Ухвала

від 20.07.2020 по справі 380/3866/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3866/20

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

20 липня 2020 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й.-Д. М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Підгородецької О.М.,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому засіданні у місті Львові питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Стинавської сільської ради Стрийського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення, -

в с т а н о в и в:

21.05.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Стинавської сільської ради Стрийського району Львівської області код ЄДРПОУ 04370923, місцезнаходження: 82454, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Верхня Стинава, вул. І. Франка, 72 (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним рішення ХІХ сесії УІІ демократичного скликання Стинавської сільської ради Стрийського району Львівської області від 22.11.2018.

Ухвалою від 22.06.2020 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі - третя особа).

У підготовчому засіданні суд поставив на обговорення питання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки спірні відносини мають приватноправовий характер.

У підготовчому засіданні позивач не заперечила проти закриття провадження у справі.

У підготовчому засіданні представник відповідача не заперечила проти закриття провадження у справі.

У підготовчому засіданні третя особа не заперечила проти закриття провадження у справі.

При вирішенні питання про закриття провадження у справі, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Таким чином, за змістом КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 7 статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За змістом наведених приписів участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового.

Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, суд повинен з`ясувати, у зв`язку з чим він виник, і за захистом яких прав чи інтересів особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з цим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Суд вказує на те, що позивач оскаржує рішення ХІХ сесії VІІ демократичного скликання Стинавської сільської ради Стрийського району Львівської області від 22.11.2018, яким третій особі надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі її безоплатно у власність орієнтовною площею 0,1400 га за рахунок земель житлової та громадської забудови в межах населеного пункту АДРЕСА_2, на території Стинавської сільської ради.

14.07.2020 представник відповідача подала до суду заяву про доручення документів до матеріалів справи, зокрема, рішення ХХІ сесії VІІ демократичного скликання Стинавської сільської ради Стрийського району Львівської області від 21.03.2019 №172 згідно з яким сільська рада вирішила:

- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі її безоплатно у власність загальною площею 0,1395га кадастровий номер 4625387200:01:013:0031 за рахунок земель житлової та громадської забудови в межах населеного пункту АДРЕСА_2 , на території Стинавської сільської ради гр. ОСОБА_2 ;

- передати безоплатно у власність земельну ділянку кадастровий номер 4625387200:01:013:0031 загальною площею 0,1395га за рахунок земель житлової та громадської забудови в межах населеного пункту АДРЕСА_2 , на території Стинавської сільської ради гр. ОСОБА_2 ;

- гр . ОСОБА_2 оформити право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4625387200:01:013:0031 загальною площею 0,1395га відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень .

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.04.2019 № 161694388 вбачається, що на підставі рішення ХХІ сесії VІІ демократичного скликання Стинавської сільської ради Стрийського району Львівської області від 21.03.2019 №172 у третьої особи виникло право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4625387200:01:013:0031 площею 0,1395га.

Тобто, оскаржене рішення відповідача вичерпало свою дію у зв`язку з його реалізацією. Таким чином, виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання права власності на спірну земельну ділянку не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) належність права власності на земельні ділянки.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Суд при розгляді вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 21.03.2018 у справі № 184/2470/13.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про неможливість розгляду справи за правилами адміністративного судочинства.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom") від 21.02.1975, заява № 4451/70 § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatisрішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria") від 17.01.2012, заява №36760/06, § 230).

Згідно зі статею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Стинавської сільської ради Стрийського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення.

На виконання положень частини першої статті 239 КАС України суд роз`яснює, що спір підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Суд у відповідності до положень частини 2 статті 238 КАС України та пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" повертає позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840,80 грн, сплачений згідно з квитанцією №174 від 17.04.2020.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статтями 239, 243, 248 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Стинавської сільської ради Стрийського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення.

Роз`яснити позивачу, що справа підлягає розгляду та вирішенню місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Повернути ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 23 липня 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик