Рішення

від 09.07.2020 по справі 910/12387/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2020Справа № 910/12387/19

За позовом Український фонд підтримки підприємництва

до Фізичної особи-підприємця Петруньок Гліба Борисовича

про стягнення 318 983,55 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАИВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 318 983,55 грн. за договором про мікрокредитування №59-12 від 26.12.2012.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про мікрокредитування №59-12 від 26.12.2012.

Ухвалою суду від 16.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду (суддя Алєєва І.В.) та відкрито провадження у справі. Розгляд справи №910/12387/19 ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та призначено засідання на 28.10.2019.

Судове засідання призначене на 28.10.2019 не відбулося, у звязку з перебуванням судді Алєєвої І.В. на лікарняному.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/12387/19.

За результатами проведення повторного автоматичного розподілу справи №910/12387/19 справа передана на розгляд судді Борисенко І.І.

Ухвалою суду від 22.11.2019 прийнято справу до провадження судді Борисенко І.І., розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідмленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 16.01.2020.

Через відділ діловодства суду 15.01.2020 відовідачем подана заява про застосування строків позовної давності, у зв`язку з чим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 16.01.2020 судом оголошено перерву до 11.02.2020.

Через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив у звязку зі спливом строку позовної давності для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення суми кредиту за договором №59-12 про мікрокредитування від 26.12.1212, процентів та неправомірно нарахованої пені.

10.02.2020 позивачем, через відділ діловодства суду подані заперечення на відзив відповідача, відповідно до яких позивач стверджує, що останнім при поданні позовної заяви не було пропущено строки позовної давності.

У судовому засіданні 11.02.2020 судом оголошено перерву до 27.02.2020.

26.02.2020 позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

26.02.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подана відповідь на заперечення позивача, відповідно до якої відповідач зазначив, що позовну заяву до відповідача, позивачем подано з пропущенням строку позовної давності щодо вимог про стягнення всієї суми тіла мікрокредиту (250 000 грн.), тобто до основної вимоги за договором. Оскільки позовна давність у цій справі спливла до основної вимоги, то вона спливла і до додаткових вимог.

У судовому засіданні 27.02.2020 судом оголошено перерву до 02.04.2020.

02.04.2020 через електронну пошту та 06.04.2020 через відділ діловодства суду, позивачем подані заяви про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Судове засідання призначене на 02.04.2020 не відбулось у звязку з пербуванням судді Борисенко І.І. на лікарняному.

По виходу з лікарнного суддя Борисенко І.І. відповідно до ухвали суду від 06.04.2020 призначив розгляд справи на 09.06.2020.

09.06.2020 позивачем, через відділ діловодства суду позивачем подана заява про розгляд справи без участі представника позивача.

У судовому засіданні 09.06.2020 судом оголошено перерву до 09.07.2020.

За приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 09.07.20120 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2012 року між Українським фондом підтримки підприємництва (Сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Петруньок Г.Б. (Сторона-2) був укладений договір про мікрокредитування № 59-12 (надалі - Договір), згідно якого Фонд зобов`язувався надати ФОП Петруньок Г.Б. кошти в сумі 250 000 грн 00 коп., а відповідач зобов`язувався використати вказані грошові кошти за цільовим призначенням та сплатити відсотки у розмірі 11,25 % річних та повернути мікрокредит у визначений договором термін, а саме відповідно до графіку повернення платежів.

Відповідно до 3.4.3 Договору сторона-2 зобовязана повернути кошти мікрокредиту, згідно з встановленим графіком (Додаток 2).

Відповідно до 3.4.4 Договору сторона-2 зобовязана щомісяца до 10 числа наступного за розрахунковим місяця сплатити відсотки за користування мікрокредитом на поточний рахунок Сторони-1 в АТ "Укрексімбанк". Відсотки за користування мікрокредитом нараховуються від дати перерахування коштів стороною-1 і до дня, передуючого моменту їх зарахування на поточний рахунок. При цьому розрахунок відсотків за користування мікрокредитом здійснюється щомісячно з першого по останнє число поточного місяца за фактичну кількість каленарних днів користування мікрокредитом (або його частиною) із розрахункової кількості днів у році 365 днів.

Згідно з п.3.4.6 Договору сторона-2 зобовязана повенути при невиконанні пункту 3.4.4 цього договору кошти наданого мікрокредиту в сумі 250 000,00 грн.

Згідно з п. 4.1. Договору про мікрокредитування, мікрокредит надавався Відповідачу

строком на 36 місяців, з відстрочкою виплати основного боргу на 12 місяців.

Відповідно до п.4.2 Договору сторона-2 повертає мікрокредит згідно з встановленим графіком (Додаток-2) та сплачує відсотки.

Згідно з Додатковою угодою № 1 до Договору від 30.04.2013 р. та Додатку 2 до Договору про мікрокредитування № 59-12 від 26.12.2012 останнім місяцем користування мікрокредитом є серпень 2016 p.

