Рішення

від 16.07.2020 по справі 910/19013/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2020Справа № 910/19013/19

Господарський суду міста Києва у складі судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРЛАДА (04072, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 28, Ідентифікаційний код юридичної особи 30979427) до проТовариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ (02091, місто Київ, вулиця Горлівська, будинок 124/2, Ідентифікаційний код юридичної особи 16286895) стягнення 15843,26 грн.. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ (02091, місто Київ, вулиця Горлівська, будинок 124/2, Ідентифікаційний код юридичної особи 16286895) до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРЛАДА (04072, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 28, Ідентифікаційний код юридичної особи 30979427) про стягнення 31888,54 грн.

Представники:

від Позивача: Манжула Ю.А. (на підставі ордеру) ;

від Відповідача: Іванчихін С.І. (на підставі ордеру);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ УКРЛАДА (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ (далі-Відповідач) про стягнення 15843,26 грн., з яких 6972,01 грн. боргу, 982,37 грн. пені, 6972,01 грн. штрафу та 658,85 грн. 30% річних.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за Договором про сервісно-технічне обслуговування та ремонт автомобілів № 669 від 26.06.2018 щодо оплати вартості виконаних робіт у зв`язку з чим у Відповідача виник борг у розмірі 6972,01 грн. З огляду на наявність боргу Позивачем нараховано Відповідачу пеню у розмірі 982,37 грн., штраф у розмірі 6972,01 грн., 30 % річних у розмірі 658,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ УКРЛАДА залишено без руху; надано Позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду відповідних доказів.

13.01.2020 року до Господарського суду міста Києва від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ УКРЛАДА прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/19013/19, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

17.02.2020 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ УКРЛАДА про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 31888,54 грн.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору про сервісно-технічне обслуговування та ремонт автомобілів № 669 від 26.06.2018 Відповідачем за зустрічним позовом виконано роботи по ремонту автомобіля, вартість яких оплачена Позивачем за зустрічним позовом у розмірі 36927,89 грн.

Втім, до закінчення гарантійного строку виконаних робіт сталася поломка автомобіля, у зв`язку з чим Позивач за зустрічним позовом звернувся до Відповідача для ремонту тих самих частин автомобіля, ремонт яких був виконаний Відповідачем за зустрічним позовом та оплачений Позивачем за зустрічним позовом у розмірі 31888,54 грн.

В той же час, оскільки за умовами п. 3.12. Договору про сервісно-технічне обслуговування та ремонт автомобілів № 669 від 26.06.2018 Відповідач за зустрічним позовом зобов`язаний був недоліки виконаних робіт, виявлені протягом гарантійного терміну, усунути власними силами та за власний кошт, грошові кошти у розмірі 31888,54 грн., які були сплачені Позивачем за зустрічним позовом на усунення недоліків виконаних робіт, виявлених протягом гарантійного терміну, набуті Відповідачем за зустрічним позовом безпідставно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ залишено без руху; надано Позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду відповідних доказів.

05.03.2020 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2020 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ прийнято до спільного розгляду з первісним позовом; зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ УКРЛАДА про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 31888,54 грн. об`єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ УКРЛАДА до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ про стягнення 15843,26 грн. по справі №910/19013/19; постановлено розглядати справу № 910/19013/19 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.04.2020.

30.03.2020 до Господарського суду міста Києва від Відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечуючи проти зустрічного позову, наполягає на відсутності правових підстав для його задоволення.

Підготовче судове засідання, призначене на 01.044.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 підготовче засідання призначено на 03.06.2020.

02.06.2020 до Господарського суду міста Києва від Позивача за первісним позовом надійшла заява щодо виправлення технічних помилок у відзиві на зустрічний позов в частині номерів нарядів-замовлень.

02.06.2020 до Господарського суду міста Києва від Позивача за первісним позовом надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 03.06.2020 повноважені представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020, яка занесена до протоколу судового засідання надано Відповідачу строк до 7 днів з дня отримання відзиву на зустрічний позов для надання відповіді на відзив; надано Позивачу строк до 7 днів з дня отримання відповіді на відзив на зустрічний позов для надання заперечень; відкладено підготовче судове засідання на 25.06.2020.

В судовому засіданні 25.06.2020 були присутні повноважені представники обох Сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2020.

