Рішення

від 20.07.2020 по справі 911/1168/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2020 р. Справа № 911/1168/20

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Рось-Чкалова

про стягнення 21205,56 грн

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - позивач, НАК Нафтогаз України ) з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Рось-Чкалова (далі - відповідач, ОСББ Рось-Чкалова ) про стягнення 21205,56 грн, з яких: 13385,36 грн пені, 2366,93 грн 3% річних та 5453,37 грн інфляційних втрат.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу від 11.10.2016 № 1744/1617-ТЕ-17 в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2020 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Через канцелярію суду 25.05.2020 від ОСББ Рось-Чкалова надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню, у зв`язку з пропуском позивачем строків позовної давності. У відзиві відповідачем викладено відповідну заяву про застосування до позовних вимог загальної та спеціальної позовної давності.

Станом на дату ухвалення рішення у справі позивач відповідь на відзив до суду не надіслав.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між НАК Нафтогаз України (постачальник) та ОСББ Рось-Чкалова (споживач) 11.10.2016 укладено договір постачання природного газу № 1744/1617-ТЕ-17 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ Національна акціонерна компанія Нафгогаз України на митну територію України) (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 175,0 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб. м): жовтень - 18; листопад - 29; грудень - 35; січень - 35; лютий - 30; березень - 28.

Згідно з п. 3.4. Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

За умовами п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4. Договору).

Пунктом 6.1. Договору обумовлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 8.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).

До Договору між сторонами укладалися додаткові угоди: № 1 від 23.01.2017, № 2 від 31.03.2017.

Додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 сторони внесли зміни до Договору, зокрема:

- додано пункт 2.1 розділу 2 Кількість та фізико-хімічні показники природного газу договору абзацом у наступній редакції: Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 26 тис. куб. м, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): квітень - 5; травень - 5; червень - 4; липень - 4; серпень - 4; вересень - 4. ;

- викладено пункт 5.2. розділу 5 Ціна газу договору у наступній редакції: 5.2. Ціна за 1000 куб. м газу за цим договором з 01.04.2017 становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн ;

- замінено в пункті 8.2. розділу 8 Відповідальність сторін договору слова 21 річних на 16,4% річних ;

- викладено розділ 12 Строк дії договору договору у наступній редакції: 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. .

Пунктом 10 додаткової угоди № 2 від 31.03.2017 обумовлено, що остання набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01.04.2017.

На виконання умов Договору, з урахуванням додаткових угод, постачальник передав споживачу у власність природний газ на загальну суму 845621,67 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2016 на суму 60300,31 грн; від 30.11.2016 на суму 119135,81 грн; від 31.12.2016 на суму 141612,02 грн; від 31.01.2017 на суму 155720,45 грн; від 28.02.2017 на суму 163512,98 грн; від 31.03.2017 на суму 127924,66 грн; від 30.04.2017 на суму 23946,96 грн; від 31.05.2017 на суму 35529,02 грн; від 30.06.2017 на суму 17939,46 грн. Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками юридичних осіб.

Як свідчать матеріали справи, вартість спожитого природного газу за вказаний період оплачена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується долученими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями банківських виписок по рахунку позивача.

Підставами пред`явлення даного позову, за словами позивача, стало порушення відповідачем обумовлених Договором строків розрахунків за поставлений позивачем природний газ.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що господарські правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу № 1744/1617-ТЕ-17 від 11.10.2016.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору.

Судом встановлено, що НАК Нафтогаз України на виконання умов договору постачання природного газу № 1744/1617-ТЕ-17 від 11.10.2016 поставив ОСББ Рось-Чкалова природний газ на загальну суму 845621,67 грн.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Станом на момент розгляду спору заборгованість відповідача за отриманий природний газ погашена у повному обсязі. Однак оплата за отриманий природний газ здійснена відповідачем з порушенням строків встановлених п. 6.1. Договору.

В матеріалах справи містяться банківські виписки по рахунку позивача, з яких вбачається, що відповідач розрахувався за спірними зобов`язаннями по договору постачання природного газу № 1744/1617-ТЕ-17 від 11.10.2016, однак з порушенням строків, встановлених договором.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ за вказаним договором підтверджено матеріалами справи.

У зв`язку з порушенням відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за Договором, позивачем, враховуючи часткові оплати заборгованості відповідачем, нараховано та заявлено до стягнення з останнього 13385,36 грн пені, 2366,93 грн 3% річних та 5453,37 грн інфляційних втрат.

Нормами ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До позовної заяви долучено розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, з якого вбачається, що 3% річних в сумі 2366,83 грн нараховано на прострочену заборгованість за зобов`язаннями з жовтня по грудень 2016 року та з січня по червень 2018 року, інфляційні в сумі 5453,37 грн - на прострочену заборгованість за зобов`язаннями з лютого по червень 2017 року.

Судом за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга:Закон перевірено розрахунки позивача та встановлено, що дані розрахунки виконані правильно, відтак заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2366,93 грн 3% річних та 5453,37 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 13385,36 грн, яка розрахована за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо, із врахуванням дат виникнення заборгованості та часткових оплат, за загальний період з 26.11.2016 по 11.12.2017.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2. Договору сторони обумовили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Водночас Додатковою угодою № 2 від 31.03.2017, яка почала діяти з 01.04.2017, сторони внесли зміни до вказаного вище пункту Договору та погодили, що розмір пені за прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. Договору становить 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені за визначені позивачем періоди, враховуючи п. п. 6.1., 8.2. Договору (з урахуванням внесених змін) та здійснені відповідачем оплати, встановив, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними, нарахована пеня не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 13385,36 грн підлягають задоволенню повністю.

Водночас суд зауважує, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку (3% річних, інфляційних втрат та пені), не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності у даній справі, викладеній у відзиві на позов, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 Цивільного кодексу України).

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною 2 вказаної норми Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 10.3. Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Беручи до уваги принцип свободи договору, суд не вважає такими, що суперечать вимогам законодавства, погоджені сторонами умови договору щодо продовження у пункті 10.3. Договору строку позовної давності. При цьому судом враховується, що умовами договору сторони не змінювали порядок обчислення строку позовної давності, а виключно дійшли згоди щодо його продовження - до 5-ти років.

Позивач звернувся до суду із даним позовом 03.05.2020, про що свідчить дата звернення НАК Нафтогаз України до поштового відділення на конверті, у якому позовна заява надійшла до Господарського суду Київської області.

Сторони, підписавши Договір, домовились про збільшення строку позовної давності до п`яти років.

Нарахування позивачем здійснено за зобов`язаннями жовтня-грудня 2016 року та січня-червня 2017 року. Початок періоду нарахувань з 26.12.2016, тобто з урахуванням положень ст. ст. 253, 254, 260, 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності, тривалість якого за домовленістю сторін становить 5 років, не закінчився на дату звернення з даним позовом до суду.

Відтак у суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності, оскільки строк позовної давності у даному випадку позивачем не пропущено.

Враховуючи все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 13385,36 грн пені, 2366,93 грн 3% річних та 5453,37 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Рось-Чкалова (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Чкалова, буд. 10; код ЄДРПОУ 34326357) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720): 13385 (тринадцять тисяч триста вісімдесят п`ять) грн 36 коп. пені, 2366 (дві тисячі триста шістдесят шість) грн 93 коп. 3% річних, 5453 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят три) грн 37 коп. інфляційних втрат та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін