Ухвала

від 23.07.2020 по справі 911/1620/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" липня 2020 р. Справа № 911/1620/20

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., перевіривши матеріали позовної заяви Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України

до Комунального підприємства виробничого управління житлово-комунального господарства с. Коржі Баришівської селищної ради

про стягнення 51 438,99 гривень

встановив:

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства виробничого управління житлово-комунального господарства с. Коржі Баришівської селищної ради про стягнення 51 438,99 гривень, з яких: 37 713,10 грн інфляційних втрат та 13 725,89 грн 3 % річних, нарахованих на 156 854,59 грн боргу, присудженого до стягнення за рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2004 у справі №29/4-04/17.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошового зобов`язання по сплаті боргу за договором на постачання природного газу №1-11-2 від 29.12.2000, що встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2004 у справі №29/4-04/17.

Так, згідно викладених позивачем доводів, 29.12.2000 між ним та відповідачем укладено договір на постачання природного газу №1-11-2, умови якого позивач виконав належним чином. Як зауважив позивач, на даний момент сума основного боргу, підтверджена рішенням суду у справі №29/4-04/17, - не сплачена відповідачем та складає 156 854,59 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2020 у справі №911/1620/20 позовну заяву Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали, шляхом подання до суду, зокрема, письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини укладення 29.12.2000 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством виробничим управлінням житлово-комунального господарства с. Коржі Баришівської селищної ради договору на постачання природного газу №1-11-2, або пояснень про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.

30.06.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої позивач вказав, що не всі факти, що мають значення для вирішення справи, потребують судового доказування, а предметом доведення є факт наявності судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів, що, за доводами позивача, і підтверджено та надано копію відповідного судового рішення.

Також, позивач вказав, що вважає вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 11.06.2020 у справі №911/1620/20 про надання договору на постачання природного газу №1-11-2 від 29.12.2000 безпідставними, оскільки ні предмет, ні підстави позову до вказаного договору не мають відношення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2020 у справі №911/1620/20, зокрема:

- прийнято позовну заяву Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до розгляду та відкрито провадження у справі;

- розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання;

- зобов`язано позивача до 03.08.2020 виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 11.06.2020 у даній справі щодо надання письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини укладення 29.12.2000 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством виробничим управлінням житлово-комунального господарства с. Коржі Баришівської селищної ради договору на постачання природного газу №1-11-2, або пояснень про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.

21.07.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України надійшли пояснення, відповідно до яких позивач вказав, що не всі факти, що мають значення для вирішення справи, потребують судового доказування, тоді як доказом на підтвердження викладених обставин позовної заяви є наявність судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів, що, за доводами позивача, і підтверджено наданою ним копією відповідного судового рішення.

В розрізі відповідних доводів позивач посилається на ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, позивач зауважив, що факт укладення договору між сторонами, як і прострочення за ним, вже встановлено судом, а отже потреба у доказуванні вказаних обставин вже відсутня, попри те що і можливість надання договору на постачання природного газу №1-11-2 від 29.12.2000 у позивача відсутня у зв`язку зі спливом строку зберігання документів.

Відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5:

- цей Перелік є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне та тривале (понад 10 років) зберігання (далі - архівне зберігання) або для знищення;

- строк зберігання цільових договорів (угод) між виробниками і постачальниками матеріально-технічних ресурсів - 5 років після закінчення строку дії договору (угоди); строк зберігання договорів, угод, контрактів про постачання/збут, купівлю-продаж продукції та протоколи розбіжностей за ними - 5 років після закінчення строку дії договору, угоди, контракту.

Втім, посилання позивача на відсутність у нього можливості надати договір на постачання природного газу №1-11-2 від 29.12.2000 у зв`язку зі спливом строку зберігання документів доказово не підтвердженні.

Що ж до посилання позивача на преюдиціальність обставин укладення вказаного вище договору суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ч.ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Так, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №904/23/18 та від 20.05.2020 у справі №906/556/19.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №320/4938/15-ц (провадження №61-26396св18).

Викладені ж у рішенні Господарського суду Київської області від 07.04.2004 у справі №29/4-04/17 висновки містять правову оцінку доказам та обставинам виконання договору на постачання природного газу №1-11-2 від 29.12.2000, тоді як преюдиціальне значення процесуальним законом надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31. 07.2019 у справі № 910/2030/18.

Суд вважає за необхідне повторно звернути увагу позивача на приписи ст. ст. 74, 76 ГПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці в становлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин.

Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №910/5300/17.

З огляду вказаного вище, суд дійшов висновку про повторне зобов`язання позивача виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 11.06.2020 у даній справі щодо надання письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини укладення 29.12.2000 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством виробничим управлінням житлово-комунального господарства с. Коржі Баришівської селищної ради договору на постачання природного газу №1-11-2, або пояснень про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.

Відповідно до ч. 9 ст. 129, ч. 1 ст. 131, п. 4 ч. 1 ст. 132 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф.

Суд звертає увагу позивача на вищевказані законодавчі приписи та передбачені ними наслідки невиконання процесуальних обов`язків.

Керуючись ст. ст. 12, 176, 234, 235, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Повторно зобов`язати позивача до 03.08.2020 виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 11.06.2020 у даній справі щодо надання письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини укладення 29.12.2000 між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством виробничим управлінням житлово-комунального господарства с. Коржі Баришівської селищної ради договору на постачання природного газу №1-11-2, або пояснень про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.

2. Попередити позивача про наслідки, передбачені ч. 9 ст. 129, ч. 1 ст. 131 ГПК України, у випадку невиконання позивачем вимог суду та процесуальних обов`язків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України.

Суддя В.А. Ярема