Рішення

від 23.07.2020 по справі 910/6722/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2020Справа № 910/6722/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом комунального підприємства "Міська лікарня" Козятинської міської ради" до товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Діагностика" про стягнення 311 241,60 грн.,

за участі представників:

позивача: Король С.Л. за довіреністю від 21 липня 2020 року;

відповідача: Дядюри Н.О. за ордером від 26 червня 2020 року серії АІ № 1040831;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2020 року комунальне підприємство "Міська лікарня" Козятинської міської ради" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом, посилаючись на те, що 9 квітня 2019 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Діагностика" (далі - Товариство) було підписано договір про закупівлю № 180, за умовами якого відповідач зобов`язався протягом 30 календарних днів з дати його укладення поставити позивачу обумовлений сторонами товар. Оскільки Товариство взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання щодо поставки цього товару виконало несвоєчасно, поставивши його позивачу лише 23 травня 2019 року, останній, посилаючись на статті 525, 526, 530, 551, 610, 611, 612, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача 181 557,60 грн. пені, нарахованої в зв`язку з простроченням поставки товару на 14 днів на суму боргу в розмірі 1 296 840,00 грн., а також 129 684,00 грн. штрафу за прострочення поставки цього товару понад 7 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

25 травня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 18 травня 2020 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 травня 2020 року було відкрито провадження у справі № 910/6722/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, а також встановлено сторонам строк для подання клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністром України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

26 червня 2020 року до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача, в якому останній просив проводити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) представників сторін.

Ухвалою суду від 1 липня 2020 року вищенаведене клопотання було задоволено та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 23 липня 2020 року.

16 липня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду надійшов відзив Товариства на позовну заяву від 16 липня 2020 року, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог Підприємства з огляду на те, що сторонами у встановленому законом порядку було досягнуто згоди щодо продовження строку поставки спірного товару в зв`язку із затримкою його розмитнення. У той же час підписана відповідачем та направлена на адресу позивача відповідна додаткова угода про продовження строку поставки цього товару на адресу Товариства повернута не була, у зв`язку з чим відповідач позбавлений можливості надати суду оригінал даної угоди.

Слід також зазначити, що у даному відзиві на позовну заяву відповідач просив суд поновити йому строк на подання цієї заяви по суті спору.

Однак, при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї заяви, оскільки за пунктом 4 Прикінцевих Положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на момент подання відповідачем відзиву на позовну заяву, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, зокрема, строк на подання відзиву, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зважаючи на те, що строк дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на час відкриття провадження у справі № 910/6722/20 та подання відповідачем відзиву на позовну заяву не закінчився, відзив Товариства на позовну заяву від 16 липня 2020 року в розумінні приписів ГПК України було подано в установлений строк, у зв`язку з чим правові підстави для його поновлення відсутні.

22 липня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь Підприємства від 21 липня 2020 року на відзив, в якій останнє вказало про необґрунтованість посилань Товариства з огляду на те, що жодних проектів додаткових угод до договору про закупівлю від 9 квітня 2019 року № 180 на адресу позивача від відповідача не надходило. Крім того, сторони у встановленому законом порядку будь-яких угод щодо продовження строків поставки спірного товару не укладали.

У судовому засіданні 23 липня 2020 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Представник Товариства у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 16 липня 2020 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

9 квітня 2019 року між Підприємством та Товариством було укладено договір про закупівлю № 180, за умовами якого останнє зобов`язалося поставити і передати у власність позивача товар, зазначений у додатку № 1 до договору, а Підприємство, у свою чергу, - оплатити належно поставлений товар на умовах цієї угоди.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

Згідно з пунктом 1.2 даного договору найменування товару: Код ДК 021:2015 - 331100004 - "Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини" (Стаціонарний УЗД апарат експертного класу).

Ціна договору складає 1 296 840,00 грн., у тому числі ПДВ 7 % - 84 840,00 грн. (пункт 3.1 договору).

У пункті 5.1 цієї угоди сторони погодили строк поставки (передачі) товарів - протягом 30 календарних днів з дати укладення цього договору.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що місцем поставки товарів є наступна адреса: Вінницька область, місто Козятин, вулиця Незалежності, будинок 75.

За умовами пункту 6.1 наведеного правочину приймання-передача товару за кількістю здійснюється відповідно до видаткової накладної та специфікації (додаток № 1) до цього договору.

За умовами пункту 11.1 договору останній набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2019 року.

