Рішення

від 24.07.2020 по справі 907/361/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.07.2020 м. Ужгород Справа № 907/361/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/361/20

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудкомплект - Хуст" с.Стеблівка Хустського району до Управління освіти, молоді та спорту Виноградівської районної державної адміністрації м.Виноградів про стягнення суми 510 306,00 грн. заборгованості.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 510 306,00 грн. заборгованості посилаючись на порушення ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі своєчасної оплати підрядних робіт за договором №871 від 09.12.2019 внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості в сумі 506 363,00 грн. та суму 3 943,00 трьох відсотків річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/361/20, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв`язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 25.07.2020 р.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідач вимоги ухвали суду від 10.06.2020 року щодо подачі відзиву не виконав, натомість 25.06.2020 року подав клопотання про розгляд справи без його участі. Крім того зазначає, що Управління освіти, молоді та спорту Виноградівської районної державної адміністрації не заперечує проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудкомплект - Хуст" с.Стеблівка Хустського району по справі №907/361/20.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд-

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2019 року між Управлінням освіти, молоді та спорту Виноградівської районної державної адміністрації (замовник, відповідач) та ТОВ Спецбудкомплект-Хуст (підрядник, позивач) було укладено Договір №871 на виконання підрядних робіт щодо капітального ремонту приміщень вбиралень в Навчально-виховному комплексі Широківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Виноградівської районної ради Закарпатської області вул. Івана Франка, 9 с.Широке Виноградівського району які виконавець зобов`язався виконати за дорученням замовника, а замовник оплатити.

Розділом 5 сторони погодили взаємні зобов`язання. Зокрема, Замовник зобов`язаний оплатити Підряднику за виконані роботи у розмірах і у строки, встановлені цим Договором (п. 5.2.1 Договору).

Так, пунктом 3.1. Договору визначено, що Замовник щомісячно в 5-денний термін після звітного місяця сплачує за виконані роботи, згідно з актом приймання здачі виконаних робіт (Форма КБ-2в) та довідки КБ-3 про вартість виконаних робіт.

ТОВ Спецбудкомплект-Хуст виконало взяті на себе зобов`язання за Договором, що підтверджується Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 р. Замовник, однак, прийняті роботи в повному обсязі не оплатив.

Наявність заборгованості за виконані роботи у розмірі 506 363,00 грн відповідачем визнана як у двосторонньому Акті звіряння розрахунків, складеному за період з 01.12.2019 до 13.01.2020, так, і в поданій на розгляд суду заяві про визнання позову у повному обсязі.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Проаналізувавши укладений сторонами договір №871 від 09.12.2019, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини підпадають під регулювання Глави 33 Господарського кодексу України та норм глави 61 Цивільного кодексу України.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У той же час, відповідачем подано клопотання в якому проти позовних вимог не заперечує та просять суд провести розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, що підтверджують викладені в позові обставини, а також прийняте судом визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судом було дотримано приписи ч. 2 ст. 191 ГПК України щодо перевірки повноважень на визнання позову представником відповідача, а також з огляду на їх нез`явлення до судового засідання та висловлене відповідачами прохання здійснювати розгляд справи без участі повноважного представника, суд наголошує на наслідках відповідної процесуальної дії, як визнання позову.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

В той же час, статтею 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено особливий порядок розподілу судових витрат, зокрема, у випадку визнання відповідачем позову.

Так, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічну норму містить і частина 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

За таких обставин, суд покладає судові витрати на відповідача в розмірі 50% сплаченого позивачем судового збору.

Інша ж частина судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила, тобто позивача, за ухвалою суду (ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір ).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти, молоді та спорту Виноградівської районної державної адміністрації (90300, Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Копанська, буд. 10, код ЄДРПОУ 02143301) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спецбудкомплект-Хуст (90451, Закарпатська область, Хустський район, с. Стеблівка, вул. Дружби, 4, код ЄДРПОУ 22088515) суму 510 306,00 грн. (п`ятсот десять тисяч триста шість гривень 00 коп. ), в т. ч. 506 363,00 грн. боргу за виконані роботи, 3943,00 грн. трьох відсотків річних, а також суму 3827,44 грн. (три тисячі вісімсот двадцять сім гривень 44 коп.) на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 24.07.2020.

Суддя О.Ф. Ремецькі