Рішення

від 22.07.2020 по справі 910/1729/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2020Справа № 910/1729/20

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТРАК" (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ СВЯТОШИНСЬКА, будинок 34-К; ідентифікаційний код 40016791)

до Акціонерного товариства "УКРПОШТА" (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 22; ідентифікаційний код 21560045)

про стягнення 118 081,18 грн,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙТРАК" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "УКРПОШТА" (далі - відповідач, Укрпошта) про стягнення 118 081,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним, за твердженням позивача, отриманням відповідачем 118 081,18 грн згідно банківської гарантії № G0719/5075 від 22.07.2019.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.02.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

03.03.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

11.03.2020 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

30.03.2020 позивачем до суду подано заперечення на відзив.

06.04.2020 від Акціонерного товариства "Укрпошта" до суду надійшли письмові пояснення по справі.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством "УКРПОШТА" проводились відкриті торги на закупівлю ДК 021:2015 34350000-5 Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (легкові), ідентифікатор закупівлі: UA-2019-06-25-002460-С. Переможцем торгів по закупівлі стало Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙТРАК".

01.08.2019 року між ТОВ "АЙТРАК" (Постачальник) та АТ "УКРПОШТА" (Покупець) було укладено договір поставки №010819-02/198Пс, згідно якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю у власність товар, найменування, код УКТЗЕД, якість та технічні, якісні, та інші характеристики, кількість та ціна якого визначається згідно Специфікації, яка є Додатком №1 до цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар і оплатити його в порядку та на умовах цього Договору.

Згідно Специфікації (Додаток № 1) до договору поставки №010819-02/198ПС від 01.08.2019 року та у відповідності до п. 3.5. Договору поставки ціна Договору становить 2 360 363,54 грн. з ПДВ.

На підставі договору-заявки № G-0719/5075 про надання банківської гарантії від 22.07.2019 року, Акціонерне товариство "ПРИВАТБАНК" взяв на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання сплатити АТ "УКРПОШТА" суму, що становить 118 018,18 грн. (Гарантована сума) після одержання письмової вимоги АТ "УКРПОШТА", що містить твердження про те, що ТОВ "АЙТРАК" не виконав або неналежно виконав свої зобов`язання за договором поставки шин для транспортних засобів великої та малої тоннажності.

Звертаючись до суду із позовом позивач вказує, що 19.08.2019 року ТОВ "АЙТРАК" звернулось до АТ "УКРПОШТА" листом № 01-19/08/19 від 19.08.2019 року, яким було передано АТ "УКПОШТА" лист від 15.08.2019 року, в якому ТОВ "АЙТРАК" повідомляв про затримку поставки решти товару в кількості 352 штук на суму 551 015,43 грн з ПДВ у зв`язку з обставинами непереборної сили, а саме з тайфуном Лекіма на території провінції Шальдун, Китайська народна республіка, що призвело до затоплення значних територій, руйнування промислових об`єктів та інфраструктури. В наслідок чого було зупинено виробництво на невизначений термін, що унеможливлювало виконання поставки товару у визначений п. 10 Специфікації (Додаток №1 до Договору поставки № 010819-02/198Пс від 01.08.2019 року) строк до 30 вересня 2019 року. Також, даним листом ТОВ "АЙТРАК" просило АТ "УКРПОШТА" підписати додаткову угоду, якою продовжити строк виконання зобов`язання по поставці товару до 30 жовтня 2019 року. Однак, позивач вказує, що дане прохання було проігноровано АТ "УКРПОШТА". Окрім того, позивач зазначає, що навіть не отримував відповідь.

Пунктом 7.2. Договору поставки № 010819-02/198Пс від 01.08.2019 року передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна повідомити іншій стороні у 30 денний строк з дня їх настання і досягти домовленості щодо продовження термінів виконання зобов`язань або припинення дії договору. Настання обставин непереборної сили повинно бути підтверджено сертифікатом Торгово-промислової палати України.

У підтвердження факту отримання АТ "Укрпошта" даного повідомлення, Позивач надав копію листа №01-19/08/19 від 19.08.2019, в якому, зокрема, зазначено, що "оригінал листа №01 від 15.08.2019 та листа Українського гідрометеорологічного центру від 15.08.2019 отримав "менеджер ОСОБА_1 19.08.2019 за його підписом".

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказав, що станом на теперішній час ОСОБА_1 не працює в АТ "Укрпошта". Окрім того, як зазначено відповідачем та не спростовано позивачем, що вищевказані документи в АТ "Укрпошта" не надходили і в канцелярії АТ "Укрпошта" не реєструвалися. Про факт отримання даних документів ОСОБА_1. ні Департаменту тендерних процедур, ні Департаменту матеріально-технічного забезпечення не відомо.

Окрім цього, суд, дослідивши матеріали справи, погоджується із твердженням відповідача, наведеними у відзиві, стосовно того, що ТОВ "Айтрак" розуміючи (п.7.2 Договору), що "досягнення домовленостей" - одна з умов для продовження термінів виконання зобов`язань та не отримуючи тривалий час відповіді на лист про обставини непереборної сили та пропозицію щодо укладення додаткової угоди, ТОВ "Айтрак" з 19.08.2019 не вчиняло жодних дій (телефонні дзвінки, запити, повторні звернення, тощо), які б дали змогу переконатися в:

- Вхідній реєстрації вищезазначених листів ТОВ "Айтрак" в канцелярії АТ "Укрпошта", присвоєнні даним листам вхідного номера, призначенні виконавця, тощо;

- Виконанні вказаних листів, в тому числі, листуванні щодо обставин непереборної сили, узгодженні проектів додаткової угоди про продовження термінів виконання зобов`язань, тощо;

- Оформленні "досягнення домовленостей", у вигляді, власне, укладення обома сторонами додаткової угоди про продовження термінів виконання зобов`язань.

Окрім того, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач не звертався до суду із позовними вимогами про зобов`язання відповідача - АТ "Укрпошта" укласти з ТОВ "АЙТРАК" додаткову угоду на продовження строків поставки товару.

Таким чином суд приходить до висновку, що за даним Договором між Сторонами не досягнуто домовленостей щодо продовження термінів виконання зобов`язань Постачальника (що згідно п.7.2 Договору є обов`язковою умовою для продовження таких термінів), в зв`язку з цим актуальними (чинними) термінами виконання Постачальником своїх зобов`язань за Договором є терміни, передбачені Договором, а саме: остання дата поставки - 30.09.2019.

Товар, поставлений Покупцю пізніше, є таким, що поставлений з порушенням термінів, визначених Договором.

З матеріалів справи судом встановлено що відповідно до умов строків поставки за Договором, позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 1 809 348,11 грн. та на суму 551 015,43 грн. з порушенням строків поставки.

У позові зазначено про те, що внаслідок тайфуну було зупинено виробництво Товару (Китай) на певний термін, що унеможливило виконання поставки товару у строки, визначені Договором. Однак, суд зауважує, що умови Договору жодним чином не передбачають залежність строків виконання Договору Постачальником від процесу виробництва Товару. Тобто, за умовами Договору, Постачальник зобов`язався поставити в АТ "Укрпошта" Товар у строки, визначені Договором, незалежно від процесів його виробництва.

Суд критично оцінює посилання ТОВ "Айтрак" на ст. 218 ГК України, яка регламентує підстави господарсько - правової відповідальності, та визначає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У свою чергу варто звернути увагу саме на приписи частини 2 зазначеної норми, яка визначає, що "учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько- правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

При цьому, друге речення ч.2 ст.218 ГК України чітко визначає, що "не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів".

Суд приймає як юридично спроможні твердження відповідача стосовного того, що порушення зобов`язань контрагентом Постачальника (в тому числі, виробником Товару) щодо поставки Постачальнику Товару з будь-яких підстав, згідно вищезазначеної норми, не вважається обставиною непереборної сили.

Окрім цього, з матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ "Айтрак" надав Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3100-19-0345 (вих. №302/05-4 від 21.11.2019), відповідно до якого підтверджується існування дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в період часу з 10 серпня 2019 року (дата настання) по 12 серпня 2019 року (дата закінчення). Тобто, зазначений Сертифікат підтверджує дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) лише протягом трьох днів, однак, станом на 14.11.2019 (день останньої остаточної поставки Товару) загальний період прострочення Постачальником поставки Товару становить 44 дні, що значно більше дії форс-мажорних обставин, зазначених у вищевказаному Сертифікаті.

Отже, посилання на ст.218 ГК України, яка визначає можливість звільнення від господарсько-правової відповідальності у випадках якщо доведе, що "...належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин."

30.01.2020 року ТОВ "АЙТРАК" отримало від АТ "ПРИВАТБАНК" вимогу щодо оплати платежу по гарантії 00719/5078, в якій повідомлялось, що на підставі отриманої 24.01.2020 року АТ "ПРИВАТБАНК" вимоги від АТ "УКРПОШТА", АТ "ПРИВАТБАНК" вимагає надати до 31.01.2020 року банку суму для здійснення платежу в розмірі 118 018,18 грн. У випадку, якщо в зазначений термін ТОВ "АЙТРАК" не будуть надані кошти для здійснення платежу за гарантією на користь АТ "ПРИВАТБАНК", то платіж буде виконано за рахунок коштів Банку (кредит на суму вимоги з відсотковою ставкою в розмірі 20,5 % річних на три дні, в разі непогашення заборгованості власними коштами клієнта на 4-й день заборгованість вважається простроченою і на суму будуть нараховуватись 41% річних згідно Договору-заяви №G0719/5075 про надання гарантії від 23.07.2019).

Відповідно до п. 37, 38 Положення про порядок здійснення банками операцій згідно гарантій в національній та іноземних валютах, затвердженого Постановою правління НБУ № 639 від 15.12.2004 р., належне представлення. Банк-гарант (резидент) сплачує кошти за гарантією на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги та згідно з реквізитами, зазначеними в гарантії, якщо інші реквізити не визначені в вимозі.

У зв`язку з чим, 30.01.2020 року ТОВ "АЙТРАК" здійснив платіж на суму 118 018,18 грн. на користь АТ "ПРИВАТБАНК", що підтверджується платіжним дорученням № 1179.

Таким чином, за твердженням позивача, АТ "УКРПОШТА" отримало кошти у розмірі 118 018,18 безпідставно.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Приписами ст. ст. 11, 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року у справі № 6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; 2) відсутність для цього правових підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Однак, як встановлено судом, кошти в розмірі 118 018,18 грн., які Позивач вважає безпідставно набутими, АТ "Укрпошта" отримало в якості Гарантійного платежу за гарантією №G0719/5075 (Гарантія) від 23.07.2019.

За таких обставин, спірні грошові кошти в сумі 118 018,18 грн. не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України. Таким чином, положення, встановлені в ст. 1212 Цивільного кодексу України, до спірних правовідносин сторін в частині стягнення 118 018,18 грн. застосуванню не підлягають, оскільки ці грошові кошти набуто відповідачем на достатніх правових підставах.

Суд погоджується із твердженням відповідача, котре не спростоване позивачем, що ні діюче законодавство, ні умови Договору, ні умови самої гарантії № G0719/5075 від 23.07.2019 не передбачають можливість звільнення Гаранта від сплати гарантійного платежу в разі неналежного виконання Принципалом своїх зобов`язань внаслідок дій обставин непереборної сили.

Суд зауважує, що кошти, отримані АТ "Укрпошта" за даною Гарантією не являються майном з індивідуально визначеними ознаками. Таким чином, твердження Позивача про те, що зазначені кошти, отримані АТ "Укрпошта", в якості гарантійного платежу, являються безпідставно набутим майном саме Позивача є юридично неспроможним.

Ст. 569 Цивільного кодексу України передбачає право Гаранта на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено між гарантом і боржником.

Таким чином, якщо Позивач вважає, що Банком - Гарантом неправомірно списані його кошти, він має можливість звернутися з відповідним позовом до Банку - Гаранта.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем надано суду належні доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТРАК" про стягнення з Акціонерного товариства "Укрпошта" 118 018,18 грн. як безпідставно набутих коштів задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову судом відмовлено у повному обсязі, судовий збір в цій частині відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТРАК" до Акціонерного товариства "УКРПОШТА" про стягнення 118 081,18 грн - відмовити повністю .

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом позову, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙТРАК".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