Ухвала

від 24.07.2020 по справі 343/1081/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

"24" липня 2020 р. справа № 343/1081/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., перевіривши матеріали

позовної заяви ОСОБА_1

до Служби у справах дітей Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області

про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом від 11.06.2020 №76/01-14/7,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Громко Володимир Ярославович (надалі, також - представник позивача), в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), 24.06.2020 звернувся в Долинський районний суд Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Служби у справах дітей Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (надалі, також - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене листом від 11.06.2020 №76/01-14/7, про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 , як органом опіки та піклування, на зняття з реєстрації місця проживання його сина ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 та здійснення реєстрації місця проживання останнього в квартирі АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати відповідача розглянути питання про надання дозволу ОСОБА_1 на зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за вищевказаною адресою і надати такий дозвіл.

Підставою звернення до суду слугувала відмова відповідача у наданні дозволу на зняття з реєстрації малолітнього сина позивача ОСОБА_2 без згоди матері, обґрунтована тим, що згідно Законів України Про основи соціального захисту бездомних і безпритульних дітей та Про охорону дитинства , такі дії призведуть до порушення охоронюваних законом інтересів дитини та звуження обсягу її існуючих майнових прав.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30.06.2020 ОСОБА_1 роз`яснено, що оскільки предметом позову є визнання протиправними дії Служби у справах дітей Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, відповідно до частин 1 та 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України), дана справа не підсудна Долинському районному суду Івано-Франківської області як адміністративному, тому, підлягає передачі для розгляду до Івано-Франківського окружного адміністративного суду (а.с.30 та зворотна сторона).

Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 надійшли до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 20.07.2020.

Так, суд, розглянувши вказаний позов та долучені до нього матеріали дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на такі обставини.

Відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (рішення у справі Занд проти Австрії , заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У своїх оцінках Суд дійшов висновку про те, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктами 1 та 2 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Статтею 19 КАС України визначено перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, згідно із пунктом 1 частини 1 вказаної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Так, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати у зв`язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.

Наведена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 по справі №809/1946/15.

Частина 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (надалі, також - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та сімейних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору у даній справі є реалізація позивачем права на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини.

Згідно з частиною 4 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження начального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до частини 1 статті 242 ЦК України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

За приписами частини 1 статті 160 Сімейного кодексу України (надалі, також - СК України) місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до пояснень представника позивача, ОСОБА_1 та мати малолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , згідно рішення Калуського міськрайонного суду від 07.11.2018 по справі №345/4278/18, - розлучені, діти ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають з матір`ю ОСОБА_4 .

Згідно з частиною 1 статті 161 CK України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Зі змісту позову та долучених до нього письмових доказів, зокрема, і спірного рішення, оформленого листом від 11.06.2020 №76/01-14/7, вбачається, що між позивачем та ОСОБА_4 не вирішувалося питання щодо згоди матері малолітнього сина позивача на зміну місця проживання чи реєстрації місця проживання їх спільної дитини.

За таких обставин, суд зазначає, що в межах правовідносин, що склались між сторонами існує спір про місце реєстрації та проживання спільної дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а також, можливість реалізації позивачем батьківських прав, гарантованих Сімейним кодексом України.

Отже, у випадку, якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, яку вона вважає неправомірною, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Такий висновок суду відповідає, зокрема, правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висвітленій у постанові від 19.02.2020 по справі №640/109/19.

Отже, зважаючи на суб`єктний склад та характер правовідносин у цій справі, суд дійшов висновку про те, що справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом від 11.06.2020 №76/01-14/7 підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі у випадку, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене , керуючись статями 170, 243, 248, 256, 294, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі №343/1081/20 за позовною заявою Служби у справах дітей Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом від 11.06.2020 №76/01-14/7.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства Долинським районним судом Івано-Франківської області (адреса: пров. Антоновича, 4, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500, код ЄДРПОУ - 02891552).

Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.