Рішення

від 23.07.2020 по справі 924/649/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2020 р. Справа № 924/649/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Ключки Н.М., розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Красилівський агрегатний завод", Хмельницька область, м.Красилів

до товариства з обмеженою відповідальністю "Експортплюс", Хмельницька область, м. Красилів

про стягнення 286335,95 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін

Процесуальні дії по справі.

26.05.2020р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява державного підприємства "Красилівський агрегатний завод", Хмельницька область, м.Красилів до товариства з обмеженою відповідальністю "Експортплюс", Хмельницька область, м.Красилів про стягнення 286335, 95 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2020р. вказаний позов передано на розгляд судді Танасюк О.Є.

Ухвалою суду від 01.06.2020р. вказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 15.06.2020р. відкрито провадження у справі №924/649/20, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, позивачу - строк для надання відповіді на відзив.

Позиції учасників справи.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки №28-01 від 22.01.2018р., відповідно до умов якого "Красилівський агрегатний завод" відвантажив ТОВ "Експортплюс" продукцію власного виробництва на суму 652557,23 грн. Повідомляє, що у зв`язку з неповною оплатою вартості продукції заборгованість відповідача становить 286335,95 грн.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвали суду, надіслані на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських організацій, повернуті відділенням поштового зв`язку з причини відсутності юридичної особи ( не існує).

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічна правова позиція викладена ВС в постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).

Враховуючи зазначене, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом,

22.01.2018 року між державним підприємством "Красилівський агрегатний завод" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Експортплюс" (покупець) укладено договір поставки №28-01 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця у зумовлені строки товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2.1. договору ціна товару, що поставляється зазначається у видаткових накладних, специфікаціях до договору або в інших аналогічних документах з урахуванням положень договору.

Розрахунки здійснюються шляхом попередньої оплати в розмірі 100% від вартості продукції (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 4.2.1. договору поставка здійснюється перевізником покупця на умовах FCA, Україна, м. Красилів, вул. Щаслива, 1 (Інкотермс 2017).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 10.1. договору)

За умовами п. 10.2. договору з урахуванням додаткової угоди № 3, строк дії договору починається з моменту, визначеного в п. 10.1 договору і закінчується 31.12.2019р.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання обов`язків по всіх пунктах договору і додатків до нього та відповідальності за порушення договору, яке мало місце під час дії договору (п. 10.3. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Додатковою угодою №2 від 08.06.2018р. до договору поставки №28-01 від 22.01.2018р. сторони виклали в іншій редакції п. 2.3. договору та узгодили, що оплата товару покупцем здійснюється наступним чином: 50% передплата, решта 50 % на протязі 30-ти календарних днів з дати відвантаження.

Позивачем з 18.10.2019р. по 11.11.2019р. було поставлено відповідачу товар (твердопаливні котли) на загальну суму 652557,23 грн., що підтверджується видатковими накладними: 31310 від 18.10.2019р. на суму 576318,11 грн.; №1389 від 31.10.2019р. на суму 58629,12 грн.; №1434 від 11.11.2019р. на суму 17610,00 грн.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2020р., заборгованість відповідача склала 346335,95 грн. Акт звірки підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

13.04.2020р. позивач направив відповідачу вимогу на суму 346335,95 грн., які вимагав сплатити у семиденний термін.

Після підписання акту звірки на надіслання вимоги відповідачем було сплачено позивачу 60000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №215 від 14.04.2020р. на суму 20000,00 грн.; №236 від 15.05.2020р. на суму 40000,00 грн.

Також відповідач звернувся до позивача з листом, в якому посилаючись на форс-мажорну ситуацію, що склалася з поширенням коронавірусу, направив графік погашення заборгованості: квітень - 20000,00 грн.; травень - 40000,00 грн., червень - 50000,00 грн.; липень - 50000,00 грн.; серпень - 50000,00 грн.; вересень - 50000,00 грн.; жовтень - 86000,00 грн.

Позивач посилаючись на те, що відповідач не здійснив в повному обсязі оплату поставленого йому товару, звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2018 року між державним підприємством "Красилівський агрегатний завод" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Експортплюс" (покупець) укладено договір поставки №28-01 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця у зумовлені строки товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору поставки позивачем з 18.10.2019р. по 11.11.2019р. було поставлено відповідачу товар (твердопаливні котли) на загальну суму 652557,23 грн., що підтверджується видатковими накладними: 31310 від 18.10.2019р. на суму 576318,11 грн.; №1389 від 31.10.2019р. на суму 58629,12 грн.; №1434 від 11.11.2019р. на суму 17610,00 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 2.3. договору (в редакції додаткової угоди №2 від 08.06.2018р. до договору поставки №28-01 від 22.01.2018р.) сторони та узгодили, що оплата товару покупцем здійснюється наступним чином: 50% передплата, решта 50 % на протязі 30-ти календарних днів з дати відвантаження.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2020р., заборгованість відповідача склала 346335,95 грн. Акт звірки підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

13.04.2020р. позивач направив відповідачу вимогу на суму 346335,95 грн., які вимагав сплатити у семиденний термін.

Після підписання акту звірки на надіслання вимоги відповідачем було сплачено позивачу 60000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №215 від 14.04.2020р. на суму 20000,00 грн.; №236 від 15.05.2020р. на суму 40000,00 грн.

Таким чином. на момент звернення з позовом та на момент розгляду спору заборгованість відповідача становить 286335,95 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позовні вимоги про стягнення 286335,95 грн. заборгованості є обґрунтованими, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Позивачем до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат включено витрати на забезпечення представництва у суді (витрати на проїзд, добові). Враховуючи, що ухвалою суду від 15.06.2020р. постановлено дану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витрати на забезпечення представництва у суді позивачем не понесені та розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Експортплюс" (31000, Хмельницька область, Красилівський район, с. Волиця, вул. Молодіжна, буд. 152А, код ЄДРПОУ 41856536) на користь державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" (31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Щаслива, 1, код ЄДРПОУ 14307831) 286335,95 грн. (двісті вісімдесят шість тисяч триста тридцять п`ять гривень 95 коп.) заборгованості, 4295,04 грн. (чотири тисячі двісті дев`яносто п`ять гривень 04 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням ч. 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України.

Повне рішення складено 23.07.2020р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, державне підприємство "Красилівський агрегатний завод" (31100, Хмельницька область, м.Красилів, вул. Щаслива,1);

3-відповідачу, товариство з обмеженою відповідальністю "Експортплюс" (31054, Хмельницька область, Красилівський район, с. Волиця, вул.Молодіжна, буд.152А).

Всім рек. з повід.