Постанова

від 16.07.2020 по справі 917/493/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2020 р. Справа № 917/493/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.,

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Бобошко С.С." (вх. № 2501 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі №917/493/19, ухвалене в приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Сірош Д.М., дата складання повного тексту рішення - 19.07.2019,

за позовом Фермерського господарства "Бобошко С.С.", с. Сонячне Машівського району Полтавської області,

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава,

про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі

ВСТАНОВИЛА:

26.03.2019 до Господарського суду Полтавської області від Фермерського господарства "Бобошко С.С." надійшла позовна заява до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якій позивач просив визнати укладеною з дня набрання чинності рішення суду додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2012 між Машівською районною державної адміністрацією та ФГ "Бобошко С.С.", згідно якого право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.12.2014 за №8150535 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323087200:00:003:0047, площею 6,30000 га, на строк до 19.12.2024 у такій редакції: "п.1 поновити договір оренди землі від 23.03.2012, згідно якого право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.12.2014 за №8150535, уклавши новий договір на новий строк - 7 років. п.2 Внести зміни до договору оренди землі від 23.03.2012, згідно якого право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.12.2014 за № 8150535, а саме: п.9 договору викласти в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендодарем в грошовій формі у розмірі 12 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки. п.3 Інші умови вище вказаного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують щодо них свої зобов'язання. п.4 Дана додаткова угода складена у 2-х оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін і є невід'ємною частиною договору.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі №917/493/19 відмовлено в позові повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, 05.08.2019 Фермерське господарство "Бобошко С.С." звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі №917/493/19 за позовом Фермерського господарства "Бобошко С.С." до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2012 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов про визнання додаткової угоди укладеною в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 відкрито апеляційне провадження; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 03.10.2019.

12.09.2019 засобами електронного зв`язку до апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача (вх. електронна пошта № 1563). Враховуючи, що надісланий документ не містить електронного цифрового підпису, колегією суддів він не розглядається, в силу вимог процесуального закону.

Водночас, 16.09.2019 засобами поштового зв`язку до Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 8743), в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Фермерського господарства "Бобошко С.С.", а рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі №917/493/19 - залишити без змін. Крім того, відповідач вказує на те, що договір оренди землі не був зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства, яке діяло на момент укладення цього договору, а 19.12.2014 було зареєстровано речове право (право оренди) на земельну ділянку.

27.09.2020 засобами електронного зв`язку до апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. електронна пошта № 1696). Враховуючи, що надісланий документ не містить електронного цифрового підпису, колегією суддів він не розглядається, в силу вимог процесуального закону.

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 03.10.2019 представник відповідача не з`явився. Присутній представник позивача зазначив, що розгляд справи за відсутності представника відповідача є недоцільним, враховуючи необхідність дотримання основних засад господарського судочинства щодо змагальності та рівності учасників судового процесу перед законом та судом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 17.10.2019, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2019 у зв`язку з відпусткою судді Бородіної Л.І. здійснено повторний розподіл судової справи № 917/493/19 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 зупинено провадження у справі №917/493/19 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Бобошко С.С." (вх. № 2501 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі №917/493/19, до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №320/5724/17 (провадження №14-385цс19) та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №320/5724/17.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 18 травня 2020 року було оприлюднено постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №320/5724/17 (провадження №14-385цс19). Однак, питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", як і питання відступу від висновку, викладеного у постанові Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, не вирішувалися в межах справи № 320/5724/17, оскільки провадження у цій справі закрито Великою Палатою Верховного Суду з підстав порушення правил юрисдикції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Бобошко С.С." (вх. № 2501 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі №917/493/19; призначено справу №917/493/19 до розгляду на 16.07.2020 об 11:00 годині, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/493/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М., що підтверджується витягом з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2020.

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 16.07.2020 з розгляду апеляційної скарги Фермерського господарства "Бобошко С.С." (вх. № 2501 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі №917/493/19 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, враховуючи, що явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників цієї справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2012 між Машівською районною державною адміністрацією (орендодавецем) та Фермерським господарством "Бобошко С.С." (орендарем) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження голови Машівської районної державної адміністрації від 13.03.2012 № 133 передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку на території Старицьківської сільської ради Машівського району Полтавської області (за межами населеного пункту) (а.с. 21-24).

Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,3000 га, що знаходиться на території Старицьківської сільської ради. Кадастровий номер земельної ділянки 5323087200:00:003:0047 для ведення фермерського господарства.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено на 3 роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У пунктах 15, 16 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства; цільове призначення земельної ділянки: для ведення фермерського господарства.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у трьох денний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі (п.20 договору).

Цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (Прикінцеві положення).

Невід'ємною частиною договору є, зокрема, акт приймання-передачі об'єкта оренди, відповідно до якого згідно розпорядження голови Машівської районної державної адміністрації від 13.03.2012 № 133 орендодавець передав, а орендар ФГ "Бобошко С.С." прийняв земельну ділянку загальною площею 6,3000 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на Старицьківської сільської ради Машівського району Полтавської області. Вказаний акт не містить відомостей щодо дати його складання (а.с. 25).

З копії договору оренди землі від 23.03.2012, доданої до матеріалів справи, вбачається, що відмітка про його державну реєстрацію відсутня (а.с.24, 63).

19.12.2014 здійснено державну реєстрацію за ФГ "Бобошко С.С." права оренди на земельну ділянку, загальною площею 6,3000га, на підставі договору оренди землі від 23.03.2012, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.12.2014 № 31287502. Згідно вказаного Витягу, строк дії речового права - три роки (а.с. 26).

Матеріали справи свідчать, що 19.10.2017 позивачем направлено до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області лист-повідомлення з проханням поновити договір оренди землі, зареєстрований 19.12.2014, щодо земельної ділянки наданої для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 5323087200:00:003:0047, сільськогосподарського призначення державної власності, площею 6,3000 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Старицьківської сільської ради Машівського району Полтавської області (а.с. 102).

У відповідь на вказаний лист-повідомлення Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області направило позивачу лист-повідомлення від 27.10.2017 вих. № 27-16-0.332-8332/2-17, в якому відповідач запропонував встановити розмір орендної плати 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 1 гектара відповідного сільськогосподарського угіддя, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995-1997 років з урахуванням індексації, та термін дії договору 7 років. Крім цього, запропоновано позивачу провести за власний рахунок нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Зазначено, що для всебічного та повного розгляду клопотання про поновлення договору оренди землі, позивачу необхідно подати крім документів, що додаються до клопотання, також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та проект додаткової угоди до договору оренди землі із урахуванням пропозиції відповідача щодо строку дії договору (7 років) та розміру орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки (а.с. 34).

08.12.2017 міжрайонним управлінням у Карлівському та Машівському районах ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надано відповідь за № 784/181-17 на заяву позивача від 01.12.2017, в якій повідомлено що витяг з технічної документації відділ надати не може, у зв'язку з відсутністю у місцевому фонді документації. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ФГ "Бобошко С.С." загальною площею 6,3000 га на території Старицьківської сільської ради за межами населених пунктів, не проведена. Крім цього, повідомлено інформацію щодо індексації земельної ділянки (а.с. 35).

В подальшому, 11.12.2017 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з листом-повідомленням (вх. № 27-16-0.332-8333/0/2-17), в якому викладено намір щодо реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди від 23.03.2012 на умовах, визначених у додатковій угоді, та повідомлено про готовність провести перемовини щодо дня та місця підписання додаткової угоди. До цього листа - повідомлення додано: проект додаткової угоди; Статут фермерського господарства; Витяг з Державного земельного кадастру; Витяг з Державного реєстру державних речових прав; картограму агрохімічної характеристики; виписку з державного реєстру; лист Держгеокадастру про грошову оцінку земельної ділянки; довідку з Єдиного державного реєстру; лист Головного управління Держгеокадастру № 27-16-0,332-8332/2-17 від 27.10.2017 (а.с. 36).

Матеріали справи містять примірник додаткової угоди до договору оренди землі від 23.03.2012, згідно якого право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.12.2014 за № 8150535 (а.с. 37-38). Відповідно до вказаної додаткової угоди Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та Фермерське господарство "Бобошко С.С." (орендар), керуючись статтею 33 Закону України "Про оренду землі", дійшли до взаємної згоди та уклали цю додаткову угоду про нижченаведене:

1. Поновити договір оренди землі від 23.03.2012, згідно якого право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.12.2014 за № 8150535, уклавши договір на новий строк - 7 років.

2. Внести зміни до договору оренди землі від 23.03.2012, згідно якого право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.12.2014 за № 8150535: пункт 9 договору викласти в наступній редакції: "9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 12% від грошової оцінки земельної ділянки".

3. Інші умови вищевказаного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання.

4. Дана додаткова угода складена у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін і є невід'ємною частиною договору.

Проте, листом від 26.12.2017 вих. №27-16-0.332-9947/2-17 відповідач у відповідь на вищевказаний лист-повідомлення позивача (від 11.11.2017 б/н) запропонував уточнити місце розташування земельної ділянки площею 6,3000 га, з кадастровим номером 5323087200:00:003:0047 відносно меж земельної ділянки приватної форми власності площею 6,61 га з кадастровим номером 5323087200:00:003:0004. Крім цього, для всебічного та повного розгляду клопотання про поновлення договору оренди землі запропонував позивачу подати агрохімічний паспорт земельної ділянки на час передачі земельної ділянки у користування, а саме: станом на 2012 рік, технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, затверджену згідно з вимогами чинного законодавства та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с. 39).

25.01.2018 позивач повторно звернувся до відповідача з листом-зверненням (вх. № Ф-1079/0/25-18 від 25.01.2018) з метою реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди від 23.03.2012, в якому повідомив про усунення недоліків, на які звернуто увагу в листі № 27-16-0.332-9947/2-17, зокрема, уточнено межі земельної ділянки площею 6,30 га, з кадастровим номером 5323087200:00:003:0047 відносно меж земельної ділянки приватної форми власності площею 6,61 га з кадастровим номером 5323087200:00:003:0004. До цього листа додано такі документи: оригінал агрохімічного паспорта земельної ділянки; копію нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки оригінал було під час звернення 11.12.2017; оригінал технічної документації; висновок про якісну характеристику ґрунтів від 17.05.2011, оскільки агрохімічний паспорт на 2012 рік у Машівському районі не виготовлявся; Витяг з Державного земельного кадастру; додаткову угоду (а.с. 40).

В свою чергу, відповідач у відповідь на вказаний лист-звернення направив позивачу лист-повідомлення від 08.02.2018 вих. №32-16-0.332-721/2-18, в якому для всебічного та повного розгляду клопотання про поновлення договору оренди землі запропонував позивачу подати повторно лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, долучивши до клопотання наступні документи: витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; проект додаткової угоди до договору оренди землі; договір оренди землі; технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, затверджену згідно з вимогами чинного законодавства; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2018 рік, виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин; правоустановчі, реєстраційні та статистичні документи юридичної особи; агрохімічний паспорт земельної ділянки станом на час передачі її в користування на умовах оренди та станом на час спливу п'ятирічного терміну з моменту передачі земельної ділянки в оренду. Запропонував врахувати вище зазначене та вжити відповідних заходів (а.с. 41).

На замовлення позивача розроблена технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 6,3000 га для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Старицьківської сільської ради Машівського району Полтавської області, кадастровий номер 5323087200:00:003:0047 ПП "Полтавська земельна компанія". Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.09.2018, кадастровий номер 5323087200:00:003:0047, розташованої за межами населених пунктів на території Старицьківської сільської ради Машівського району Полтавської області, площею 6,3000 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 247615,70 грн (а.с. 42-51).

Відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації від 01.10.2018 № 2347, затвердженого начальником Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, відсутні зауваження до зареєстрованої 18.09.2018, реєстр № 2347, реєстраційний номер 49589-Т від 18.09.2018 технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 6,3000 га для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Старицьківської сільської ради Машівського району Полтавської області, кадастровий номер 5323087200:00:003:0047, розробленої ПП "Полтавська земельна компанія" (а.с.73).

Рішенням сьомого скликання тридцять п'ятої сесії Машівської районної ради Полтавської області від 20.11.2018 № 510 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 6,3000 га для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Старицьківської сільської ради Машівського району Полтавської області, кадастровий номер 5323087200:00:003:0047 для визначення розміру орендної плати за землю при продовженні договору оренди; згідно проведеного розрахунку ПП "Полтавська земельна компанія" нормативна грошова оцінка земельної ділянки сільськогосподарських угідь площею 6,3000 га станом на 01.01.2018 становить 247615,7 грн (а.с. 75-76).