15.07.2020 до Господарського суду міста Києва від Позивача за первісним позовом надійшли пояснення на зустрічну позовну заяву.

В судовому засіданні 16.07.2020 були присутні представники обох сторін.

В судовому засіданні 16.07.2020 представник Позивача за первісним позовом підтримав вимоги та доводи позовної заяви, заперечував проти доводів зустрічної позовної заяви, просив суд задовольнити первісні позовні вимоги у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову. Представник Відповідача за первісним позовом заперечив проти первісного позову, підтримав доводи зустрічного позову, просив суд відмовити у задоволенні первісних позовних вимог у повному обсязі, зустрічний позов - задовольнити.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач за первісним позовом у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 16 липня 2020 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРЛАДА (далі-Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ (далі-Замовник) укладений Договір про сервісно-технічне обслуговування та ремонт автомобілів № 669 (далі - Договір № 669 від 26.06.2018), за умовами якого Виконавець зобов`язується виконувати Роботи по комерційному ремонту та/або технічному обслуговуванню Автомобілів (Код відповідно до державного класифікатора продукції та послуг ДК-016:2010:29.20.4 - Послуги щодо відновлення, складання, оснащування та кузовних робіт для моторних транспортних засобів), власником яких є Замовник та/або маж право володіння і користування Автомобілем, а замовник зобов`язується приймати Автомобілі після здійснення Виконавцем ремонту та/або технічного обслуговування та оплачувати надані послуги у строки та на умовах, що вказані у даному Договорів. Перелік автомобілів Замовника вказується у Додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього Договору, проте не є вичерпним. (а.с. 8-11)

Згідно з п. 1.2. Договору № 669 від 26.06.2018 види робіт, строки їх виконання погоджуються сторонами та вказуються у конкретних Заявках на ви конання певного виду робіт. Сторони при досягненні згоди мають право змінювати умови виконання робіт по даному Договору.

Умовами п.п. 2.1.1., 2.1.5., 2.1.7 п. 2.1. Договору № 669 від 26.06.2018 передбачено, що Виконавець зобов`язаний забезпечити своєчасне і якісне виконання робіт з ремонту та сервісного обслуговування Автомобілів Замовника у відповідності з технологією, встановленою заводом-виробником; виконувати роботи в строки, визначені в Заявці на виконання робіт, за умови наявності в Україні всіх необхідних запасних частин та матеріалів; виконати Роботи згідно з вимогами експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів , затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 615 від 28.11.2014, іншими нормативними документами та умовами даного Договору.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4 п. 2.2. Договору № 669 від 26.06.2018 Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити розрахунок згідно з відповідним Нарядом - замовленням у строки та на умовах, встановлених у Розділі 4 цього Договору, та на основі виставленого Виконавцем рахунку-фактури; прийняти виконані Роботи не пізніше 3 днів з дня отримання повідомлення Виконавця про закінчення Робіт та забрати автомобіль; під час отримання автомобіля від Виконавця, в разі необхідності, може провести обстеження встановлених під час ремонту агрегатів та вузлів на предмет відповідності.

За умовами п. 3.1. Договору № 669 від 26.06.2018 при прийнятті Автомобіля від Замовника для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту Сторонами складається Акт передання-приймання ДТЗ (його складових(. При цьому Виконавцем перевіряється (встановлюється) технічних стан ДТЗ (його складових), а також здійснюється огляд автомобіля на предмет наявності зовнішніх пошкоджень і дефектів та останнє вказується у відповідному акті.

Роботи виконуються відповідно до Заявки на виконання робіт, що підписується представниками Сторін. В заявці на виконання робіт зазначаються: перелік виконаних робіт (необхідних, замовлених) та їх вартість, використаних запасних частин, вартість та перелік використаних при ремонті автомобіля допоміжних матеріалів, перелік деталей та матеріалів, наданих для виконання робіт Замовником, а також терміни виконання робіт ( п. 3.2. Договору № 669 від 26.06.2018).

Згідно з п. 3.4. Договору № 669 від 26.06.2018 Виконавець має право виконувати Роботи, що безпосередньо не передбачені Замовником, але необхідні для безпечного використання автомобіля Замовником, і вартість яких не перевищує початкову визначену більше, ніж на 10%. В іншому випадку виконавець зобов`язаний попередньо погодити з Замовником виконання таких робіт та замовлення необхідних частин та матеріалів. Замовник надає Виконавцю право провадити виїзди Автомобіля, що ремонтується (обслуговується) в межах території сервісного центру.

