Рішення

від 13.07.2020 по справі 916/3374/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3374/19

За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

До відповідача: Акціонерного товариства "ВТБ Банк" (бульвар Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26, м. Київ, 01004; код ЄДРПОУ 14359319)

За участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Людмили Іванівни ( АДРЕСА_2 ); Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21708016)

про визнання договорів недійсними

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Луцюк Р.П.

Представники сторін:

Від позивача: Трофимчук О.В. - на підставі ордеру серії ОД №101648 від 10.12.2019р . ;

Від відповідача: Фурман В.В. - на підставі довіреності №148 від 05.11.2019р.; Глущенко С.В. - на підставі довіреності №274 від 30.06.2020р.;

Від третьої особи (ФГВФО): Кустова Т.В. - на підставі довіреності №27-530/20 від 13.01.2020р.;

Від третьої особи (Приватного нотаріуса): не з`явився.

В засіданні брали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Глущенко С.В. - на підставі довіреності №274 від 30.06.2020р.;

Від третьої особи (ФГВФО): Кустова Т.В. - на підставі довіреності №27-530/20 від 13.01.2020р.;

Від третьої особи (Приватного нотаріуса): не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) "ВТБ Банк" про визнання недійсним Іпотечного договору від 02.11.2007р., укладеного між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим №6230; визнання недійсним Договору про внесення змін до Іпотечного договору від 01.10.2009р., укладеного між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим №3207; визнання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 21.04.2011р. за реєстровим №859 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2019р. відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.12.2019р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2019р. залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Людмилу Іванівну .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2019р. залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та відкладено підготовче засідання на 16.01.2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 06.02.2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2020р. відкладено підготовче засідання на 17.02.2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2020р. закрито підготовче провадження у справі №916/3374/19 та призначено справу до розгляду по суті на 05.03.2020р. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2020р. відкладено розгляд справи по суті на 26.03.2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2020р перенесено судове засідання по суті на 06.04.2020р. у зв`язку із введенням на території України карантину. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2020р. відкладено судове засідання по суті на 28.04.2020р. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2020р. відкладено судове засідання по суті на 12.05.2020р. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2020р. відкладено судове засідання по суті на 26.05.2020р.Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.05.2020р. відкладено судове засідання по суті на 30.06.2020р. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.06.2020р. відкладено судове засідання по суті на 13.07.2020р.

Представник позивача в судові засідання щодо розгляду справи по суті не з`являвся. Враховуючи відсутність будь-яких заяв позивача щодо відмови від позову або залишення його без розгляду, суд вважає, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить задовольнити їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, що надійшли до суду 10 грудня 2019р., 10.12.2019р.

Відповідач заперечує проти позову з підстав, викладених у клопотанні про застосування строків позовної давності, що надійшло до суду 11 березня 2020р.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., згідно пояснень, що надійшли до суду 20 грудня 2019р., проти позову заперечує, просить справу розглянути за її відсутністю.

Третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, заперечує проти позову в повному обсязі, з підстав зазначених в письмових поясненнях по суті спору., що надійшли до суду 30 січня 2020р.

Позивач у справі зазначив, що 02.11.2007р. між ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 після реєстрації шлюбу) (Іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк , правонаступником якого є Акціонерне товариство ВТБ БАНК (Іпотекодержатель), було укладено Іпотечний договір, відповідно до якого Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 5,55 га, в тому числі 5,55га рілля, що знаходиться на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, цільове призначення: для ведення садівництва, кадастровий номер: 5122785800:01:001:0102, для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Прогресбуд-Інвест в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №11/07 від 02.08.2007р. та будь якими додатковими угодами до нього. Зазначений Іпотечний договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим №6230.

01 жовтня 2009 р. між AT ВТБ БАНК та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору №6230, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим №3207.

Позивач зазначає, що 21.04.2011р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., на підставі ст. 87 Закону України Про нотаріат , було видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №859, про звернення стягнення на земельну ділянку, що належить на праві приватної власності громадянці ОСОБА_1 , яка була передана останньою в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Прогресбуд-Інвест за кредитним договором №11/07 від 02.08.2007р.

В подальшому, 28.09.2016р. Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанською А.Л. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52362677 за виконавчим написом №859 від 21.04.2011р. Зазначеною постановою було вирішено надати боржнику ОСОБА_1 строк до семи днів для самостійного виконання виконавчого напису. Крім того, державний виконавець постановив, що у разі невиконання рішення в наданий для самостійного виконання строк, виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та інших витрат.

Отримавши постанову від 28.09.2016р., ОСОБА_1 звернулась до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з листом про неможливість самостійного виконання виконавчого напису та надала інші зауваження відносно виконавчого провадження, при цьому зазначаючи на відсутність заперечень з її боку проти здійснення виконавчих дій органами виконавчої служби, направлених на реалізацію заставленого майна в порядку, передбаченому законодавством України.

18 листопада 2016р. Головним державним виконавцем Думанською А.Л. було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 11 465 528 грн. 34 коп.

Не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору, ОСОБА_1 оскаржила її, однак, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2017р. у справі №826/19730/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017р. та постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2019р., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, постанову про стягнення виконавчого збору від 18.11.2016р. залишено в силі.

09 лютого 2018р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55756861 з виконання постанови №52362677 від 18.11.2016р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 11 465 528 грн. 34 коп.

Як зазначає, позивач, 05 березня 2018 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Носенко С.Б. винесено постанову про арешт коштів боржника за виконавчим провадженням, якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 . Крім того, 20.05.2019р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Заліпаєвим Ю.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та містяться на інших банківських рахунках.

19 травня 2019 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Заліпаєв Ю.В. завернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України ОСОБА_1 . Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.06.2019р. у справі №521/10178/19 у задоволенні подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач зазначає, що при укладенні Іпотечного договору ОСОБА_1 керувалась положеннями ч.1 ст.11 Закону України Про іпотеку , відповідно до яких майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Таким чином, при укладанні Іпотечного договору ОСОБА_1 помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, в т.ч. стосовно прав і обов`язків сторін, а саме стосовно того, що нею у значних розмірах будуть понесені витрати поза межами предмета іпотеки, зокрема, щодо сплати виконавчого збору у розмірі 11 465 528 грн. 34 коп. Позивач зазначає, що в іншому випадку вона не укладала б оскаржуваний Іпотечний договір від 02.11.2007р.

В обґрунтування позову позивач також зазначає, що помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Оскільки в цьому випадку волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним. Істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати.

Позивач також посилається на ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Згідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

На підставі вищенаведеного, враховуючи те, що ОСОБА_1 помилилась при укладені іпотечного договору щодо прав і обов`язків сторін, позивач дійшов висновку, що Іпотечний договір від 02.11.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим №6230, та Договір про внесення змін до Іпотечного договору №6230 від 01.10.2009р. мають бути визнані судом недійсними, у зв`язку з чим, підстав виконання виконавчого напису №859 від 21.04.2011р. не існує, а сам виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач заперечує проти позову в повному обсязі та зазначає, що дійсно, 02 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Іпотечний договір, з метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Прогресбуд-Інвест щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №11/07 від 02.08.2007р. та будь якими додатковими угодами до нього.

01 жовтня 2009 р. між AT ВТБ БАНК та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору №6230, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим №3207.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідач зазначає, що правило ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

На підставі вищенаведених норм законодавства відповідач дійшов висновку, що до позовних вимог про визнання недійсними укладених між сторонами Іпотечного договору та Договору про внесення змін до Іпотечного договору встановлено позовну давність тривалістю у 3 роки. Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушеного права. При цьому, вимога позивача стосується визнання недійсним договору у зв`язку з його невідповідністю на момент укладення нормам чинного законодавства.

Зазначене обґрунтовується тим, що порушення прав та інтересів позивача, які мали місце саме в момент укладення спірного договору іпотеки, що свідчить про те, що саме в момент укладення Іпотечного договору позивач, який особисто підписав договір, дізнався про порушення його права. Таким чином, відповідач вважає, що відлік строку позовної давності має рахуватися з дати укладення оспорюваного Іпотечного договору, тобто, з 02.11.2007р.

На думку відповідача, укладення сторонами Договору про внесення змін до Іпотечного договору не є підставою для переривання позовної давності, адже, сторони лише врегульовували певні правовідносини за цим договором, однак не усунули порушення, які, на думку позивача, мали місце при укладенні договору.

Отже, відповідач вважає, що строк позовної давності за оспорюваним правочином закінчився 02.11.2010р.

При цьому, на думку відповідача, жодних поважних причин пропуску строку не існує, а позивачем, в свою чергу, клопотання щодо поновлення строку позовної давності не заявлялось.

Таким чином, відповідач вважає, що за позовними вимогами ОСОБА_1 сплив строк позовної давності, що виключає задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., заперечує проти позову в повному обсязі та визнає, що дійсно 21.04.2011р. за реєстровим № 859, нею був вчинений виконавчий напис щодо звернення стягнення на земельну ділянку, яка розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, площею 5,55га, кадастровий номер: 5122785800:01:001:0102, за повідомленням стягувача - Іпотекодержателя ПАТ ВТБ БАНК з ОСОБА_1 .

Третя особа зазначає, що згідно ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом здійснення виконавчого напису на борговому документі, а згідно ст.20 Цивільного кодексу України, іпотекодержатель має право обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки на свій розсуд.

Відповідно до п. 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди (в даному випадку договір іпотеки) та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Вказаними приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Так, Банком при здійсненні виконавчого напису було надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, зокрема, копію кредитного договору та розрахунок заборгованості за ним, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень та вимогу про усунення порушень за кредитним договором.

Таким чином, третя особа вважає, що оскаржуваний ОСОБА_1 виконавчий напис вчинявся на законних підставах, відповідно до інструкцій, законів, та інших нормативно-правових актів, якими передбачено вчинення нотаріусом виконавчих написів, за наявності наданих з боку банку всіх необхідних документів, що вимагаються для вчинення виконавчого напису.

Третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, заперечує проти позову в повному обсязі та зазначає, що згідно із ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім-випадків, встановлених законом (ч.1 ст. 229 Цивільного кодексу України).

Третя особа вказує на те, шо правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона мас істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, із посиланням на судову практику, третя особа вважає, що особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування. Лише в разі встановлення цих обставин норми ч.1 ст. 229 та ст.ст. 203 і 717 Цивільного кодексу України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Третя особа також зауважила, що відповідно до п.8.8 Іпотечного договору сторони свідчать, що з вимогами законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається ними нотаріусом ознайомлені, значення і умови цього договору та правові наслідки розуміють та підтверджують дійсність намірів створити для себе юридичні наслідки при його укладенні. Зміст ст. 13 Закону України Про іпотеку сторонам роз`яснений.

Крім того, третя особа зауважила, що обставини, на які посилається позивач в позовній заяві не існували на момент вчинення правочинів.

Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб дійшов висновку, що при укладанні Іпотечного договору від 21.04.2011р. та Договору про внесення змін до Іпотечного договору від 01.10.2009р. сторонами дотримані загальні вимоги щодо свободи волевиявлення, форми правочину, наявності істотних умов, що передбачені цивільним законодавством. Крім того, наявними в матеріалах справи документами не доводиться факт того, що при укладені вищевказаних договорів позивач помилився щодо обставин, які мають істотне значення та є підстави для визнання договорів недійсними.

Розглянув матеріали справи, судом встановлено, що 02.11.2007р. між ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 після реєстрації шлюбу) (Іпотекодавець), як майновим поручителем за Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОГРЕСБУД-ІНВЕСТ (Позичальник), та Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк , правонаступником якого є Акціонерне товариство ВТБ БАНК (Іпотекодержатель), укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим №6230.

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом цього Договору е передача Іпотекодавцем Іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.1.3. цього договору для забезпечення виконання зобов`язань Позичальника в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються Кредитним договором №11/07 від 02 серпня 2007р. та будь якими додатковими угодами до нього (у т.ч. які збільшують основне зобов`язання), надалі все разом - кредитний договір.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку земельну ділянку, площею 5,55 га, в тому числі 5,55 га рілля, у межах згідно з планом, що знаходиться на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.

Відповідно до ст.1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1-2 ст.3 зазначеного закону Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Згідно ч.1 ст.4 Закону Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Судом встановлено, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов Іпотечного договору, а саме щодо: ідентифікації сторін договору, змісту та розміру основного зобов`язання, строку і порядку його виконання, опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації тощо.

Також, в Іпотечному договорі сторони визначили взаємні права та обов`язки, що випливають з умов укладеного договору, зокрема, відповідач - Іпотекодержатель, має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свої вимоги за кредитними договорами у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів га інших платежів, витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов`язання та/або цього договору іпотеки; у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором та/або цим договором, Іпотекодержатель мас право достроково стягувати наданий кредит незалежно від встановленого строку виконаний зобов`язання та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 5.1 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання або шляхом продажу предмету іпотеки Іпотекодержателем від свого імені. Звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюй вся способом m вибором Іпотекодержателя.

Пунктом 8.8. Договору унормовано, що сторони свідчать, що з вимогами законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається ними нотаріусом ознайомлені, значення і умови цього договору та його правові наслідки розуміють та підтверджують дійсність намірів створити для себе юридичні наслідки при його укладенні Зміст ст.13 Закону України Про іпотеку сторонам роз`яснений.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

01 жовтня 2009 р. між AT ВТБ БАНК та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору, посвідченого посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 02.11.2007р. за реєстровим №6230, яким викладено у новій реакції п.1.2 ст.1, п.7.1 ст.7 п.7.2 ст.7 Договору. Договір про внесення змін до Іпотечного договору посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим №3207.

Відповідно до п.6 Договору про внесення змін до Іпотечного договору інші умови Іпотечного договору, які не змінені цим Договором, залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним зобов`язання.

Отже, укладаючи Іпотечний договір від 02.11.2007р., Договір про внесення змін до Іпотечного договору від 01.10.2009р., ОСОБА_1 була ознайомлена з вимогами законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, значення і умови цього договору та його правові наслідки розуміла та підтвердила дійсність намірів створити для себе юридичні наслідки при його укладенні. Крім того, їй було роз`яснено зміст ст.13 Закону України Про іпотеку , яка стосується наступної іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про іпотеку (в редакції чинній станом на дату укладання Іпотечного договору) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 21.04.2011р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., на підставі ст. 87 Закону України Про нотаріат , було виконано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №859, про звернення стягнення на земельну ділянку, що належить на праві приватної власності громадянці ОСОБА_1 , яка була передана останньою в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ ПРОГРЕСБУД-ІНВЕСТ за кредитним договором № 11/07 від 02 серпня 2007р. Виконавчим написом вирішено звернути стягнення на земельну ділянку розміром 5,55га, яка розташована на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, кадастровий номер: 5122785800:01:001:0102, цільове призначення: для ведення садівництва.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищезазначеної ділянки запропоновано задовольнити вимоги ПАТ ВТБ Банк станом з 02.08.2007р. по 16.02.2011р. у розмірі: 9 000 000 дол.США - сума заборгованості за кредитом, 3 109 825 дол.США - не сплачені відсотки за користування кредитом за період з 25.09.2008р. по 16.02.2011р., 1 464 657,53 дол.США -відсотки річних за несвоєчасне погашення кредиту, 237 108,01 дол.США -пеня за несвоєчасне погашення нарахованих процентів, 621 000 дол.США, що становить 4 932 913,50 грн. по курсу НБУ станом на 16.02.2011р. - сума інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту, 10 000 грн. - витрати за вчинення виконавчого напису. Всього до стягнення: 13 811 590 грн. 60 дол.США, що в еквіваленті складає 109 712 369 грн. 93 грн. та 4 942 913,50грн.

28 вересня 2016р. Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанською А.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52362677 за виконавчим написом №859 від 21.04.2011р.

18 листопада 2016р. головним державним виконавцем Думанською А.Л. було винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 114 655 283 грн. 43 коп.

Відповідно до п.7 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VIII, що набрав чинності 05.10.2016р, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Таким чином стягнення виконавчого збору відбулось в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження від 21.04.1999р. №606-ХIV.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.17 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, а саме, виконавчих написів нотаріуса.

Згідно ч.1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Суд вважає за необхідне зауважити, що в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2017р. у справі №826/19730/16, що залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017р. та постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2019р., судами було встановлено, що виконавцем здійснено вірний розрахунок розміру виконавчого збору, визначений у постанові про стягнення виконавчого збору від 18.11.2016р., що вказує на правомірність вказаної постанови та відсутність підстав для її скасування.

Вищенаведене вказує на те, що постановою головного державного виконавця Думанської А.Л. від 18.11.2016р. про стягнення з виконавчого збору не було порушено права та законні інтереси позивача - ОСОБА_1 .

У якості підстави позовних вимог позивачка послалася на те, що укладаючи Іпотечний договір від 02.11.2007р. вона помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: вважала, що як майновий поручитель буде нести відповідальність перед Іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

На думку суду позивачем не доведено обставин, з якими положення ст. 229 Цивільного кодексу України пов`язують можливість визнання угод недійсними, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для визнання недійсними Іпотечного договору від 02.11.2007р., укладеного між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим №6230 та визнання недійсним Договору про внесення змін до Іпотечного договору від 01.10.2009р., укладеного між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим №3207.

Оскільки позовна вимога щодо визнання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 21.04.2011р. за реєстровим №859, таким, що не підлягає виконанню, є похідною від вимог щодо визнання недійсними Іпотечного договору та Договору про внесення змін до Іпотечного договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів №10 від 29.05.2013р. перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, з урахуванням того, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з недоведеністю позивачем своїх позовних вимог, строки позовної давності до позову ОСОБА_1 про визнання недійсним Іпотечного договору від 02.11.2007р., укладеного між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим №6230; визнання недійсним Договору про внесення змін до Іпотечного договору від 01.10.2009р., укладеного між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим №3207; визнання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 21.04.2011р. за реєстровим №859 таким, що не підлягає виконанню, не застосовується.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача згідно ст. 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання недійсним Іпотечного договору від 02.11.2007р., укладеного між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим №6230; визнання недійсним Договору про внесення змін до Іпотечного договору від 01.10.2009р., укладеного між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. за реєстровим №3207; визнання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. 21.04.2011р. за реєстровим №859 таким, що не підлягає виконанню - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повний текст рішення складено 23 липня 2020 р.

Суддя Н.В. Рога