Постанова

від 23.07.2020 по справі 540/718/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/718/20 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Вербицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Херсонської міської ради (надалі - відповідач, Херсонська МР), в якому просив:

- визнати дії та бездіяльність Херсонської МР в частині відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправними;

- зобов`язати Херсонську МР надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по раніше наданій ним заяві;

- стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що рішення про відмову у наданні дозволу прийнято не Херсонською міською радою, а депутатською комісією, що є незаконним та протиправним. Також позивач зазначає, що з моменту подання заяви пройшло більше одного місяця, а рішення Херсонською МР так і не прийнято, що є протиправною бездіяльністю.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2020 року позивач звернувся до Херсонської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 1000 кв.м., на території Херсонської міської ради, неподалік земельної ділянки з кадастровим номером: 6510136900:01:001:2195 (відповідно до наданих графічних матеріалів).

Листом від 21.02.2020 року №114-2087-15 Департамент містобудування та землекористування Херсонської міської ради повідомив позивача, що порушене у його заяві питання 19.02.2020 року (протокол №86) розглянуто постійною депутатською комісією Херсонської міської ради з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин, якою рекомендовано відмовити у надані вищевказаного дозволу, на підставі частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України (земельна ділянка розташована на територіях загального користування, у тому числі, на території проектної вулиці - просп. Адмірала Сенявіна). Остаточне рішення із зазначеного питання прийматиметься на пленарному засіданні чергової сесії міської ради, пленарне засідання якої заплановано на 27.03.2020 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на сесії Херсонською МР не розглядалася, рішення про відмову у наданні такого дозволу не приймалося, тобто права та інтереси позивача не порушувались. Порушення строку розгляду вказаної заяви обумовлено поширенням на території України коронавірусної інфекції COVID-19 та постійним перенесенням сесії Херсонською МР з метою попередження розповсюдження вказаної інфекції.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною 1 ст.122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Отже, з наведених норм вбачається, що міська рада має виключну компетенцію в сфері розпорядження землею та тільки на підставі рішення міської ради прийнятого на пленарному засіданні надається земельна ділянка у власність або у користування.

В даній справі позивач оскаржує дії Херсонської МР щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та вважає, що у наданні йому вказаного дозволу було відмовлено листом Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради від 21.02.2020 року №114-2087-15, підписаного в.о. директора департаменту містобудування та землекористування.

Колегія суддів не погоджується з цим твердженням позивача, оскільки, як вбачається з листа Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради від 21.02.2020 року №114-2087-15, питання позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки було розглянуто постійною депутатською комісією Херсонської міської ради з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин, в результаті чого комісією було надано міській раді рекомендацію про відмову у наданні вищевказаного дозволу.

Також з вказаного листа вбачається, що остаточне рішення із зазначеного питання прийматиметься на пленарному засіданні чергової сесії міської ради, яке заплановано на 27.03.2020 року.

Тобто, станом на 18.03.2020 року - дату звернення позивача до суду з даним позовом, будь-якого рішення щодо надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки Херсонської МР не приймалося.

Статтею 5 КАС Країни встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законі інтереси.

В своїй постанові від 24.10.2018 року у справі №731/216/17 Верховний суд зазначив, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Відповідно до ч.2 ст.264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої ст.55 Основного Закону України, у Рішенні №19-рп/2011 від 14.12.2011 року зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частини другої ст.3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (п.4.1 мотивувальної частини вказаного Рішення).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 року поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень цих прав на момент звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

В даному випадку, лист Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради №114-2087-15 від 21.02.2020 року не створює безпосередньо для позивача правових наслідків, оскільки, в листі викладена лише процедура розгляду клопотання та сам лист не є рішенням про відмову в наданні дозволу на розробку проекту, а носить лише інформаційний характер.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні вимоги про визнання дій відповідача щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку для відведення у власність, оскільки рішення сесією Херсонської МР про відмову у надані вказаного дозволу не приймалося, а сам лист Департаменту містобудування та землекористування №114-2087-15 не є рішенням Херсонської МР та носить лише інформаційний характер.

Також позивач просить визнати бездіяльність відповідача, оскільки з моменту подання заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки пройшло більше одного місяця, а рішення Херсонською МР так і не прийнято.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частинами 1 та 5 ст.46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Як вже було зазначено вище, розгляд заяви позивач про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, було включено до порядку денного пленарного засідання чергової сесії Херсонської МР, яке було заплановане на 27.03.2020 року.

Проте, статтю 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року постановою КМ України від 11.03.2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року на всій території України карантин.

Постановою КМ України від 25.03.2020 року №239 внесені зміни до вищевказаної постанови КМ України №211, а саме подовжено строк усіх заборонених заходів до 24.04.2020 року.

Відповідно до протоколу позачергового засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Херсонської міської ради №10 від 16.03.2020 року Про посилення обмежувальних заходів на території міста Херсона з метою попередження розповсюдження нової коронавірусної інфекції (COVID-19) 17.03.2020 року з 00 год. 00 хв. тимчасово зупинити роботу (до окремого рішення та скасування обмежувальних заходів) таких об`єктів загального користування незалежно від форми власності та підпорядкування, розташованих у місті Херсоні: кінотеатрів, театрів, музеїв, галерей, бібліотек та інших культурних і розважальних закладів; дитячих розважальних центрів та клубів, майданчиків, у тому числі спортивних; фітнес-клубів, тренажерних залів, басейнів, спортивних майданчиків та стадіонів; усіх магазинів, крім продуктових та аптек; торговельно-розважальних центрів; будівельних ринків та інших (крім продуктових); ресторанів, закладів громадського харчування, серед іншого у готелях, барів, клубів, кафе, дискотек, пабів; інших закладів та установ (під особисту відповідальність керівника).

Постановою КМ України від 22.04.2020 року №291 були внесені зміни до постанови КМ України від 16.03.2020 року №215 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом СОVID-19 , карантин продовжено до 11.05.2020 року, постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 року №343 карантин продовжено до 22.05.2020 року, а постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392 карантин продовжено до 22.06.2020 року.

З інформації розмішеної на офіціальному сайті Херсонської МР вбачається, що перше в 2020 році пленарне засідання чергової сесії Херсонської МР VII скликання відбулося 22.05.2020 року.

Враховуючи наведене та встановлений з 12.03.2020 року на всій території України карантин, колегія суддів вважає, що строк, встановлений ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, був недотриманий Херсонської МР з незалежних від відповідача обставинам.

За таких обставин колегія суддів робить висновок, що права позивача щодо розгляду його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в місячний термін відповідачем порушені не були, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки заява позивача про надання дозволу на розробку землеустрою на земельну ділянку Херсонською МР не розглянута, жодного рішення не прийнято, позовна вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку для відведення у власність є передчасної та задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.