. 4.6 Договору, адже на думку відповідача договору не делегує позивачу абсолютне право розпорядження коштами, що перевищують суми до сплати та наполягає, що п. 4.6 Договору навпаки встановлено порядок використання цих коштів. Крім того, відповідач стверджує, що позивачем не було надано послуг у листопаді 2017 року за рахунком № 8П/17/30529 від 10.11.2017р. та № 9П/17/30529 від 13.11.2017р., відповідач не звертався до позивача стосовно питання розподілу надмірно сплачених коштів. Крім того, у п. 4.6 Договору відсутній пункт про використання надмірно сплачених коштів у якості погашення попередніх заборгованостей.

Під час складання тексту пояснень позивач у якості обґрунтування своїх заперечень посилається на практику Верховного Суду, згідно якої формулювання призначення платежу є відповідальністю платника і зарахування коштів отримувачем має відбуватись з урахуванням такого призначення.

Ухвалою суду від 19.05.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача листа № 40/1-532 від 10.04.2017р., задоволено клопотання позивача про перехід до розгляду справи по суті, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 02.07.2020 року призначено судове засідання на 21.07.2020 року о 12:00 год. Ухвалою суду від 20.07.2020 року задоволено заяви позивача та відповідача про участь у судовому засіданні 21.07.2020 року о 12:00 год. в режимі відеоконференції поза межами суду, з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису за допомогою сервісу easycon.com.ua.

20.07.2020 року на офіційну електронну пошту суду від представника позивача надійшла заява б/н від 17.07.2020 року про відмову позивача від позову.

20.07.2020 року на офіційну електронну пошту суду від представника відповідача надійшла заява б/н від 20.07.2020 року про прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі №905/102/20.

21.07.2020 року на офіційну електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 20.07.2020 року про проведення судового засідання в режимі відеоконференції без представника позивача.

Представники сторін у судове засідання 21.07.2020 року в режимі відеоконференції не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Суд, розглянувши заяву представника позивача,-

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заяви представник позивача посилається на обставини, відповідно до яких позивач вважає за необхідне звернутися до суду з заявою про відмову від позову та зазначає про те, що розуміє всі наслідки, які настають із поданням такої заяви.

Представник позивача просить суд прийняти заяву про відмову від позову, постановити ухвалу про прийняття відмови від позову та вирішити питання про повернення з державного бюджету Дочірньому підприємству Трансгарант -Україна 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 3 927, 35 грн.

Розглянувши заяву Дочірнього підприємства Трансгарант-Україна , суд зазначає наступне.

Згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст. 46 та ст. 191 ГПК України передбачено право позивача на відмову від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Приписи частин 1-3 ст.191 ГПК України передбачають, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Заява про відмову від позову підписана електронним цифровим підписом уповноважною особою - представником позивача, адвокатом Шлапаком С.С., який діє в інтересах довірителя та має відповідні повноваження на подання такої заяви відповідно до п. 5.2.2. Договору №1 про надання правової допомоги від 10.01.2019 року, який міститься в матеріалах позовної заяви.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Враховуючи викладене, суд приймає відмову позивача від позову та закриває провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо вирішення питання про повернення з державного бюджету Дочірньому підприємству Трансгарант-Україна 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 3 927, 35 грн., суд зазначає.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 ЗУ Про судовий збір у разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті, суд, у відповідній ухвалі вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

До матеріалів справи долучено платіжне доручення №69 від 03.12.2019 року про сплату судового збору у розмірі 7 854, 70 грн.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 3 ст. 7 ЗУ Про судовий збір , суд задовольняє клопотання Дочірнього підприємства Трансгарант -Україна про повернення з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, у розмірі 3 927, 35 грн.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст.234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір , суд,-

У Х В А Л И В:

1. Прийняти відмову від позову Дочірнього підприємства Трансгарант -Україна , м. Київ, до відповідача Приватного акціонерного товариства Донецьксталь - металургійний завод , м. Покровськ Донецької області, про стягнення в розмірі 523 646,43 грн.

2. Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

3. Закрити провадження у справі №905/102/20.

4. Повернути Дочірньому підприємству Трансгарант -Україна (03150, м. Київ, вул. Дмитрова, буд. 5, корп. 2; код ЄДРПОУ: 32667198) 50% судового збору, за платіжним дорученням №69 від 03.12.2019 року на суму 7 854, 70 грн., у розмірі 3 927, 35 грн. (три тисячі дев`ятсот двадцять сім гривень, тридцять п`ять копійок).

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів до Східного апеляційного господарського суду в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням положень розділу ХІ ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua

Суддя П.В. Демідова