Рішення

від 13.07.2020 по справі 922/849/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/849/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Марше Україна", 04112, м. Київ, вул. Гонти, 7, кв. 107 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм" 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, кімн. 8-7 про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марше Україна" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "РОДІЙ ФАРМ" (відповідач) 21 637,82 грн. заборгованості за договором поставки №15/2 від 26.03.2013, 5 362,15 грн. інфляційних, 1 946,00 грн. річних та 6 831,96 грн. пені.

Судові витрати просить стягнути з відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.03.20 було залишено позовну заяву без руху.

31.03.2020 позивачем на електрону адресу господарського суду Харківської області подано заяву (вх. № 937) про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.04.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, однак, відповідачем було подано до суду заяву (вх. №9238 від 15.04.2020) про застосування до вимог позивача наслідків пропуску строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.05.2020 було призначено справу до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.

Позивачем надано до матеріалів справи акт огляду товару (вх. №13935 від 19.06.2020), який долучено до матеріалів справи.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 26.03.2013 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 12/2, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. п. 2.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником на підставі заявки покупця (направленої по факсу чи електронною поштою) протягом 7 (семи) календарних днів з моменту її отримання. Постачальник має право на дострокову поставку товару. Сторонами досягнуто домовленості здійснювати постачання товару по даному договору безперервно та ритмічно, не менше 2 (двох) разів за один календарний місяць, виходячи з потреби покупця в товарі. Якщо протягом календарного місяця буде здійснено одну (або не здійснено жодної поставки товару) і це буде пов`язано з тим, що покупця не виникатиме потреби в постачанні товару, жодна зі сторін не матиме претензій до іншої сторони та не нестиме відповідальності.

За змістом розділу 4 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації. Перегляд цін на товари, які пропонуються постачальником до поставки за цим договором, здійснюється шляхом узгодження та підписання нової специфікації зі зміненими цінами на товари, що постачаються. Ціна на товар, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці та вказується у видатково-прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки покупцю не допускається. Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору. Ціна на товар встановлюється у національній валюті України.

У відповідності до п. п. 5.1-5.3 договору оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем в міру реалізації, один раз в 15 календарних (п`ятнадцять) днів, після реалізації покупцем поставленого товару третім особам. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі або внесення грошових коштів у касу постачальника. Оплата здійснюється протягом п`яти календарних днів з моменту надання звіту. Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та відповідної видатково-прибуткової накладної, за якою передавався товар. При здійсненні платежу покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер та дату видатково-прибуткової накладної (товарно-транспортної накладної), або номер та дату рахунку.

При цьому, пунктами 6.1 та 6.2 договору передбачено, що граничним терміном реалізації товару являється 6 місяців до кінцевого терміну придатності, після чого поставлений, але не реалізований, товар підлягає поверненню постачальнику. З настанням строку, передбаченого п. 6.1 даного договору, постачальник зобов`язується вивести нереалізований товар у 5 денний строк. Покупець додатково сповіщає постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шліхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом.

Згідно з п. 7.2 договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов`язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. п. 10.1-10.2 договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє протягом одного року. Договір автоматично пролонгується на той самий строк, на який його було укладено, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії договору письмово не заявить про бажання розірвати його.

Як свідчать матеріали справи, сторони в рамках зазначеного договору мали тривалі правовідносини, в рамках яких позивач поставляв на користь відповідача товар за відповідними накладними, а відповідач оплачував його або здійснював його повернення в порядку, визначеному п. 6.1-6.2 договору.

Позивач в процесі розгляду даної справи наполягає на тому, що він на протязі терміну дії договору поставив відповідачу товар, за який у відповідача виникла заборгованість в сумі 21 637,82 грн., що підтверджується видатковими накладними та актом звірки від 30.06.2016 року.

В підтвердження зазначених обставин позивач посилається на підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період 1 півріччя 2016 р. (згідно з яким за інформацією позивача борг відповідача за договором № 12/2 від 26.03.2013 становить 21637,82 грн. та акт звірки станом на 17.07.2019 (який підписано лише позивачем та згідно з яким борг відповідача за договором становить 21637,82 грн.

З посиланням на зазначені обставини, позивач звернувся до господарського суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Дослідивши надані позивачем видаткові накладні, за якими, як зазначає останній, відповідач має борг, суд констатує, що певна їх частина мають лише відтиск печатки підприємства відповідача та не мають підпису представника відповідача, або взагалі є не підписаними та не скріпленими печаткою підприємства відповідача.

Разом з тим, до матеріалів справи долучені податкові накладні з квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН та долучений акт звірки взаєморозрахунків за період 1 півріччя 2016 від 30.06.2020, відповідно до якого вбачається, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Родій Фарм за Договором поставки № 12/2 становить 21637,82 грн. Вказаний акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

Наведене свідчить про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Родій Фарм умов Договору та виникнення у останнього обов`язку з оплати вартості товару.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 по справі № 922/2773/18.

Разом з тим, відповідачем у справі зроблено заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Як свідчать матеріали справи, товар за спірними накладними був поставлений позивачем у період з 19.04.2013 р. по 31.05.2016 р. Проте з відповідним позовом до суду в межах даної справи позивач звернувся лише 17.03.2020 (про що свідчить дата на поштовому конверті), тобто із пропуском встановленого законом строку позовної давності.

Суд не приймає доводи позивача щодо переривання строку позовної давності у зв`язку з оглядом товару 12.04.2018, оскільки зі змісту наданого позивачем копії акту огляду вбачається, що перевірка проводилась у покупця - Національна мережа аптек Здоров`я , а не у відповідача у справі (покупця за спірним договором) - Товариства з обмеженою відповідальністю Родій Фарм . Доказів, що відповідач у справі входить до Національної мережі аптек Здоров`я позивачем до суду не надано.

Крім того, представлений позивачем акт перевірки підписаний представником покупця - Парфеновою І., однак доказів повноважень вказаної особи у матеріалах справи відсутні, встановити чи перебуває вказана особа у трудових правовідносинах із ТОВ "Родій Фарм" (відповідача) суд позбавлений можливості, оскільки ані довіреності на проведення перевірки від відповідача, ані будь - яких доказів на підтвердження повноважень вказаної особи не надано.

Частиною п`ятої статті 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Натомість у даному разі будь - яких вмотивованих причин пропущення позивачем встановленого законом строку позовної давності позивачем не наведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом з вимогою про стягнення заборгованості з оплати товару поставленого у період з 19.04.2013 по 31.05.2016 у розмірі 21637,82 грн.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення боргу у розмірі 21637,82 грн.

Оскільки в позові про стягнення боргу за поставлений товар відмовлено, також не підлягає задоволення позов в частині стягнення пені, інфляційних та 3 % річних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача, оскільки, за наслідками розгляду справи у задоволенні позову відмовлено.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Марше Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм" відмовити повністю.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Марше Україна", 04112, м. Київ, вул. Гонти, 7, кв. 107, код ЄДРПОУ 38289173.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм", 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, кімн. 8-7, код ЄДРПОУ 38117562.

Повне рішення складено "17" липня 2020 р.

Суддя С.А. Прохоров