Рішення

від 14.07.2020 по справі 289/485/19

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/485/19

Номер провадження 2/289/72/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2020 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

представника позивача адвоката Вовк С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Забілоцької сільської ради Радомишльського району Житомирської області, ОСОБА_2 , третя особа - Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 28.01.2002 секретарем Забілоцької сільської ради Радомишльського району Житомирської області Крисько В.Ф., реєстраційний № 18.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , після смерті останнього відкрилася спадщина на будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку (пай) КСП Працівник розміром 3,55 га.

Позивач ОСОБА_1 являється спадкоємцем першої черги за законом, проте, не має правовстановлюючих документів на вищевказане майно, з якими можна було б звернутися до Радомишльської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини, а тому звернулася до Забілоцької сільської ради для їх відновлення.

Зі слів голови Забілоцької сільської ради позивачу стало відомо, що за життя 28.01.2002 ОСОБА_3 склав заповіт, який посвідчено секретарем сільської ради Крисько В.Ф. та зареєстровано у спадковому реєстрі 14.06.2006, відповідно до якого: хату дерев`яну, сарай 1963 року побудови, та все інше майно, движиме і недвижиме, що належало йому на праві особистої власності, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, та все те, на що він на час смерті матиме право заповів ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що заповіт не відповідає вимогам закону, оскільки при його складанні та посвідченні посадовою особою, секретарем Забілоцької сільської ради Крисько В.Ф. допущено порушення як щодо власної компетенції при посвідченні заповітів, оскільки відсутнє рішення виконавчого комітету Забілоцької сільської ради народних депутатів, відповідно до якого на ОСОБА_4 було покладено вчинення нотаріальних дій, так і щодо встановленої форми, змісту заповіту, який не містить часу його складання, відсутні дані про годину і хвилину складання заповіту, заповіт не прочитаний вголос, заповідач до підписання заповіту не написав власноруч, що ним прочитаний заповіт вголос, не зазначено місце посвідчення заповіту, заповіт посвідчений особою, яка не мала на це повноважень.

Ухвалою від 12.07.2019 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с.71).

21.08.2019 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів (а.с.82-84), яке ухвалою суду від 06.09.2019 було задоволено частково, витребувано від Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області належним чином завірену копію спадкової справи № 144/2003 щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Забілоччя Радомишльського району Житомирської області (а.с.97).

27.08.2019 від третьої особи - завідувача державною нотаріальною конторою Капранчук О.В. надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що в провадженні Радомишльської державної нотаріальної контори знаходиться спадкова справа № 144/2003 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що заведена на підставі заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини, яка надійшла до нотаріальної контори 05.03.2003, станом на 27.08.2019 ОСОБА_2 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину не звертався, свідоцтва про право на спадщину нотаріусом Радомишльської державної нотаріальної контори не видавалися. В зв`язку з великою завантаженістю нотаріус просить розглядати справу без його участі, а рішення винести згідно діючого законодавства (а.с.94,95).

18.09.2019 на виконання ухвали суду від нотаріуса надійшла копія спадкової справи на 80 арк. (а.с.107,108).

Ухвалою суду від 22.10.2019 закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено справу до судового розгляду на 26.11.2019 (а.с.128).

Ухвалою від 24.01.2020 вказану цивільну справу суддею Сіренко Н.С. прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.04.2020 (а.с.147), яке було відкладено за клопотанням представника позивача (а.с.161) на 14.07.2020 (а.с.165).

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вовк С.О. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з посиланням на обставини, які наведені в позовній заяві. При цьому зазначив, що про існування заповіту позивач дізналася у 2018 році, тому в цьому випадку строк позовної давності не застосовується.

Відповідач - Забілоцька сільська рада Радомишльського району Житомирської області, у судове засідання свого представника не направив, в матеріалах справи знаходиться заява про розгляд справи за відсутності його представника та врахувати при прийняття рішення, що відповідно до Постанови ВСУ від 29.02.2012 заповіт визнається недійсним тільки у випадку, коли заповідач при складанні заповіту абсолютно не спроможний усвідомлювати значення своїх дій та не може керувати ними, та в редакції ЦК від 18.07.1963 згідно статті 525 законодавець під часом відкриття спадщини мав на увазі не години і хвилини, а день, у який ця подія відбувалася (а.с.140).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, направлені на зазначену в позовній заяві та підтверджену департаментом з питань реєстрації адресу реєстрації ОСОБА_2 конверти із направленою останньому кореспонденцією поверталися до суду невручені із зазначенням причини інші причини (а.с.80), за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.105,126,157,174), інші причини (а.с.141).

16.04.2020 на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено повідомлення відповідачу ОСОБА_2 про наявність в провадженні суду вказаної цивільної справи та призначення її розгляду на 14.07.2020 (а.с.171).

Станом на дату розгляду справи відзив від відповідача на адресу суду не надходив, клопотання чи заяви до суду не подавалися.

Від третьої особи - Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області надійшла заява про розгляд справи без участі її представника (а.с.173).

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст.ст.12 і 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Аналіз змісту положень ЦПК, ЦК та роз'яснень Верховного Суду України дає підстави для висновку, що право на судовий захист пов'язане виключно з порушенням суб'єктивного права позивача. Отже, суд може захистити лише порушене право позивача. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб'єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог позивача. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 "Про судове рішення у цивільній справі"). При цьому варто враховувати, що обставину дійсного (реального) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача (або наслідки у вигляді збитків чи інших обмежень) має довести належними, допустимими і достовірними доказами саме позивач.

Із цих положень випливає необхідність доведення для задоволення позову таких фактів: наявність обставин, з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків для позивача, а саме доведення заявленої підстави позову та факт порушення суб'єктивного права позивача відповідачем. Недоведеність цих фактів є підставою для відмови в позові за недоведеністю (необґрунтованістю) позовних вимог.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 2 цієї ж статті ці дані встановлюються письмовими доказами, показаннями свідків.

Згідно з положеннями ч.ч. 1 і 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом частин четвертої, п'ятої Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) відносини спадкування регулюються нормами ЦК України (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року . У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто під час дії ЦК УРСР, то положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування майна померлого.

Заявляючи позовні вимоги про визнання заповіту ОСОБА_3 недійсним, позивач посилалася на те, що заповіт не містить часу його складання, відсутні дані про годину і хвилини складання заповіту, заповіт не прочитаний заповідачем вголос, заповідач до підписання заповіту не написав власноруч, що ним прочитаний заповіт уголос, не визначено місце посвідчення заповіту, заповіт посвідчено особою, яка не мала на це повноважень.

По справі встановлено, що відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого ЦСВМ Києво-Святошинського РВ України в Київській області 05.11.2001, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована в АДРЕСА_2 з 20.10.1995 (а.с.11,12).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані: батько - ОСОБА_3 , мати ОСОБА_5 (а.с.13).

Як вбачається із копії заповіту, 28.01.2002 в с. Забілоччя батько позивача ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив наступне розпорядження: хату дерев`яну, криту шифером, загальною площею 24 кв.м., сарай 1963 року побудови, та все інше майно, движиме і недвижиме, що належить йому на праві особистої власності, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, та все те, на що він за законом на час смерті матиме право, заповів ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений секретарем сільської ради Криськом В.Ф. (а.с.14), та згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі зареєстровано 14.06.2006 (а.с.14,15).

Згідно інформації КП Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради від 30.05.2018 за № 350, згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 2055 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , вперше інвентаризація вказаного об`єкта була здійснена підприємством в квітні 2005 року на замовлення ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Забілоцької сільської ради від 30.01.2003 № 5 щодо оформлення документів на право особистої власності на вказаний житловий будинок на ім`я ОСОБА_3 . 26.04.2005 реєстратором комунального підприємства було здійснено державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок за ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право власності, виданого 21.03.2003 на підставі рішення виконкому Забілоцької сільської ради від 30.01.2003 № 5 (а.с.33,34,35,36,37).

Із матеріалів справи вбачається, що на адвокатський запит щодо надання копії рішення виконавчого комітету Забілоцької сільської ради народних депутатів Радомишльського району Житомирської області, відповідно до якого секретаря Забілоцької сільської ради Крисько В.Ф. було уповноважено вчиняти нотаріальні дії у січні 2002 року, витребуваний документ не надано. В ході переписки з правоохоронними органами місце знаходження вказаного документу не встановлено.

Предметом спору у справі, яка розглядається, є визнання заповіту ОСОБА_3 , посвідченого 28.01.2002 секретарем Забілоцької сільської ради Радомишльського району Житомирської області Крисько В.Ф., реєстраційний № 18, недійсним з підстав порушення вимог закону щодо його форми та посвідчення.

Оскільки оскаржуваний заповіт був складений у 2002 році, тобто в період дії ЦК УРСР 1963 року, тому норми саме цього закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статей 524, 529 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.

За положеннями статей 534, 541 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Статтею 549 ЦК УРСР визначається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК УРСР, строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Згідно ч. 2 ст. 553 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу), вважається таким, що відмовився від спадщини.

Із матеріалів спадкової справи № 144/2003 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 років в с. Забілоччя Радомишльського району Житомирської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . Із заявою про прийняття спадщини у визначений законодавством строк 21.03.2003 звернувся спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 , однак, заяви про видачу свідоцтва про праву на спадщину в матеріалах спадкової справи відсутні (а.с.108).

Позивач належать до спадкоємців першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_3 , однак, будь-яких дій щодо прийняття спадщини у передбачений законом термін не вчиняла, до нотаріальної контори Кириченко Л.М. не зверталася, не зверталася до суду з вимогами про продовження строку для прийняття спадщини після смерті батька, у матеріалах спадкової справи знаходяться лише адвокатські запити до Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області про надання інформації щодо наявності спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , перший із запитів датований 21.05.2018.

Таким чином, позивачем не доведено порушення її прав внаслідок укладення заповіту, так як вона не вчинила у визначений законом строк жодних дій, які свідчать про прийняття спадщини, а тому вважається такою, що відмовилася від спадщини.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що при складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі.

Відповідно до ст. 541 ЦК УРСР, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 37 ЗУ Про нотаріат (в редакції на час складання заповіту), у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема посвідчують заповіти.

Як зазначено п.п.2 п.1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. № 22/5 (в редакції та чинної на час складання заповіту), (далі Інструкція) у відповідності зі статтею 37 Закону "Про нотаріат", у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів (далі посадові особи виконавчих комітетів) вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема посвідчують заповіти.

Згідно п. 27 Інструкції, заповіти і довіреності, що посвідчуються в нотаріальному порядку, подаються посадовій особі виконавчого комітету не менш, ніж у двох примірниках, один з яких залишається у виконавчому комітеті Ради народних депутатів.

Згідно наявної в матеріалах спадкової справи копії заповіту, спірний заповіт було посвідчено секретарем Забілоцької сільської ради в двох примірниках, він містить місце його складання, а саме: село Забілоччя Радомишльського району Житомирської області, зазначено дату його складання: двадцять восьмого січня дві тисячі другого року, містить текст посвідчувального напису, а також гербову печатку.

Відповідно до п. 21 Інструкції, примірники всіх нотаріально посвідчених заповітів чи довіреностей, повідомлень установ банку, підприємств і організацій з написом про накладення заборони відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна залишаються у справах виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів.

Отже, складений ОСОБА_3 заповіт на ім`я ОСОБА_2 був укладений з дотриманням вимог ст. 541 ЦК УРСР в редакції 1963 року щодо форми заповіту, а тому доводи позивача стосовно того, що при складанні заповіту було грубо порушено його форму, що є підставою для визнання заповіту недійсним є необгрунтованими.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Встановивши, що оспорюваним заповітом не порушено права та інтереси позивача ОСОБА_1 , оскільки вона у визначений законом строк не вчинила жодних дій, які б свідчили про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зверталася до суду про продовження строку для прийняття спадщини, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що при складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, так як зазначені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 справа № 339/97/16-ц.

Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-83, 89, 141, 264-268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Забілоцької сільської ради Радомишльського району Житомирської області (місцезнаходження: вул. Центральна, 1-в, с. Забілоччя, Радомишльський р-н, Житомирська обл., 12262; код ЄДРПОУ 04343760), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_5 ), третя особа Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (місцезнаходження: вул. Старокиївська, 1/26, м. Радомишль, Житомирська обл., 12201; код ЄДРПОУ 02883854) про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23.07.2020.

Суддя Н. С. Сіренко