Згідно з п. 5.1 Договору за несвоєчасне повернення коштів мікрокредитування та за

несвоєчасну сплату процентів, Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно змісту ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно змісту ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів норм ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; згідно приписів норм ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч, 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на підставі вказаного договору, Позивач надав відповідачу 27.12.2012 року кредитні кошти в розмірі 250 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 537 від 27.12.2012 р.

Отже, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Кредитним договором та надання кредиту відповідачу.

Відповідач заперечуючи проти позову вказує на сплив строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог.

Як було зазначено раніше, відповідно до п. 4.1. Договору мікрокредит надавався Відповідачу строком на 36 місяців з відстрочкою основного боргу на 12 місяців.

Згідно з п. 4.2. Договору Відповідач повертає мікрокредит згідно з встановленим Графіком повернення коштів мікрокредиту (Додаток 2) та сплачує відсотки.

Отже, згідно з п. 4.1. Договору та Додатку № 2 від 26.12.2012 до даного Договору (Графіку повернення коштів мікрокредиту) визначений сторонами строк користування мікрокредитом було встановлено 26.12.2015 року, отже строк для сплати Відповідачем останнього платежу тіла кредиту спливав 27.12.2015 року, так як сам кредит був наданий 27.12.2012 року.

Отже, відлік зазначеного строку на користування мікрокредитом з поетапним його погашенням в Договорі між сторонами визначався в місяцях та починався з 27 грудня 2012 року, а термін сплати останнього платежу тіла кредиту та відстотків закінчувався 27 грудня 2015 року.

Крім цього, 30 квітня 2014 року до Договору сторони уклали Додаткову угоду № 1, згідно пункту 1 якої сторони домовилися про відстрочку зі сплати відсотків та тіла кредиту строком на 8 місяців, починаючи з 01 травня 2014 року, та пролонгації терміну сплати мікрокредиту на той самий період. Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 1 до Договору сторони домовились внести зміни до Графіку повернення коштів мікрокредиту відповідно умовам Додаткової угоди № 1 від 30.04.2014 р. та виклали Графіку повернення коштів мікрокредиту в новій редакції.

Відповідно до зміненого Графіку повернення коштів в редакції відповідно Додаткової угоди № 1 від 30.04.2014р., строк на користування мікрокредитом визначався в місяцях та починався з 27 грудня 2012 року, а термін сплати останнього платежу тіла кредиту закінчувався 27 серпня 2016 року.

Відповідно до ст.256 ЦКУ позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦКУ). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦКУ).

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦКУ).

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦКУ).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у стст.252- 255 ЦКУ. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦКУ).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до п. 3.1.2 Договору сторони визначили, що Позивач має право вимагати від Відповідача повернення одержаних коштів мікрокредиту відповідно до Графіку повернення коштів мікрокредиту (Додаток 2) та сплати відсотків.

Отже, якщо сторони визначали Графік погашення тіла мікрокредиту та відсотків відповідними частинами (визначеними сумами) кожного місяця згідно Додатку 2 до Договору, починаючи з грудня 2012 року по серпень 2016 року, то і момент порушення права Позивача та виникнення права на позов у Позивача в певній сумі (частині) відповідно Графіку повернення коштів мікрокредиту відбувалося саме в цій певній сумі (частині) на наступний день за кінцевою датою, зазначною в Графіку погашення по кожному відповідному місяцю.

Так, строк виконання зобов`язання щодо погашення (сплати) Відповідачем частково тіла кредиту в розмірі 70 000 грн. в червні 2016 року закінчувався 30 червня 2016 року, отже прострочення виконання зобов`язання Відповідачем відбувалося з 01 липня 2016 року, а значить і право на звернення до суду з відповідною вимогою Позивач мав вже з 01 липня 2016 року.

Зважаючи на положення Договору про мікрокредитування та всіх додаткових угод до нього, суд вказує, що строк виконання зобов`язання зі сплати останнього платежу тіла кредиту в розмірі 61 610, 75 грн. настав 28 серпня 2016 року, а отже Позивач мав можливість реалізувати своє право на стягнення цієї суми в примусовому порядку через суд, починаючи з 29.08.2016 року.

Така правова позиція визначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), відповідно до якої вказується, що позовну давність щодо заборгованості за кредитом не можна починати облічувати з дня спливу визначеного договором строку кредитування, оскільки встановлення такого строку має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а насамперед для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

Враховуючи те, що до зобов`язань сторін щодо повернення основної суми тіла

мікрокредиту застосовуються правила загальної позовної давності у 3 роки, строк позовної

давності щодо позовних вимог про стягнення всього тіла мікрокредиту (250 000 грн.),

тобто, основної вимоги, сплинув 29.08.2019 року.

Позовну заяву Позивач подав через канцелярію суду 09 вересня 2019 року, що

підтверджується штампом на конверті, в якому надійшли позовні матеріали.

Таким чином, позовну заяву до Відповідача Позивачем було подано до

Господарського суду м. Києва з пропуском строку позовної давності щодо стягнення

всієї суми тіла мікрокредиту (250 000 грн.), тобто, основної вимоги за Договором, у зв`язку з чим відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення 250 000,00 грн. суми кредиту.

Щодо стягнення нарахованих відсотків, суд вказує наступне.

Як було зазначено раніше та вбачається з матеріалів справи відповідно до п. 4.1. Договору мікрокредит надавався Відповідачу строком на 36 місяців з відстрочкою основного боргу на 12 місяців. Згідно з п. 4.2. Договору Відповідач повертає мікрокредит згідно з встановленим Графіком повернення коштів мікрокредиту (Додаток 2) та сплачує відсотки.

Отже, згідно з п. 4.1. Договору та Додатку № 2 до даного Договору (Графіку повернення коштів мікрокредиту) визначений сторонами строк користування мікрокредитом було встановлено спочатку строком на 36 місяців з відстрочкою сплати основного боргу на 12 місяців, отже строк для сплати Відповідачем останнього платежу тіла кредиту та відсотків за користування кредитом спливав 27.12.2015 року, що підтверджується даними самого Графіку (згідно останньої строки зазначено саме 26 днів нарахування в грудні місяці 2015 року).

Крім цього, 30 квітня 2014 року до Договору сторони уклали Додаткову угоду № 1, згідно пункту 1 якої сторони домовилися про відстрочку зі сплати відсотків та тіла кредиту строком на 8 місяців, починаючи з 01 травня 2014 року, та пролонгації терміну сплати мікрокредиту на той самий період. Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 1 до Договору сторони домовились внести зміни до Графіку повернення коштів мікрокредиту відповідно умовам Додаткової угоди № 1 від 30.04.2014 р. та виклали Графік повернення коштів мікрокредиту в новій редакції.

Відповідно до зміненого Графіку повернення коштів в редакції відповідно Додаткової угоди № 1 від 30.04.2014р., строк на користування мікрокредитом визначався в місяцях та починався з 27 грудня 2012 року, а термін сплати останнього платежу тіла кредиту та відсотків за користування кредитом закінчувався 27 серпня 2016 року. Це підтверджується зазначенням в останній строчці Графіку в останньому стовбці Кількість днів в місяці - 27).

Одночасно, відповідно до п. 3.4.4. Договору Відповідач зобов`язаний до 10 числа наступного за розрахунковим місяця сплатити відсотки за користування мікрокредитом.

Отже, за умовами Договору Відповідач до 10 вересня 2016 року відповідно до графіку повернення кредиту та відсотків мав сплатити 512,72 грн. відсотків за користування кредитом, при цьому основну суму тіла кредиту повинен був сплатити ще 27 серпня 2016 року.

Оскільки, як було зазначено раніше позивач позовну заяву подав через канцелярію суду 09 вересня 2019 року, що підтверджується штампом на конверті, в якому надійшли позовні матеріали до суду, суд дійшов до висновку, з урахуванням наявного графіку повернення відсотків, що позивач не пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення на користь позивача 512,72 грн. відсотків за користування кредитом за серпень 2016 року, які відповідач повинен сплатити до 10.09.2016, тому твердження відповідача про пропуск строку позовної давності в повному обсязі щодо вимог про стягнення відсотків визнається судом необґрунтованим.

Відтак, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитними грошовими коштами в сумі 512,72 грн., в решті вимог про стягнення відсотків суд відмовляє у зв`язку з пропуском строку позовної давності на звернення до суду з вказаними вимогами.

Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 22 733,55 грн., суд вказує наступне.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки

(штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік, отже розрахунок пені

за несвоєчасну сплату основної суми кредиту та процентів за користування кредитом,

зроблений Позивачем за період з грудня 2013 року по серпень 2016 року, є не правомірним та суперечить вимогам ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Одночасно суд вказує, що оскільки позовна давність до основної вимоги про стягнення кредиту спливла до звернення Позивача до суду, то вона спливла і до додаткової вимоги про стягнення з Відповідача пені.

Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі

його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо протягом установлених законом

строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа

втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй

цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне

право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 512,72 грн. відсотків за користування кредитом нарахованих за серпень 2016 року.

Відповідно до ст.ст. 129,130 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Українського фонду підтримки підприємництва задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Петруньок Гліба Борисовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Українського фонду підтримки підприємництва (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, буд. 9/11, ідентифікаційний код 19019491) 512 (п`ятсот дванадцять) грн. 72 коп. відсотків за користування кредитом, 7 (сім) грн. 69 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.07.2020

Суддя І.І. Борисенко