Рішення

від 24.07.2020 по справі 365/250/20

ЗГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/250/20

Номер провадження: 2/365/188/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.07.2020 року смт. Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі :

головуючого - судді ХИЖНОГО Р.В.

за участю

секретаря судового засідання НОСОВОЇ О.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі № 1 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Турівської сільської ради Згурівського району Київської області, про встановлення юридичного факту та визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Костенко О.М. звернувся до Згурівського районного суду Київської області із вищезазначеною позовною заявою посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивачки ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв її син ОСОБА_4 , проте своїх спадкових прав не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів позивачці земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,5100 га, що розташована на території Турівської сільської ради Згурівського району Київської області. Позивачка спадщину за заповітом прийняла. Також позивачці відкрилась спадщина за законом на все майно померлого. Іншим спадкоємцем померлого була його тітка, мати позивачки ОСОБА_5 , яка від прийняття спадщини відмовилась. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . До складу спадщини за законом входить житловий будинок з господарськими та надвірними будівлями, земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221986401:01:004:0035 та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3400 га, кадастровий номер 3221986401:01:004:0034, які розташовані по АДРЕСА_1 . Позивачка спадщину у встановленому законом порядку прийняла. Позивачці було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спірне майно у зв»язку із ненаданням доказів перебування із спадкоємцем у родинних відносинах, а також відсутністю правовстановлюючих документів, які б підтверджували належність спадкового майна померлому. Так, бланк Державного акту серії КВ б/н на право власності на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства, пошкоджений. Позивачка позбавлена можливості оформити свої спадкові права в досудовому порядку через відсутність підтвердження родинних відносин з померлим та відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить суд встановити факт родинних відносин, а саме, що позивачка ОСОБА_6 є двоюрідною сестрою померлого ОСОБА_4 , визнати за позивачкою ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом право власності на спірні житловий будинок та земельні ділянки та не стягувати з відповідача судові витрати.

В підготовчому судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_6 - ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просив позов задовольнити.

В підготовче судове засідання відповідач Турівська сільська рада свого представника не направила. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлений у встановленому законом порядку. Турівський сільський голова Волочнюк В.Я. направив до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у відсутність представника сільської ради, позовні вимоги визнав повністю.

Суд визнав можливим розглядати справу без участі учасників справи, оскільки у справі є достатньо матеріалів про права та правовідносини сторін та їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

На підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд вважає за можливе за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення, враховуючи визнання позову відповідачем.

Відповідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України суд ухвалює рішення про задоволення позову, враховуючи визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав.

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, враховуючи визнання позову відповідачем, яке прийняте судом, як таке, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, та прийняте судом, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Позовні вимого підтверджуються наступними доказами, дослідженими в підготовчому судовому засіданні.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні показали, що із позивачкою ОСОБА_2 добре знайомі, оскільки її рідна тітка ОСОБА_3 та двоюрідний брат ОСОБА_4 проживали в с. Турівка. Мати позивачки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були рідними сестрами, вони народились в с. Турівка. Позивачка та її мати часто гостювали у рідні в с. Турівка. ОСОБА_4 був одиноким, інших родичів крім позивачки та її матері ОСОБА_5 він не мав.

Дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належав житловий будинок з господарськими спорудами та надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 . Свідоцтва про право власності на житловий будинок ОСОБА_3 не отримала, право власності на будинок не зареєструвала.

В силу п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5 підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадковий житловий будинок суд керується законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самого спадкодавця на момент закінчення будівництва будинку, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов : якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Суд приходить до висновку, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 фактично належав на праві власності ОСОБА_3 . Свідоцтво про право власності чи інший правовстановлюючий документ на житловий будинок ОСОБА_3 , як власник, не отримувала, право власності на житловий будинок своєчасно не зареєструвала в реєстраційних органах. На момент побудови житлового будинку у 1960 році чинне законодавство не передбачало обов»язкового отримання свідоцтва про право власності на будинок та державної реєстрації права власності на нього, а тому підтвердженням належності ОСОБА_3 на праві власності спірного житлового будинку є відповідні записи погосподарських книг (а.с.35-36). Право власності у такому випадку визнається дійсним, незалежно від наявності державної реєстрації права власності.

Також ОСОБА_3 згідно Державного акту серії КВ б/н на право власності належала земельна ділянка для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,59 га, яка розташована в АДРЕСА_1 . Земельна ділянка складається з двох земельних ділянок: земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221986401:01:004:0035 та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3400 га, кадастровий номер 3221986401:01:004:0034 (копія Державного акту - а.с.26, копії витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки - а.с.27-32).

Пунктом 1 Перехідних положень ЗК України визначено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Державний акт пошкоджено, його бланк є зіпсованим (копія Державного акт - а.с.26).

Стаття 126 ЗК України, в редакції яка діяла до 01 січня 2013 року, передбачала, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину за заповітом прийняв її син ОСОБА_4 , який був єдиним спадкоємцем померлої. Спадщина складалась з належних померлій на праві власності житлового будинку та земельних ділянок. Своїх спадкових прав ОСОБА_4 не оформив (копія свідоцтва про народження - а.с.12, копія свідоцтва про народження - а.с.15, копія спадкової справи № 154/2012 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - а.с.79-89).

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про смерть - а.с.11).

Після смерті ОСОБА_4 позивачці, як єдиному спадкоємцю померлого, відкрилась спадщина за законом. Позивачка спадкує як спадкоємець п`ятої черги, так як вона є двоюрідною сестрою померлого. Спадкоємцем третьої черги була тітка померлого, мати позивачки - ОСОБА_5 , яка від спадщини відмовилась на користь позивачки. Крім того, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачка спадщину у встановленому законом порядку прийняла та її спадкові права ніким не оспорюються (копії свідоцтв про смерть - а.с.11,12, копії свідоцтв про народження - а.с.13,16, копії свідоцтва про одруження - а.с.14,17,18, копія спадкової справи № 278,2014 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 - а.с.52-78).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

В силу ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Згідно ч. 1 ст. 1 265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 1274 ЦК України ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

В силу ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

В пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 N 7 передбачено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно п. г ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Позивачці було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спірне майно, у зв»язку із ненаданням доказів перебування у родинних відносинах з померлим ОСОБА_4 , а також ненаданням правовстановлючих документів, які б підтверджували належність вказаного вище майна на праві власності померлому (нотаріальна відмова - а.с.5).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

В ході судового розгляду судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина на наступне майно: житловий будинок з господарськими та надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221986401:01:004:0035, що розташована по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3400 га, кадастровий номер 3221986401:01:004:0035, що розташована по АДРЕСА_1 . Позивачка ОСОБА_2 належить до спадкоємців за законом, так як є двоюрідною сестрою померлого. Факт перебування померлого ОСОБА_10 та позивачки ОСОБА_2 у родинних відносинах підтверджується показами свідків, що були заслухані судом. Позивачка спадщину за законом у встановленому законом порядку прийняла. Спадкоємці першої та другої черги відсутні. Єдиний спадкоємець третьої черги ОСОБА_5 від прийняття спадщини відмовилась на користь позивачки. Встановлений законом строк для прийняття спадщини закінчився, спадкові права позивачки ніким не оспорюються, Через відсутність правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на вищевказане нерухоме майно, а також відсутність доказів родинних відносин з померлим, позивачка позбавлена можливості оформити свої спадкові права, а тому її порушені права підлягають судовому захисту.

Суд вважає за необхідне, встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнати за позивачкою ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221986401:01:004:0035, що розташована по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3400 га, кадастровий номер 3221986401:01:004:0035, що розташована по АДРЕСА_1 .

Не застосовувати до відповідача Турівської сільської ради. ст. 141 ЦПК України та понесені позивачкою судові витрати залишити за нею.

Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову, а саме грошові кошти в розмірі 976,13 грн.

Керуючись ст.ст.81,116,152 ЗК України, ст.ст.16,28,1217,1218,1223,1225,1261,1263,1265,1274 ЦК України,ст.ст.141,142,198,200,206,247,263-265,273 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Турівської сільської ради Згурівського району Київської області, про встановлення юридичного факту та визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на:

- житловий будинок з господарськими спорудами та надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 3221986401:01:004:0035, що розташована по АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3400 га, кадастровий номер 3221986401:01:004:0035, що розташована по АДРЕСА_1 .

На підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернути ОСОБА_2 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, а саме грошові кошти в розмірі 976 (дев`ятсот сімдесят шість) гривень 13 копійок, що був сплачений нею 04.10.2019 року згідно квитанції 0.0.1483931642.1.

Не застосовувати до Турівської сільської ради Згурівського району Київської області ст. 141 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На підставі п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: ОСОБА_2 , жителька АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Турівська сільська рада Згурівського району Київської області, адреса: вулиця Київська, будинок 15, село Турівка Згурівського району Київської області, 07631, код ЄДРПОУ 04360534.

Повний текст рішення суду складено 24.07.2020 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ Р.В. ХИЖНИЙ