Рішення

від 24.07.2020 по справі 640/13678/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2020 року м. Київ № 640/13678/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехімпекс

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехімпекс з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому просило: визнати протиправним та повністю скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2019р. № 00003041402 (форма Р ) за платежем: Податок на прибуток приватних підприємств на суму 35 929 грн. направлене ТОВ Укртехімпекс .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентами, спростовуються змістом господарських операцій, оскільки позивачем досягнуто економічного ефекту, господарські операції оформлені відповідними первинними документами. На час, коли позивач мав господарські взаємовідносини зі своїм контрагентами, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про таких контрагентів були підтвердженими, такі особи були зареєстровані як платники податку, а відтак податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, оскільки надані позивачем первинні документи містять істотні недоліки змісту та форми, а відтак не можуть вважатись таким, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентами. З огляду на викладене вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 07.02.2019р. № 1470 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Укртехімпекс проведено документальну позапланову не виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами -постачальниками ТОВ Вельмонт Груп , ТОВ Нью Білдінг за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства, ТОВ Глобал Інвест Груп за 2015 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 25.02.2019р. № 132/26-15-14-02-01-14/31606354 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Укртехімпекс з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами -постачальниками ТОВ Вельмонт Груп , ТОВ Нью Білдінг за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства, ТОВ Глобал Інвест Груп за 2015 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства у висновках якого зазначено про порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами і доповненнями, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000р. за № 85/4306, п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за № 860/4153 в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 42 944, 00 грн., в тому числі за 2015р. на суму 14 201, 00 грн., за 2016р. на суму 28 743, 00 грн.

Позивач вважаючи вищезазначені висновки помилковими подав до відповідача заперечення на акт перевірки, однак листом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 07.03.2019р. Про розгляд заперечення № 43140/10/26-15-14-02-01 висновки акта перевірки залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

- На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2019р. № 00003041402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами і доповненнями, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000р. за № 85/4306, п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за № 860/4153 на загальну суму 35 929, 00 грн. (в тому числі 28 743, 00 грн. за податковим зобов`язанням та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7 186, 00 грн.).

Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним звернувся зі скаргою до ДФС України, однак рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 15.05.2019р. № 22442/6/99-99-11-04-02-25 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, ознайомившись із доводами представників сторін суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.75.1. ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14 січня 2015 року №К/9991/72258/12, від 21 жовтня 2014 року №К/800/6170/14 та від 26 серпня 2014 року №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Як вбачається з акту перевірки, що ТОВ Укртехімпекс мало взаємовідносини з ТОВ Вельмонт Груп , ТОВ Нью Білдінг , ТОВ Глобал Інвест Груп .

Так, щодо взаємовідносин ТОВ Укртехімпекс з ТОВ Вельмонт Груп , суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2016р. між ТОВ Укртехімпекс (покупець) з ТОВ Вельмонт Груп (постачальник) укладено договір № 17/10-2016-01 за умовами якого постачальник відпускає, а покупець приймає і оплачує запасні частини до автомобільної, промислової та будівельної техніки, надалі товар , згідно узгоджених відповідних специфікацій, рахунків та накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору, повний розрахунок здійснюється покупцем по факту поставки товару з відстроченням платежу не більш, ніж 90 календарних днів на розрахунковий рахунок постачальника. Постачальник здійснює поставку товару не пізніше, ніж 15 календарних днів з моменту підписання специфікації до Договору.

На підтвердження реальності вищезазначеної господарської операції позивачем надано копії таких документів: договору, специфікації, рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної з квитанцією про її реєстрацією.

Водночас, в акті перевірки контролюючим органом зазначено про нереальність вищезазначеної господарської операції, з огляду на таке: фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, декларація з податку на прибуток з додатками за 2016р. ТОВ Вельмонт Груп не подавалась; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них ТОВ Вельмонт Груп за четвертий квартал 2016р. не подавався; останній звіт суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб ТОВ Вельмонт Груп подано за серпень 2016р.; остання звітність - декларація з ПДВ за вересень 2016р., а за період взаємовідносин з позивачем декларація з ПДВ не подавалась.

Також, в акті перевірки вказано, що засновником, директором, головним ТОВ Вельмонт Груп за перевіряємий період був ОСОБА_1 .

Згідно Реєстру облiкових карток суб`єктів фiктивного пiдприємництва AIC Податковий блок , що використовуються в ГУ ДФС у м. Кисвi, в рамках кримінального провадження допитано гр. ОСОБА_2 , який повiдомив, про непричетнiсть до реестрацiї та ведення фiнансово-господарської дiяльностi на пiдприємствi. Згiдно протоколу допиту свiдка громадянина ОСОБА_2 встановлено, що вiн без намiру здiйснювати фiнансово-rосподарську дiяльнiсть, за грошову винагороду зареєстрував, суб`єкт господарської дiяльностi ТОВ ВЕЛЬМОНТ ГРУП (код 40489804), з метою· прикриття незаконної дiяльностi невстановлених осiб, на проведення операцiй пов`язаних з наданням податкової вигоди третiм особам.

Згiдно Єдиного державного реєстру судових рiшень наявний Вирок Кiровського районного суду м. Днiпропетровська вiд 10.08.2017 року по справi №203/2198/17 Провадження №1-кп/0203/320/2017 по кримінальному провадженню. внесеному до ЄРДР за № 32017160000000043 вiд 21.04.2017 року. У Вироку зазначено: ОСОБА_2 , здiйснивши дiї, якi виразились у пособниuтвi фiктивного пiдприємництва, тобто-пособництво у придбаннi фiктивного суб`єкта пiдприсмницької дiяльностi (юридично'i особи) ТОВ Вельмонт Груп та ТОВ Грайден Компанi , з метою прикриття незаконної дiяльностi, вчинив кримiнальне правопорушення, а тому цi його дiї квалiфiкує за ч.5 ст.27, ч. 1 ст. 205 КК України, за якаю належить призначити ОСОБА_2 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватостi мiру покарання . Громадянина ОСОБА_3 визнати винним у вчиненнi злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України.

Зriдно даних ЄРПН не встановлено придбання ТОВ Вельмонт Груп товарiв (запчастин), реалiзованих ТОВ Укртехімпекс на загальну суму 92 631,60 грн. Враховуючи вищевикладене, за даними перевірки встановлено обрив ланцюга постачання вищезазначених ТМЦ та вiдсутнiсть реального здiйснення операцiй.

Згiдно Договору № 17/10-2016-01 вiд 17.10.2016р., укладеноrо з ТОВ Вельмонт Груп поставка товару здiйснюсться на умовах DDP (Iнкотермс) 2010 склад Покупця (м. Київ). Вiдсутнiсть у ТОВ Вельмонт Груп транспортних засобiв та придбання транспортних послуг у iнших суб`єктiв rосподарювання, власних чи орендованих складських примiщень, вiдсутнiсть трудових ресурсiв, свiдчить про неможливiсть ТОВ Вельмонт Груп постачати товари на користь ТОВ Укртехімпекс .

Також, в акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано інформації та документального підтвердження щодо транспортування, навантаження-розвантаження та зберігання товару, інформації щодо допуску третіх осіб на склад покупця.

Згідно даних ЄРПН встановлено, що ТОВ Вельмонт Груп при відсутності основних фондів, чисельності працівників у кількості 2 осіб, декларувало реалізацію різноманітних товарів та послуг.

Водночас, подані до перевірки перевинні документи , які підписані від імені постачальника - директором ТОВ Вельмонт Груп ОСОБА_1 , який у своїх поясненнях підтвердив факт його непричетності до реєстрації та діяльності підприємства.

З огляду на що, контролюючий орган приходить до висновку про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом.

Проаналізувавши вищезазначене, суд погоджується з висновками контролюючого органу, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки подані суб`єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, накладні, акти приймання- передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій.

Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Факт визнання контрагентами позивача протиправності діянь в якості посадових осіб, якими підписані первинні документи та які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані платником податків, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі №21-4781а15; від 22 березня 2016 року у справі №21-170а16; від 22 березня 2016 року у справі №21-2927а15; від 29 березня 2016 року у справі №21-5315а15; від 12 квітня 2016 року у справі №21-3270а15; від 12 квітня 2016 року у справі №21-3635а15; від 19 квітня 2016 року у справі №21-4985а15; від 26 квітня 2016 року у справі №21-4976а15; від 24 травня 2016 року у справі №21-5332; від 14 червня 2016 року у справі №21-1318а16.

У постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року №21-421а11, від 1 грудня 2015 року №21-1661а15, від 2 грудня 2015 року №21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Виходячи з положень частини шостої статті 78 КАС України, межі обов`язковості вироку для адміністративного суду встановлюються лише щодо питань, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Суд враховує, що через підприємство з фіктивними (формальними) засновниками може вестися цілком правомірна юридична діяльність, яка має відповідні правові наслідки, а тому визнаний у вироку факт фіктивного підприємництва не тягне автоматично за собою скасування всіх результатів відносин із контрагентами. Такий вирок підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій. Зокрема, з`ясуванню підлягають обставини, чи була особа, стосовно якої прийнято обвинувальний вирок, тією самою особою, яка підписувала документи від імені контрагента позивача, на підставі яких останній сформував витрати та податковий кредит, а також чи збігається період вчинення злочину з періодом, у який було підписано відповідні документи.

Так, зі змісту вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.08.2017р. у справі № 203/2198/17 вбачається, що ОСОБА_1 у червні 2016 року за невстановлених слідством обставин, без відповідної освіти та досвіду роботи, знаходячись у скрутному матеріальному становищі, не маючи постійного заробітку, надав згоду придбати на своє ім`я ТОВ Грайден Компані та ТОВ Вельмонт груп за грошову винагороду, без фактичної мети здійснювати фінансово-господарську діяльність. Після підписання усіх статутних та інших документів ОСОБА_1 передав їх невстановленій особі з метою подальшої державної реєстрації змін, пов`язаних з придбанням ТОВ Вельмонт груп та ТОВ Грайден компані .

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про непідтвердження права позивача на формування показників податкового обліку за господарськими операціями із зазначеним контрагентом.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 07.05.2020р. у справі №580/1464/19, адміністративне провадження №К/9901/31310/19.

За таких обставин суд приходить до висновку, що документи підписані від імені ТОВ ВЕЛЬМОНТ ГРУП (код ЄДРПОУ 40489804) директором ОСОБА_1 , фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть слугувати належними та допустимими підставами для формування показників податкового обліку позивача.

Слід зазначити, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відсутність розумних економічних причин для укладання угод з контрагентами, понесення витрат у зв`язку з цим та їх в обліку та, відповідно, формування спірних сум податкових вигод.

Відтак, з урахуванням наведеного у сукупності слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Таким чином, під час розгляду справи, в порядку виконання вимог ст.77 КАС України, не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій та свідчить про необґрунтованість отриманої позивачем податкової вигоди.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод.

Так, щодо господарських взаємовідносин ТОВ Укртехімпекс з ТОВ Нью Білдінг , судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2016р. між ТОВ Укртехімпекс (покупець) з ТОВ Нью Білдінг (постачальник) укладено договір № 1031/11 за умовами якого постачальник відпускає, а покупець приймає і оплачує запасні частини до автомобільної, промислової та будівельної техніки, надалі товар , згідно узгоджених відповідних специфікацій, рахунків та накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору, повний розрахунок здійснюється покупцем по факту поставки товару з відстроченням платежу не більш, ніж 90 календарних днів на розрахунковий рахунок постачальника. Постачальник здійснює поставку товару не пізніше, ніж 15 календарних днів з моменту підписання специфікації до Договору.

На підтвердження реальності вищезазначеної господарської операції позивачем надано копії таких документів: договору, специфікації, рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної з квитанцією про її реєстрацією та виписки по рахунку.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань види діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Нью Білдінг такі: Код КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; Код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права; Код КВЕД 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Водночас, в акті перевірки контролюючим органом зазначено про нереальність вищезазначеної господарської операції, з огляду на таке: фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, декларація з податку на прибуток з додатками за 2016р. ТОВ Нью Білдінг не подавалась; останній звіт суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб ТОВ Нью. Білдінг подано за жовтень 2016р.; остання звітність - декларація з ПДВ за жовтень 2016р.

Також, в акті перевірки вказано, що засновником, директором, головним ТОВ Нью Білдінг за перевіряємий період був ОСОБА_4 .

Згідно Реєстру облiкових карток суб`єктів фiктивного пiдприємництва AIC Податковий блок , що використовуються в ГУ ДФС у м. Кисвi, в рамках кримінального провадження № 32016100040000053 від 15.09.2016р. допитано гр. ОСОБА_4 , який повiдомив, про непричетнiсть до реестрацiї та ведення фiнансово-господарської дiяльностi на пiдприємствi. Згiдно протоколу допиту свiдка від 25.01.2017р. громадянина ОСОБА_4 встановлено, що реєстрація підприємства відбувалась без його відома, згоди та без мети здійснення фінансово-господасрької діяльності.

Зriдно даних ЄРПН не встановлено придбання ТОВ Нью Білдінг товарiв (запчастин), реалiзованих ТОВ Укртехімпекс на загальну суму 67 050, 00 грн. Враховуючи вищевикладене, за даними перевірки встановлено обрив ланцюга постачання вищезазначених ТМЦ та вiдсутнiсть реального здiйснення операцiй.

Згiдно Договору № 1031/11 вiд 31.10.2016р., укладеноrо з ТОВ Нью Білдінг поставка товару здiйснюсться на умовах DDP (Iнкотермс) 2010 склад Покупця (м. Київ). Вiдсутнiсть у ТОВ Нью Білдінг транспортних засобiв та придбання транспортних послуг у iнших суб`єктiв rосподарювання, власних чи орендованих складських примiщень, вiдсутнiсть трудових ресурсiв, свiдчить про неможливiсть ТОВ Нью Білдінг постачати товари на користь ТОВ Укртехімпекс .

Також, в акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано інформації та документального підтвердження щодо транспортування, навантаження-розвантаження та зберігання товару, інформації щодо допуску третіх осіб на склад покупця.

В той же час, суд наголошує на тому, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Нью Білдінг останнє займається таким видом діяльності, як Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, проте, як вірно зазначено відповідачем в акті перевірки, позивачем не надано жодного доказу в підтвердження транспортування постачальником проданого товару, хоча такі зобов`язання взяв на себе саме постачальник відповідно до умов договору від 31.10.2016р. №1031/11.

Згідно даних ЄРПН встановлено, що ТОВ Нью Білдінг при відсутності основних фондів, чисельності працівників у кількості 2 осіб, декларувало реалізацію різноманітних товарів та послуг.

TOB Нью Білдінг декларувало реалізацію: сканкопій, напою кавового розчинного, напою ТМ Мастер Фуд , морозильних камер, холодильників, електроводонагрівачів, газових котлів, радіаторів сталевих, транзисторів, мікросхем, послуг виконання електромонтажних робіт, дошок, телевізорів, мандарин, сиру Російський , масла фасованого, продукту рослинно-вершкового, плитки, труб сталевих, лічильників газу, хеку, оселедців, автошин та інше.

TOB Нью Білдінг декларувало придбання мультиварок, продукту сирного, наборів каструль, вагів кухонних, морозильних камер, маргарину, майонезу, ікри та інше.

Покупцями підприємства у жовтні 2016 року було - 45 підприємств (сформовано штучних податкових зобов`язань на суму 3622866,0 гривень).

Водночас, подані до перевірки перевинні документи, які підписані від імені постачальника - директором ТОВ Нью Білдінг ОСОБА_4 , який у своїх поясненнях підтвердив факт його непричетності до реєстрації та діяльності підприємства.

З огляду на що, контролюючий орган приходить до висновку про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом.

Проаналізувавши вищезазначене, суд погоджується з висновками контролюючого органу, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відповідно до пункту 201.11 ст. 201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

За змістом вказаної правової норми, податкова накладна, виписана від імені платника податку - постачальника товарів (послуг) особою, яка не уповноважена здійснювати господарську діяльність, не має значення звітного податкового документу як підстави для декларування платником податків - покупцем товарів (послуг) суми податкового кредиту та витрат відповідних податкових періодів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 року у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Суд зазнчає, що згідно правового висновку Верховного суду України, податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як встановлено приписами Податкового кодексу України, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Платнику необхідно проявляти розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Більше того, суд звертає увагу сторін, що не надання належним чином оформлених товарно-транспортних накладних є достатньою підставою вважати, що дійсно постачання товару не відбулось, а первинні документи складенні з метою заниження бази оподаткування позивачем, оскільки такі обов`язки з транспортування контрагентом позивача ТОВ Нью Білдніг прямо передбаченні договором від 31.10.2016р. №1031/11.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обгрунтованість висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 25.02.2019р. № 132/26-15-14-02-01-14/31606354 в частинні господарських взаємовідносин позивача з контрагентом в перевіряємий період.

Так, щодо господарських взаємовідносин ТОВ Укртехімпекс з ТОВ Глобал Івест Груп , судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2015р. між ТОВ Укртехімпекс (покупець) з ТОВ Глобал Інвест (постачальник) укладено договір № 10/2015 за умовами якого постачальник відпускає, а покупець приймає і оплачує запасні частини до автомобільної, промислової та будівельної техніки, надалі товар , згідно узгоджених відповідних специфікацій, рахунків та накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору, повний розрахунок здійснюється покупцем по факту поставки товару з відстроченням платежу не більш, ніж 90 календарних днів на розрахунковий рахунок постачальника. Постачальник здійснює поставку товару не пізніше, ніж 15 календарних днів з моменту підписання специфікації до Договору.

На підтвердження реальності вищезазначеної господарської операції позивачем надано копії таких документів: договору, додаткової угоди, договору відступлення права вимоги, специфікації, рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної з квитанцією про її реєстрацією та виписки по рахунку.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань види діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Інвест Груп такі: Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

Водночас, в акті перевірки контролюючим органом зазначено про нереальність вищезазначеної господарської операції, з огляду на таке: фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, декларація з податку на прибуток з додатками за 2015р. ТОВ Глобал Інвест Груп не подавалась; остання звітність - декларація з ПДВ за липень 2015р.; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку не подавався.

Також, в акті перевірки вказано, що засновником, директором, головним ТОВ Глобал Інвест Груп за перевіряємий період був ОСОБА_5 .

Згідно Реєстру облiкових карток суб`єктів фiктивного пiдприємництва AIC Податковий блок , що використовуються в ГУ ДФС у м. Кисвi, встановлено що ТОВ Глобал Інвест Груп зареєстровано у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Згідно протоколу допиту свідка від 25 жовтня 2017 року громадянина ОСОБА_5 встановлено, що він до діяльності TOB Глобал Інвест Груп ніякого відношення не має, документи не підписував, до управління банківськими рахунками доступу не мав, усі установчі документи підписав у м. Києві за грошову винагороду, у стані алкогольного сп`яніння, не усвідомлюючи їх сутності, наміру займатися фінансово- господарською діяльністю.

Згідно даних ЄРПН не встановлено придбання TOB Глобал Інвест Груп товару (запчастин), реалізованих TOB Укртехімпекс у липні 2015 року на загальну суму 78 893,22 гри. Враховуючи вищевикладене, за даними перевірки встановлено обрив ланцюга постачання вищезазначених ТМЦ та відсутність реального здійснення операцій.

Відповідно до Договору №10/2015 від 23.07.2015р., укладеного з ТОВ Глобал Інвест Груп поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс) 2010) склад Покупця (м. Київ). Відсутність у TOB Глобал Інвест Груп транспортних засобів та придбання транспортних послуг у інших суб`єктів господарювання, власних чи орендованих складських приміщень, незначна кількість трудових ресурсів, свідчить про неможливість TOB Глобал Інвест Груп постачати товари (запчастини) на користь TOB Укртехімпекс .

До перевірки не надано інформації та документального підтвердження щодо транспортування, навантаження-розвантаження та зберігання товару, інформації щодо допуску третіх осіб на склад покупця.

Згідно даних ЄРПН встановлено, що ТОВ Глобал Інвест Груп при відсутності основних фондів, трудових ресурсів, декларувало реалізацію різноманітних товарів та послуг.

Водночас, подані до перевірки перевинні документи, які підписані від імені постачальника - директором ТОВ Глобал Інвест Груп ОСОБА_5 , який у своїх поясненнях підтвердив факт його непричетності до реєстрації та діяльності підприємства.

З огляду на що, контролюючий орган приходить до висновку про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом.

Проаналізувавши вищезазначене, суд погоджується з висновками контролюючого органу, з огляду на таке.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14 жовтня 1997 року №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. 8.26 Правил №363 вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Відповідно до п. 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є ТТН.

Позивачем не надано товарно-транспортних накладних від ТОВ Глобал Інвест Груп .

Більше того, як під час перевірки, так і під час розгляду справи судом не встановлено наявності у контрагента трудових та інших ресурсів (власного або орендованого обладнання для виконання спірних операцій, інструменту, технічного персоналу тощо), наявність яких обумовлюється не лише специфікою операцій, а також і умовами договорів, виходячи з обсягу робіт й задекларованих показників. Не встановлено й обставин залучення контрагентом інших осіб для забезпечення виконання своїх зобов`язань.

Також, суд зазначає, що Верховний Суд у постановах від 07.11.209р. у справі №440/422/19 та від 20.12.2019р. у справі №826/16776/18 зазначив, що наявність у платника податку первинних документів, які не мають дефекту форми, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення конкретних фактичних обставин справи, врахувавши ненадання усіх документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують здійснення такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх виконання, відсутність у контрагента матеріально-технічної можливості здійснювати обумовлені договорами із позивачем зобов`язання, у сукупності із виявленими фактами фіктивної діяльності контрагента, суд приходить до висновку про те, що надані позивачем документи не підтверджують виконання робіт (надання послуг) на користь позивача, що унеможливлює розцінювати їх як належні, достатні та достовірні докази придбання позивачем обумовленими господарськими договорами товарів, робіт (послуг).

Таким чином, оскільки позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факт реальної зміни матеріального та грошового стану контрагентів, а первинні документи, які надані до суду, свідчать лише про факт оформлення господарської операції для заниження бази оподаткування позивача, суд приходить до висновку про правомірність висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає, що відповідач при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та своєчасно, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що не підлягає скасуванню.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Керуючись ст. 242, 243, 251, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Укртехімпекс - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська