Рішення

від 22.07.2020 по справі 440/2327/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 липня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/2327/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ від 6.03.2020 №6842-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою";

зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність орієнтовною площею 1,42 га для ведення особистого селянського господарства на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на порушення відповідачем його права на отримання у власність земельної ділянки за рахунок земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. Звертав увагу на те, що спірний наказ не відповідає вимозі щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки у ньому не конкретизовано підставу для відмови у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації, а лише зазначено про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів.

2. Позиція відповідача.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження у цій справі отримав 22.05.2020, однак правом на подання відзиву на позов не скористався.

За змістом частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

А відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Разом з цим, як визначено пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 (з урахуванням постанови від 17.06.2020 №500) дію карантину продовжено до 31.07.2020.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

Позивач 10.02.2020 за вх.№С-4002/0/25-20 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність орієнтовною площею 1,42 га для ведення особистого селянського господарства на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області /а.с. 3/. До заяви додав копії паспорта та ідентифікаційного номера, а також викопіювання з кадастрової карти (плану) із зображенням місця розташування земельної ділянки /а.с. 4-5/.

6.03.2020 відповідачем виданий наказ №6842-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України /а.с. 6/.

Не погоджуючись з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 6.03.2020 №6842-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", позивач оскаржив його до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як визначено частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною другою вказаної статті передбачено земельні ділянки, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Статтею 136 Земельного кодексу України визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах.

Так, організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу /частина перша/.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови /частина друга/.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів /частина третя/.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність наказу відповідача від 6.03.2020 №6842-СГ про відмову у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації, а тому, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірного наказу критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд враховує, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач виходив з того, що обрана ОСОБА_1 земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, права на які підлягають реалізації шляхом продажу через аукціон.

Аналіз приписів статті 136 ЗК України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена у постановах Верховного Суду від 2.10.2018 у справі №806/3708/15, від 3.04.2018 та від 2.10.2018 у справах №№ 815/3059/17, 806/3708/15 відповідно, від 17.10.2019 у справі №823/1120/16, від 22.04.2020 у справі №823/1267/16.

Залученою до матеріалів справи копією викопіювання з кадастрової карти підтверджено, що позивач виявив намір отримати у власність земельну ділянку за рахунок попередньо сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 5322681100:00:007:1088 /а.с. 5/.

Разом з цим, відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-порталі Держгеокадастру України (https://land.gov.ua/info/perelik-dilianok/), земельну ділянку кадастровий номер 5322681100:00:007:1088 площею 11,3293 га включено до Переліку земельних ділянок, права на які підлягають продажу на земельних торгах.

Зі змісту залученої до матеріалів справи копії спірного наказу суд встановив, що він містить посилання на наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 23.10.2019 №8260-СГ "Про включення земельних ділянок в перелік на торги", з урахуванням чого суд визнає необґрунтованими доводи позивача про те, що оскаржений наказ не містить посилань на підставу для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою.

Позивач не заперечує, що обрана ним земельна ділянка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5322681100:00:007:1088, щодо якої наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 23.10.2019 №8260-СГ прийнято рішення про її включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які буде продано на земельних торгах.

За таких обставин, оскільки на момент розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та видання Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області наказу з цього питання земельна ділянка, щодо якої позивачем було подано відповідну заяву, на підставі наказу відповідача від 23.10.2019 №8260-СГ була включена до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами, вказане в силу приписів частини третьої статті 136 Земельного кодексу України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд враховує, що позивачем у ході судового розгляду справи не надано належних та допустимих доказів, що свідчили б про протиправність відмови у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог Закону України "Про звернення громадян" суд визнає безпідставними, адже заява від 10.02.2020 подана ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 118 ЗК України і її розгляд правомірно здійснено відповідно до вимог саме земельного законодавства.

З урахуванням наведеного, зважаючи на включення обраної позивачем земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами, суд дійшов висновку про правомірність відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою.

З огляду на вищевикладені фактичні обставини справи, відсутні підстави для прийняття судом факту неподання відповідачем відзиву на позов у якості визнання ним позовних вимог у цій справі.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба