Постанова

від 23.07.2020 по справі 485/394/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

23.07.20

22-ц/812/1266/20

Справа №485/394/20

Провадження № 22-ц/812/1266/20

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 липня 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2020 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Квєткою І.А., повний текст складеного того ж дня, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Бренюк і К" (далі - ФГ "Бренюк і К") про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФГ "Бренюк і К" про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що вона є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, кадастровий номер 4825782000:26:000:0028, розташованої в межах території колишньої Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

Зазначає, що 10 червня 2015 року між нею та ФГ "Бренюк і К" укладено договір оренди, за яким вона передала останньому в оренду належну їй земельну ділянку строком на 10 років. За умовами договору орендар зобов`язався сплачувати їй орендну плату з 01 вересня поточного року до 15 лютого наступного року. Згідно п.36 Договору дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Відповідач належним чином умови договору щодо своєчасності виплати орендної плати не виконав. Орендна плата за користування на умовах договору оренди земельної ділянки за 2019 рік станом на 15 лютого 2020 року їй не виплачена.

Посилаючись на те, що відповідач своїх зобов`язань за договором не виконує, оренду плату за 2019 рік їй у встановлений строк не сплатив, позивачка просила розірвати вказаний договір оренди земельної ділянки через істотне порушення відповідачем умов договору.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову судом першої інстанції встановлено, що в порушення умов договору оренди відповідач не сплатив позивачу орендну плату за 2019 рік у передбачені договором терміни. Разом з тим підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. У той же час, позивачкою не надано суду доказів щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки відповідач вчасно не сплатив їй орендну плату лише за один рік.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначала, що в порушення вимог укладеного між ними договору оренди та вимог законодавства України, відповідач належним чином не виконує умови договору щодо своєчасної виплати орендної плати, що є підставою для його розірвання за п.36 договору. Відповідач не намагався сплатити їй орендну плату 2019 рік, а лише 03 червня 2020 року під час оголошення перерви у судовому засіданні їй було сплачено орендну плату за минулий рік.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду вказаним положенням закону відповідає в повній мірі.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що відповідач порушив свої зобов`язання за укладеним між ними договором оренди, а саме не сплатив орендну плату за користування землею за 2019 рік.

Відмовляючи у задоволені позовної вимоги щодо розірвання договору оренди, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки не встановив систематичної несплати орендної плати.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на наступні обставини.

Відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26 лютого 2015 року, індексний номер 34192750 належить земельна ділянка площею 2,00 га кадастровим номером 4825782000:26:000:0028, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах території Кобзарцівського старостинського округу Снігурівської міської ради Миколаївської області (колишньої Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області) (а.с.10).

Право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 лютого 2015 року, номер запису про право власності 8867293 (а.с.8).

10 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ФГ "Бренюк і К" укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки( далі - Договір) строком на 10 років.

Пунктом 9 Договору, сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній або відробітковій формі в розмірі 1840 грн. на рік, з яких згідно закону утримуються та перераховуються в бюджет податки з фізичних осіб.

Відповідно до п.10 Договору орендна плата вноситься орендарем в термін дії договору з 1 вересня поточного року до 15 лютого наступного року, в останній рік до закінчення строку дії договору.

Підставами для перегляду розміру орендної плати визначено п.11 Договору.

За положеннями п.12 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі згідно чинного законодавства.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення містять передбачені у ст.1 Першого протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. гарантії фізичних і юридичних осіб на мирне володіння майном.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.1 та ч.3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини у сфері земельного законодавства, в тому числі і щодо оренди земельних ділянок є Земельний кодекс України та Закон України «Про оренду землі» .

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

У відповідності до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 ст.32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Частиною 1 ст.141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі ст. ст.13,15,21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа. Така правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18.

У пункті 36 Договору зазначено, що дія договору, окрім іншого, припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду за вимогою однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, у разі систематичної несплати орендної плати, договір може бути достроково розірваний за рішенням суду.

Оскільки під час розгляду даної справи, не встановлено систематичної несплати орендної плати, то висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є таким, що ґрунтується на вимогах закону.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на невірному трактуванні норм чинного законодавства та зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції розглядаючи спір, який виник між сторонами, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 23 липня 2020 р.