Ухвала

від 21.07.2020 по справі 910/9789/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.07.2020Справа № 910/9789/20

Суддя Господарського суду міста Києва Плотницька Н.Б. , розглянувши заяву Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 25 Б, ідентифікаційний код 31025659) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центроінвест" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17 Д, ідентифікаційний код 33106320) заборгованості за договором на оплату комунальних послуг від 01.08.2009 № 484-09 у розмірі 35 406 грн 65 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги, 4 417 грн 79 коп. збитків від інфляції та 2 081 грн 30 коп. 3 % річних встановив, що подана заява підлягає задоволенню частково.

21.07.2020 суддею Плотницькою Н.Б., в результаті часткового задоволення заяви Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс", було видано судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центроінвест" заборгованості за договором на оплату комунальних послуг від 01.08.2009 № 484-09 у розмірі 35 406 грн 65 коп. та суми судових витрат у розмірі 210 грн 20 коп.

Стосовно вимог про стягнення 4 417 грн 79 коп. збитків від інфляції та 2 081 грн 30 коп. 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексуУкраїни неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Нормами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, 3 % річних та інфляційні втрати є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, вимоги про сплату 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, а відтак, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Оскільки вимоги про стягнення 4 417 грн 79 коп. збитків від інфляції та 2 081 грн 30 коп. 3% річних не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу за вимогами в цій частині.

Крім того, суд зазначає, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, невідповідність вимогам статті 148 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

У відповідності до статей 147, 148, 150, 152, 153, 154, 155 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" у видачі судового наказу за вимогами про стягнення 4 417 грн 79 коп. збитків від інфляції та 2 081 грн 30 коп. 3% річних.

Суддя Н.Б.Плотницька