Постанова

від 22.07.2020 по справі 759/12559/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 759/12559/19 Суддя (судді) першої інстанції: Марко Я.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Суркової Д.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

11 липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач, апелянт, ГУ Держгеокадастру у Київській області), в якому просив визнати протиправними дії відповідача при проведені перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки та визнати постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафа в розмірі 323,00 грн. протиправною та скасувати, провадження по справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перевірка була проведена відповідачем за відсутності позивача та без оформлення відповідного направлення. Наголошує, що знятий та перенесений ґрунтовий покрив земельної ділянки був здійснений ще в той період, коли вона мала цільове призначення Для ведення особистого селянського господарювання . До того ж, жодного переміщення поверхневого шару ґрунту за межі земельної ділянки не відбулося. Після переведення землі в Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення зняття і перенесення ґрунтового покриву не здійснювалося взагалі, навпаки була проведена підсипка ґрунту.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, крім доводів, викладених у відзиві на позов, зазначає, що позивачем не надано доказів правомірності дій під час виконання всіх вимог закону щодо здійснення зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки, як не наведено і переконливих доводів щодо звільнення його від обов`язкового отримання спеціального дозволу на виконання цих робіт.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що позивач відповідно до договора купівлі-продажу земельної ділянки від 23 березня 2016 року є власником земельної ділянки площею 4,9445 га з кадастровим номером 3221855300:09:075:0702. Станом на момент укладення договору, цільове призначення земельної ділянки було: для ведення особистого селянського господарства.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що станом на 17 жовтня 2016 року цільове призначення земельної ділянки змінено - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до вимог Земельного кодексу України, законів України Про державний контроль за використанням та охороною земель , Про охорону земель , на підставі плану робіт Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Київській області на ІІ квартал 2019 року, наказом від 29 травня 2019 року вирішено здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель при використанні (відведенні, наданні) земельної ділянки з кадастровим номером 3221855300:09:075:0702.

За результатами перевірки, 27 червня 2019 рок складено акт, яким зафіксовано порушення, а саме: на земельній ділянці на площі орієнтовно 1,45 га знято поверхневий шар ґрунту без спеціального дозволу, чим порушено вимоги статті 168 Земельного кодексу України.

03 червня 2019 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Семенюком І.Д. складено протокол про адміністративне правопорушення, яким позивача повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення 04 липня 2019 року.

За результатами розгляду адміністративної справи, 04 липня 2019 року прийнято постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафа в розмірі 323,00 гривень.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність в діях позивача склада правопорушення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, з огляду на таке.

Зі змісту оскаржуваної постанови убачається, що на земельній ділянці, власником якої є ОСОБА_1 , на площі орієнтовно 1,45 га знято поверхневий шар ґрунту без спеціального дозволу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно статті 168 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) ґрунти земельних ділянок є об`єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, крім випадків: а) проведення робіт із буріння та облаштування нафтових і газових свердловин, будівництва, технічного обслуговування, ремонту і реконструкції нафтових і газових свердловин та пов`язаних з їх обслуговуванням об`єктів трубопровідного транспорту, виробничих споруд, під`їзних доріг, ліній електропередачі та зв`язку, підземних кабельних мереж енергозабезпечення; б) проведення робіт, пов`язаних з ліквідацією та запобіганням аварійним ситуаціям на нафтових і газових свердловинах та пов`язаних з їх експлуатацією об`єктах трубопровідного транспорту, виробничих спорудах, під`їзних дорогах, лініях електропередачі та зв`язку, підземних кабельних мережах енергозабезпечення. У випадках, визначених підпунктами а і б цієї частини, зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок здійснюються виключно на підставі робочого проекту землеустрою.

Відповідно до пункта и частини 1 статті 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту.

Відповідно до частини 1 статті 53 3 КУпАП зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, а також невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту - тягне за собою накладення штрафу на громадян - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями статті 242 1 КУпАП закріплено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 53 3 цього Кодексу здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, старші державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного і Азовського морів та їх заступники, старші державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

За приписами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно зі статтею 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, з наведених норм убачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення відповідач зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а частини 1 та 2 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як зазначено вище, стаття 168 ЗУ Країни закріплює заборону здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Процедура видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок визначає Порядок видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затверджений Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04.01.2005 року №1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 року за №70/10350 (Порядок №1).

Згідно з пунктом 1.3. Порядка №1 його вимоги щодо отримання дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок є обов`язковими для власників земельних ділянок та землекористувачів, діяльність яких пов`язана з порушенням поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Відповідно до пункта 2 Порядка №1 ґрунтовий покрив земельних ділянок це поверхневий шар ґрунту, який характеризується родючістю; спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок (далі дозвіл) це офіційний документ, який видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

Згідно з пунктом 3.1. Порядка №1 власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов`язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Відповідно до пункта 3.2. цього Порядка дозвіл не вимагається у випадках, якщо переміщення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) здійснюється в межах однієї й тієї самої земельної ділянки, що надана для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва та будівництва індивідуальних гаражів.

Як убачається із матеріалів справи, цільове призначення земельної ділянки, яка належить позивачу, на момент придбання 23 березня 2016 року - для ведення особистого селянського господарства, а з 17 жовтня 2016 року - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Як зазначено в акті перевірки від 27 червня 2019 року, під час здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлено, що на земельній ділянці на площі орієнтовно 1,45 га знято поверхневий шар ґрунта без спеціального дозволу.

При цьому, відповідачем не встановлено час скоєння відповідних дій, чи переміщено дійсно шар грунта, який має ознаки родючого та в межах чи за межами земельної ділянки здійснено таке переміщення.

Натомість, позивач стверджує, що роботи по зняттю ґрунта проведено у період, коли земельна ділянка мала цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, а переміщення відбувалось в її межах, що не потребує відповідного дозволу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів, які б чітко вказували на факт порушення позивачем вимог статті 168 ЗК України, а саме здійснення зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 286, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 березня 2020 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька