Рішення

від 14.07.2020 по справі 915/46/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року Справа № 915/46/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: Бессчастної А.В. - ордер Серія МК №030079 від 02.01.2020;

представника відповідача: Сідорук С.М. - дов.№01/54-476 від 17.12.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Ольшанське АТП-14865»

(57113, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, смт.Ольшанське, вул.Промислова, буд.11, код ЄДРПОУ 02775277),

до відповідача: Акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

(54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, буд.40, код ЄДРПОУ 23399393),

про: стягнення 72159,87 грн, з яких: 70391,41 грн основного боргу (сума переплати), 703,91 грн збитки від інфляції, 1064,55 грн - 3% річних, -

в с т а н о в и в:

17.01.2020 Приватне акціонерне товариство «Ольшанське АТП-14865» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №6 від 17.01.2020 (вх.№560/20), в якій просить стягнути з Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» 72159,87 грн, з яких: 70391,41 грн надлишково сплачені грошові кошти за Договором №38/5211 про постачання електричної енергії від 01.09.2009, 703,91 грн збитків від інфляції, 1064,55 грн - 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01.09.2009 між ВАТ «Ольшанське АТП-14865» (організаційно-правову форму змінено на «Приватне акціонерне товариство» на виконання вимог Закону «Про акціонерні товариства» ) та ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» (перейменоване у Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» ) було укладено Договір №38/5211 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого відповідач продає позивачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок позивача, а позивач оплачує відповідачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. На виконання вказаних умов Договору позивач сплатив відповідачу оплату за активну електроенергію в сумі 86634,99 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1985 від 03.10.2018 та №2044 від 02.11.2018. 11.06.2017 набрав чинності Закон України »Про ринок електричної енергії» , відповідно до умов якого 14.03.2018 постановою НКРЕКП №312 було затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії. 02.11.2018 НКРЕКП було прийнято постанову №1334 «Про видачу AT «Миколаївобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» . Станом на 01.01.2019 залишок переплати за споживання електричної енергії, яка була поставлена позивачу відповідачем відповідно до умов Договору №38/5211 від 01.09.2009, складав 70391,41 грн, що підтверджується актом звіряння станом на 01.01.2019. Посилаючись на п.6 Постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» №312 від 14.03.2018 та на п.8 Додатку №10 до Договору позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення надлишково сплачених коштів в сумі 70391,41 грн, що підтверджується заявою №5 від 16.01.2019. Заява позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, грошові кошти в сумі 70391,41 грн відповідачем позивачу не повернуто, що підтверджується актом звіряння станом на 04.12.2019. Посилаючись на ст.ст.509, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 629 ЦК України позивач вказує, що відповідач повинен був повернути позивачу надлишково сплачені ним грошові кошти в оплату за електроенергію в сумі 70391,41 грн у строки, встановлені п.8 Додатку №10 до Договору, тобто протягом шести місяців після звернення позивача з відповідною заявою - до 17.07.2019 включно. Проте, станом на день подання позовної заяви відповідач не повернув позивачу грошові кошти, отримані ним у якості попередньої оплати за електроенергію. Станом на день звернення до суду з позовною заявою, заборгованість відповідача перед позивачем складає 70391,41 грн. На підставі ст.625 ЦК України позивачем також нараховано відповідачу збитки від інфляції в сумі 703,91 грн, а також 3 % річних в сумі 1064,55 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями №915/46/20 головуючим у справі визначено суддю Мавродієву М.В.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.01.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.02.2020.

11.02.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву по справі №915/46/20 №01/22-1042 від 07.02.2020 (вх.№1799/20), в якому повідомляє суд про часткове визнання позовних вимог та зазначає, що переплата у нього виникла перед позивачем у зв`язку з тим, що 11.06.2017 набув чинності Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017. Відповідно до положень визначеного закону, АТ «Миколаївобленерго» з 01.01.2019 здійснює розподіл електричної енергії в межах закріпленої території Миколаївської області, виконує функції, має права і обов`язки оператора системи розподілу (далі - ОСР), а створене в результаті здійснення заходів з відокремлення ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» , яке протягом двох років, як постачальник універсальних послуг, виконує функції, права і обов`язки постачальника електричної енергії. Таким чином, станом на 01.01.2019 переплата позивача складає 70391,41 грн, у зв`язку з цим відповідач погоджується з позовними вимогами щодо стягнення саме переплати у сумі 70391,41 грн. Відповідач вказує, що з вимогами позивача про стягнення штрафних санкцій АТ «Миколаївобленерго» не погоджується, оскільки заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача. Відповідач також зазначає, що на теперішній час його товариство знаходиться в скрутному економічному становищі, яке виникло через несплату дебіторами товариства заборгованості за спожиту електричну електроенергію минулих періодів, тому це і призводить до виникнення кредиторської заборгованості перед відповідачем. А відтак оплата штрафних санкцій посилить і без того складне становище відповідача. Крім того, відповідач не згодний з вимогою позивача стосовно стягнення витрат на професійну правову допомогу в сумі 4000,00 грн. Відповідач вважає, що розмір витрат на правничу допомогу не відповідає складності справи, а також розміру позовних вимог. При цьому, з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок, керуючись ст.192 ГПК України, відповідач пропонує позивачу укласти мирову угоду, зміст якої додається. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Ольшанське АТП-14865» до АТ «Миколаївобленерго» про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4000,0 грн, збитків від інфляції у розмірі 703,91 грн та 3% річних у сумі 1064,55 грн.

Крім того, 11.02.2020 від відповідача на адресу суду надійшла заява про укладення мирової угоди №01/22-1043 від 07.02.2020 (вх.№1800/20), в якій він просить затвердити укладену між позивачем та відповідачем мирову угоду і закрити провадження у справі.

17.02.2020 судом в підготовчому засіданні оголошено перерву до 26.02.2020.

26.02.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву №6/1 від 25.02.2020 (вх.№2517/20), в якій він зазначив, що відповідач визнав суму боргу та запропонував позивачу укласти мирову угоду, яка передбачає розстрочку сплати заборгованості строком до 20.05.2020. Позивач відмовляється від укладання мирової угоди з наступних підстав. Грошові кошти в сумі 70391,41 грн було сплачено позивачем відповідачу у якості попередньої оплати за електроенергію. Після внесення змін до законодавства позивач був змушений сплатити попередню оплату за електроенергію вдруге, незважаючи на обмеженість обігових коштів. Як було зазначено в позовній заяві, відповідач повинен був повернути позивачу грошові кошти у строк до 17.07.2019 включно. Відповідач мав змогу здійснювати часткове повернення грошових коштів починаючи з липня 2019 року до лютого 2020 року (тобто протягом 7-ми місяців), проте, жодного платежу в рахунок погашення заборгованості ним зроблено не було. Таким чином, незважаючи на неодноразові звернення позивача, грошові кошти до цього часу не повернуті, що змусило позивача звернутися до суду для захисту своїх прав. Вказані обставини свідчать про недобросовісне ставлення відповідача до виконання ним своїх обов`язків, оскільки фактично маючи тривалу відстрочку для повернення грошових коштів, відповідач не скористався нею для врегулювання питання щодо погашення заборгованості перед позивачем. Вищевикладене унеможливлює укладення мирової угоди на умовах, запропонованих відповідачем, оскільки укладення вказаної мирової угоди буде сприяти подальшому затягуванню повернення грошових коштів, а не захисту порушених тривалий час прав позивача. Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

26.02.2020 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 17.03.2020.

17.03.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. у відпустці.

30.03.2020 ухвалою суду призначено розгляд справи №915/46/20 без визначення дати судового засідання. Визначено провести розгляд справи поза межами встановлених ч.3 ст.177, ч.ч.1, 2 ст.195 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу « COVID-19» . Запропоновано учасникам справи ініціювати розгляд справи без участі осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних документів, у зв`язку зі встановленням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу « COVID-19» , подавши до Господарського суду Миколаївської області відповідне клопотання (заяву).

Ухвалою суду від 17.06.2020, у зв`язку з послабленням карантинних заходів, справу №915/46/20 призначено до розгляду на 07.07.2020.

07.07.2020 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.07.2020.

14.07.2020 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання №01/22-5366 від 14.07.2020 (вх.№8567/20), в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу і свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачем не надавались відповідачу документи про обсяг наданих адвокатом позивача послуг у цій справі, яка кількість годин була затрачена цим адвокатом на виконання робіт. Вважає, що витрати в сумі 4000,0 грн є несумірними зі складністю справи наданим адвокатом обсягом послуг у Господарському суді Миколаївської області, затраченим часом на надання таких послуг (підготовка позову до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, адже адвокат був обізнаний з позицією відповідача; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру, а також тому, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу витрат. Зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що гонорар є розумним і враховує витрачений адвокатом час. Крім того, відповідач просить суд врахувати, що ним під час розгляду справи вживались заходи для вирішення спору мирним шляхом (позивачу пропонувалось укладення мирової угоди) та те, що стягнення з відповідача таких витрат призведе до зменшення відповідних видатків на забезпечення розподілу електричної енергії споживачам Миколаївської області.

Під час розгляду справи представник позивача просив не розглядати вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 14.07.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача та представника відповідача, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

01.09.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Ольшанське АТП-14865» (організаційно-правову форму змінено на «Приватне акціонерне товариство» на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» ) та ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» (перейменоване у Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» ) було укладено Договір №38/5211 про постачання електричної енергії (надалі - Договір), відповідно до п.1, якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 144,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Порядок розрахунків за електроенергію регулювався Додатком №10 до Договору.

Відповідно до умов п.2 Додатку №10 до Договору (в редакції Додаткової угоди від 04.05.2018) оплата за споживання електричної енергії здійснювалась позивачем до 5 числа місяця до початку розрахункового періоду на наступний розрахунковий період (попередню оплату) у розмірі вартості 100% заявленого обсягу споживання електроенергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

На виконання вказаних умов Договору позивач сплатив відповідачу оплату за активну електроенергію в сумі 86634,99 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1985 від 03.10.2018 на суму 47987,36 грн та платіжним дорученням №2044 від 02.11.2018 на суму 38647,63 грн (а.с.19-20).

11.06.2017 набрав чинності Закон України «Про ринок електричної енергії» , відповідно до якого 14.03.2018 постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) №312 було затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії.

02.11.2018 НКРЕКП було прийнято постанову №1334 «Про видачу AT «Миколаївобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» .

Відповідно до п.п.2, 4 Постанови №1334 від 02.11.2018 з 01.01.2019 відповідачу було анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 21.08.1996 №43, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 09.10.1996 №148, на підставі п.13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» .

Відповідно до вказаних нормативних актів позивач, керуючись ст.634 ЦК України, приєднався до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, який розміщений на офіційному веб-сайті ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» (ліцензія на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу видана відповідно до Постанови НКРЕКП від 14.06.2018 №429), що підтверджується заявою-приєднанням (а.с.21).

Станом на 01.01.2019 залишок переплати за споживання електричної енергії, яка була поставлена позивачу відповідачем відповідно до умов Договору №38/5211 про постачання електричної енергії від 01.09.2009, складав 70391,41 грн, що підтверджується Актом звіряння станом на 01.01.2019 (а.с.22).

Пунктом 6 Постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» №312 від 14.03.2018 встановлено, що після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користу вання електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

У відповідності до п.8 Додатку №10 до Договору сторони домовились, що у разі звернення споживача (розірвання договору, припинення його дії, тощо) щодо повернення йому переплати, що виникла за цим договором, постачальник зобов`язаний повернути кошти протягом шести місяців.

17.01.2019 позивач на підставі п.8 Додатку №10 до Договору звернувся до відповідача з заявою №5 від 16.01.2019 про повернення надлишково сплачених коштів за активну електроенергію в сумі 70391,41 грн (а.с.23).

Вказана заява була залишена відповідачем без відповіді та виконання, грошові кошти в сумі 70391,41 відповідачем позивачу не повернуто, що підтверджується Актом звіряння станом на 04.12.2019 (а.с.24).

Оскільки, відповідач суму переплати в розмірі 70391,41 грн не повернув, позивач звернувся до суду з позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 ГК України).

Відповідно до п.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 144,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Порядок розрахунків за електроенергію регулювався Додатком №10 до Договору.

Відповідно до умов п.2 Додатку №10 до Договору (в редакції Додаткової угоди від 04.05.2018) оплата за споживання електричної енергії здійснювалась позивачем до 5 числа місяця до початку розрахункового періоду на наступний розрахунковий період (попередню оплату) у розмірі вартості 100% заявленого обсягу споживання електроенергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст.632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання зі здійснення попередньої оплати за товар у строк та за ціною, визначених у рахунках та Додатку №10 до Договору.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.629 та ч.1 ст.525 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 8 Додатку №10 до Договору узгоджено, що сторони домовились, що у разі звернення споживача (розірвання договору, припинення його дії, тощо) щодо повернення йому переплати, що виникла за цим договором, постачальник зобов`язаний повернути кошти протягом шести місяців.

На підставі вказаного вище пункту позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою №5 від 16.01.2019, в якій просить відповідача повернути на рахунок позивача надлишково сплачені на р/р АТ «Миколаївобленерго» кошти за активну електроенергію в сумі 70391,41 грн. На вказаній заяві стоїть відмітка про її отримання відповідачем 17.01.2019 за вх.№177 (а.с.23).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обов`язок відповідача щодо повернення надлишково сплачених коштів по Договору №38/5211 про постачання електричної енергії мав бути виконаний до 17.07.2019 (17.01.2019 + 6 місяців), що встановлено згідно п.8 Додатку №10 до вказаного договору. Однак у встановлений строк грошові кошти не повернуті, отже має місце прострочення відповідачем грошового зобов`язання.

Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо повернення отриманих коштів, відповідач, у порушення приписів ст.ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують належне виконання позивачем зобов`язань за договором, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Відповідач до початку розгляду справи по суті у своєму відзиві на позовну заяву позовну заяву №01/22-1042 від 07.02.2020 (вх.№1799/20) визнав вимоги щодо стягнення з нього 70391,41 грн суми основного боргу (сума переплати).

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу (сума переплати) 70391,41 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивачем також нараховано та заявлено до стягнення збитки від інфляції у розмірі 703,91 грн за період з серпня по грудень 2019 року (з 01.08.2019 по 31.12.2019) та 3% річних у розмірі 1064,55 грн за період з 18.07.2019 по 17.01.2020.

Судом здійснено перерахунок розміру збитків від інфляції та 3% річних, який виконано за допомогою Бази «Законодавство» та визначено розмір збитків від інфляції становить 703,48 грн за період з серпня по грудень 2019 року та 3% річних становить 1064,28 грн за період з 18.07.2019 по 17.01.2020.

У задоволенні позову в частині стягнення збитків від інфляції у сумі 0,43 грн та 3% річних у сумі 0,27 грн, слід відмовити.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Заперечення відповідача з приводу відсутності його вини у неповернення позивачу суми передплати і, відповідно, відсутності підстав для стягнення 3% річних та збитків від інфляції, судом відхиляються, оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних є способом захисту майнового права кредитора, які застосовуються на підставі ч.2 ст.625 ЦК України у разі настання факту порушення грошового зобов`язання, та не залежать від наявності вини боржника.

Згідно ч.1 ст.130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» також передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

50% сплаченого позивачем судового збору за розгляд вимоги про стягнення суми основного боргу визначено судом згідно наступного розрахунку:

- 70391,41 грн основного боргу становить 97,55% від всієї суми позову. Відповідно, судовий збір за розгляд вимоги про стягнення суми основного боргу становить 2050,50 грн (2102,0 х 97,55%), а 50% такого судового збору становить 1025,25 грн (2102,0 грн / 2).

Враховуючи, що відповідач, до початку розгляду справи по суті, визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу у розмірі 70391,41 грн, то 50% сплаченого позивачем судового збору за розгляд цієї вимоги слід повернути позивачу з державного бюджету, про що судом буде винесена відповідна ухвала.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1076,75 грн (2102,0 грн - 1025,25 грн) судового збору.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 130, 210, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, буд.40, код ЄДРПОУ 23399393) на користь Приватного акціонерного товариства «Ольшанське АТП-14865» (57113, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, смт.Ольшанське, вул.Промислова, буд.11, код ЄДРПОУ 02775277) 70391,41 грн основного боргу, 703,48 грн збитків від інфляції, 1064,28 грн - 3% річних та 1076,75 грн судового збору.

3. В частині стягнення 0,43 грн збитків від інфляції та 0,27 грн - 3% річних, відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, з урахуванням п.4 Розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 24 липня 2020 року.

Суддя М.В. Мавродієва