Рішення

від 02.07.2020 по справі 457/570/20

ТРУСКАВЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 457/570/20

провадження №2/457/168/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого судді Грицьківа В.Т.,

участю секретаря Юркевич Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Трускавцi цивiльну справу за позовною заявою заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області Подолячек Стефанії Володимирівни в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 126803,01 грн.

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області Подолячек Стефанія Володимирівна звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 126803,01 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 12.03.2002 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 придбали майновий комплекс магазину №3 площею 192,6 кв.м АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ліквідаційною комісією ЗАТ Бориславський м`ясокомбінат . Власність кожного покупця становить 1/3 ідеальної частини об`єкта.

23.07.2004 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі- продажу 1/3 ідеальної частини нежитлової будівлі магазину-павільйону за вказаною адресою (відчуження долі), відомості про яку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, 29.12.2017 ОСОБА_2 відчужив 1/3 ідеальної частки нежитлової будівлі ОСОБА_3 , на підставі укладеного договору купівлі- продажу.

Для обслуговування вказаної будівлі, відповідачі ОСОБА_2 (до 29.12.2017), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 використовували земельну ділянку площею 0,0491 га (кадастровий номер 4611500000:04:004:0005), яка перебуває у комунальній власності, для будівництва та обслуговування магазину-бару без правовстановлюючих документів.

Поряд з цим, рішенням Трускавецької міської ради №1231 від 28.02.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості) площею 0,0491 га на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4611500000:04:004:0005). Цим же рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надано в спільне часткове користування на умовах оренди вказану земельну ділянку для будівництва та обслуговування магазину-бару терміном на 3 роки. Проте, на даний час договір оренди земельної ділянки не укладено. Тому позивач просить суд стягнути з відповідачів безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за землю в сумі 126803,01 грн.

Учасники судового розгляду в судове засідання не з"явилися, хоча про час та місце розгляду справи належно повідомлені.

Прокурор Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області подала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просить справу розглядати у її відсутності та задовольнити позов.

Представник Трускавецької міської ради подала суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримала, просить справу розглядати у її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 подав суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності у зв"язку з епідемією коронавірусу. Також відповідач ОСОБА_2 подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що він не користується землею, оскільки його частину земельної ділянки самовільно захоплено та забудовано, а Трускавецька міська рада жодних дій з цього приводу не здійснює та не реагує на його звернення.

Представник Трускавецької міської ради подала суду заперечення на відзив відповідача ОСОБА_2 , в якому зазначила, що у період з 20.03.2002 року по 29.12.2017 року, відповідач ОСОБА_2 був співвласником майнового комплексу магазину АДРЕСА_3 , що знаходиться АДРЕСА_4 АДРЕСА_2 , згідно договору купівлі-продажу 1/3 ідеальної частки нежитлової будівлі. Трускавецька міська рада не втручається у відносини між власниками будівлі з питань її спільного використання. Будівля розташована на земельній ділянці (кастровий номер: 4611500000:04:004:0005, площа 0,0491 га), що знаходиться в комунальній власності. Договір оренди земельної ділянки з Трускавецькою міською радою співвласниками будівлі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в 2016-2017 роках не укладався. Подані відповідачем ОСОБА_2 до відзиву документи не доводять факту добровільної сплати за користування земельною ділянкою. Тому Трускавецька міська рада просить суд стягнути повністю безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,0491 га по АДРЕСА_2 , яку використовували ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та використовують ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

12.03.2002року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 придбали майновий комплекс магазину №3 площею 192,6 кв.м АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ліквідаційною комісією ЗАТ Бориславський м`ясокомбінат , копія якого знаходиться в матеріалах справи. Власність кожного покупця становила 1/3 ідеальної частини об`єкта.

23.07.2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу 1/3 ідеальної частини нежитлової будівлі магазину-павільйону за адресою: АДРЕСА_2 , відомості про реєстрацію права власності внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копія договору знаходиться в матеріалах справи.

29.12.2017 року ОСОБА_2 відчужив 1/3 ідеальної частки нежитлової будівлі ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі- продажу, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Вищевикладене також стверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна № 205774714 від 31.03.2020 року та № 207703302 від 28.04.2020 року, що знаходяться в матеріалах справи.

Для обслуговування вказаної будівлі, відповідачі ОСОБА_2 (до 29.12.2017року), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 використовували земельну ділянку площею 0,0491 га (кадастровий номер 4611500000:04:004:0005), яка перебуває у комунальній власності, для будівництва та обслуговування магазину-бару без правовстановлюючих документів.

Рішенням Трускавецької міської ради №1231 від 28.02.2019 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості) площею 0,0491 га на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4611500000:04:004:0005). Цим же рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надано в спільне часткове користування на умовах оренди вказану земельну ділянку для будівництва та обслуговування магазину-бару терміном на 3 роки. Проте, на момент розгляду справи договір оренди земельної ділянки не укладено.

В матеріалах справи наявні звернення Трускавецької міської ради до відповідачів №18/16-1656/1 від 19.01.2018 року, №18/16-2288/1 від 01.11.2019 року про необхідність виготовлення документації із землеустрою та укладення в подальшому договору оренди земельної ділянки.

Крім того, у 2018 році комісією Трускавецької міської ради з визначення розміру збитків, землевласникам та землекористувачам проводилось нарахування збитків, зокрема за використання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки у період з 2016 по 2018 роки і складено акт визначення розміру збитків, який затверджений виконавчим комітетом Трускавецької міської ради та знаходиться в матеріалах справи. Про нарахування збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та необхідність їх погашення були повідомлені відповідачі, про що свідчить рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які також знаходяться в матеріалах справи.

30.10.2019 року головним спеціалістом управління містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради за участю ОСОБА_1 проведено обстеження земельної ділянки площею 0,0491 га на АДРЕСА_2 . Обстеженням встановлено, що на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомості, а саме нежитлова будівля площею 192,6 кв.м., яка належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (до 29.12.2017року) на праві спільної часткової приватної власності. Земельна ділянка частково огороджена. Земельна ділянка перебуває у комунальній власності. 28.02.2019 затверджено технічну документацію землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0491 га та надано у користування на умовах оренди ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Проте, зазначені фізичні особи для оформлення договору оренди землі до міської ради не звертались. В ході обстеження встановлено, що такі використовують земельну ділянку без правовстановлюючих документів. Із актом обстеження 30.10.2019 ознайомлено ОСОБА_1 .

Згідно інформації міськрайонного управління у Дрогобицькому районі та місті Дрогобичі ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 05.03.2018 року, 20.02.2019року, 03.02.2020 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0491 га у 2017 році становила 1767462,52 грн, у 2018 році до 22.06.2018 - 1413971,98 грн, з 23.06.2018 року - 1767467,43 грн, у 2019 році - 1436618,03 грн, у 2020 році - 1436618,03 грн. Відповідно до інформації ГУ ДФС України у Львівській області від 04.03.2019 року та 11.01.2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 упродовж 2016-2019 років сплату земельного податку не здійснювали.

На підставі вказаних документів управлінням містобудування, архітектури та землекористування Трускавецької міської ради складено розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку на АДРЕСА_2 , яка використовується відповідачами без документів, згідно яких у 2017 році (з 01.05.2017) нараховано 24972,57 грн. (за користання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), у 2018 році 47957,26 грн. (за користання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ), у 2019 році 43098,54 грн. (за користання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ), у 2020 році 10774,64 грн., що разом становить 126803,01 грн.

Як вбачається із листів міської ради №18/29-193/1 від 29.01.2020 року та №18/12-670/1 від 09.04.2020 року, станом на сьогоднішній день заборгованість відповідачами не погашено.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.175 ЦПК України, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі самостійно обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 N 1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Відповідно до пункту 3 частини першої ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом пункту 3 частини першої ст.131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої ст. 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором в суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Правовий аналіз змісту частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

За змістом наведених норм Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та ЦПК України, прецедентних рішень Європейського суду, ключовим для застосування конституційної норми щодо можливості прокурора здійснювати представництво інтересів держави в суді є поняття "інтерес держави" та забезпечення судом гарантій ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року стосовно права кожного на справедливий суд в аспекті рівності сторін у доступі до суду.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

З огляду на те, що відповідно до Закону України Про органи місцевого самоврядування Трускавецька міська рада уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання земельних ресурсів, які перебувають і є об`єктами права власності Українського народу, тому остання є матеріальним позивачем у справі. При цьому Трускавецька міська рада до цього часу не вживає заходів щодо стягнення з відповідачів збитків, що порушує інтереси держави.

Відтак, суд дійшов до висновку, що прокурор у позові обґрунтував наявність "інтересів держави" у вигляді використання земельної ділянки відповідачами, без оформлення документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою відповідно до закону, чим було спричинено втрату місцевого бюджету у виді неодержаного доходу, тобто збитки місцевій громаді в особі Трускавецької міської ради. З урахуванням наведених норм права, таке обґрунтування відповідає розумінню "інтересів держави", тому суд має підстави вважати, що позов прокурора має на меті захист суспільних інтересів, якими опікується держава.

Крім того, відповідно до п. 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Згідно зі ст.143 Конституції України, носієм права комунальної власності є територіальні громади, які здійснюють правління майном безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст.62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витраченням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Внаслідок використання відповідачами земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Трускавця Львівської області в особі Трускавецької міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від надання земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Трускавецької міської ради, як позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Аналогічна правова позиція узгоджується з постановами Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 та від 12.04.2017 у справі № 922/207/15.

Згідно ст. 120 ЗК України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина 1 ст.93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в ч.І ст.96 ЗК України).

Водночас за змістом ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Проте, з огляду на приписи ч.2 ст.120 ЗК України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Судом встановлено відсутність доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою відповідачами, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Трускавецькою міською радою та державної реєстрації такого права, а отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідачі користуються цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача ОСОБА_5 , викладені ним у відзиві на позовну заяву з приводу того, що його частину земельної ділянки було самовільно захоплено та забудовано і тому він нею не користувався, оскільки в матеріалах справи наявне звернення відповідача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 від 25.09.2017 року, в якому ОСОБА_5 пропонує ОСОБА_1 придбати у нього 1/3 частку нежитлової будівлі, яка знаходиться у АДРЕСА_2 . Останнє свідчить про те, що будівлею, а відтак і земельною ділянкою відповідач ОСОБА_2 користувався.

Відповідно до статті 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідачі не є власниками та постійними землекористувачами земельної ділянки, а тому не є суб`єктами плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для них, як землекористувачів, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Як вбачається із листів ГУ ДПС у Львівській області №2554/9/57.7-10 від 04.03.2019 та №227/9/53.7-13 від 11.01.2020, відповідачі упродовж 2016-2019 років не сплачували за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Таким чином, відповідачі, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшили свої доходи, а позивач втратив належне йому майно -кошти від орендної плати.

Отже, відповідні кошти підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в порядку ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 25.05.2018 у справі №922/3413/17.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог, позовні вимоги пред"явлено в межах строку позовної давності. Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (до 29.12.2017 року) та ОСОБА_3 , як фактичні користувачі земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування землею, зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Для встановлення розміру збережених коштів від безпідставного користування земельною ділянкою, який підлягає стягненню з кожного відповідача, суд враховує розмір частки власності на майно відповідачів, що знаходиться на даній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:

- ОСОБА_1 належить 1/3 частина згідно договору купівлі-продажу приміщення від 12.03.2002 року та 1/3 частина згідно договору купівлі продажу від 23.07.2004 року;

- ОСОБА_2 - 1/3 частина згідно договору купівлі-продажу приміщення від 12.03.2002 року, яку він продав 29.12.2017 року;

- ОСОБА_3 - 1/3 частина згідно договор купівлі-продажу від 29.12.2017 року.

Розмір збережених відповідачами коштів від безпідставно набутого майна підлягає відшкодуванню з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за 2017 рік в розмірі 24972,57 грн., а враховуючи частки власності на майно, що безпосередньо встановлює і фактичний розмір використовуваної земельної ділянки, на якій розташоване майно, то з ОСОБА_1 необхідно стягнути 2/3 розміру заборгованості, а з ОСОБА_2 -1/3, що в грошовому еквіваленті становитиме відповідно: з ОСОБА_1 - 16 648,38 грн., з ОСОБА_2 - 8 324,19 грн.

Розмір збережених відповідачами коштів від безпідставно набутого майна підлягає відшкодуванню з боку ОСОБА_1 і ОСОБА_3 за 2018, 2019, 2020 роки в розмірі 101830,44 грн., а враховуючи частки власності на майно, з ОСОБА_1 необхідно стягнути 2/3 розміру заборгованості, а з ОСОБА_3 - 1/3, що в грошовому еквіваленті становитиме відповідно: з ОСОБА_1 - 67886,96 грн., з ОСОБА_3 - 33943,48 грн.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4204,00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 769 від 28.04.2020 року, яке знаходиться в матеріалах справи.

Згідно п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. В матеріалах справи наявна копія посвідчення інваліда І групи ОСОБА_5 , серії НОМЕР_1 .

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене, судовий збір необхідно компенсувати позивачу за рахунок відповідачів, а саме: з ОСОБА_1 необхідно стягнути в користь позивача 2800,00 грн., з ОСОБА_3 необхідно стягнути в користь позивача 1135,00 грн. та 273,26 грн. судового збору повернути з державного бюджету.

На підставі викладенного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 264-265 ЦПК України, 1212 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_2 на користь Трускавецької міської ради (82200 м.Трускавець, вул. Бориславська, 2, р/р НОМЕР_3 , код платежу 18010900, ЗКПО 37835447) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за 2017 рік в розмірі 16648,38 грн. та за 2018, 2019, 2020 роки в розмірі 67886,96 грн., що разом становить 84535,34 грн. (вісімдесят чотири тисячі п"ятсот тридцять п"ять грн.34 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_4 , на користь Трускавецької міської ради (82200 м.Трускавець, вул. Бориславська, 2, р/р НОМЕР_3 , код платежу 18010900, ЗКПО 37835447) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за 2017 рік в розмірі 8324,19 грн. (вісім тисяч триста двадцять чотири грн. 19 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , ІПН НОМЕР_5 на користь Трускавецької міської ради (82200 м.Трускавець, вул. Бориславська, 2, р/р НОМЕР_3 , код платежу 18010900, ЗКПО 37835447) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за 2018, 2019, 2020 роки в сумі 33943,48 грн. (тридцять три тисячі дев"ятсот сорок три грн. 48 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Львівської області, код ЄДРПОУ 02910031, МФО 820172, р/р ІІА138201720343140001000000774 у ДКСУ у м.Києві 2800,00 (дві тисячі вісімсот) грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь прокуратури Львівської області, код ЄДРПОУ 02910031, МФО 820172, р/р ІІА138201720343140001000000774 у ДКСУ у м.Києві 1135,00 (одну тисячу сто тридцять п"ять) грн. судового збору.

Повернути з державного бюджету на користь прокуратури Львівської області, код ЄДРПОУ 02910031, МФО 820172, р/р ІІА138201720343140001000000774 у ДКСУ у м.Києві 269,00 (двісті шістдесят дев"ять) грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 769 від 28.04.2020 року.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається учасниками справи до або через Трускавецький міський суд Львівської області.

Суддя: В. Т. Грицьків