Рішення

від 24.07.2020 по справі 433/976/20

ТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/976/20

Провадження №2-о/433/175/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2020 року

Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Певної О.С.,

за участю секретаря судового засідання Рєзнікової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Троїцьке цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Троїцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла вищевказана заява, в якій зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м.Луганську помер чоловік заявника ОСОБА_2 , в зв`язку з чим було видане лікарське свідоцтво про смерть. На даний час заявник не має змоги зареєструвати смерть ОСОБА_2 , оскільки лікарське свідоцтво про смерть було видано на території, не підконтрольній українській владі. Таким чином, заявнику необхідно провести належну реєстрацію факту смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 20 липня 2020 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Заявник у судове засідання не з`явилась, в заяві просила розглянути справу без її участі.

Троїцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судове засідання свого представника не направив.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік заявника ОСОБА_2 , в зв`язку з чим заявнику було видано лікарське свідоцтво про смерть №123 від 23.01.2020 та довідку про причину смерті № 123 від 23.01.2020 року відносно ОСОБА_2 .

Факт родинних відносин між заявником ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 виданого 26 серпня 1995 року.

Згідно відмови у проведенні державної реєстрації смерті № 61/21.10-60 від 08.07.2020 року, аналіз документів, представлених заявником, свідчить про те, що документ, наданий заявником не є визначеним центральним органом виконавчої влади документом, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я та не відповідає формі яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України. Документи, оформлені органами, установами, організаціями, які розташовані на території непідконтрольній українській владі, ставлять під сумнів легітимність оформлення свідоцтва про смерть.

Факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Луганськ Луганської області підтверджується: копією лікарського свідоцтва про смерть №123 від 23.01.2020, копією довідки про причину смерті № 123 від 23.01.2020 та копією замовлення на надання ритуальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064. Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану , державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до п. 1 Постанови Верховної ради України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської області тимчасово окупованими територіями визнані тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 25.11.2014 року № 246\7 Про переміщення органів та установ юстиції Луганської області визначено перелік та забезпечено переміщення територіальних органів та установ юстиції Луганської області, що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Згідно цього наказу всі органи та підрозділи, підпорядковані Міністерству юстиції України, повинні були переміститися з тимчасово непідконтрольних територій в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та здійснити перереєстрацію. Всі акти та документи, видані органами не переміщеними в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та не пройшли перереєстрацію, з 1 грудня 2014 року вважаються не дійсними. Положення цього нормативного акту кореспондується з ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовій режим на тимчасово окупованій території України , якою передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та\або особами, передбаченими частиною другою вищезазначеної статті, є недійсними і не створює правових наслідків.

Пунктом 5 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 52\5 від 18.10.2000, в редакції, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України № 1154\5 від 22.11.2007 року, з наступними змінами, передбачено, що підставою для державної реєстрації є: лікарське свідоцтво про смерть; фельдшерська довідка про смерть; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті в певний час. Відповідно до п. 13, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Отже, вказані вище нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово окупованій території, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.

При оцінці наданих заявником документів - копії довідки про причину смерті № 45 від 24.05.2020, копії договору-замовлення на організацію та проведення поховання від 23.05.2020, як доказів в даній справі, суд враховує вимоги міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

При цьому, в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки , згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

За таких підстав надану копію лікарського свідоцтва про смерть №123 від 23.01.2020 та копію довідки про причину смерті № 123 від 23.01.2020, суд приймає до уваги в сукупності з іншими доказами на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема Лоізіду проти Туреччини , Кіпр проти Туреччини , а також Молдови та Росії (зокрема, Мозер проти Республіки Молдова та Росії ), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також те, що встановлення факту смерті породжує юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення особистих чи майнових прав заявника; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт смерті. Таким чином є всі підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту смерті її чоловіка ОСОБА_2 .

У відповідності до ч. 4 ст. 317, ст. п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання цього рішення.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 247, 258, 259, 263-65, 268, 273, 294, 317, 319, 354, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заявлені вимоги ОСОБА_1 , заінтересована особа: Троїцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Луганськ Луганська область, Україна. Причина смерті - гострий панкреатит.

Відповідно до ч. 4 ст. 317, ст. п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання цього рішення. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення із урахуванням п.п 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України.

Заявник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заінтересована особа: Троїцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), вул. Центральна, б. 57, смт. Троїцьке Троїцького району Луганської області, ЄДРПОУ 21758867.

Суддя О.С. Певна

24.07.20