Рішення

від 24.07.2020 по справі 910/5764/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2020Справа № 910/5764/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"

до Підприємства у формі Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтник"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство К.Енерго

про стягнення заборгованості 63 295,78 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплокомуненерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" про стягнення заборгованості в розмірі 63 295,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №1631397 від 12.09.2007.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.04.2020 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

15.05.2020 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Враховуючи, що позивачем було усунуто недоліки, допущені при поданні до суду позову, позовна заява відповідає вимогам, викладеним у ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство К.Енерго .

19.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач частково погоджується з позовними вимогами, оскільки основна заборгованість повністю погашена ТОВ Ремонтник , що підтверджується платіжним дорученням №490 від 09.06.2020.

07.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач повідомив про оплату основної заборгованості у розмірі 57 415,26 грн, а також зазначив, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині інфляційних у розмірі 3 587,06 грн та 3% річних у розмірі 2 293,46 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2007 між Публічним акціонерним товариством Київенерго (надалі - енергопостачальна організація) та Підприємством у формі Товариство з обмеженою відповідальністю Ремонтник (надалі - споживач, відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1631397 (надалі - договір), відповідно до умов якого, енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно додатку № 1 до договору, а відповідач зобов`язується додержуватися умови та порядок оплати, а обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

В подальшому, 11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством КИЇВЕНЕРГО та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 (далі - Договір цесії), відповідно до якого ПАТ КИЇВЕНЕРГО (надалі - кредитор) відступило, а КП "Київтеплоенерго" (надалі - новий кредитор, позивач) прийняло право грошової вимоги до Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії у розмірі 57 415,26 грн.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодекс; України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячий воді.

Згідно з п. 2.1 договору при виконанні умов договору, а також вирішенні усіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватись тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правила), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 договору визначено, що енергопостачальна організація зобов`язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (додаток № 2), крім випадків зазначених у п. 3.1.7 договору.

У додатку № 3 до договору "Тарифи на теплову енергію" сторонами погоджено, що розрахунки із відповідачем за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 №86, за кожну відпущену гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ для опалення: 171,62 грн, для вентиляції: 171,62 грн.

У додатку № 4 до договору сторони погодили порядок розрахунків за теплову енергію.

Так, відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальжо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України Про заставу , як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Пунктом 5 додатку № 4 визначено, що відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна,11, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає в РВТ).

Відповідачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України (п. 7 додатку № 4 до договору).

Відповідно до п.п 8.1, 8.3., 8.4 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007 року. Припинення дії договору не звільняє відповідача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором №1631397 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.09.2007, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 57 415,26 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання за договором №1631397 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.09.2007 позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 3 587,06 грн та 3% річних у розмірі 2 293,46 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Постачання позивачем у період березень - квітень 2018 року теплової енергії відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи обліковими картками за вказаний період та актом звіряння розрахунків за теплову енергію за спірний період.

Судом враховано, що акт звіряння розрахунків за теплову енергію за період березень - квітень 2018 року не підписані представником відповідача.

Пунктом 5 додатку №4 до договору передбачено обов`язок відповідача щомісячно з 12 по 15 число отримувати в районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, 11, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає в РВТ).

Доказів виконання п. 5 додатку № 4 до договору з отримання відповідачем акту звірки справи не місять, як і не міститься у справі доказів вмотивованої відмови споживача від підписання такого акту.

Отже, у розумінні умов договору, сам по собі факт відсутності підписаного стороною акту звірки не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач в порушення своїх зобов`язань за договором не сплатив вартість спожитої теплової енергії за березень - квітень 2018 року, у зв`язку з чим заборгованість відповідача становить 57 415,26 грн.

Разом з тим, відповідачем з відзивом подано до суду платіжне доручення № 490 від 09.06.2020 про оплату боргу за договором №1631397 на суму 57 415,26 грн.

Таким чином, відповідачем підтверджено повну оплату основного боргу за договором після звернення позивача з позовом до суду (23.04.2020 - відправлення позову поштовим відділення зв`язку) у загальному розмірі 57 415,26 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Суд звертає увагу, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Враховуючи те, що сума заборгованості у розмірі 57 415,26 грн сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, суд на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України закриває провадження у справі №910/5764/20 в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 57 415,26 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2 додатку №4 до договору передбачено, що відповідач до початку розрахункового періоду, сплачує вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України Про заставу , як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням оплати спожитої теплової енергії позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3 587,06 грн та 3% річних у розмірі 2 293,46 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга". (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат у сумі 3 587,06 грн та 3% річних у сумі 2 293,46 грн, судом встановлено, що розрахунки позивача є правильними, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" до Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 3 587,06 грн та 3% річних у сумі 2 293,46 грн.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/5764/20 за позовом вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" до Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 57415,26 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" до Підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" задовольнити.

3. Стягнути з Підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" (02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, буд. 4-А, ідентифікаційний код 21604937) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, вул. площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 40538421) інфляційних втрат у сумі 3 587,06 грн, 3% річних у сумі 2 293,46 грн та судовий збір у сумі 195,28 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 24.07.2020.

Суддя О.В. Гулевець