Рішення

від 24.07.2020 по справі 428/380/20

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №428/380/20

Провадження №2/428/142/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Голуб Т.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Ромашка про визнання трудового договору розірваним, зобов`язання зробити у трудовому договорі та трудовій книжці запис про звільнення, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за затримку розрахунку з виплати заробітної плати, вихідної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Баклан Андрій Вікторович від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Ромашка (далі - ТОВ Ромашка ) про визнання трудового договору розірваним, зобов`язання зробити у трудовому договорі та трудовій книжці запис про звільнення, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за затримку розрахунку з виплати заробітної плати, вихідної допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 25.01.2011 року ОСОБА_1 працює в ТОВ Ромашка перукарем. Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ Ромашка від 17.08.2018 року №26/1 змінено систему оплати раці перукарям та манікюршам. ТОВ Ромашка видало наказ від 23.08.2018 року №15 про зміну умов оплати праці з 01.11.2018 року та встановило пряму відрядну систему оплати праці. 30.10.2018 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п.6 ст.36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною суттєвих умов оплати праці.

Згідно з рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.04.2019 року по праві №428/15662/18 звільнення ОСОБА_1 було визнано незаконним та поновлено її на роботі перукарем в ТОВ Ромашка , яке на виконання рішення суду 16.04.2019 року видало відповідний наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Після поновлення позивача на роботі відповідач безпідставно без попередження за два місяці змінив істотні умови праці: змінив графік роботи, перевів ОСОБА_1 на посаду жіночого майстра. При цьому залишилась невиплаченою заробітна плата за липень-серпень 2019 року.

У зв`язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю (неодноразове порушення строків виплати заробітної плати, невиплата заробітної плати, зміна істотних умов праці без попередження, зміна найменування посад та графіку роботи) ОСОБА_1 27.05.2019 року направила на адресу відповідача заяву про звільнення за власним бажанням з 27.05.2019 року відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України. Листом від 04.06.2019 року №21 відповідач відмовив у задоволенні вимог заяви та не звільнив ОСОБА_1 з роботи, не видав трудову книжку та не провів розрахунку.

Згідно даних Пенсійного фонду України за формою ОК-5 за липень 2018 року позивачу нараховано, але не виплачено 2997,02 грн. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.04.2019 року по справі №428/15662/18 встановлено, що ОСОБА_1 працювала в липні-серпні 2018 року, отже невиплаченою є заробітна плата за цей період в сумі 7446 грн. Є очевидним, що ТОВ Ромашка систематично не виконує законодавство про працю.

Позивач в установленому порядку подала заяву про звільнення згідно з ч.3 ст. 38 КЗпП України, проте зазначена заява розглянута не була, тому відповідач повинен внести запис у трудову книжку про звільнення позивача з 27.05.2019 року з формулюванням за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України та повернути трудову книжку позивачу. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню невиплачена заробітна плата за липень-серпень 2018 року в сумі 7446 грн., вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 12519 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку з 08.08.2018 року по 14.01.2019 року в сумі 63647,11 грн. та за період з 15.01.2020 року по день розгляду справи судом.

Просив суд:

визнати трудовий договір між ТОВ Ромашка та ОСОБА_1 розірваним з 27.05.2019 року на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України;

зобов`язати ТОВ Ромашка зробити у трудовому договорі та трудовій книжці запис про звільнення ОСОБА_1 27.05.2019 року з наступним формулюванням підстави звільнення за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України ;

стягнути ТОВ Ромашка на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за липень-серпень 2018 року в сумі 7446 грн., вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 12519 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку з 08.08.2018 року по 14.01.2019 року в сумі 63647,11 грн. та за період з 15.01.2020 року по день розгляду справи судом;

розглянути справу без його участі.

Представник відповідача адвокат Суткова Р.А. подала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти позовних вимог. Така позиція обґрунтована тим, що ОСОБА_1 25.01.2011 року була прийнята на роботу в ТОВ Ромашка перукарем. Згідно з посадовою інструкцією від 05.04.2009 року в обов`язки перукаря входить обслуговування клієнтів без визначення їх статевої приналежності. Зміни назви посади та посадових обов`язків ОСОБА_1 не відбулось. З Правилами внутрішнього трудового розпорядку позивач була ознайомлена при прийомі на роботу, відповідно до яких був встановлений наступний графік роботи: перша зміна - з 07-00 до 14-00 год. (сім годин), друга зміна з 14-00 до 19-00 год. (п`ять годин). З 23.01.2018 року діяли оновлені Правила внутрішнього трудового розпорядку, з якими ОСОБА_1 відмовилась знайомитись 26.01.2018 року та 15.05.2018 року. Згідно з оновленими Правилами внутрішнього трудового розпорядку працівник зобов`язаний почати роботу відповідно до діючого режиму робочого дня, бути на робочому місці впродовж всієї зміни за винятком перерв на відпочинок та харчування. В ТОВ Ромашка встановлений шестиденний робочий тиждень та наступний графік роботи: в осінньо-зимовий період перша зміна - з 07-00 до 14-00 год., друга зміна з 14-00 до 18-00 год. (без перерви), в літній період перша зміна - з 07-00 до 14-00 год., друга зміна з 14-00 до 19-00 год. (без перерви).

На виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі ТОВ Ромашка видало наказ від 16.04.2018 року №10-к про поновлення її на роботі та встановлення системи оплати праці згідно посадового окладу, проте позивач жодного разу на роботі не з`явилась. З дня поновлення ОСОБА_1 на роботі відбувалось численне листування з нею щодо поновлення її на роботі та причин невиходу її на роботу. У відповідь відповідач 28.05.2019 року отримав заяву ОСОБА_1 про звільнення її з роботи з 27.05.2019 року, що вже унеможливлює задовольнити її бажання звільнитись у зазначений день.

Заборгованості із заробітної плати за липень-серпень 2018 року немає, оскільки за три робочі дні в липні 2018 року була сплачена заробітна плата за фактично відпрацьований час, інші дні були не оплачені, оскільки були оформлені прогули без поважних причин.

З огляду на зазначене відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 з роботи не тільки за ч.3 ст.38 КЗпП України, а й взагалі, оскільки таке звільнення не відповідає нормам законодавства.

Крім того, позивач мала можливість звернутись до суду з цим позовом протягом трьох місяців, коли вона дізналась про порушення свого права. Тобто з урахуванням того, що їй стало про це відомо 04.06.2019 року, а до суду вона звернулась 14.01.2020 року, що свідчить про те, що позивачем пропущено тримісячний строк для звернення до суду з вимогами про визнання трудового договору розірваним, зобов`язання зробити запис у трудовому договорі та у трудовій книжці про звільнення, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представник позивача адвокат Баклан А.В. надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти доводів представника відповідача. Зазначив, що акти, надані на підтвердження відмови ОСОБА_1 та про ознайомлення зі змінами істотних умов праці, про відсутність на робочому місці в липні-серпні 2018 року та після поновлення її 16.04.2019 року на роботі, не містять підпису ОСОБА_1 . Позивач зазначені обставини заперечує. Факт наявності заборгованості підтверджується довідками Пенсійного фонду України за формою ОК-5 та рішенням суду від 15.04.2019 року по справі №428/15662/18. Директор ТОВ Ромашка створило умови, за яких ОСОБА_1 не могла виконувати свої посадові обов`язки, а тому вона подала заяву про звільнення. Відповідач повинен був звільнити ОСОБА_1 з роботи з 27.05.2019 року, не зважаючи на те, що заява про звільнення була отримана 28.05.2019 року, оскільки саме такий строк визначила позивач. Враховуючи те, що є всі підстави для звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України. То відповідач повинен виплатити їй вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку. Оскільки відповідач винен у не проведенні з позивачем розрахунку по заробітній платі з 08.08.2018 року по 26.05.2018 року і вихідної допомоги з 27.05.2019 року по 14.01.2020 року, то це є підставою для відповідальності за ст.117 КЗпП України. Зазначене порушення триває по теперішній час. Відповідач не надав відомості про заробітну плату ОСОБА_1 , тому доказом є відомості Пенсійного фонду України за формою ОК-5. Відповідач не пропустила строк для звернення до суду, оскільки у справах про звільнення він підлягає обрахуванню дня вручення копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлений позов. Суду пояснила, що з 25.01.2011 року вона працювала перукарем ТОВ Ромашка чоловічим майстром. Директор не давала їй можливості працювати в липні-серпні 2018 року та ставила прогули. В жовтні 2019 року її було звільнено з роботи відповідно до ч.6 ст. 36 КЗпП України. Вона оскаржила своє звільнення до суду та була поновлена на роботі. 16.04.2019 року вона прийшла на роботу, але її робочого місця не було. По телефону директор її повідомила про те, що вона має працювати в другу зміну. 17.04.2019 року вона прийшла на роботу, але робоче місце їй надано не було. Вона була змушена звільнитись, бо не мала змоги виконувати свої обов`язки. 27.05.2019 року вона звернулась до відповідача з заявою про звільнення, оскільки роботодавець змінив умови праці - її зробили жіночим майстром, хоча вона є чоловічим майстром, також їй не виплатили заробітну плату. Заяву про звільнення вона направила листом. Через деякий час вона отримала лист від відповідача, що їй відмовлено у задоволенні заяви про звільнення. Строк для звернення до суду вона не пропустила, оскільки трудову книжку досі не отримала.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Хорольський І.В. підтримав заявлений позов.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала. Згодом до суду не з`явилась.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Суткова Р.А. заперечувала проти позовних вимог. Суду пояснила, що підтримує доводи відзиву. На думку позивача зміна істотних умов праці (зміна роботи та виконання обов`язків жіночого майстра) та невиплата заробітної плати за липень-серпень 2017 року спонукали її звільнитись з роботи. ОСОБА_1 27.05.2019 року склала заяву про звільнення її з роботи з 27.05.2019 року та надіслала її ТОВ Ромашка поштою. КЗпП України зобов`язує підприємство в день звільнення працівника провести з ним усі розрахунки та видати йому трудову книжку, тому видати 28.05.2019 року наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи 27.05.2019 року було неможливим. По усім заявленим позовним вимогам КЗпП України встановлює тримісячний строк для звернення до суду. Цей строк обліковується з 04.06.2019 року, тобто від дати отримання позивачем листа роботодавця про відмову у звільненні. Позивач пропустила строк для звернення до суду з усіма позовними вимогами. Позивач була прийнята на роботу перукарем, на підприємстві немає розподілу на чоловічих та жіночих майстрів. ОСОБА_1 була ознайомлена з посадовою інструкцією перукаря, але чомусь має хибну думку щодо обсягу своїх обов`язків. Перукарі завжди мали змінний графік роботи. Переміщення робочого місця позивача всередині приміщення не повинно супроводжуватись видаванням наказу. В липні-серпні 2019 року ОСОБА_1 не працювала, їй було виставлено прогули, а зарплата виплачується тільки за виконану роботу. Просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що знає ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , з якими має робочі стосунки. Позивача в листопаді 2018 року звільнили, оскільки вона відмовилась працювати за відрядною системою. В липні-серпні 2019 року ОСОБА_1 не ходила на роботу і не працювала. В квітні 2019 року позивача поновили на роботі, про що директор видала наказ і вказала на її робоче місце. Позивач повідомила, що вона буде працювати лише на тому робочому місці, де вона захоче і в той час, коли захоче. Після того ОСОБА_1 на роботі не з`являлась. В липні - серпні 2018 року у неї зміни співпадали зі змінами позивача і вона бачила, що останньої немає на роботі. Розподілу на чоловічих і жіночих майстрів у них на підприємстві немає. Після поновлення на роботі ОСОБА_1 не виявила бажання працювати, на роботу вона не приходила.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що знає ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , з якими має робочі стосунки. В липні-серпні 2018 року у ОСОБА_1 були прогули, їй писали листи, щоб з`ясувати, чому вона не ходить на роботу. В листопаді 2018 року її було звільнено, в квітні 2019 року ОСОБА_1 поновили на роботі. 17.04.2019 року прийшла і повідомила, що буде працювати там, де захоче, а не там, де їй визначили робоче місце. Вона вийшла на роботу не в свою зміну. Жодного дня після поновлення вона не працювала. Вона як голова трудового колективу підписувала акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі в липні-серпні 2018 року. Декілька робочих днів в липні 2018 року у позивача було.

Вислухавши пояснення учасників справи, свідчення свідків, вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

25.01.2011 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу перукарем в TOB Ромашка з оплатою праці згідно штатного розпису на підставі наказу № 1-к Про прийом на роботу .

30.10.2018 року наказом TOB Ромашка № 4-к Про звільнення перукаря ОСОБА_1 31.10.2018 р. за п. 6 ст. 36 КЗпП України - відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною суттєвих умов праці позивача було звільнено з посади перукаря TOB Ромашка за п. 6 ст. 36 КЗпП України - відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною суттєвих умов праці.

Згідно з рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.04.2019 року по справі №428/15662/18 звільнення ОСОБА_1 з ТОВ Ромашка було визнано незаконним, оскільки вона є одинокою матір`ю, а тому відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України її звільнення не допускається, поновлено її на роботі перукарем в ТОВ Ромашка , стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2018 року по 14.04.2019 року в сумі 19122,99 грн.

Засобами поштового зв`язку 16.04.2019 року ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ Ромашка заяву від 16.04.2019 року про поновлення її на роботі.

16.04.2019 року ТОВ Ромашка видало наказ Про поновлення ОСОБА_1 з 01.11.2018 року за рішенням Сєвєрдонецького міського суду від 15.04.2019 року №10-к, згідно з яким позивача було поновлено перукарем з 01.11.2018 року з оплатою згідно штатному розкладу (4173 грн.) та виплачено середній заробіток за період з 01.11.2018 року по 14.04.2019 року в сумі 19122,99 грн.

17.04.2019 року відповідач листом №12 повідомив ОСОБА_1 про те, що 16.04.2019 року видано наказ про її поновлення на роботі та запропонував приступити до роботи. Зазначений лист ОСОБА_1 отримала особисто 18.04.2019 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно з табелями обліку робочого часу за квітень-травень 2019 року та актами про відсутність на роботі ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці.

Згідно з наказом ТОВ Ромашка від 13.05.2019 року №16 до ОСОБА_1 було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани за прогули, допущені в період з 16.04.2019 року по 13.05.2019 року.

Неодноразово відповідач звертався до ОСОБА_1 з листами повідомити про причину невиходу на роботу з моменту її поновлення на роботі відповідно до рішення суду, які позивач отримувала особисто (лист ТОВ РОМАШКА від 22.04.2019 року №14, від 08.05.2019 року №17, від 21.05.2019 року №19).

Засобами поштового зв`язку 27.05.2019 року ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ Ромашка заяву від 27.05.2019 року про звільнення її з роботи з 27.05.2019 року за ч.3 ст.38 КЗпП України у зв`язку з тим, що ТОВ Ромашка не провело з нею розрахунок по заробітній платі з липня 2018 року, зміна істотних умов праці відбулась без попередження її за два місяці.

Зазначену заяву ТОВ Ромашка отримало 28.05.2018 року та 04.06.2019 року листом №21 повідомило позивача про неможливість звільнення її з 27.05.2019 року за ч.3 ст.38 КЗпП України, оскільки заява про звільнення отримана 29.05.2019 року, що унеможливлює звільнення з 27.05.2019 року; а також про відсутність у липні-серпні 2018 року заборгованості із заробітної плати, оскільки в цей період ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці.

Стаття 43 Конституції України проголошує, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата ( ч. 1 ст. 24 Закону України Про оплату праці ).

Частиною 1 ст. 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що заробітна плата повинна виплачуватись роботодавцем строго у встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця строки працівнику за виконану ним роботу. Тобто заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, визначену умовами трудового договору, а не за факт лише самого перебування працівника у трудових відносинах з роботодавцем. Таким чином, якщо ОСОБА_1 фактично не виконувала свої трудові обов`язки, відповідно, у відповідача не виникало обов`язку нараховувати та виплачувати їй заробітну плату.

З наказу ТОВ Ромашка від 31.07.2018 року №10 та 31.08.2018 року №17 встановлено, що ОСОБА_1 не були враховані в табель обліку робочого часу робочі дні з 05.07.2018 року по 06.07.2018 року, з 08.07.2018 року по 14.07.2018 року, з 16.07.2018 року по 20.07.2018 року, з 22.07.2018 року по 28.07.2018 року, з 30.07.2018 року 31.07.2018 року (тобто 23 робочі дні), наказано головному бухгалтеру оплатити ОСОБА_1 заробітну плату за фактично відпрацьований час та не були враховані в табель обліку робочого часу робочі дні з 01.08.2018 року по 03.08.2018 року, з 05.08.2018 року по 11.08.2018 року, з 13.08.2018 року по 17.08.2018 року, з 19.08.2018 року по 23.08.2018 року, 25.08.2018 року, з 27.08.2018 року по 31.08.2018 року (тобто 26 робочих днів).

Згідно з табелем обліку робочого часу в липні 2018 року та актами, складеними в серпні 2018 року, ОСОБА_1 в зазначений період часу не працювала.

Зазначені обставини щодо того, що ОСОБА_1 фактично не працювала в липні-серпні 2018 року підтвердили свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Згідно з листом Головного управління Держпраці у Луганській області від 23.05.2019 року №02-19/510, складеного за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 в частині заборгованості із виплати заробітної плати ТОВ Ромашка , порушень з боку відповідача щодо невиплати заробітної плати за серпень 2019 року встановлено не було.

При цьому відповідач, заперечуючи наявність заборгованості із заробітної плати перед позивачем, надав відповідні докази на підтвердження її відсутності. Доказів на підтвердження протилежного позивач та її представник не надали.

За таких обставин суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати за липень-серпень 2018 року в сумі 7446 грн.

При цьому не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні доводи позивача щодо того, що після поновлення її на роботі відповідно до рішення суду відповідач безпідставно без попередження за два місяці змінив істотні умови праці, а саме: змінив графік роботи та перевів її на посаду жіночого майстра.

Рішенням суду від 15.04.2019 року по справі №428/15662/18 встановлено, що відповідно до копії наказу № 15 від 23.08.2018 року TOB Ромашка Про зміну умов оплати праці перукарям та манікюршам ТОВ Ромашка з 01.11.2018 р. встановлено для перукарів та манікюрш ТОВ Ромашка пряму відрядну систему оплати праці з 01.11.2018 року.

27.08.2018 року директор TOB Ромашка ОСОБА_4 намагалася вручити позивачу ОСОБА_1 повідомлення про зміну умов оплати праці перукарям та манікюршам ТОВ Ромашка з 01.11.2018 року, але остання відмовилася ознайомлюватися з ним, про що складено відповідні акти від 27.08.2018 року та 28.08.2018 року, тому дане повідомлення було відправлено позивачу засобами поштового зв`язку.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про зміну умов оплати праці перукарям та манікюршам ТОВ Ромашка з 01.11.2018 року.

Зазначені обставини відповідно до приписів ч.4 ст.82 ЦПК України не потребують доказування.

Також з наказу ТОВ Ромашка від 25.01.2011 року №1-к встановлено, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу перукарем.

З посадових інструкцій перукаря, затверджених 05.04.2009 року та 31.12.2017 року вбачається, що перукар в ТОВ Ромашка повинен здійснювати стрижку дітей та дорослих, здійснювати стрижку волосся (просту та модельну).

Крім того, з аналізу наведених інструкцій вбачається, що вони дійсно не містять поділу перукарів на жіночих чи чоловічих, при цьому перукар повинен виконувати свої обов`язки, які стосуються надання послуг особам різної статі та різного віку.

Також суд відзначає, що з інструкцією перукаря, затвердженою 05.04.2009 року, позивач була ознайомлена, що підтверджується її підписом на цій інструкції, а з робочою інструкцією від 31.12.2017 року вона відмовилась знайомитись, що підтверджується актом від 03.01.2018 року. Проте відмова позивача від ознайомлення з робочою інструкцією не надає їй права на власний розсуд визначати обсяг та вид роботи, які вона хоче виконувати.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність в діях відповідача порушення чи невиконання відповідачем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

При цьому ч. 3 ст. 38 КЗпП України встановлено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За таких обставин суд вважає, що відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у розірванні трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання трудового договорі між ТОВ Ромашка та ОСОБА_1 розірваним з 27.05.2019 року на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, зобов`язання ТОВ Ромашка зробити у трудовому договорі та трудовій книжці запис про звільнення ОСОБА_1 27.05.2019 року з наступним формулюванням підстави звільнення за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України , стягнення з ТОВ Ромашка на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 12519 грн.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 08.08.2018 року по 14.01.2019 року в сумі 63647,11 грн. та за період з 15.01.2020 року по день розгляду справи судом суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу наведених норм права вбачається, що закон покладає на роботодавця обов`язок при звільненні працівника виплатити йому в день звільнення всі сум, що належать останньому від підприємства. І лише невиплата з вини підприємства усіх належних працівнику сум в день звільнення, підприємство повинно нести відповідальність відповідно до ст.117 КЗпП України.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з ТОВ Ромашка середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 08.08.2018 року по 14.01.2019 року в сумі 63647,11 грн. та за період з 15.01.2020 року по день розгляду справи судом є необгрунтованою, оскільки стягнення середнього заробітку можливе за умови звільнення працівника і невиплати йому підприємством в день звільнення усіх належних сум. Судом було встановлено, що ніякої заборгованої перед ОСОБА_1 по заробітній платі ТОВ Ромашка не має, ОСОБА_1 з роботи не звільнена, тому підстави для стягнення середнього заробітку відсутні.

Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що ч. 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, враховуючи, що позивач отримала лист ТОВ Ромашка від 04.06.2019 року №21, яким її заяву про звільнення з 27.05.2019 року за ч.3 ст.38 КЗпП було відхилено, 04.06.2019 року, то вона мала звернутись до суду з цим позовом не пізніше 04.09.2019 року. З позовом до суду ОСОБА_1 звернулась 15.01.2020 року, що свідчить про те, що позивач пропустила строк для звернення до суду. Доводи позивача та її представника, що строк для звернення до суду з цим не був пропущений, є помилковими.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року, викладеними у пункті 4, встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку, оскільки позивач не надала суду доказів існування поважних причин, які об`єктивно перешкоджали їй звернутись до суду з цією позовною заявою протягом трьох місяців від дня, коли вона дізналася про порушення свого права.

З урахуванням вищевикладеного та обставин, встановлених в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 280 - 284, 287 - 289, 354-355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складене 24.07.2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Хорольський Ігор Володимирович, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Ромашка , місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Менделєєва, б. 46, код ЄДРПОУ 19076951.

Представник відповідача: адвокат Суткова Рена Агабєковна, місце проживання: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача: ОСОБА_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Суддя Ж. І. Кордюкова