В разі відмови Замовника від виконання робіт, які є необхідними для безпечного використання автомобіля, Виконавець не несе відповідальності за наслідки його подальшого використання та завданих таким автомобілем Замовнику та третім особам шкоду. Про відмову від виконання необхідних робіт складається Акт. (п. 3.5. Договору № 669 від 26.06.2018).

Відповідно до п. 3.8. Договору № 669 від 26.06.2018 після виконання робіт Виконавець надає Замовнику Наряд-замовлення.

Умовами п. 3.10. Договору № 669 від 26.06.2018 сторони погодили, що уповноважений на отримання Автомобіля з ремонту представник Змовника також зобов`язаний при отриманні автомобіля з ремонту (технічного обслуговування) прийняти виконані Виконавцем з ремонту та технічного обслуговування роботи згідно з Нарядом-замовленням. Особа, уповноважена Замовником на прийняття Автомобіля з ремонту, вважається компетентною з питання прийняття автомобіля і Замовник не має права в подальшому оскаржувати дії свого представника за мотивами його не компетенції.

Положеннями п. 3.11 Договору № 669 від 26.06.2018 встановлено, що гарантійний термін на виконані ремонті Роботи зазначаються у Наряді-замовленні.

Згідно з п. 3.12. Договору № 669 від 26.06.2018 в разі виявлення недоліків виконаних робіть протягом встановлених гарантійних термінів, виконавець зобов`язаний усунути їх власними силами та за власні кошти, за умови, що такі недоліки виникли з причин неякісного виконання робіт Виконавцем або застосування ним неякісних матеріалів (запасних частин) і не є наслідком неправильної експлуатації автомобіля Замовником.

Вартість ремонту та/або технічного обслуговування автомобіля складається з вартості нормативного часу роботи помноженого на кількість необхідного нормативу часу, необхідних запчастин і витратних матеріалів (використаних) і визначається рахунком-фактурою, який складає Виконавець на підставі Наряду-замовлення та направляє Замовнику (п. 4.1. Договору № 669 від 26.06.2018).

Відповідно до п. 4.2. Договору № 669 від 26.06.2018 оплата за виконані роботи проводиться Замовником по факту виконання робіт, в строк, не пізніше 3-х робочих днів після дати підписання Наряду - замовлення.

Умовами п. 6.2. Договору № 669 від 26.06.2018 передбачено, що за прострочення оплати за цим Договором Замовник сплачує, окрім відшкодування вартості фактично виконаних робіт, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення Договору, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з п. 6.3. Договору № 669 від 26.06.2018 сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі тридцяти відсотків. З дня закінчення строків сплати, передбачених Розділом 4 Договору, вважається, що Виконавцем пред`явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу Виконавець має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а Замовник зобов`язаний оплатити його в строк не більше 3 (трьох) днів.

У випадку прострочення Замовником оплати відповідного наряду-замовлення згідно з умовами цього Договору більш ніж на 10 (десять) календарних днів Замовник зобов`язаний сплатити на користь Виконавця штраф у розмірі суми заборгованості. (п. 6.4. Договору № 669 від 26.06.2018)

Відповідно до п. 6.5. Договору № 669 від 26.06.2018 нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов`язання повинно було бути виконане.

Положеннями Розділу 9 Договору № 669 від 26.06.2018 Сторони встановили, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Якщо за 1 місяць до закінчення строку дії цього Договору та/або кожного наступного календарного року (при подальшій автоматичній пролонгації договору) жодна із Сторін не надішле письмове повідомлення іншій Стороні про зміну або небажання продовжувати дію цього Договору на інший термін, дія цього Договору продовжується на тих же умовах автоматично на кожний наступний календарний рік.

Між Позивачем та Відповідачем укладений Додаток № 1 до Договору № 669 від 26.06.2018, яким погоджений перелік автомобілів Замовника: Fiat Doblo Cargo, державний номер НОМЕР_1 . номер кузова НОМЕР_2 (а.с. 12)

16.07.2019 між Позивачем та Відповідачем, від імені якого діяв ОСОБА_1 на підставі довіреності № 5 від 08.01.2019, підписаний Наряд-Замовлення № УКЗ0032645/УКН 0025634, за яким Позивачем виконані, а Відповідачем прийняті роботи з поточного ремонту автомобіля Fiat Doblo Cargo, державний номер НОМЕР_1 вартістю 6972,01 грн. (а.с. 13-14)

Відповідач оплату вартості виконаних робіт у строк, погоджений сторонами у п. 4.2. Договору № 669 від 26.06.2018, не здійснив.

23.10.2019 Позивачем направлена Відповідачу Претензія № 296 від 22.10.2019 про відшкодування боргу з вимогою сплатити у триденний строк з дати отримання заборгованість у розмірі 6972,01 грн. Направлення вказаної претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 15-16). Однак, вказане поштове відправлення повернуто Позивачеві за закінченням встановленого терміну зберігання.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за Договором про сервісно-технічне обслуговування та ремонт автомобілів № 669 від 26.06.2018 щодо оплати вартості виконаних робіт, прийнятих на підставі Наряду-замовлення № УКЗ0032645/УКН 0025634, у зв`язку з чим у Відповідача виник борг у розмірі 6972,01 грн. З огляду на наявність боргу Позивачем нараховано Відповідачу пеню у розмірі 982,37 грн., штраф у розмірі 6972,01 грн., 30 % річних у розмірі 658,85 грн.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору про сервісно-технічне обслуговування та ремонт автомобілів № 669 від 26.06.2018 Відповідачем за зустрічним позовом у червні 2018 виконано роботи по ремонту автомобіля, вартість яких оплачена Позивачем за зустрічним позовом у розмірі 36927,89 грн.

Втім, у вересні 2018, до закінчення гарантійного строку виконаних робіт, сталася поломка автомобіля, у зв`язку з чим Позивач за зустрічним позовом звернувся до Відповідача для ремонту тих самих частин автомобіля, ремонт яких і був виконаний Відповідачем за зустрічним позовом та оплачений Позивачем за зустрічним позовом у розмірі 31888,54 грн.

В той же час, оскільки за умовами п. 3.12. Договору про сервісно-технічне обслуговування та ремонт автомобілів № 669 від 26.06.2018 Відповідач за зустрічним позовом зобов`язаний був недоліки виконаних у червні 2018 робіт, виявлені протягом гарантійного терміну, усунути власними силами та за власний кошт, грошові кошти у розмірі 31888,54 грн., які були сплачені Позивачем за зустрічним позовом на усунення недоліків виконаних у червні 2018 року робіт, виявлених протягом гарантійного терміну, набуті Відповідачем за зустрічним позовом безпідставно.

Заперечуючи проти зустрічного позову, Відповідач зазначає, що під час ремонту автомобіля у вересні 2018 року Відповідачем за зустрічним позовом виконувались роботи по ремонту інших складових автомобіля, при цьому, без виконання повторюваних робіт, виконання необхідних для ремонту робіт було неможливо. Відповідач за зустрічним позовом не заперечує наявність зобов`язань щодо виконання гарантійних зобов`язань, водночас, до моменту подання позову жодних претензій щодо виконаних робіт чи вимог про усунення недоліків Позивачем за зустрічним позовом не пред`являлось. Крім того, Відповідач за зустрічним позовом наполягає на відсутності правових підстав для стягнення грошових коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки такі кошти перераховані на виконання умов укладеного сторонами договору, який в установленому порядку не визнано недійсним та не розірвано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРЛАДА підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №669 від 26.06.2018 на технічне обслуговування та ремонт автомобілів між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору № 669 від 26.06.2018 Виконавцем виконано, а Замовником прийнято роботи з поточного ремонту автомобіля Fiat Doblo Cargo, державний номер НОМЕР_1 вартістю 6972,01 грн., що підтверджується підписаним в двосторонньому порядку без зауважень та заперечень зі сторони Замовника, від імені якого діяв ОСОБА_1 на підставі довіреності № 5 від 08.01.2019, Нарядом-Замовленням № УКЗ0032645/УКН 0025634. (а.с. 13-14)

Відповідно до п. 4.2. Договору № 669 від 26.06.2018 оплата за виконані роботи проводиться Замовником по факту виконання робіт, в строк, не пізніше 3-х робочих днів після дати підписання Наряду - замовлення.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем за первісним позовом у строк, погоджений сторонами у Договорі № 669 від 26.06.2018, грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРЛАДА в розмірі 6972,01 грн..

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору № 669 від 26.06.2018, не здійснив оплату наданих й прийнятих робіт в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом про стягнення 6972,01 грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач за первісним позовом також просив стягнути з Відповідача 658,85 грн. 30% річних, нарахованих за період з 20.07.2019 по 26.12.2019.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Пунктом п. 6.3. Договору № 669 від 26.06.2018 сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі тридцяти відсотків.

Таким чином, Суд зазначає, що Сторони у Договорі № 669 від 26.06.2018 передбачили інший розмір процентів річних ніж той, що визначений у частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому до даних правовідносин сторін підлягає 30% річних.

Суд, перевіривши розрахунок 30% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати виконаних робіт у розмірі 658,85 грн., нарахованих за період з 20.07.2019 по 26.12.2019 встановив, згідно з вірним арифметичним розрахунком розмір 30% річних нарахованих від суми заборгованості 6972,01 грн. в межах заявленого періоду становить 916,87 грн.. Разом з тим, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних, вимога Позивача за первісним позовом про стягнення 30% річних у розмірі 658,85 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача пеню у розмірі 982,37 грн., нараховану за період з 20.07.2019 по 26.12.2019.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Умовами п. 6.2. Договору № 669 від 26.06.2018 передбачено, що за прострочення оплати за цим Договором Замовник сплачує, окрім відшкодування вартості фактично виконаних робіт, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення Договору, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання у розмірі 982,37 грн., нарахованої за період з 20.07.2019 по 26.12.2019, встановив, що згідно з вірним арифметичним розрахунком розмір пені, нарахованої від суми заборгованості 6972,01 грн. в межах заявленого періоду становить 982,95 грн.. Разом з тим, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних, вимога Позивача за первісним позовом про стягнення пені у розмірі 982,37 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.6.4. Договору № 669 від 26.06.2018 у розмірі 6972,01 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв`язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 6.4. Договору № 669 від 26.06.2018 сторони погодили, що у випадку прострочення Замовником оплати відповідного наряду-замовлення згідно з умовами цього Договору більш ніж на 10 (десять) календарних днів Замовник зобов`язаний сплатити на користь Виконавця штраф у розмірі суми заборгованості.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу на підставі п.6.4 Договору № 669 від 26.06.2018, враховую прострочення Відповідачем за зустрічним позовом оплати вартості виконаних робіт більше ніж на 10 календарних днів, дійшов висновку, що вказані позовні вимоги Позивача за первісним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає штрафу у розмірі суми заборгованості - 6972,01 грн.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРЛАДА підлягає стягненню заборгованість у розмірі 6972,01 грн., 30% річних у розмірі 658,85 грн., пеня у розмірі 982,37 грн. та штраф у розмірі 6972,01 грн..

Що стосується зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРЛАДА про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 31888,54 грн., Суд зазначає.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору про сервісно-технічне обслуговування та ремонт автомобілів № 669 від 26.06.2018 Відповідачем за зустрічним позовом у червні 2018 року виконано роботи по ремонту автомобіля, вартість яких оплачена Позивачем за зустрічним позовом у розмірі 36927,89 грн.

Втім, до закінчення гарантійного строку виконаних у червні 2018 року робіт сталася поломка автомобіля, у зв`язку з чим у вересні 2018 року Позивач за зустрічним позовом звернувся до Відповідача для ремонту тих самих частин автомобіля, ремонт яких був виконаний Відповідачем за зустрічним позовом та оплачений Позивачем за зустрічним позовом у розмірі 31888,54 грн.

В той же час, оскільки за умовами п. 3.12. Договору про сервісно-технічне обслуговування та ремонт автомобілів № 669 від 26.06.2018 Відповідач за зустрічним позовом зобов`язаний був недоліки виконаних у червні 2018 року робіт, виявлені протягом гарантійного терміну, усунути власними силами та за власний кошт, грошові кошти у розмірі 31888,54 грн., які були сплачені Позивачем за зустрічним позовом на усунення недоліків виконаних робіт, виявлених протягом гарантійного терміну, набуті Відповідачем за зустрічним позовом безпідставно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 ст. 11, частин 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. За положенням частини 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами частин 1, 8 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

В силу п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Згідно зі ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Доктриною venire contra factum proprium закріплено принцип добросовісності. У статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 21.02.2020 у справі № 910/660/19.

Як підтверджується матеріалами справи, грошові кошти у розмірі 31888,54 грн. перераховано Позивачем за зустрічним позовом на виконання умов Договору № 669 від 26.06.2018 на технічне обслуговування та ремонт автомобілів в рахунок оплати вартості робіт, виконаних Виконавцем та прийнятих Замовником за Нарядом-Замовленням № УКЗ30025233/УКН0019175 від 19.09.18.

Відповідно до п. 10.5 Договору № 669 від 26.06.2018 договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку кожної із сторін в разі невиконання Виконавцем або Замовником своїх зобов`язань за Договором, здійснивши розрахунок по фактично виконаних зобов`язаннях Сторін. Для чого сторони узгодили достатнім повідомлення однієї сторони другою шляхом направлення письмового повідомлення без необхідності укладення будь-яких двосторонніх документів.

Суд акцентує увагу, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження припинення сторонами Договору № 669 від 26.06.2018, на виконання зобов`язань за яким Позивачем за зустрічним позовом перераховано грошові кошти у розмірі 31888,54 грн.

Наполягаючи на безпідставності отримання грошових коштів у розмірі 31888,54 грн., Позивач за зустрічним позовом стверджує, що необхідність ремонту автомобіля виникла протягом гарантійного строку, за Нарядом-замовленням №УКЗ0025233/0000034628 від 14.09.2018 виконані одні й ті самі роботи, що й за Нарядом-Замовлення № УКЗ0024051/0000032695 від 26.06.2018, отже, відповідно до п. 3.12. Договору 669 від 26.06.2018 Відповідач за зустрічним позовом зобов`язаний був усунути недоліки виконаних робіт власними силами та власні кошти.

Згідно з п. 3.4. Договору № 669 від 26.06.2018 Виконавець має право виконувати Роботи, що безпосередньо не передбачені Замовником, але необхідні для безпечного використання автомобіля Замовником, і вартість яких не перевищує початкову визначену більше, ніж на 10%. В іншому випадку виконавець зобов`язаний попередньо погодити з Замовником виконання таких робіт та замовлення необхідних частин та матеріалів. Замовник надає Виконавцю право провадити виїзди Автомобіля, що ремонтується (обслуговується) в межах території сервісного центру.

Суд звертає увагу, що Позивачем за зустрічним позовом у позовній заяві не наведений перелік частин автомобіля та робіт, які на його думку є однаковими в обох Нарядах-замовлення.

Водночас, Судом досліджено Наряди-Замовлення № УКЗ0024051/0000032695 від 26.06.2018 і №УКЗ0025233/0000034628 від 14.09.2018 (а.с. 102-103) та встановлено, що під час виконання ремонту у червні 2018 року відповідачем виконані наступні роботи та використані запчастини:

- роботи

двигун-діагностика;

форсунки паливні-зняття/встановлення (заміна);

паливний насос високого тиску - зняття/встановлення;

турбонагнітач - зняття/встановлення;

фільтр олив., олива - заміна;

бампер (передній) - зняти/встановити;

чищення радіатора;

фільтр повітряний - зняти/встановити;

головка блоку циліндрів - зняти/встановити;

піддон ДВС - зняти/встановити;

діагностика ходової частини;

кільця поршнів - заміна;

- запасні частини

прокладка клапанної кришки;

прокладка під ГБЦ;

масло моторне;

масляний фільтр;

опора двигуна;

фільтр повітряний;

комплект кілець на поршень;

патрубок напірної труби;

комплект накладок з різних матеріалів;

хомут шланга;

хомут;

очисник.

Тоді як під час виконання ремонту у вересні 2018 року відповідачем виконані наступні роботи та використані запчастини

- роботи

двигун - діагностика

головка блоку циліндрів - зняти/встановити;

двигун - з.в. (заміна)

миття агрегату

слюсарні роботи

- запасні частини

поршень

прокладка клапанної кришки

комплект зчеплення

прокладка кришки двигуна

болти головки блоку

ущільнююче кільце

сопло замазочне

прокладки масло приймача компл

герметик картеру

кільця поршневі

прокладка під ГБЦ

вкладиші коренні

термошайба

к-т прокладок з різних матеріалів

хомут

хомут шланга

вкладиші шатунні

опора двигуна та КПП

очисник.

Отже, Судом встановлено, що перелік робіт у Наряді-Замовленні №УКЗ0025233/0000034628 від 14.09.2018 не є аналогічним переліку робіт у Наряді-Замовлені № УКЗ0024051/0000032695 від 26.06.2018, тобто було виконано ремонт різних складових частин автомобіля, при цьому, при укладенні Договору № 669 від 26.06.2018 сторони погодили можливість виконання Виконавцем робіт, що не передбачені Замовником, але необхідні для безпечного використання автомобіля. Крім того, за поясненнями відповідача за зустрічним позовом у червні 2018 року здійснено ремонт турбокомпресора, перевірку ПНВТ, заміну поршневих форсунок, оливи, фільтрів, чищення радіатора, тоді як у вересні 2018 проведено капітальний ремонт двигуна, заміну поршня, поршневих кілець до нього.

Крім того, як свідчить зміст укладеного сторонами Договору № 669 від 26.06.2018, сторони погодили, що роботи виконуються згідно з вимогами експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів , затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 615 від 28.11.2014 (п.п. 2.1.7. п. 2.1.), а уповноважений на отримання автомобіля представник Замовника наділений правом під час отримання автомобіля провести обстеження встановлених під час ремонту агрегатів та вузлів на предмет відповідності.

Разом з тим, Позивачем за зустрічним позовом не надано суду жодних належних та допустимих відповідно статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження невідповідності виконаних у червні 2018 року робіт вимогами експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів , затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 615 від 28.11.2014, звернення до Відповідача з претензією щодо якості виконаних робіт; доказів того, що необхідність проведення ремонту автомобіля у вересня 2018 року виникла внаслідок недоліків виконаних у червні 2018 року робіт; письмових пояснень із зазначенням які саме роботи виконані у вересні 2018 року аналогічні роботами, виконаним у червні 2018 року.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що маються значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, на переконання Суду, твердження Позивача за зустрічним позовом про застосування відповідачем за зустрічним позовом одних й тих самих матеріалів та проведення одних й тих самих робіт у червні 2018 року та у вересня 2018 року без надання мотивованих пояснень зі конкретизацією робіт та послуг, а також без надання жодних доказів на підтвердження неякісності виконаного ремонту, що спричинило поломку автомобіля, за одночасної наявності доводів відповідача за зустрічним позовом з ґрунтовними поясненнями щодо підстави виконання робіт та використання частин при виконанні робіт у червні та вересні 2018 року, суперечить вищевказаним принципам, і не є достатнім для підтвердження обставини безпідставного отримання спірних коштів відповідачем за зустрічним позовом.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРЛАДА про стягнення 21888,54 грн. безпідставно отриманих грошових коштів задоволенню не підлягає

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи уста лену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРЛАДА до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ про стягнення заборгованості підлягає задоволенню, в той час, як зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРЛАДА про стягнення 31888,54 грн. безпідставно отриманих грошових коштів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладаються на відповідача за первісним позовом, витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову залишаються за Позивачем за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 124, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ :

1. Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРЛАДА до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ (02091, місто Київ, вулиця Горлівська, будинок 124/2, Ідентифікаційний код юридичної особи 16286895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРЛАДА (04072, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 28, Ідентифікаційний код юридичної особи 30979427) заборгованість у розмірі 6972,01 грн. (шість тисяч дев`ятсот сімдесят дві грн. 01 коп.), 30% річних у розмірі 658,85 грн. (шістсот п`ятдесят вісім грн. 85 коп.), пеню у розмірі 982,37 грн. (дев`ятсот вісімдесят дві грн. 37 коп.) , штраф у розмірі 6972,01 грн. (шість тисяч дев`ятсот сімдесят дві грн.. 01 коп.), судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн.. 00 коп.)

3. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім УКРЛАДА про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 31888,54 грн. - відмовити у повному обсязі.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В силу п. 4 Розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.07.2020 року.

Суддя О.В. Чинчин