Постанова

від 24.07.2020 по справі 904/998/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2020 року м.Дніпро Справа № 904/998/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мороза В.Ф. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі - Макс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 (суддя Назаренко Н.Г.)

у справі №904/998/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС - Транс Дніпро", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі - Макс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполученні, пені за прострочення платежу, 3% річних від простроченої суми в розмірі 96 211,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АС-ТРАНС ДНІПРО" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІ-МАКС" про стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполученні, пені за прострочення платежу, 3% річних від простроченої суми в загальному розмірі 96 211,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні №07/09/2019 від 26.08.2019 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги перевезення.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 у справі №904/998/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ТРАНС ДНІПРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІ-МАКС" про стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполученні, пені за прострочення платежу, 3% річних від простроченої суми в розмірі 96 211,22 грн. - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІ-МАКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ТРАНС ДНІПРО" суму основного боргу у розмірі 87 500 грн., пені - 7 880,60 грн., 3% річних - 813,18 грн. та 2 101,62 грн. - витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення пені у сумі 17,44 грн. відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛІ-МАКС" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 у справі №904/998/20 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 87 463 грн., пені у розмірі 7 521,84 грн. та 3% річних у розмірі 776,76 грн.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що строк оплати за транспортно- експедиційні послуги не настав, оскільки останнім не отримувалися оригінали CMR накладних, які у тому числі є підставою для здійснення розрахунків за надані послуги. Позивачем не надано належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача оригіналів CMR №457919 (за заявкою №1 від 26.08.2019) та CMR №0102961 (за заявкою №2 від 05.09.2019). Щодо часткової оплати вартості послуг за вказаними накладними відповідач посилається на помилкове перерахування коштів на адресу позивача, через що апелянт вимушений був звернутися з позовною заявою до господарського суду . про повернення безпідставно отриманих коштів.

Окрім того апелянт зазначає, що надані позивачем докази надіслання CMR №898957 (за заявкою №3 від 17.09.2019), CMR №0258088 (за заявкою №4 від 18.09.2019), CMR №01444226 (за заявкою №5 від 19.09.2019), CMR №0010310 (за заявкою №5 від 25.09.2019), зокрема, опис вкладення до цінного листа та поштова накладна АТ Укрпошта не можуть бути належними доказами, оскільки поштова кореспонденція про дане відправлення не зареєстрована в системі АТ Укрпошта . Відповідач не заперечує факту вручення йому оригіналу CMR №0144226 (за заявкою №5 від 19.09.2019), проте такий оригінал був вручений директору ТОВ Полі-Макс представником позивача в офісі відповідача в жовтні 2019, а не засобами поштового зв`язку. Отже судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно встановлені обставини справи та враховано неналежні та недопустимі докази позивача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2020 для розгляду справи №904/998/20 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі - Макс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 у справі №904/998/20 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній зазначає, що відповідачем не спростовано та не доведено належними та допустимими доказами, що ТОВ АС-Транс Дніпро не виконано належним чином умови Договору надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні №07/09/2019 від 26.08.2019, у тому числі і в частині надіслання відповідачу документів на оплату наданих послуг. Спростовуючи твердження відповідача про підроблення доказів надіслання на адресу відповідача оригіналів CMR накладних, позивачем до матеріалів справи долучено оригінали описів вкладення, та поштових накладних.

Апелянтом подано відповідь на відзив, в якому відповідач стверджує, що посилання позивача про отримання відповідачем CMR накладних за заявками на перевезення №1 від 26.08.2019 та №2 від 05.09.2019 особисто відповідачем є безпідставними, оскільки в матеріали справи не надано супровідного листа або копії такого документа, з відміткою про його отримання та підписом особи, яка отримала. При цьому дані щодо надіслання інших CMR накладних відсутні в базі АТ Укрпошта . Окрім того, в поштовій накладній №5140901248758 вказано одержувачем ТОВ Полі Макс 0 , що не відповідає реальному найменуванню відповідача, а адреса не є юридичною або фактичною адрескою ТОВ Полі Макс .

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу згідно яких вказує, що на момент подання повної заяви на сайті АТ Укрпошта була наявна інформація щодо отримання адресатом ТОВ Полі-Макс поштових посилок від ТОВ АТ -Транс Дніпро . Проте інформація на сайті АТ Укрпошта зберігається тільки шість місяців, саме тому на даний час відсутня інформація щодо спірних цінних листів, які відповідач вважає підробними, оскільки з моменту відправлення поштової кореспонденції минуло понад шість місяців.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2020, у зв`язку з відпусткою членів колегії Коваль Л.А., Чередко А.Є., для розгляду справи №904/998/19 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АС-ТРАНС ДНІПРО" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІ-МАКС" (замовник) укладено Договір надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному перевезенні №07/09/2019 (далі - Договір). Даний договір визначає порядок взаємовідносин, які виникають між сторонами при організації, здійсненні та розрахунках за транспортно-експедиторські послуги (далі - ТЕП), надані експедитором замовнику, які пов`язані з перевезенням вантажів в міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні.

Згідно умов даного Договору замовник доручає, а експедитор зобов`язується від свого імені за рахунок коштів замовника організовувати перевезення вантажів замовника та здійснювати розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів замовника (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору замовник надає експедитору інформацію про обсяги необхідних транспортно-експедиторських послуг, їх кількість та необхідні види автомобільного транспорту, не пізніше 48 годин до початку перевезення. Інформація передається у вигляді Заявки, в якій міститься наступна інформація:

- дата та точна адреса місця завантаження та розвантаження вантажу із зазначенням контактних телефонів; маршрут руху; рухомий склад який вимагається; відомості про вантаж (вага, вид, вартість та інше); адреса проведення митного оформлення при завантаженні та розвантаженні вантажу; строки доставки вантажу одержувачу; сума фрахту, форма та строки оплати за ТЕП; митниці перетину кордонів; особливості перевезення окремих вантажів; інші додаткові інструкції.

Замовник несе юридичну відповідальність за достовірність інформації, яка вказана в заявці.

Згідно п. 3.2. Договору подання та підтвердження заявки проводиться засобами факсимільного зв`язку або по електронній пошті. У випадку передачі документів по електронній пошті сторони зобов`язані узгодити електронні адреси та підтвердити отримання кожного документа. Документи, які передані засобами електронного та факсимільного зв`язку, мають юридичну силу оригіналу.

Відповідно до п. 3.3. Договору сторони домовились про взаємне визнання повноважень осіб, які підписують документи, якщо підписи завірені печаткою сторони.

Сторони домовились, що цей договір та всі доповнення та зміни до нього, а також заявки та інші документи, які регулюють права та обов`язки сторін та відносяться до цього договору, вважаються узгодженими та затвердженими сторонами починаючи з вказаної в цих документах дати (п. 3.4. Договору).

В пункті 5.1. Договору сторони погодили, що ціна по цьому договору попередньо встановлюється та узгоджується сторонами перед кожним перевезенням в разовій заявці. Остаточна сума фрахту вказується в рахунку-фактурі на кожне виконане ТЕП, та може змінюватися, виходячи зі складності виконання заявки, штрафних санкцій та інших підтверджених або узгоджених витрат, понесених експедитором при виконанні ТЕП.

Розрахунки за виконані ТЕП проводяться шляхом банківського переказу замовником грошових коштів на рахунок експедитора, якщо інше не обумовлено сторонами в заявці (п. 5.2. Договору).

Оплата перевезення проводиться в строки, зазначені в заявці. Підставою для оплати ТЕП замовником є оригінал рахунку-фактури експедитора, акта виконаних робіт та товаросупровідних документів з печаткою вантажоодержувача, якщо інше не передбачено в заявці (п. 5.3. Договору).

Всі розрахунки між замовником та експедитором проводяться в гривнях (п. 5.4. Договору).

Пунктом 5.5. Договору встановлено, що за прострочення оплати рахунків за виконані ТЕП замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 року (п.9.1 Договору).

На виконання умов Договору сторонами було підписано заявки про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу за маршрутом Україна, Дніпро-Німеччина, а саме: Заявку № 1 від 26.08.2019, Заявку № 2 від 05.09.2019, Заявку № 3від 17.09.2019, Заявку № 4 від 18.09.2019, Заявку № 5 від 19.09.2019, Заявку № 5 від 25.09.2019.

На підтвердження факту надання послуг по вищевказаним заявкам позивачем було надіслано на адресу відповідача CMR накладні, зокрема, CMR №898957 (за заявкою №3 від 17.09.2019), CMR №0258088 (за заявкою №4 від 18.09.2019), CMR №01444226 (за заявкою №5 від 19.09.2019), CMR №0010310 (за заявкою №5 від 25.09.2019), а також акти надання послуг та рахунки на оплату таких послуг.

Докази надіслання вищевказаних документів надані в матеріали справи.

CMR №457914 (за заявкою №1 від 26.08.2019) та CMR №0102961 (за заявкою №2 від 05.09.2019) були вручені представнику відповідача особисто.

Окрім того на підтвердження надання послуг за даним договором позивачем в матеріали справи надано виставлені відповідачу рахунки на оплату, по факту наданих послуг, Договори на перевезення вантажу, укладені позивачем з перевізниками, які містять аналогічні маршрути доставки вантажу, із маршрутами визначеними в заявках, підписаних до Договору надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному перевезенні №07/09/2019, а також надано підписані акти виконаних робіт на виконання договорів перевезення вантажу та докази оплати вартості послуг за такими договорами.

Разом з тим, відповідачем частково сплачено вартість наданих послуг. Зокрема ТОВ Полі-Макс не сплачено у повному обсязі послуги за CMR №0102961 (за заявкою №2 від 05.09.2019) сума заборгованості складає 10 193,00 грн., CMR №898957 (за заявкою №3 від 17.09.2019) сума заборгованості складає 29 101,00 грн., CMR №01444226 (за заявкою №5 від 19.09.2019) сума заборгованості складає 37,00 грн., CMR №0010310 (за заявкою №5 від 25.09.2019) сума заборгованості складає 48169,00 грн.

Загалом сума залишку заборгованості відповідача перед позивачем складає 87 500,00 грн.

Позивачем 04.02.2020 було надіслано на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості у розмірі 87 500,00 грн., пені за прострочення платежу у розмірі 7 898,04 грн., та 3% річних у розмірі 813,18 грн. Разом з даною вимогою відповідачу, для підписання, було надіслано 2 примірника Акту звіряння взаєморозрахунків станом на 31.01.2020.

Докази надіслання вказаної вимоги надано в матеріали справи.

У відповіді на вимогу позивача, відповідач повідомив, що підприємство ТОВ Полі-Макс призупинило сплату ТЕП у зв`язку з тим, що ним не отримано документів (договір та акти виконаних робіт), згідно чинного законодавства. Про невідповідність вказаних документів неодноразово повідомлялося директору Івашину А.В., як письмово так і при особистих зустрічах. Договір №07/09/2019 від 26.08.2019 не відповідає чинному законодавству, оскільки не вказано посаду особи та ПІБ особи, яка підписує договір, а також не вказано назву документа, на підставі якого така особа діє.

Відповідачем не сплачено суму залишку заборгованості за надані послуги, що і стало причиною виникнення спору.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.

Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений між сторонами у даній справі за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", Про зовнішньоекономічну діяльність , Про транзит вантажів , цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно зі статтею 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Аналогічні положення містяться в статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01 серпня 2006 року № 57-V, Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві (далі - Конвенція).

За змістом статті 1 Конвенції, вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на проживання і громадянство сторін.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Пунктом 1 статті 9 Конвенції визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

За приписами ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про транзит вантажів", який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading).

Транспортна накладна CMR виписується для підтвердження укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару та діє на підставі Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, яка містить загальні дані про вид, зміст, і правила заповнення накладної. У транспортній накладній CMR відображаються такі дані: кількість товару; юридичне найменування компанії перевізника; час, витрачений на транспортування вантажу; маршрут, по якому перевозили товар; інформація про документи, на підставі яких здійснювалася поставка; назва компанії відправника; назва компанії вантажоодержувача.

Колегія суддів зазначає, що надані в матеріали справи CMR накладні №457919, №0102961, №898957, №0258088, №01444226, №0010310, підтверджують надання позивачем відповідачу послуг, визначених умовами Договору та Заявками на надання транспортно-експедиційних послуг, а також доставку вантажу у місце призначення, про що міститься відмітка вантажоодержувача. Тому враховуючи відсутність претензій зі сторони відповідача щодо виконання умов договору, в частині доставки вантажу, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов`язання за Договором.

Згідно норм ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт, зокрема, зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 5.3. Договору сторони погодили, що оплата перевезення проводиться в строки, зазначені в заявці. Підставою для оплати ТЕП замовником є оригінал рахунку-фактури експедитора, акт виконаних робіт та товаросупровідних документів з печаткою вантажоодержувача, якщо інше не передбачено в заявці.

Згідно Заявок, які містять аналогічні умови розрахунків, сторони встановили, що оплата проводиться протягом 30 календарних днів по отриманню оригіналу ЦМР.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, оригінали CMR накладних вручалися представнику відповідача як особисто, так і надсилалися поштою, про що позивачем надано оригінали описів вкладення, повідомлення про вручення поштового відправлення та поштові накладні.

Так пакет документів по заявці 1 від 26.08.2019 було вручено замовнику особисто 27.09.2019, тобто строк оплати по CMR№457914 - 29.10.2019;

по заявці №2 вручено замовнику особисто 27.09.2019, строк оплати по CMR №0102961 - 29.10.2019;

по заявці №3 надіслано засобами поштового зв`язку та отримано відповідачем 31.10.2019, строк оплати по CMR №898957 - 03.12.2019;

по заявці №4 надіслано засобами поштового зв`язку та отримано відповідачем 31.10.2019, строк оплати по CMR №0258088 - 03.12.2019;

по заявці №5 від 19.09.2019 було надіслано засобами поштового зв`язку та отримано відповідачем 31.10.2019, строк оплати по CMR №01444226 - 03.12.2019;

по заявці №5 від 25.09.2019 надіслано засобами поштового зв`язку та отримано відповідачем 31.10.2019, строк оплати за CMR№0010310 - 03.12.2019.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк оплати за надані послуги є таким, що настав.

Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості у заявленому до стягнення розмірі, чим порушено приписи ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України щодо виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору, вимог закону.

З огляду на викладене, колегія погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для задоволення позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за надані послуги у розмірі 87 500,00 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 2 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За положеннями частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

Згідно п. 5.5. Договору встановлено, що за прострочення оплати рахунків за виконані ТЕП замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача суму пені у загальному розмірі 7 898,04 грн., а саме:

по CMR№457914 за період прострочення 30.10.2019 по 26.11.2019 у розмірі 1 306,52 грн.;

по CMR №0102961 за період прострочення 30.10.2019 по 08.12.2019 у розмірі 1 773,13 грн.;

по CMR №898957 за період прострочення з 04.12.2019 по 31.01.2020 у розмірі 1 298,78 грн.

по CMR №0258088 за період прострочення з 04.12.2019 по 18.12.2019 у розмірі 581,99 грн.;

по CMR №01444226 за період прострочення 04.12.2019 по 12.12.2019 у розмірі 374,83 грн. та за прострочення сплати суми заборгованості на суму 37,00 грн. за період з 13.12.2019 по 31.01.2020 у розмірі 1,37 грн.;

по CMR№0010310 за період прострочення з 04.12.2019 по 31.01.2020 у розмірі 2 149,79 грн.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми пені у розмірі 7 880,60 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про стягнення з відповідача 7 880,60 грн. пені.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Отже несвоєчасна оплата повної вартості наданих послуг надає право вимагати особою, якою такі послуги надані, як сплати залишку їх вартості, так і стягнення штрафних санкцій та процентів, обумовлених договором та законом.

Позивачем згідно розрахунку заявлено до стягнення 3% річних за період прострочення з 30.10.2019 по 31.01.2020 у розмірі 813,18 грн.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних, за визначений позивачем період, по кожній CMR накладній окремо, колегія суддів зазначає, що нарахування зазначеної суми здійснено арифметично правильно, відповідно до вимог чинного законодавства, умов договору, правильно враховує періоди нарахування.

Отже висновок суду першої інстанції про задоволення даної вимоги та стягнення з відповідача 813,18 грн. є правильним та обґрунтованим.

Колегія відхиляє доводи апелянта про те, що строк оплати за Договором надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному перевезенні №07/09/2019 від 26.08.2019 не настав, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами вручення замовнику оригіналів документів, які є підставою для розрахунку за надані послуги, з огляду на наступне.

Щодо заперечень апелянта, що позивачем не доведено вручення особисто відповідачу CMR№457914 та CMR №0102961, оскільки не надано в матеріали супровідного листа або копії такого документа, з відміткою отримувача про отримання документу, колегія звертає увагу, що вказані обставини спростовуються матеріалами справи, оскільки за даними накладними відповідачем сплачувалася вартість послуг, з посиланнями в призначенні платежу на номер та дату виставленого рахунку, а також за даними накладними сторонами підписувалися акти наданих послуг, які підписані відповідачем без зауважень. Тому суд відхиляє доводи апелянта про помилковість перерахування коштів за даними накладними, оскільки матеріалами справи підтверджується, що саме на виконання договору у даній справі були перераховані такі кошти.

Щодо неотримання решти CMR накладних колегія зазначає, що позивачем в матеріали справи надано оригінали описів вкладення, повідомлень про вручення поштових відправлень та поштові накладні, які місять відбиток печатки поштових відділень АТ Укрпошта , що є належним доказом надіслання на адресу відповідача як оригіналів міжнародних накладних, так і рахунків та актів наданих послуг.

Посилання відповідача на недостовірність та підроблення доказів надіслання на адресу відповідача оригіналів документів є безпідставними та відхиляються апеляційним судом, з огляду на наступне.

Принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, та передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76 , 79 ГПК України, які надають можливість дійти висновку щодо недостовірності поданих позивачем доказів.

Доводи відповідача про невиявлення номерів поштових відправлень за допомогою сервісу Пошук поштових відправлень , що свідчить про недостовірність таких документів, відхиляються, оскільки такі посилання не підтверджені та є лише припущеннями відповідача.

Відповідно до положень Постанови КМУ від 05.03.2009 р. № 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , споживач може розшукати реєстроване поштове відправлення протягом шести місяців з дня прийняття до пересилання реєстрованого поштового відправлення. Заява споживача не розглядається у разі, коли минув встановлений для прийняття такої заяви строк (пункт 128 Правил).

Отже вищевказані посилання відповідача, про прийняття судом недостовірних доказів є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Клопотання відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу, які останній просить стягнути з ТОВ АС-Транс Дніпро у розмірі 5 500,00 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 5 000,00 грн. в суді апеляційної інстанції задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновок апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати по справі у зв`язку з поданням апеляційної скарги, у тому числі і витрати на правничу допомогу на підставі статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Щодо витрат на правничу допомогу, понесену відповідачем в суді першої інстанції, то відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу саме суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі - Макс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 у справі №904/998/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 у справі №904/998/20 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі - Макс".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.М.Білецька

Суддя Т.А.Верхогляд