Постанова

від 22.07.2020 по справі 904/4681/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/4681/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Банаська О.О., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря - Купрейчук С.П.

за участю: Арбітражний керуючий Касаткін Д.М.- посв. №1843 від 22.06.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020

(Головуючий суддя - Кузнецов В.О.; судді - Чередко А.Є., Мороз В.Ф.)

у справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРЕЙД"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Встановлені апеляційним господарським судом обставини

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРЕЙД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство з урахуванням положень ч.5 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено зобов`язання боржника звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності); під час ліквідації боржника не у зв`язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом..

1.1. Ухвалою господарського суду від 18.10.2019 прийнято до розгляду в підготовчому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРЕЙД" про відкриття провадження у справі про банкрутство.

1.2. Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018, який вступив в дію 21.10.2019, визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 №2343-XII з наступними змінами; постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" від 14.05.1992 №2344-XII.

1.3. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

1.4. Ухвалою місцевого господарського суду від 28.10.2019, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРЕЙД" відповідно до положень ч.6 ст.34 Кодексу України з процедур банкрутства, якою передбачено, що боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

1.5. Оголошення про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРЕЙД" розміщено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет 31.10.2019 за №63960.

1.6. Ухвалою господарського суду від 10.12.2019 визнано вимоги кредиторів, внесених розпорядником майном до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: товариства з обмеженою відповідальністю "РЕ КОН" суму 3 842, 00 грн. - 1 черга задоволення реєстру вимог кредиторів, суму 1 000 000,00грн. - 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів; товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРЕЙД-ТМ" суму 3 842, 00 грн. - 1 черга задоволення реєстру вимог кредиторів, суму 13 002 577,48грн. - 4 черга задоволення реєстру вимог кредиторів.

1.7. Постановою місцевого господарського суду 29.01.2020 припинено процедуру розпорядження майном товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРЕЙД". Припинено повноваження арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича як розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРЕЙД". Визнано товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРЕЙД" (Далі - ТОВ "ЕКОТРЕЙД") банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 4 місяці, до 29.05.2020. Призначено ліквідатора банкрута Касаткіна Дениса Миколайовича.

1.8. Не погодившись із постановою місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило постанову скасувати, провадження у справі закрити.

-В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилався на відсутність підстав для визнання ТОВ "ЕКОТРЕЙД" банкрутом, постанова суду не містить всіх допустимих доказів, тому неможливо встановити реальний стан боржника та його платоспроможності.

-На переконання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, судом першої інстанції належним чином не було проведено аналізу активів та пасивів боржника, не з`ясовано питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, оскільки визнаючи боржника банкрутом, суд у будь-якому випадку має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

-Водночас, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вважає, що було позбавлено можливості провести документальну перевірку ТОВ "ЕКОТРЕЙД", у зв`язку із відсутністю підприємства за місцезнаходженням та ненадання боржником необхідних первинних документів для проведення перевірки. Скаржник стверджує, враховуючи особливості банкрутства у цьому випадку, правовий статус ГУ ДПС у Дніпропетровській області як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства, у зв`язку з чим у скаржника існує право на апеляційне оскарження постанови господарського суду.

1.9. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2020 поновлено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

1.10. До суду апеляційної інстанції 09.04.2020 надійшло клопотання арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. про закриття апеляційного провадження на підставі п.3 ч.1 ст.264 господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник не набув статусу учасника справи, оскаржувана ухвала жодним чином не порушує законних прав та інтересів останнього, не вирішує питання про його права та обов`язки, а тому Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не набуло права на апеляційне оскарження постанови суду.

1.11. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2020 призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.05.2020.

Короткий зміст та мотиви рішення суду апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі №904/4681/19 - закрито.

2.1. Ухвала апеляційного господарського суду мотивована тим, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не набуло процесуального права заперечувати судові рішення у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРЕЙД", у тому числі і право на звернення до апеляційного суду, з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України як особи, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до касаційного господарського суду зі скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у цій справі, просить її скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області переконує, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що скаржник не є учасником у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРЕЙД" у розумінні Закону про банкрутство та Кодексу з процедур банкрутства є безпідставним.

4.1. Зазначає, що місцевий господарський суд самостійно направив на адресу контролюючому органу копію ухвали про порушення провадження у цій справі для проведення перевірки відповідно до вимог чинного законодавства та долучення відповідних матеріалів, відтак вважає, що направлення копії ухвали про порушення справи про банкрутство презюмує можливе порушення прав контролюючого органу зі сплати податків і зборів, а саме ухилення платника податків від проведення позапланової перевірки в порядку статті 78 Податкового кодексу України.

4.2. Переконує, що Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам скаржника про наявність порушень законодавства, які свідчать про намагання боржника уникнути сплати податків і зборів шляхом фіктивного банкрутства, а саме:

- відсутні підстави для визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРЕЙД" банкрутом, а постанова місцевого господарського суду не містить всіх допустимих доказів, тому неможливо встановити реальний стан боржника та його платоспроможність;

- судом першої інстанції не було проведено аналіз активів та пасивів боржника, а також не з`ясовано належним чином питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, оскільки взнаючи боржника банкрутом суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів;

- забезпечення проведення перевірки для достовірного і повного визначення сум податків, що підлягали сплаті Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРЕЙД" до державного бюджету за період його діяльності та відповідно погашення донарахованих сум податків та зборів в межах цієї справи про банкрутство на користь бюджету є економічними інтересами Держави;

4.3. Скаржник вважає, що у постановах Верховного Суду неодноразово наголошувалось, що з урахуванням особливостей здійснення провадження у справі про банкрутство, передбачених статтями 94 та 95 Закону про банкрутство та правового статусу контролюючих органів у цих справах, названі органи наділені повноваженнями щодо оскарження судових актів у зв`язку з виникненням у них обов`язку щодо проведення податкової перевірки.

Зазначена судова практика, на думку скаржника, може застосовуватися і розповсюджуватися на всі процедури банкрутства, незважаючи на те, за якою процедурою порушено справу про банкрутство, оскільки наслідком визнання боржника банкрутом є відкриття ліквідаційної процедури та ліквідація юридичної особи, тоді як скаржник (контролюючий орган) зобов`язаний в будь-якому випадку провести перевірку на виконання вимог статті 78 Податкового кодексу України, а постанова про визнання боржника банкрутом позбавляє можливості здійснювати будь-які донарахування, наслідком чого є зменшення надходжень до державного бюджету, що є інтересами держави та обов`язком скаржника контролювати повноту, достовірність і подальшу сплату таких зобов`язань.

4.4. Підсумовуючи наведене, Скаржник переконує, що має процесуальне право на оскарження судового рішення (постанови про визнання боржника банкрутом) в порядку статті 254 ГПК України як особа, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

5. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТРЕЙД" арбітражним керуючим Касаткіним Д.М. подано відзив, з проханням залишити оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу Головне управління ДПС у Дніпропетровській області без задоволення.

На думку ліквідатора, скаржником помилково ототожнено процедуру банкрутства ТОВ "ЕКОТРЕЙД", справа щодо якого була відкрита в порядку ч.6 ст.34 Кодексу України з процедур банкрутства (загроза неплатоспроможності), аналогічна минулій ч.5 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з процедурою банкрутства, передбаченою ст.95 Закону, у зв`язку з чим, саме скаржник, у встановленому чинним законодавством порядку повинен здійснювати заходи щодо проведення процедури перевірки боржника.

Ліквідатор стверджує, що за результатами отриманих відповідей від державних органів та установ (в т.ч. контролюючих органів) не було виявлено ні кредиторської заборгованості (борг перед держбюджетом відсутній), ні активів зареєстрованих за боржником. Очевидним є факт неспроможності боржника задовольнити вимоги кредиторів інакше ніж через ліквідаційну процедуру.

Ліквідатор також зазначає про відсутність порушення прав, інтересів, обов`язків скаржника оскаржуваною постановою та безпідставність тверджень скаржника щодо неможливості проведення документальної позапланової перевірки боржника. Очевидним є факт неспроможності боржника задовольнити вимоги кредиторів інакше ніж через ліквідаційну процедуру.

Провадження у Верховному Суді

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/4681/19 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Ткаченко Н.Г., Банаська О.О., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.06.2020.

6.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2020 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі

№ 904/4681/19 залишено без руху з підстав ненадання суду оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 2 102, 00 грн за подання касаційної скарги; надано скаржнику строк на усунення недоліків, який становив 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

6.2. До суду касаційної інстанції 03.07.2020 надійшла заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 03.07.2020 про усунення недоліків касаційної скарги, в додатках до якої міститься оригінал квитанції: №1457 від 22.06.2020 про сплату судового збору у розмірі 2 102, 00 грн. за подання касаційної скарги.

6.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області розгляд справи призначено на 22.07.2020 о 12 : 15 год.

6.4. На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 15.07.2020 від арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

6.5. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2020, зокрема, клопотання арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" - задоволено.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду без змін, виходячи з такого.

8. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

9. Предметом касаційного оскарження у даній справі є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду дніпропетровської області від 29.01.2020.

10. Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

11. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

12. Частиною 2 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

13. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

14. У відповідності до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону . Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України.

15. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

16. Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

17. Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи.

18. Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

19. Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

20. ГУ ДПС у Дніпропетровській області оскаржило постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, але апеляційний господарський суд закрив провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області, зазначивши про те, що скаржник не звертався до місцевого господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника, у зв`язку з чим не набув право на апеляційне оскарження постанови як учасник провадження у справі та не довів вирішення питання про його права та обов`язки оскаржуваним судовим рішенням місцевого господарського суду.

21. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття апеляційного провадження, з огляду на таке.

22. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

23. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

24. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

25. Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

26. Отже процесуальним законом виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

27. Так, дійсно, особи, які не брали участі у справі, також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи, однак, при цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

28. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14 та від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18, від 19.05.2020 у справі №908/2332/19.

29. У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

30. Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №911/2635/17).

31. З`ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення.

32. У справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення.

Колегія суддів звертається до висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14, згідно з якими в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

33. Особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме, кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника, визнання цих кредиторських вимог судом. Тільки після цього така особа набуває статусу кредитора та має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові верховного Суду від 19.05.2020 у справі №908/2332/19.

34. З матеріалів справи вбачається та не заперечується скаржником, що він не є кредитором боржника та його не було залучено до участі у справі.

35. Разом з тим, у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

36. Враховуючи, що наведений перелік не є вичерпним, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що в даному конкретному випадку, право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції мають учасники справи про банкрутство та інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки.

37. Виходячи зі змісту статей 19-1, 41, 78 Податкового кодексу України, державою, серед іншого, делеговано контролюючим органам повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів підприємницької діяльності. Функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

38. В касаційній скарзі скаржник посилався на судову практику Верховного Суду у справах про банкрутство, порушених на підставі статей 94 та 95 Закону про банкрутство (пункт 7.3 цієї постанови), згідно з якою визначається правовий статус контролюючих органів у таких справах і названі органи наділені повноваженнями щодо оскарження судових актів у зв`язку з виникненням у них обов`язку щодо проведення податкової перевірки.

39. Колегія суддів вважає, що посилання скаржника на вищезгадану судову практику Верховного Суду не є релевантним, оскільки згадана практика стосується провадження у справах про банкрутство, порушених на підставі статей 94 та 95 Закону про банкрутство, тобто за так званою "скороченою процедурою" через відсутність процедури розпорядження майном.

40. Натомість у даному випадку провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЕКОТРЕЙД" відкрито у загальному порядку, відповідно до положень ч.6 ст.34 Кодексу України з процедур банкрутства (аналогічно частині 5 статті 11 Закону про банкрутство), у зв`язку з чим апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що скаржник, як контролюючий орган, має дотримуватись порядку виявлення кредиторів, визначеного Кодексом, та довести факт порушення учасниками провадження у справі його прав.

41. Відносно доводів касаційної скарги, наведених у пункті 4.1. цієї постанови, колегія суддів зазначає, що безпосередньо надіслання ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство на адресу скаржника, як органу доходів і зборів, не може вважатися свідченням автоматичного залучення його учасником у справі, оскільки в частині 15 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства наведено перелік осіб, яким має бути надіслана ухвала про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство не пізніше трьох днів з дня її винесення, серед яких вказано контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника. Тобто, надіслання ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство на адресу відповідного контролюючого органу є обов`язковим в силу приписів Кодексу.

42. Доводи касаційної скарги, викладені у пункті 4.2 цієї постанови, не можуть розглядатися з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені частиною 2 статті 300 ГПК України, оскільки вони стосуються обставин, які не встановлювалися судом апеляційної інстанції.

43. Посилання скаржника на неможливість проведення документальної перевірки боржника, з огляду на ненадання останнім необхідних первинних документів, є непереконливими.

44. Так, в матеріалах справи наявні надані скаржником копії документів, зокрема: копія наказу №69-п від 09.01.2020 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЕКОТРЕЙД" та копію акту від 15.01.2020 про неможливість проведення документальної позапланової перевірки.

45. Водночас, апеляційний господарський суд звернув увагу скаржника, що вказані документи мали бути подані до господарського суду на виконання вимог ухвали від 28.10.2019 щодо подання інформації про призначення та проведення податкових перевірок щодо боржника.

46. Крім того, слід погодитись із твердженням суду другої інстанції, що податковий орган не був позбавлений можливості звернутися до розпорядника майна з вимогою про надання необхідних первинних документів для проведення перевірки.

47. Поряд з цим слід зазначити, що дійсно, за змістом норм ст. ст. 19-1, 41, 78 Податкового Кодексу України контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів підприємницької діяльності; функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

48. Однак, аргументи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про те, що контролюючий орган наділений повноваженнями на оскарження судових актів у даній справі у зв`язку із виникненням обов`язку щодо проведення податкової перевірки відхиляється Судом, оскільки зводиться до неправильного тлумачення норм законодавства про банкрутство та не відповідає обставинам даної справи.

49. Окрім того, норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2431/17 та від 14.05.2019 у справі №905/1675/18).

50. Наведені обставини у їх сукупності підтверджують правильність висновку суду апеляційної інстанції про недоведеність скаржником зв`язку між оскаржуваною постановою суду першої інстанції та правами, інтересами і (або) обов`язками скаржника, за наявності якого виникає право на апеляційне оскарження судового рішення особою, яка не приймала участі у справі, та відповідно наявність підстав для закриття апеляційного провадження.

51. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

52. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308, статті 309 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити оскаржувані судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав.

53. За результатами перегляду даної справи судом доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції відсутні і скарга задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі №904/4681/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді О.О. Банасько

Н.Г. Ткаченко