Рішення

від 24.07.2020 по справі 420/4339/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4339/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Громадської організації автомобілістів Ольвія про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою вернулось Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Громадської організації автомобілістів Ольвія про:

стягнення з Громадської організації автомобілістів Ольвія на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області/банк ГУ ДКСУ в Одеській області, одержувач - УК у Овідіопольському районі/50070000, МФО 899998, р/рUA218999980313151230000015360, код ЄДРПОУ 37929461, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 26200,00 гривень та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 267,24 гривень.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначило, що Громадська організація автомобілістів Ольвія , у порушення вимог Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , Інструкції зі статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №286 від 28.09.2005 року, не виконано нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2019 року. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, Громадська організація автомобілістів Ольвія повинна була створити одне робоче місце проте, не створила жодного.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№27172/20 від 13.07.2020р.) на позовну заяву (а.с.18-27).

Відзив обґрунтований наступним .

Громадською організацією автомобілістів Ольвія зазначалося, що нею було виконано всі вимоги чинного законодавства України щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування відповідного центру зайнятості з метою їх працевлаштування.

Службою зайнятості для працевлаштування в організації було направлено одну особу з інвалідністю, однак графік роботи громадської організації вказану особу - не влаштував.

Крім того, Громадською організацією автомобілістів Ольвія самостійно здійснювалися розміщення оголошень про наявність робочого місця для особи з інвалідністю (охоронник), але у зв`язку з тим, що ГОА Ольвія є охоронним об`єктом та несе матеріальну відповідальність, створити робочі місця для працевлаштування інвалідів чи посади, на яких може використовуватися праця людей з інвалідністю не уявляється можливим.

ГО Ольвія вважає, що в його діях відсутня вина у не працевлаштуванні осіб з інвалідністю на створене ним робоче місце, а тому, вимоги про стягнення штрафних санкцій є протиправними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив (вх.№27245/20 від 14.07.2020р.) Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів наголошувало, що ГОА Ольвія не своєчасно та не у повному обсязі надавала інформацію про попит на вакансії та не вжила усіх залежних заходів передбачених законом для виконання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю (а.с.28-29).

Станом на 24 липня 2020 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма № 10-ПІ (річна)), наданого Громадською організацією автомобілістів Ольвія до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2019 році склала 9 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні склала 1 особу, середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 52400,00 гривень (а.с.5).

Рішенням Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (Овідіопольське відділення) №520 від 20.12.2016 року, Громадську організацію автомобілістів Ольвія включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій (а.с.24).

20 березня 2019 року, Громадською організацією автомобілістів Ольвія було подано звітність Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми №3-ПН (а.с.22-23).

На підставі наданого Громадською організацією автомобілістів Ольвія звіту за 2019 рік, Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів здійснено розрахунок боргу, відповідно до якого сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягала сплаті за 1 незайняте робоче місце призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 26200,00 гривень. Крім того, за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів була нарахована пеня у розмірі 267,24 гривень (а.с.6).

Оскільки у визначений законодавством строк Громадською організацією автомобілістів Ольвія не було сплачено визначені Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні №875-XII від 21.03.1991 року (у редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні ), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України Про психіатричну допомогу №1489-III від 22.02.2020 року.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських організацій осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні . Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Згідно зі ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні . При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

У силу положень статті 238 Господарського кодексу України №436-IV від 16.01.2003 року, до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Відповідно до статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.4 ч.3 ст.50 Закону України Про зайнятість населення №5067-VI від 05.070.2012 року, роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання даної норми права, наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 року, затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , який набрав чинності 12.07.2013 року, відповідно до якого (у редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Частиною 3 статті 18 1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні встановлено, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Отже, приписами чинного законодавства встановлено, що до обов`язків підприємства пов`язаних з працевлаштуванням інвалідів входить не тільки створення робочих місць для інвалідів, але і інформування держави про наявність таких місць шляхом подання щорічної звітності до Фонду соціального захисту інвалідів та інформування про попит на робочу силу районного центру зайнятості.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком або збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначена позиція кореспондується з позицією Верховного Суду України, яка відображена у постанові від 28.05.2013 року по справі №21-386а12.

Із матеріалів справи встановлено, що Громадською організацією автомобілістів Ольвія було створено 1 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю на 2019 рік - охоронник.

У 2019 році Громадською організацією автомобілістів Ольвія надавалася звітність до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вільного робочого місця, на якому може використовуватись праця особи з інвалідністю, а саме: Інформація про попит на робочу силу (форми №3-ПН) від 20 березня 2019 року, у якій зазначені основні дані про вакансію, призначену для особи з інвалідністю (а.с.22-23).

При цьому, випадків безпідставної відмови у працевлаштуванні інвалідів на заявлену вакансію з боку Громадської організації автомобілістів Ольвія позивачем не наведено та судом не встановлено.

Вищевикладене свідчить про належне виконання відповідачем покладеного на нього законом обов`язку щодо створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості відповідно до нормативу, встановленого ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Отже, за умови виконання підприємством обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, своєчасного інформування центру зайнятості про наявність вакантних посад, а також за відсутності даних про безпідставну відмову у прийнятті на роботу осіб з інвалідністю, не виникає підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Суд вказує, що відповідач не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо ним зроблено необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створено робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, у повному обсязі проінформовано відповідні установи, але фактично не працевлаштовано інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Такі ж висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові по справі №440/2008/19 від 24 червня 2020 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем належним чином доведено, що правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні, а тому позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97) Суд визначив, що … адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень… .

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (65107, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 37929461) до Громадської організації автомобілістів Ольвія (65496, с. Чорноморка, вул. Свободи 6, код ЄДРПОУ 21009347) про стягнення з Громадської організації автомобілістів Ольвія на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області/банк ГУ ДКСУ в Одеській області, одержувач - УК у Овідіопольському районі/50070000, МФО 899998, р/рUA218999980313151230000015360, код ЄДРПОУ 37929461, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 26200,00 гривень та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 267,24 гривень - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.