Зважаючи на дату укладення вищенаведеного договору - 9 квітня 2019 року, а також враховуючи положення пункту 5.1 укладеного між сторонами договору про закупівлю від 9 квітня 2019 року № 180, суд дійшов висновку про те, що останнім днем поставки товару є 9 травня 2019 року.

У той же час судом встановлено, що Товариство взятий на себе за спірним договором обов`язок щодо поставки передбаченого цією угодою товару в установлений строк (протягом 30 календарних днів з дати укладення договору) виконало несвоєчасно, поставивши позивачу наведений товар лише 23 травня 2019 року. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідної видаткової накладної від 23 травня 2019 року.

Факт поставки спірного товару поза межами строку, встановленого пунктом 5.1 договору, не заперечувався і Товариством під час розгляду справи.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Заперечуючи проти задоволення вимог Підприємства, відповідач посилався на те, що сторонами у встановленому законом порядку було досягнуто згоди щодо продовження строку поставки спірного товару в зв`язку із затримкою його розмитнення. У той же час підписана відповідачем та направлена на адресу позивача відповідна додаткова угода про продовження строку поставки цього товару на адресу Товариства повернута не була, у зв`язку з чим відповідач позбавлений можливості надати суду оригінал даної угоди.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проте в порушення вищенаведених нормативних приписів відповідачем не було надано суду належних і допустимих доказів, які підтверджують продовження строку поставки товару за договором про закупівлю від 9 квітня 2019 року № 180 у зв`язку з затримкою його розмитнення (зокрема, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками цих суб`єктів господарювання додаткових угод до цього договору, а також будь-яких інших письмових чи електронних доказів на підтвердження проведення переговорів сторін та досягнення між ними згоди на зміну умов вищенаведеного договору).

Водночас факт укладення між сторонами будь-яких додаткових угод до договору про закупівлю від 9 квітня 2019 року № 180 Підприємством під час розгляду справи визнаний не був та заперечувався представником позивача у судовому засіданні 23 липня 2020 року.

Відтак, відповідачем не було у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти вимог позивача.

Інші заперечення Товариства проти позовних вимог Підприємства також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням Товариством свого обов`язку щодо поставки покупцеві передбаченого укладеним між сторонами договором товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 181 557,60 грн. пені, нарахованої за 14 днів прострочення на суму боргу в розмірі 1 296 840,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За частиною 2 зазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 ГК України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з порушенням Товариством своїх зобов`язань за державним контрактом - договором про закупівлю від 9 квітня 2019 року № 180, укладеним за результатами проведення відкритих торгів у порядку, передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі".

Зі змісту положень статті 231 ГК України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру пені безпосередньо в укладеному між ними договорі.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язань за договором з продавця стягується пеня у розмірі 1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

У той же час при дослідженні наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача суми пені судом встановлено, що останній не відповідає положенням пункту 5.1 договору та фактичним обставинам справи.

Як було зазначено вище, пунктом 5.1 договору передбачено обов`язок відповідача поставити товар протягом 30 календарних днів з дати укладення договору.

Враховуючи вищевказані положення, суд дійшов висновку про те, що першим днем прострочення відповідачем поставки товару є 10 травня 2019 року, а останнім - 22 травня 2019 року, оскільки передбачений укладеним між сторонами договором товар був поставлений позивачу 23 травня 2020 року.

Отже, дійсний обґрунтований період нарахування заявленої до стягнення пені становить 13 календарних днів (а не 14 календарних днів, як було вказано позивачем у його розрахунку).

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про те, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача в зв`язку з неналежним виконанням ним взятого на себе зобов`язання по своєчасній поставці товару, становить 168 589,20 грн.

У той же час у задоволенні вимог Підприємства про стягнення з Товариства 12 968,40 грн. пені слід відмовити.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, останній просив суд стягнути з Товариства штраф у розмірі 129 684,00 грн.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У пункті 8.3 договору сторони також погодили, що за прострочення поставки товару понад 7 днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % зазначеної вартості.

Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаного штрафу в розмірі 129 684,00 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин вимоги Підприємства підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Діагностика" (01034, місто Київ, вулиця Рейтарська, будинок 18/11, літера А; ідентифікаційний код 38517622) на користь комунального підприємства "Міська лікарня" Козятинської міської ради" (22100, Вінницька область, місто Козятин, вулиця Незалежності, будинок 75; ідентифікаційний код 39878849) 168 589 (сто шістдесят вісім тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 20 коп. пені, 129 684 (сто двадцять дев`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. штрафу, а також 4 474 (чотири тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 09 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог комунального підприємства "Міська лікарня" Козятинської міської ради" про стягнення з відповідача 12 968,40 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24 липня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко