Постанова

від 10.07.2020 по справі 760/14090/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Ігнатов Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Лєвєнтова Олександра Володимировича на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 12.09.2019 , -

В С Т А Н О В И В

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.163 1 КупАП та провадження по справі закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, адвокат Лєвєнтов О.В.подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 12.09.2019 та прийняти нову постанову про закриття провадження у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності без встановлення вини ОСОБА_1 ..

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги адвокат Лєвєнтов О.В. зазначає, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази вчинення ОСОБА_1 порушень встановленого законом порядку ведення податкового обліку. Враховуючи ту обставину, що на момент розгляду справи № 760/14090/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закінчився строк для накладення адміністративного стягнення, тому суд першої інстанції не мав права досліджувати наявні докази у справі та вирішувати питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_1 ..

Інших самостійних доводів апеляційна скарга не містить.

Як встановлено судом першої інстанції, 02 квітня 2019 року ГДРІ ГУ ДФС в м. Києві Нечиталюком В.А., було складено адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Континенталь Сервіс , код 40890225, що знаходиться за адресою: 03150, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 72, встановлено порушення п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого знижено суму податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 53799 грн., а саме за 2017 рік, що відображено в акті перевірки від 04.04.2019 №203/26-15-14-01-05/40890225, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Враховуючи, що з дня вчинення минуло більш як три місяці, закінчився строк, встановлений статтею 38 КУпАП, в межах якого може бути накладене адміністративне стягнення, тож провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

З ваказаних підстав суд визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а провадження по справі закрив у зв`язку з закінченням строків притягнення його до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_1 в судове засідання з розгляду апеляційних вимог його захисника Лєвєнтова О.В. на неодноразові виклики суду не з`явився, будучи належним чином повідомлений про місце, час та дату судового засідання, про що містяться чисельні судові виклики в судові засідання, а також оголошення на офіційному сайті Київського апеляційного суду .

Заслухавши доповідь судді, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах поданої апеляційної скарги, а також доводи апеляції, суд вважає, що апеляційна скарга адвоката Лєвєнтова О.В. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Разом з тим, згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Правила ч.2 ст.38 КУпАП визначають строки накладення адміністративного стягнення. Дана норма регламентує, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні ? не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій і четвертій цієї статті.

В той же час, в ст.23 КУпАП законодавець визначає, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, в даній статті ( ст. 23 КУпАП), законодавець ототожнює адміністративне стягнення з мірою відповідальності, а не з заходом примусу, що застосовується від імені держави, як це наприклад закріплено в ч.1 ст.50 КК України.

Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, існує невизначеність законодавства в питанні необхідності виконання судом ст.280 КУпАП при закритті провадження в справі про адміністративне правопорушення за спливом строку накладення адміністративного стягнення і як наслідок не відповідність критерію якості закону, на який неодноразово посилається у своїх Рішеннях ЄСПЛ.

Так, ст.284 КУпАП передбачає такі види постанов у справах про адміністративне правопорушення: 1) про накладення адміністративного стягнення, 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу, 3) про закриття справи.

Тобто фактично, КУпАП навіть не визначає обов?язку суду визнавати особу винною в резолютивній частині постанови при прийнятті рішення у справі про адміністративне правопорушення. В свою чергу, ВСУ в одному із своїх листів адресованих місцевим та апеляційним судам, визнавав правильною практику місцевих судів, які перед накладенням адміністративного стягнення у разі наявності підстав, в межах передбачених ч.2 ст. 38 КУпАП строків, спочатку визнавали особу винною.

Наразі, у постанові ВС КАС від 11.07.2018 (справа №308/8763/15-а), зроблено висновок, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, строків, передбачених статтею 38 КУпАП. При цьому наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні . Таким чином, на думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку .

Відповідно до ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права .

Тобто, виходячи з даного висновку постає питання чи можна визнавати винною особу в скоєнні адміністративного правопорушення при закритті справи про адміністративне правопорушення за п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, а саме закриття справи за очевидно нереабілітуючих підстав і як ця норма співставляється з положеннями ст. 280 КУпАП. На думку колегії суддів КАС ВС викладеної в постанові від 11.07.2018 у справі № 308/8763/15-а, яка має враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права, особу не можна визнати винною постановою про закриття справи про адміністративне провадження навіть з нереабілітуючих підстав .

Цей сумнів висловлений і в апеляційній скарзі адвоката Лєвєнтова О.В. в інтересах ОСОБА_1 , в якій зазначено наступне: "враховуючи ту обставину, що на момент розгляду справи №760/14090/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закінчився строк для накладення адміністративного стягнення, тому суд першої інстанції не мав права досліджувати наявні докази у справі та вирішувати питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_1 " ( а.с. 56).

В цьому сенсі доречно згадати про Доповідь про верховенство права, схвалену Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні ( Венеція, 25-26 березня 2011 року), в IV розділі якої вказується на вісім "інгредієнтів" верховенства права, серед яких на першому місці зазначається - доступність закону ( в тому значенні, що закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним), що в свою чергу є однією із запорук однакового його застосування .

Разом з тим, з поміж вказаного, слід виходити з того, що сплив строку накладення адміністративного стягнення, на відміну від відсутності в діях особи складу чи події адміністративного правопорушення, або ж вчинення особою дій в стані крайньої необхідності чи необхідної оборони, є очевидно нереабілітуючою підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскільки сплив строку накладення адміністративного стягнення є нереабілітуючою підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, тоді як за приписами п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, то за таких обставин хоча і особа в резолютивній частині постанови винною не визнається, але її вина у вчиненні адміністративного правопорушення при спливі строку накладення адміністративного стягнення презюмується, саме з тих причин, що це нереабілітуюча підстава закриття справи про адміністративне правопорушення і у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення або відсутня подія, він не позбавлений був можливості ставити саме такі апеляційні вимоги і відповідно просити закриття провадження в справі на підставі пе1 ст. 247 КУпАП, а не на підставі п.7 ст. 247 КУпАП.

А тому, з огляду на вказане, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення не було дотримано вимог ст.ст.7, 38, 247, 284 КУпАП та в резолютивній частині постанови, не зважаючи на закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв?язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, було встановлено винуватість ОСОБА_1 ..

Стосовно доводів апеляційної скарги адвоката Лєвєнтова О.В. про відсутність у матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказів, які б підтверджували порушення ОСОБА_1 саме встановленого законом порядку ведення податкового обліку, суд апеляційної інстанції не бере до уваги вказані доводи апеляційної скарги, оскільки в прохальній частині адвокат Лєвєнтов О.В. просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв?язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності передбачених ст. 38 КУпАП та не ставиться захисником питання, про закриття справи про адміністративне правопорушення у зв?язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення. Тому вказані доводи не досліджуються судом апеляційної інстанції.

На вказані вище обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув, що призвело до прийняття постанови суду, яка підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права.

З огляду на зазначені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови Солом?янського районного суду міста Києва від 12.09.2019 та закриття провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. 294, КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Лєвєнтова Олександра Володимировича - задовольнити.

Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 12.09.2019 , якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП, ? скасувати.

Прийняти нову постанову, якою закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв?язку із закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.М. Ігнатов