ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6799/20 Справа № 203/1330/20 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.
за участю секретаря судового засідання - Бондаренка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом заборони вчиняти певні дії з накладенням арешту на активи відповідача, пов`язані з володінням корпоративними правами з часток у статутних капіталах товариств, та належне відповідачу на праві власності нерухоме майно, зокрема:
- квартиру загальною площею 30,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , набута за договором купівлі-продажу № 981 від 14 червня 2019 року;
- квартиру загальною площею 34,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , набута за договором купівлі-продажу №3018 від 21 листопада 2014 року;
- квартиру загальною площею 60,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрована на підставі свідоцтва про право власності, виданого 18 червня 2015 року Управлінням державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві;
- 1/6 частку квартири загальною площею 65,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстрована на підставі свідоцтва про право власності б/н від21 жовтня 1998 року, виданого ВАТ Дніпроміськбуд ;
- домоволодіння площею 415 кв.м. на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_5 , набуте за договором купі-продажу № 923838 від 02 листопада 2007 року;
- 1/10 частку нежилих приміщень № № 73, 73-А загальною площею 454,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 , набуті за договором дарування від 04 червня 2014 року;
а також частки в статутних капіталах:
ТОВ Восток-2-Авто (ЄДРПОУ 35448792, пр. О.Поля, 46-А, м. Дніпро) в розмірі 20% номінальною вартістю 10000,00 гривень,
ТОВ Восток-Автобуд (ЄДРПОУ 40610366, пр. О. Поля, 46-А, м. Дніпро) в розмірі 100% номінальною вартістю 5 000,00 гривень;
ПП Восток-2 (ЄДРПОУ 20258290, вул. Курсантська, 22, м. Дніпро) в розмірі 50% номінальною вартістю 100 000,00 гривень.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року заяву представника ОСОБА_3 в інтересах позивача ОСОБА_2 - задоволено частково, забезпечено позов без вжиття заходів зустрічного забезпечення.
Накладено арешт на належні ОСОБА_1 частки у статутних капіталах:
-Товариства з обмеженою відповідальністю Восток-2-Авто з місцезнаходженням за місцем реєстрації знаходження керівництва на проспекті О.Поля, 46А, у м. Дніпрі (код ЄДРПОУ 35448792) в розмірі 20 % номінальною вартістю 10 000 гривень;
-Товариства з обмеженою відповідальністю Восток-Автобуд з місцезнаходженням за місцем реєстрації знаходження керівництва на проспекті О.Поля, 46А, у м. Дніпрі (код ЄДРПОУ 40610366) в розмірі 100 % номінальною вартістю 5 000 гривень;
- Приватного підприємства Восток-2 з місцезнаходженням за фактичним місцем ведення діяльності на Курсантській вулиці, 22, у м. Дніпрі (код ЄДРПОУ 20258290) в розмірі 50 % номінальною вартістю 100 000 гривень.
Заборонено тимчасово, до ухвалення рішення у цій справі, будь-якій особі, яка виконує функції державного реєстратора, вчиняти всі без виключень реєстраційні дії, спрямовані на відчуження в ОСОБА_1 корпоративних прав з 50% частки статутного капіталу Приватного підприємства Восток-2 (код ЄДРПОУ 20258290 м. Дніпро), 100% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Восток-Автобуд (код ЄДРПОУ 40610366 м. Дніпро), і 20% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Восток-2-Авто (код ЄДРПОУ 35448792 м. Дніпро), а так само на зменшення номінальної вартості перелічених часток.
Накладено арешт на нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 , яка мешкає на вулиці АДРЕСА_7 (ІПН НОМЕР_1 ), а саме:
- квартиру загальною площею 30,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , набуту за договором купівлі-продажу від 14 червня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. за реєстровим № 981;
- квартиру загальною площею 34,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , набуту за договором купівлі-продажу від 21 листопада 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. за реєстровим №3018;
- квартиру загальною площею 60,5 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 , належну на підставі свідоцтва про право власності № 39282216, виданого 18 червня 2015 року Управлінням державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві;
- 1/6 частку квартири загальною площею 65,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , належну на підставі свідоцтва про право власності б/н від 21 жовтня 1998 року, виданого ВАТ Дніпроміськбуд ;
- домоволодіння площею 415 кв.м. на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_5 , набуте за договором купівлі-продажу від 02 листопада 2007 року, посвідченим Першою Дніпропетровською нотаріальною конторою за реєстраційним № 3-1655, та договором дарування від 04 жовтня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуріною В.І. за реєстраційним № 4695;
- 1/10 частки нежилих приміщень № № 73, 73-А загальною площею 454,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 , набуті за договором дарування від 04 червня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М. за реєстровим № 933 (а.с.44-47).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу, у задоволенні заяви відмовити.
Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що з доданих до заяви витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19 травня 2020 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо суб`єкта станом на 14 травня 2020 року, відповідач на момент пред`явлення позову володіє зазначеними в заяві корпоративними правами на участь в управлінні господарськими організаціями з отриманням дивідендів, а також відповідачу належить перелічена нерухомість, за рахунок вартості яких можуть бути повністю погашені вимоги позивача.
При цьому, суд відзначає, що частина активів (один з об`єктів нерухомого майна та деякі корпоративні права) набута після настання строку виконання зобов`язань за договором позики, тобто після 30 грудня 2015 року, що свідчить про подальше вкладення і розміщення коштів для збільшенню обсягу власності замість надання переваги виконанню боргових зобов`язань, що дає достатні підстави вважати наявним ризик розпорядження відповідачем своїми активами, аби уникнути виконання зобов`язань перед позивачем за договором позики.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду у разі прийняття його на користь позивача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову має запобіжний характер і спрямоване на забезпечення можливості виконання ймовірного рішення суду та на недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке вона заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Пунктом 4 вищезазначеної Постанови роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позов, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі № 6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігати ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник посилався на пов`язаність підстав позову з тривалим ухиленням боржника від виконання договору, через що наявні достатні підстави вважати серйозним ризик спроб боржника уникнути звернення стягнення на наявне у нього майно, внаслідок чого з огляду на характер грошового зобов`язання мають бути арештовані активи боржника заради їх збереження до розв`язання цього спору. Тільки за рахунок коштів від продажу нерухомого майна та реалізації інших активів існує можливість погасити заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла у зв`язку з невиконання грошового зобов`язання. Тобто, на випадок відчуження майна відповідач може уникнути виконання судових рішень на користь позивача, задля відновлення порушених прав якого потрібно буде докласти значних зусиль та витрат, або взагалі може зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.
Враховуючи, що предметом спору є стягнення грошових коштів за договором позики у значному розмірі, колегія суддів вважає, що обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Крім того, як вбачається з позовної заяви, апеляційної скарги та копії паспорту, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_7 .
Дане житлове приміщення не входить до переліку об`єктів, на які накладено арешт оскаржуваною ухвалою, а отже відсутні підстави для висновку про те, що вжитими забезпечувальними заходами можуть бути порушені житлові права апелянта.
Колегія суддів, виходячи з викладеного та з урахуванням того, що зміст поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову містить належне обґрунтування, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вказаної заяви.
За таких обставин, оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами ухвали суду, які наведені в її обґрунтування. Також, заявником не надано доказів на спростування мотивів суду та їх необґрунтованості.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді:
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.07.2020 |
Оприлюднено | 24.07.2020 |
Номер документу | 90556978 |
Судочинство | Цивільне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні