Постанова

від 23.07.2020 по справі 522/5859/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1972/20

Номер справи місцевого суду: 522/5859/19

Головуючий у першій інстанції Салтан Л. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2020 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 522/5859/19

Номер провадження: 22-ц/813/1972/20

Одеській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач - приватне підприємство СОБ ,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,

розглянувши у передбаченому статтею 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства СОБ , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою приватного підприємства СОБ на рішення Київського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Салтан Л.В. 09 вересня 2019 року , повний текст рішення складено 09 вересня 2019 року,

встановив:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить стягнути з ПП СОБ на її користь відшкодування матеріальної шкоди у розмірі - 107 513 грн. 95 коп..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач є роботодавцем ОСОБА_2 , який визнаний винним у ДТП, у якому був пошкоджений автомобіль позивача. ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП працював та виконував свої обов`язки у ПП СОБ (а. с. 3 - 8).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2019 року вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 до ПП СОБ було задоволено.

Стягнуто з ПП СОБ на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі - 107 513 грн. 95 коп..

Стягнуто з ПП СОБ на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі - 1 075 грн. 15 коп..

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 09 листопада 2018 року ОСОБА_2 ,який на момент скоєння ДТП працював та виконував свої обов`язки у ПП СОБ , під час керування автомобілем марки ВАЗ 21214 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , по Фонтанській дорозі, 26, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем MERCEDES BENZ , державний номер НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 .. Відповідно до рахунку № 000005296 від 23 листопада 2018 року про оцінку вартості матеріального збитку, розмір завданих збитків позивачеві складає - 164 563 грн. 94 коп.. Під час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , в передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - Закон) порядку, була застрахована ПрАТ Страхова компанія АХА Страхування , яка виплатила позивачеві страхову суму у розмірі - 57 049 грн. 00 коп., отже з ПП СОБ підлягає стягненню різниця між завданою шкодою та страховим відшкодуванням, у розмірі - 107 513,95 грн. (а. с. 106 - 107).

В апеляційній скарзі ПП СОБ просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

Апелянт вказує на те, що позивачем не доведено факт понесення збитків на зазначену у позовній заяві суму, а документи, які долучені до позовної заяви не є належними та допустимими доказами. Також зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на наданий позивачем рахунок №000005296 від 23 листопада 2018 року, оскільки останній не є належним доказом розміру завданої шкоди та не відповідає вимогам встановленим Закону України Про оцінку майна , а також не підтверджує факт того, що зазначений відновлювальний ремонт пов`язано саме з ДТП від 19.11.2018 року.

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу, які фактично є відзивом на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 заперечує проти апеляційної скарги. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Оскаржуване рішення просить залишити без змін. Вказує на те, що оскаржуване судове рішення було прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Так, суд першої інстанції, проаналізувавши належним чином викладені в позові обставини, зіставив їх з матеріалами справи та дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштової кореспонденції, яке містять матеріали справи, позивач отримала копію ухвали про відкриття апеляційного провадження, з пропозицією надати відзив протягом відповідного строку, та копію апеляційної скарги.

Матеріали справи також містять відомості щодо отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі апелянтом, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з електронного листа Березівської міської ради, ОСОБА_2 особисто отримав копію ухвали Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року та копію апеляційної скарги на 10 аркушах.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.

Дана справа за ціною позову (107 513 грн. 95 коп.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень на апеляційну скаргу, які фактично є відзивом на апеляційну скаргу, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення вимог позову. Вважає, що на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів суд вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищевказаного висновку про задоволення позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 22, 386, 1166, 1194 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 81, 263, 264 ЦПК України) права.

Між тим, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо необхідності зобов`язати ОСОБА_1 передати ПП СОБ після отримання повного відшкодування збитків пошкоджені запчастини автомобіля MERCEDES BENZ , державний номер НОМЕР_2 , з огляду на наступне.

На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

19 листопада 2018 року ОСОБА_2 , під час керування автомобілем марки ВАЗ 21214 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , по Фонтанській дорозі, 26, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем MERCEDES BENZ , державний номер НОМЕР_2 .

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні цього ДТП.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки MERCEDES BENZ , державний номерНОМЕР_2 належить ОСОБА_3 ..

Відповідно до рахунку № 000005296 від 23 листопада 2018 року про оцінку вартості матеріального збитку, розмір завданих збитків позивачеві складає - 164563 грн. 94 коп..

Під час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , в передбаченому ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - Закон) порядку, була застрахована ПрАТ Страхова компанія АХА Страхування , яка виплатила позивачеві страхову суму у розмірі - 57049 грн. 00 коп..

Слід зазначити, що ОСОБА_2 на моментскоєння ДТП працював та виконував свої обов`язки у ПП СОБ . При цьому, представник ПП СОБ не заперечував проти цього факту в суді першої інстанції.

Між учасниками справи склалися правовідносини щодо відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України , ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на це та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Відповідно до Ухвали ВССУ від 09 вересня 2015 року в справі № 6-21351св15: Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. .

Згідно з правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 727/6631/17: За змістом ч. 2 ст. 1166 ЦК України у справах про завдання шкоди діє презумпція вини відповідача, тобто позивач має надати суду лише докази наявності шкоди, а докази спростування своєї вини має надати відповідач. .

Частиною 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга містить посилання ПП СОБ на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою завданою внаслідок ДТП від 19.11.2018 року та вартістю відновлювального ремонту, однак жодних доказів на підтвердження наведених ним заперечень апелянтом надано не було.

Окрім цього, апелянт посилається на ненадання позивачем висновку експерта про розмір заподіяних йому збитків, відсутність клопотання про призначення судової-товарознавчої експертизи, щодо визначення реальної суми заподіяних збитків як на підстави недоведеності заявлених позовних вимог.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовною заявою позивачем було надано рахунок № 000005296 від 23 листопада 2018 року про оцінку вартості матеріального збитку, згідно якого розмір завданих збитків позивачеві складає - 164 563 грн. 94 коп..

Апелянтом не спростовано відомості вказаного рахунку № 000005296 від 23 листопада 2018 року про оцінку вартості матеріального збитку.

Крім того, як зазначалось вище за змістом ч. 2 ст. 1166 ЦК України у справах про завдання шкоди діє презумпція вини відповідача, тобто позивач має надати суду лише докази наявності шкоди, а докази спростування своєї вини має надати відповідач.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З надано позивачем рахунку № 000005296 від 23 листопада 2018 року вбачається, що загальна сума матеріальних збитків (комплектуючи деталі, відновлювальні роботи та інше), які понесла ОСОБА_1 в результаті ДТП становить - 164 563, 94 грн.

Таким чином, позивачем було надано належний та відповідних доказ на підтвердження розміру збитків, завданих її майну внаслідок ДТП від 19.11.2019 року.

З огляду на вищевикладене посилання апелянта на обов`язок позивача надати саме звіт (акт) про оцінку майна або відповідний експертний висновок є неспроможними.

Окрім цього, згідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно до ч. ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 103 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: характер і ступінь ушкодження здоров`я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що наголошуючи на тому, що рахунок № 000005296 від 23 листопада 2018 року не є достовірним доказами витрат, необхідних для ремонту КТЗ та зазначаючи про необхідність проведення експертизи, відповідач клопотання про проведення авто-товарознавчої експертизи не заявляв.

Окрім цього апелянт посилається на розгляд справи неповажним складом суду, через передачу справи на розгляд Київському районному суду м. Одеси, відповідно до ч. 6 ст. 28 ЦПК України. Такі доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2019 року відповідачем до Київського районного суду м. Одеси було подано відзив на позовну заяву. Отже, принаймні з 04.07.2019 року відповідачу було відомо про відкриття провадження саме Київським районним судом м. Одеси, однак протягом розгляду зазначеної цивільної справи у суді першої інстанції підсудність справи Київському районному суду м. Одеси оскаржено не було.

Разом з тим, відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

З урахуванням вищевказаного обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо необхідності покладення судом обов`язку передачі пошкоджених речей позивачем відповідачу після відшкодування шкоди.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зобов`язати ОСОБА_1 передати ПП СОБ після отримання повного відшкодування збитків пошкоджені запчастини автомобіля MERCEDES BENZ , державний номер НОМЕР_2 , а саме: замінені двері 3 Л; замінену задню замик. панель в ЗБ; замінений підсилювач ліхтаря; замінений бампер; замінені додатки до бампера 3 л; замінені к-т системи паркування (згідно акту виконаних робіт а. с. 81).

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, не спростовують встановлені судом у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а тому є безпідставними, недоведеними.

Отже, апеляційна скарга є частково обґрунтованою, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині не вирішення питання про передачу майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом доповнення резолютивної частини рішення абзацом щодо зобов`язання ОСОБА_1 передати ПП СОБ після отримання повного відшкодування збитків пошкоджені запчастини автомобіля MERCEDES BENZ , державний номер НОМЕР_2 , а саме: замінені двері 3 Л; замінену задню замик. панель в ЗБ; замінений підсилювач ліхтаря; замінений бампер; замінені додатки до бампера 3 л; замінені к-т системи паркування , за вищевказаного обґрунтування.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків передбачених підпунктами а), б), в) вищевказаного пункту.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 268 367, 368, 374, 37, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу приватного підприємства СОБ - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 09 вересня 2019 року - змінити. Доповнити резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту:

Зобов`язати ОСОБА_1 передати приватному підприємству СОБ , після отримання повного відшкодування збитків, пошкоджені запчастини автомобіля MERCEDES BENZ , державний номер НОМЕР_2 , а саме: замінені двері 3 Л; замінену задню замик. панель в ЗБ; замінений підсилювач ліхтаря; замінений бампер; замінені додатки до бампера 3 л; замінені к-т системи паркування .

В решті рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе