Постанова

від 20.07.2020 по справі 686/1411/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/1411/19

Провадження № 22-ц/4820/509/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Садік Н.Д.

за участю: представника відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/1411/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_1 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2019 року (суддя Козак О.В.) у цивільній справі за позовом Хмельницької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У січні 2019 року Хмельницька міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 2016 року ОСОБА_2 була власником адміністративно-побутового приміщення загальною площею 448,7 кв.м. та приміщення металевих складів ОКСу, загальною площею 1111,4 кв. по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 03.08.2016.

Позивач посилався на те, що ОСОБА_2 після оформлення за собою 03.08.2016 року права власності на адміністративно-побутове приміщення загальною площею 448,7 кв.м. та приміщення металевих складів ОКСу, загальною площею 1111,4 кв. по АДРЕСА_1 , в період з 2016 року по 2018 рік договір оренди вказаної земельної ділянки не укладала, орендної плати за користування землею не здійснювала в повному обсязі, хоча земельна ділянка використовувалась нею для обслуговування вказаних об`єктів нерухомого майна. Внаслідок цього територіальна громада міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради була позбавлена можливості отримати дохід у розмірі 640331,32 грн від здачі земельної ділянки в оренду за вказаний період.

Згідно з інформацією Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо задекларованих та сплачених коштів орендної плати/земельного податку, ОСОБА_2 за земельну ділянку по АДРЕСА_1 у 2016 році сплатила 4109,25 грн, у 2017 році - 10453,94 грн, у 2018 році - 3484,64 грн.

Вказувала, що на підставі вищевказаних відомостей, управлінням земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради було нараховано розмір орендної плати в період з 01.09.2016 до 01.05.2018, який мала сплатити ОСОБА_2 .

Згідно з рішенням дев`ятнадцятої сесії міської ради № 64 від 29.08.2012 Про впорядкування орендної плати за землю та втрату чинності рішень сесії міської ради , затверджено орендні ставки, a саме відсотки від нормативної грошової оцінки, що враховується для розрахунку річної плати за землю. Даним рішенням затверджено 3 % - найменшу орендну ставку, яка відповідає ПК України, та яка і використовувалась при обрахуванні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

На сьогоднішній день дана земельна ділянка огороджена, є сформованою відповідно до чинного законодавства та їй присвоєно кадастровий номер, розмір безпідставно збережених коштів, який відповідає орендній платі за користування земельною ділянкою, було вирішено нарахувати саме на сформовану земельну ділянку площею 17883 кв.м.

Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а Хмельницька міська рада (потерпілий) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати) у розмірі 640331,32 грн.

Таким чином, розмір доходу відповідача у період з 01.09.2016 до 01.05.2018 позивачем було розраховано як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованого ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування. А тому, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в сумі 640331,32 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської ради 640 331,32 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Компенсовано Хмельницькій міській раді судовий збір в розмірі 9604,97 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції не дав оцінку тій обставині, що відповідач не набула права власності на складську площадку загальною площею 4118 кв.м., залізничну колію довжиною 46 м, зовнішню огорожу з залізобетонних плит і металевими воротами, які знаходяться на земельній ділянці площею 17882 кв.м., по АДРЕСА_1 , а тому не має обов`язку сплачувати орендну плату за земельну ділянку, на якій ці об`єкти знаходяться.

Заявник не погоджується з посиланням суду на акт обстеження земельної ділянки від 20.05.2016, оскільки на час його складення відповідач не була власником нежитлових приміщень, а набула їх у власність лише 03.08.2016. Крім того, акт обстеження земельної ділянки від 23.05.2019 також складений вже після продажу ОСОБА_2 приміщення металевих складів ОКСу та адміністративно-побутового приміщення ОСОБА_4 16.05.2018. Дані акти не містять і зазначеного позивачем розміру земельної ділянки і були складені без присутності відповідача.

Зазначає, що позивачем не було встановлено, а судом проігноровано в якій саме частині спірна земельна ділянка фактично використовувалась відповідачем. В свою чергу, відповідач фактично використовує земельну ділянку площею 1152 кв.м. та 190 кв.м., на якій безпосередньо знаходиться належне відповідачу нерухоме майно.

Апелянт також посилається на те, що судом безпідставно не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_2 сплачувався податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, розмір якого розраховувався відповідно до пп. 2. п. 3 ст. 266 ПК України. Вважає, що судом безпідставно не взято до уваги рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2018, яким встановлено обставини щодо розміру земельної ділянки, які не підлягають доказуванню в даній справі. На думку заявника, судом першої інстанції також було порушено норми процесуального права, оскільки судом були зібрані докази, які подані в порушення порядку, визначеного нормами ЦПК України.

Хмельницька міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 була власником адміністративно-побутового приміщення загальною площею 448,7 кв.м. та приміщення металевих складів ОКСу, загальною площею 1111,4 кв. по АДРЕСА_1 на підставі договорів дарування нежитлових приміщень від 03.08.2016, посвідчених приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г.Г. (а.с. 9-10, 149-150 т. 1).

Згідно з п. 6 зазначених договорів, дарувальник свідчить, що земельна ділянка, площею 1,7882 га, кадастровий номер 6810100000:14:002:0225, на якій розташоване відчужуване вказані в договорі приміщення, у його власності не перебуває. Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6803495222016, виданого 22.07.2016 Управлінням Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області, експлікація земельних угідь: всього земель, гектарів - 1,7882 га, у т.ч. за земельними угіддями, гектарів: капітальна трьох і більше поверхова - 0,0190; капітальна одноповерхова - 0,0040; капітальна одноповерхова - 0,1112; під проїздами, проходами та площадками - 1,6921; цільове призначення - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель - Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки - під приміщення металевих складі ОКСу.

Відповідно до інформації, яка міститься у витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0002326292018 від 13.11.2018, земельна ділянка в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810100000:14:002:0225, площею 1,7882 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, належить до комунальної власності та зареєстрована в Державному земельному кадастрі (а.с. 18 т. 1).

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 23.05.2019, складеного головними спеціалістами відділу оренди та продажу землі управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6810100000:14:002:0225, площею 1,7882 га, по АДРЕСА_1 , огороджена бетонним парканом, на ділянці розміщені будівлі. Вільний доступ до земельної ділянки відсутній (а.с. 154 т. 1).

Відповідно до листів Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 18315/10/22-01-07-01-31 від 23.07.2018, № 15142/10/22-01-13-05 від 13.06.2018 ОСОБА_2 сплачувала за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 земельний податок, а саме в: 2016 році - 4109,25 грн, 2017 році - 10453,94 грн, 2018 році - 3484,64 грн, у червні - липні 2018 року плату не вносила (а.с. 12, 14-15).

16.05.2018 на підставі договорів купівлі-продажу від 16.05.2018 припинено право власності ОСОБА_2 на адміністративно-побутове приміщення загальною площею 448,7 кв.м. та приміщення металевих складів ОКСу, загальною площею 1111,4 кв. по АДРЕСА_1 (а.с. 10 т. 1).

Згідно з розрахунком розміру орендної плати ОСОБА_2 за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , площею 17882 м.кв., за період з 01.09.2016 по 01.05.2018 розмір орендної плати становив - 640331,32 грн (а.с. 17 т. 1).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Тобто до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, оцінивши докази по справі в їх сукупності, правильно виходив з того, що відповідач як фактичний користувач земельною ділянкою, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику спірної земельної ділянки - Хмельницькій міській раді.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги в тій частині, що акт огляду земельної ділянки був складений 20.05.2016, а право власності на нежитлові приміщення ОСОБА_2 набула лише 03.08.2016, тому такий акт не може братись судом до уваги. Оскільки зазначений акт не був предметом дослідження в суді першої інстанції та суд у рішенні не посилався на вказаний акт, як доказ, на підставі якого встановлені відповідні обставини.

Крім того, акт огляду земельної ділянки від 23.05.2019, який датований після відчуження відповідачкою нежитлових приміщень, та на який посилається апелянт як неналежний доказ по справі, узгоджується з іншими доказами по справі та не спростований відповідачем, а тому обґрунтовано врахований судом першої інстанції при ухваленні судового рішення.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач не використовувала земельну ділянку у зазначеному позивачем розмірі, тому з неї не підлягають стягненню нараховані суми, є необґрунтованими та спростовуються встановленими у справі обставинами, згідно із якими земельна ділянка кадастровий номер 6810100000:14:002:0225, площею 1,7882 га, по АДРЕСА_1 (на якій знаходяться належні позивачу складські приміщення) має цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості є сформованою та використовується відповідачем без належного правового оформлення, що в свою чергу позбавило позивача, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати.

Крім того, відповідач також не надала суду належних та допустимих доказів про інший розмір земельної ділянки, яка нею фактично використовується для обслуговування належних їй нежитлових приміщень.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зрештою, з часу виникнення права власності на нерухоме майно у ОСОБА_2 виник обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Однак цього обов`язку відповідач не виконала та не вчинила будь-яких дій, спрямованих на оформлення права користування вказаною земельною ділянкою.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не є власником складської площадки, залізничної колії та зовнішньої огорожі, які знаходяться на земельній ділянці площею 17882 кв.м. по АДРЕСА_1 , а тому не має обов`язку сплачувати орендну плату за земельну ділянку, на якій ці об`єкти знаходяться, є неаргументованими, оскільки достовірних доказів належності вказаних об`єктів іншим особам, та розміру земельної ділянки, яка знаходиться під ними, суду не надано.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на ненадання судом належної оцінки письмовим доказам про сплату відповідачкою податку на нерухоме майно, з огляду на те, що оцінка доказам по справі була надана судом відповідно до ст. 89 ЦПК України. Крім того, сплачені суми земельного податку були враховані при проведенні позивачем розрахунку розміру орендної плати. При цьому, слід зазначити, що ОСОБА_2 не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для неї, як землекористувача, є орендна плата.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права при долученні доказів по справі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи по суті (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).

Безпідставним є посилання апелянта на рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2018 у справі № 924/272/18, оскільки вказаним судовим рішенням не встановлено преюдиційних обставин, які не підлягають доказуванню у даній цивільній справі, відповідачем у якій є ОСОБА_2 .

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановленого з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 липня 2020 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай