Рішення

від 23.07.2020 по справі 925/542/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року Справа № 925/542/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - представник не з`явився,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автомакс-Експрес",

м. Ковель

до товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс Груп",

м. Черкаси

про стягнення 43 181 грн. 08 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Автомакс- Експрес" до товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс Груп" про стягнення 43 181 грн. 08 коп. у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про перевезення вантажів №71 від 09 липня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

04 червня 2020 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за участі відповідача.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05 червня 2020 року клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено. Справу №925/542/20 вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 15 год. 00 хв. 07 липня 2020 року.

Ухвалою суду від 07 липня 2020 року розгляд справи по суті було відкладено на 10 год. 30 хв. 23 липня 2020 року.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечував та вказував, що сторони домовилися про розрахунок за надані послуги лише коштами замовника, жодних виключень з пунктів 2.1.3. та п.5.4. договору не передбачено.

Також відповідач вказував, що позивач не вжив усіх заходів необхідних для належного виконання ним зобов`язання, у розумінні ст. 193 ГК України. Підтвердженням даного юридичного факту є те, що жодних листів з уточненням, чи розрахувався замовник із експедитором (за договором) на адресу відповідача не надходило.

Крім того відповідач зазначав, що до позовної заяви не було додано позивачем жодної ліцензії, оскільки згідно з п. 24 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, як вид господарської діяльності, підлягають ліцензуванню.

В зв`язку з чим відповідач вважає, що підстав для задоволення позову немає.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами викладеними відповідачем у відзиві та вказував, що підпунктом 1.6.1. пункту 1.6. договору передбачено, що заявка є обов`язковою, невід`ємною (обов`язковою) та пріоритетною частиною договору, а сканована (фото) копія підписаної заявки, яка передана за допомогою засобів електронного зв`язку має юридичне та/або доказове значення і силу оригінального (паперового) примірника заявки.

В свою чергу, пунктом 3.5. договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі, протягом п`яти банківських днів після підписання сторонами акту (якщо інше не передбачено у заявці).

В заявці зокрема, було визначено: ставка перевезення та умови оплати: 2 300 євро по курсу НБУ на день розвантаження авто, шляхом безготівкового перерахунку на протязі 14 днів при отриманні оригіналів документів та за умови відсутності помилок в їх оформленні.

11 вересня 2019 року між сторонами договору було підписано акт надання послуг №145 на загальну суму 63 181 грн. 08 коп.

Так як у відповідача були відсутні будь-які претензії з приводу

повноти отриманого від позивача пакету документів та претензій щодо

їх оформлення, відповідачем було здійснено часткову оплату в розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 09 липня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс Груп" (експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Автомакс-Експрес" (перевізник) було укладено договір №71 про перевезення вантажів.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору предметом регулювання договору є відносини сторін, при яких перевізник зобов`язався доставити погоджений із експедитором вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій особі, а експедитор - сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник виступає/діє від свого імені, а експедитор виступає/діє від свого імені, але в інтересах, за завданням/дорученням та за рахунок замовника транспортно-експедиторської послуги (далі - замовник) (п. 1.2. договору).

Вартість перевезення, порядок розрахунків/форма оплати та інші істотні умови договору погоджуються сторонами і вказуються в заявці на перевезення вантажу (додаток №1 до договору), далі - заявка) (п.1.3. договору).

Тобто умови договору передбачали надання послуг з перевезення вантажу.

Згідно ст. 307 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Зі змісту вищевказаних приписів законодавства, зокрема, статті 307 Господарського кодексу України та статті 909 Цивільного кодексу України вбачається, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

При цьому, для укладення договору застосовується система єдиного документа.

Залежно від виду документа розрізняють:

а) систему накладної, яка застосується майже на всіх видах транспорту;

б) систему коносаменту, яка застосовується на морському транспорті;

в) систему чартеру, яка застосовується на морському, річковому і повітряному транспорті.

У деяких випадках вказані системи можуть бути комбіновані. До інших перевізних документів також відносять дорожню відомість, вагонний лист, передавальну відомість у разі перевезення у прямому змішаному сполученні та інші. Усі вони є документами первинної звітності і мають доказове значення.

Договір перевезення залізничним, автомобільним та річковим транспортом оформляється накладною, яка супроводжує вантаж на усьому шляху його слідування і на станції призначення видається одержувачеві разом з вантажем. Накладна складається відправником, який відповідає за усі наслідки неправильності, неточності або неповноти зазначених у ній відомостей.

Договір вважається укладеним з моменту здачі вантажу до перевезення разом з накладною. Перевізник робить на накладній відповідну відмітку, а в підтвердження прийому вантажу до перевезення видає відправнику вантажу квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Міністерством транспорту України.

Юридичне значення накладної полягає в тому, що: а) вона є обов`язковою письмовою формою договору; б) доводить факт укладення договору і містить його зміст; в) легітимує особу на пред`явлення претензій та позовів.

Таким чином, договір перевезення вантажів укладений в момент отримання перевізником вантажу для перевезення і закінчується видачею вантажу одержувачу, а вивантаження вантажу з транспортного засобу, зберігання його після вивантаження до видачі та видача його одержувачеві є додатковими послугами договору перевезення вантажу.

Глава 64 Цивільного кодексу України, що регулює перевезення є спеціальною по відношенню до загальних положень про послуги, що врегульовані главою 63 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до заявки №210-2 від 03 вересня 2019 року на перевезення вантажу (а.с.12) позивач виконав перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом м. Харків (Україна) - м. Аффольтерн-на-Альбисе (Швейцарія), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) №329386 від 06 вересня 2019 року (а.с. 15).

У вказаній заявці було встановлено, що вартість послуг з перевезення вантажу складає 2 300 євро по курсу НБУ на день розвантаження авто.

Надання позивачем послуг з перевезення згідно заявки №210-2 від 03 вересня 2019 року підтверджується копіями наступних документів:

- міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) від 06 вересня 2019 року;

- актом надання послуг №145 від 11 вересня 2019 року на суму 63 181 грн. 08 коп.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2.1.3 договору експедитор зобов`язаний на погоджених умовах за рахунок замовника та його коштами оплатити послуги перевізника.

Договором також було передбачено, що експедитор розраховується із перевізником виключно коштами замовника та виключно після їх отримання експедитором (п. 5.4. договору).

Водночас згідно п. 3.2. договору ціна фрахту/заявки (ставка за перевезення) і строк її оплати узгоджується сторонами та визначається в заявках. Якщо ціну фрахту (ставку за перевезення) визначено в іноземній валюті, то остаточні розрахунки між сторонами здійснюються в гривні за офіційним курсом НБУ на день розвантаження (якщо інше не вказано в заявці).

Заявка є обов`язковою, невід`ємною та пріоритетною частиною договору, а сканована (фото) копія підписаної заявки, яка передана за допомогою засобів електронного зв`язку має юридичне та/або доказове значення і в силу оригінального (паперового) примірника заявки (п. 1.6.1. договору).

Умовами заявки №210-2 від 03 вересня 2019 року визначено, що оплата здійснюється в безготівковому порядку, на протязі 14 днів при отриманні оригіналів документів (заявка - 2 шт., рахунок, акт - 2 шт., СМR - 2 шт. - оригінали, договір - 2 шт., реєстраційні документи, завірені мокрою печаткою (копія вірна) та за умови відсутності помилок у їх оформленні.

Відповідач не заперечував факту отримання вищевказаних документів.

Розвантаження вантажу відбулося 11 вересня 2019 року.

Відповідно до підписаного між сторонами акту №145 від 11 вересня 2019 року борг за перевезення вантажу складав 63 181 грн. 08 коп.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за перевезення вантажу в розмірі 20 000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень №1829 від 15 листопада 2019 року та №1989 від 23 грудня 2019 року.

Посилання відповідача на те, що розрахунок з перевізником повинен був відбуватися виключно коштами замовника суд відхиляє, оскільки відповідно до ч.1, 2 ст.528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 1.1. договору було передбачено, що саме експедитор зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Тобто, саме відповідач як експедитор, який діяв в інтересах та за завданням замовника перевезення (клієнта) взяв на себе зобов`язання оплатити перевізнику плату за перевезення, а тому саме відповідач є боржником у даному зобов`язанні.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору розрахунку з позивачем за надані відповідні послуги.

Водночас, надані позивачем суду докази є достатніми в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, про наявність невиконаного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем по договору про перевезення вантажів від 09 липня 2019 року №71 та укладеної до нього заявки на перевезення вантажу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 43 181 грн. 08 коп. боргу за перевезення вантажів.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 5 000 грн. 00 коп. понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розділом 4 договору про надання правової допомоги від 17 квітня 2020 року укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням "Статус" визначено, що гонорар сплачується у безготівковій формі на поточний рахунок адвокатського об`єднання протягом 3-х днів з моменту виставлення рахунку та калькуляції вартості надання правової допомоги.

Згідно рахунку та калькуляції вартості надання правової допомоги по договору від 17 квітня 2020 року:

- зустріч із клієнтом, встановлення обставин справи, вивчання первинних документів (1 год. 00 хв.);

- вивчення нормативно-правових документів, що регулюють спірні правовідносини та судової практики (2 год. 00 хв.);

- написання та формування для подання до Господарського суду Черкаської області позовної заяви про стягнення заборгованості (2 год. 00 хв.).

Всього 5 год. 00 хв. по 1 000 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено 5 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією платіжного доручення №651 від 27 квітня 2020 року.

Згідно ч.ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило до суду заяв про не співмірність витрат та клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку ч.4 ст.129 ГПК України.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 5 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекстранс Груп", вул. Пушкіна, 100, оф. 1, ідентифікаційний код 39505251 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автомакс- Експрес", вул. Мечнікова,10/26, м. Ковель, ідентифікаційний код 42239149 - 43 181 грн. 08 коп. боргу, 2 102 грн. 00 коп. судового збору та 5 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 23 липня 2020 року.

Суддя А.В.Васянович