Відповідач після виконання позивачем вказівок, зазначених у листі-повідомленні вих. № 32-16-0.332-721/2-18 від 08.02.2018, направив лист від 27.12.2018 № 10534/0/26-18, в якому повідомив позивача про те, що термін дії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5307431282018, виданого 31.05.2018 на земельну ділянку площею 6,3000 га, кадастровий номер 5323087200:00:003:0047, наданий позивачем у складі технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, закінчився у зв'язку зі спливом тримісячного терміну дії витягу з моменту його видачі. Посилаючись на приписи пункту 288.5.2 Податкового кодексу України, статтю 93 Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області запропонувало розмір орендної плати 12% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та термін дії договору 7 років. Крім того, відповідач зазначив про відсутність у поданих позивачем документах витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та агрохімічного паспорта земельної ділянки на час передачі її у користування, а тому запропонував врахувати зазначене та вжити відповідних заходів (а.с. 78).

Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомленням від 08.02.2019 № 118-ДК/0055/04/01-19 запропонувало позивачу прибути 28.02.2019 до Управління для надання пояснень у зв'язку з порушенням вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки державної форми власності площею 6,3000 га кадастровий номер 5323087200:00:003:0047, яка знаходиться на території Старицьківської сільської ради Машівського району Полтавської області (а.с. 81).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, 27.02.2019 Фермерське господарство "Бобошко С.С." повторно отримало Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-5309454172019 з відомостями про земельну ділянку площею 6,3000 га, кадастровий номер 5323087200:00:003:0047 (а.с. 78-79).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ним своєчасно було ініційовано механізм поновлення договору оренди, визначений частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", сторони фактично дійшли згоди щодо зміни істотних умов договору оренди в частині строку дії договору та орендної плати, від відповідача протягом місяця з дня закінчення строку дії договору не надійшло заперечень щодо поновлення договору оренди землі від 23.03.2012, а ФГ "Бобошко С.С." після закінчення строку дії договору продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою на підставі вказаного договору оренди землі, своєчасно здійснює орендні платежі та під час дії договору оренди землі належним чином виконував обов'язки, які слідують з його умов, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом щодо захисту свого переважного права на поновлення договору оренди.

09.07.2020 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про відмову у позові (т.3, а.с.129-132).

Вказане рішення суду першої інстанції з посиланням на приписи статті 777 ЦК України, статей 6, 13, 33 Закону України "Про оренду землі" мотивоване тим, що позивачем до листа-повідомлення про намір поновити договір оренди землі від 19.10.2017 не було додано проекту додаткової угоди, а повторне повідомлення про поновлення договору оренди землі разом з проектом додаткової угоди надійшли до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області лише 11.12.2017, строк дії договору оренди землі закінчився 19.12.2017, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки в установлений законом термін разом з листом - повідомленням не наданий проект додаткової угоди.

Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що місцевий господарський суд під час ухвалення оскаржуваного рішення залишив поза увагою обставини щодо своєчасного звернення позивача з листом повідомленням від 19.10.2017 про поновлення договору оренди землі до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та отримання ним відповіді з пропозицією укласти додаткову угоду на 7 років із визначеним розміром орендної плати - 12% від нормативно грошової оцінки землі; надіслання позивачем повторного повідомлення разом з проектом додаткової угоди про поновлення договору на погоджених сторонами умовах до закінчення строку договору; не встановлення відповідачем невідповідності змісту листа-повідомлення вимогам ст. 33 Закону України "Про оренду землі"; продовження позивачем користування земельною ділянкою та внесення відповідної орендної плати після закінчення терміну дії договору; відсутність відмови відповідача у поновленні договору оренди на погоджених сторонами умовах з відповідним обґрунтуванням.

Апелянт вважає, що відповідачем порушено вимоги частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та переважне право позивача на поновлення договору оренди.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 ГПК України).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога ФГ "Бобошко С.С." про визнання укладеної додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 23.03.2012, укладеного між ФГ "Бобошко С.С." та Машівською РДА, на погоджених сторонами умовах в редакції, викладеній у позовній заяві, на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року №161-ХІV (далі - Закон №161-ХІV) визначено порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначено у статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки продовження дії (пролангації) договору оренди землі.

Так, згідно з частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Для застосування положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Тобто, реалізація переважного прав на поновлення договору оренди, передбачена у наведеній нормі, можлива лише за умови дотримання встановлених такою нормою процедури та строків.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 902/619/17, від 27.06.2019 у справі № 923/925/18.

Згідно із частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Отже, частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині восьмій статті 33 Закону України Про оренду землі . При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов`язані одна з іншою (такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладений у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Таким чином, для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі") або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У розумінні наведених положень законодавства основними відмінностями у застосуванні положень частин 1-5 та частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (частини 1-5 статті 33 цього Закону) та наявність погодження обох сторін щодо істотних умов договору, або ті самі (частина 6 статті 33 цього Закону)) та строк, в який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати або поновлювати договір оренди (у місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (частини 1-5 статті 33 цього Закону) чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (частина 6 статті 33 цього Закону)).

При цьому слід врахувати, що відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону умови договору оренди землі можуть бути змінені лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права (частина четверта статті 33 Закону).

Правова позиція, викладена у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наслідком реалізації правового механізму погодження істотних умов договору оренди, передбаченого частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", є або продовження договору відповідно до погоджених між сторонами його істотних умов (таких же або інших), або припинення переважного права орендаря внаслідок їх непогодження. При цьому у випадку неукладення з вини орендодавця додаткової угоди до договору на погоджених між сторонами умовах орендар має правові підстави для захисту свого права в суді, яке реалізовується шляхом подання позову про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди укладеною.

Як вже було зазначено у цій постанові, позивач у процесі реалізації переважного права орендаря перед іншими особами відповідно до частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" звернувся до відповідача із заявою про поновлення договору оренди землі від 23.03.2012. Відповідач надавав зауваження щодо умов договору оренди у зв'язку з його поновленням, що стосувалися строку дії договору та розміру орендної плати, зокрема, щодо розміру відсотку нормативної грошової оцінки.

При цьому сторони дійшли згоди щодо зміни умов договору оренди в частині строку дії договору - на 7 років, та орендної плати - 12% від нормативної грошової оцінки, що узгоджується з положенням частини четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі", однак додаткову угоду не уклали.

Тобто, між сторонами існує спір щодо наявності/відсутності підстав для поновлення договору оренди землі від 23.03.2012, укладеного між Машівською РДА та ФГ "Бобошко С.С.".

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що позивачем ініційовано механізм поновлення договору оренди землі, визначений частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутнє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки ним не було дотримано процедури такого поновлення, встановленої частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема, у встановлений законом та договором строк разом з листом - повідомленням про поновлення договору оренди землі орендарем не надано проекту додаткової угоди.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач своєчасно, у передбачений законом та договором строк, звернувся до орендодавця з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі та додано проект додаткової угоди на погоджених сторонами умовах до закінчення строку дії договору, а отже не укладення додаткової угоди порушує переважне право позивача.

Надаючи оцінку вказаним твердженням апелянта та перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційний господарський суд зазначає про необхідність з'ясування обставин щодо укладення договору оренди землі від 23.03.2012, визначення строку дії договору оренди землі та дати закінчення дії цього договору для вирішення даного спору.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 3 статті 640 ЦК України (в редакції, чинній до 01.01.2013) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Тобто, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, Законом України "Про оренду землі" та іншими законами України і договором оренди землі (стаття 6 Закону України "Про оренду землі").

За змістом статті 18 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення між Машівською РДА та ФГ "Бобошко С.С." договору оренди землі від 23.03.2012) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 20 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 125 ЗК України (у редакції, чинній на час підписання між сторонами договору оренди землі від 23.03.2012) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а згідно з частиною 5 статті цього Кодексу право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до пункту 43 "Прикінцевих положень" договору оренди землі від 23.03.2012 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, виходячи з системного аналізу змісту положень статей 210, 640 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України та статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", у редакціях на дату виникнення спірних правовідносин, а також умов укладеного між сторонами договору оренди землі, колегія суддів зазначає, що договір оренди землі може вважатися укладеним та таким, що набуває чинності, лише з дня проведення його державної реєстрації.

За таких обставин, враховуючи, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, то строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

01.01.2013 набрав чинності Закон України від 07.07.2011 № 3613-VІ "Про державний земельний кадастр", згідно з підпунктом "е" підпункту 2 пункту 5 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого статтю 126 Земельного кодексу України викладено у новій редакції та передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Водночас, 16.03.2010 набрав чинності Закон України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України", згідно з яким статті 18 та 20 Закону України "Про оренду землі" виключено, а статтю 6 цього Закону доповнено частиною 5, за змістом якої право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Розділом II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що до 01.01.2012 державна реєстрація, зокрема договорів оренди земельних ділянок, проводиться територіальними органами земельних ресурсів. Законом України від 09.12.2011 № 4152-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації прав на нерухоме майно та їх обтяжень при їх державній реєстрації" (який набрав чинності 31.12.2011) дію зазначеної норми щодо здійснення державної реєстрації продовжено до 01.01.2013.

За змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (у редакції Закону України № 1878-VI) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав (частини 3, 4 статті 3 Закону України №1952-IV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, з урахуванням викладених норм поняття "державна реєстрація договору" та "державна реєстрація речового права" не є тотожними. (Такий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 925/493/17).

Наведеним спростовується помилковий висновок суду першої інстанції про те, що оскільки сторони у договорі оренди землі від 23.03.2012 узгодили істотні умови договору (у тому числі в частині визначення строку дії договору, який становить 3 роки), враховуючи, що право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.12.2014, відтак строком його закінчення є 19.12.2017, оскільки по-перше, як зазначалося вище, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності Законом України №1952-IV, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, зокрема якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, а по-друге, обов`язковість такої реєстрації була передбачена як на законодавчому рівні, так і обумовлена сторонами договору оренди землі.

Проте, здійснюючи судовий розгляд даної справи, зважаючи на приписи чинного на час укладення договору оренди землі від 23.03.2012 законодавства, судом першої інстанції не було з'ясовано питання щодо здійснення державної реєстрації вказаного договору оренди землі у відповідності до норм діючого на той момент законодавства, не з'ясовано чи свідчить реєстрація речового права у 2014 році про здійснення реєстрації договору оренди землі від 23.03.2012 відповідно до вимог діючого на момент їх укладення законодавства, а також помилково ототожнені поняття "державна реєстрація договору" та "державна реєстрація речового права". А тому, не було достовірно встановлено дати виникнення права оренди на спірну земельну ділянку, а отже і наявність, чи навпаки, відсутність правових підставі для задоволення таких позовних вимог про поновлення договору оренди землі, за відсутності відомостей щодо набрання ним чинності у порядку, передбаченому законодавством на час його укладення.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та позивачем не заперечується відсутність вчинення ним у 2012 році дій щодо державної реєстрації договору оренди землі від 23.03.2012, підписаного між Машівською РДА та ФГ "Бобошко С.С.", згідно з розділом II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України". При цьому, у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що договір оренди землі не був зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства, яке діяло на момент укладення цього договору.

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.12.2014 свідчить про здійснення позивачем державної реєстрації права оренди, тобто користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5323087200:00:003:0047 площею 6,3000 га за межами населених пунктів на території Старицьківської сільської ради Машівського району Полтавської області.

Таким чином ФГ "Бобошко С.С." не виконало передбачений законом і договором обов`язок щодо проведення державної реєстрації договору оренди землі, а тому договір оренди землі від 23.03.2012 не може вважатися таким, що набрав чинності.

Установивши, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 23.03.2012, укладеного між Машівською РДА та ФГ "Бобошко С.С." у державних органах земельних ресурсів проведена не була, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначений договір не набрав чинності.

Отже, за вищенаведених обставин апеляційна інстанція вважає таким, що не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, покладений в основу оскаржуваного рішення висновок суду про відсутність підстав для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 23.03.2012 з підстав порушення орендарем термінів письмового повідомлення орендодавця стосовно наміру укладання договору оренди землі на новий строк та, відповідно, закінчення строку дії вказаного договору, оскільки не можуть вноситися зміни і доповнення чи укладатися додаткові угоди до договору оренди землі, який не набрав чинності та у розумінні частини 1 статті 210, частини 3 статті 640 ЦК України (в редакції, чинній до 01.01.2013) та статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 01.01.2013) не є укладеним у зв`язку з відсутністю його державної реєстрації.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №922/4416/16, від 15.10.2019 у справі №925/1381/16, що в силу вимог частини 4 статті 236 ГПК України враховано апеляційним господарським судом.

Враховуючи вищевикладені обставини та правовий висновок Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №925/1381/16 у подібних правовідносинах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з мотивів викладених у даній постанові.

З огляду на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права (статей 210, 640 ЦК України в редакції, чинній до 01.01.2013, та статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній до 01.01.2013), не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, апеляційний господарський суд вбачає підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 в частині відмови у задоволенні позову з підстав, викладених у цій постанові.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі та не покладаються судом в основу даної постанови, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положень статей 275, 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для зміни рішення суду першої інстанції шляхом зміни його мотивувальної частини.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ч.1 ст. 275, ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Бобошко С.С." залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі №917/493/19 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.07.2020

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.О. Крестьянінов