Рішення

від 21.07.2020 по справі 906/282/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/282/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан тепло" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стайл" (м.Житомир)

про стягнення 137208,07грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пан тепло" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стайл" заборгованості у розмірі 137208,07грн, яка виникла на підставі договору поставки №10 від 25.02.19, з яких: 131317,16грн основного боргу, 3527,52грн 3% річних та 2363,39грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №10 від 25.02.19 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду від 21.04.20 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.05.20.

Ухвалою господарського суду від 16.06.20 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.20

Представник позивача в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву від 21.07.20 у якій повідомляє, що станом на 21.07.20 не отримував відзив відповідача, сума заборгованості не змінилась, вимоги, викладені у позовній заяві позивач підтримує та просить їх задовольнити. У зв`язку із перебуванням у відрядженні в в м.Маріуполь просить розгляд справи провести без участі повноважного представника (а.с.91-93).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив. Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.19 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пан Тепло" (Постачальник позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стайл" (покупець відповідач) укладено договір поставки №10 (а.с.9-11), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити будівельні матеріали на об`єкт будівництва (п.1.1 договору).

За умовами п.1.2 договору, найменування (асортимент), кількість, ціна товару, а також його вартість узгоджуються сторонами в специфікаціях, рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Згідно п. 4.2 договору, розрахунок покупцем за товар здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня відвантаження партії товару.

Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.19, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань (п. 6.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 126067,16грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними та наступними видатковими накладними: №167 від 01.03.19 на суму 72002,30грн, №168 від 01.03.19 на суму 35101,13грн, №179 від 01.03.19 на суму 3963,25грн, №240 від 12.03.19 на суму 15000,48грн, а також надав послуги з доставки замовленого товару на суму 5250,00грн, про що свідчать акти надання послуг №167 від 01.03.19 на суму 1500,00грн, №168 від 01.03.19 на суму 1500,00грн, №179 від 01.03.19 на суму 750,00грн та №240 від 12.03.19 на суму 1500,00грн (а.с. 13-26).

Відповідач в порушення умов договору поставки №10 від 25.02.19 не здійснив розрахунок за поставлений товар та не оплатив послуги з його доставки.

Позивач на адресу відповідача направив вимогу від №23/1 від 23.01.20 про сплату заборгованості за отриманий товар на підставі договору поставки №10 від 25.02.19 (а.с.27-29), яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар на підставі договору №10 від 25.02.19 в загальній сумі 131317,16грн.

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 131317,16грн основного боргу, 2363,39грн інфляційних та 3527,52грн 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання позивачем товару виник кореспондуючий обов`язок оплатити його.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначено вище, у пункті 4.2 договору сторони погодили, що розрахунок покупцем за товар здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня відвантаження партії товару.

Незважаючи на умови договору, відповідач не здійснив відповідних розрахунків у повному обсязі за отриманий товар в установлені договором строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує заборгованість на загальну суму 131317,16грн.

Відповідач не надав суду доказів оплати поставленого товару згідно договору поставки №10 від 25.02.19 та відшкодування вартості послуг з його доставки.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 131317,16грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ГПК України 3527,52грн 3% річних та 2363,39грн інфляційних .

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат (а.с.4) судом враховується наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і й о г о н а й м е н ш и й п е р і о д в и з н а ч е н н я с к л а д а є м і с я ц ь .

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення п о ч и н а ю ч и з м і с я ц я, н а с т у п н о г о з а м і с я ц е м, у я к о м у м а в б у т и з д і й с н е н и й п л а т і ж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж та на заборгованість, яка існувала п о в н и й місяць.

Умовами договору визначено, що оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дні відвантаження партії товару.

Зважаючи на викладене, відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунок за товар поставлений згідно видаткових накладних №167, №168, №169 від 01.03.19 до 30.03.19 (включно); видаткової накладної №240 від 12.03.19 до 11.04.19 (включно).

Враховуючи несплату відповідачем коштів у вищезазначений договором поставки №10 від 25.02.19 строк, у позивача виникло право на нарахування інфляційних:

- на заборгованість згідно видаткових накладних №167, №168, №169 від 01.03.19 з квітня 2019 року;

- на заборгованість згідно видаткової накладної №240 від 12.03.19 до 11.04.19 травня 2019 року.

Однак позивач не врахував рекомендації, викладені у п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13, та невірно здійснив нарахування інфляційних по видатковій накладній №240 від 12.03.19.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" перерахунок інфляційних втрат суд вважає, що розмір інфляційних становить 2197,08грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 166,31грн інфляційних слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням норм чинного законодавства України.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що 3% річних у сумі 3527,52грн нараховані обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не простував.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 137041,76рн, з яких: 131317,16грн основного боргу, 3527,52грн 3% річних та 2197,08грн інфляційних витрат. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 166,31грн інфляційних.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст.129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан тепло" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стайл" про стягнення 137208,07грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стайл" (10014, м.Житомир, вул.Мала Бердичівська, 25, офіс 49, код ЄДРПОУ 40134131)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан тепло" (04073, м.Київ, провулок Куренівський, 17, код ЄДРПОУ 41009743)

- 131317,16грн основного боргу;

- 3527,52грн 3% річних;

- 2197,08грн інфляційних витрат;

-2099,45грн судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 166,31грн інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.