Постанова

від 24.07.2020 по справі 400/3661/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3661/19 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Єщенка О. В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року по справі № 400/3661/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватмашстрой" до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ТОВ "Приватмашстрой" (далі - позивач) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 03.10.2019 року № 1297840/33368160 та зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 05.09.2019 року № 16 за датою її фактичного подання.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Головним управління ДПС у Миколаївській області при прийнятті рішення про відмову у реєстрації податкової накладної не вказано конкретного виду критерію оцінки ступеню ризику та переліку документів для підтвердження відображених у податковій накладній показників.

Позивач надав пояснення та копії документів по податковій накладній, реєстрацію якої зупинено, однак відповідач без обґрунтування підстав відмовив у реєстрації вказаної накладної. У позовній заяві позивач стверджує, що ним у відповідності до підпунктів 201.16.1, 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за № 567 від 13.06.2017 року, були подані всі документи, які підтверджують факт реальності операцій між ТОВ "Приватмашстрой" та ТОВ "ПОЛЕТЕХНІКА".

Однак, в оскаржуваному рішенні, як вказує позивач, зазначено про відмову у реєстрації податкової накладної у зв`язку із ненаданням платником копій документів, а саме: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Натомість це не відповідає дійсності, оскільки після зупинення реєстрації податкової накладної, ТОВ "Приватмашстрой" засобами електронного зв`язку на адресу відповідача було направлено в електронній формі повідомлення про подання пояснень та копії документів до господарських операцій, по якій виписана податкова накладна № 16 від 05.09.2019 року. Таким чином, на думку позивача, оскаржуване рішення є незаконним, а податкова накладна № 16 від 05.09.2019 року повинна бути зареєстрована відповідно до підпункту 201.16.1 статті 201 Податкового кодексу України.

За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 17 січня 2019 року прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) від 03.10.2019 року № 1297840/33368160 про відмову в реєстрації податкової накладної №16 від 05.09.2019 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України (Львівська пл. 8, Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 16 від 05.09.2019 року за датою її подання.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватмашстрой" (вул. Мала Морська, буд. 108, оф. 200, м. Миколаїв, 54002, код ЄДРПОУ 33368160) судовий збір у сумі 1921,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватмашстрой" (вул. Мала Морська, буд. 108, оф. 200, м. Миколаїв, 54002, код ЄДРПОУ 33368160) судовий збір у сумі 1921,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В своїй скарзі, апелянт зазначає, що задовольняючи позов, судом першої інстанції не враховано, що реєстрація податкової накладної позивача була зупинена на підставі пункту 201.16 статті 201 ПК України з підстав того, що вона відповідає п.п.1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків. Позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Платником податків не надані первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) та розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Приватмашстрой" зареєстроване, як юридична особа 23.02.2005 року та є платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

08.08.2019 року між позивачем та ТОВ "ПОЛЕТЕХНІКА" було укладено договір поставки №Н-09/08/19, яким позивач повинен був поставити ТОВ ПОЛЕТЕХНІКА партію товару, а саме: пшеницю фуражну врожаю 2019 року в кількості 120.00 т. за ціною 4083,33 грн. без ПДВ. Загальна сума 588000,00 грн, у тому числі 98 000,00 грн. ПДВ.

Згідно видаткової накладної № РН-000610 від 05.09.2019 року було поставлено ТОВ "ПОЛЕТЕХНІКА" пшеницю врожаю 2019 року в кількості 67.840 т. на загальну суму 332 415,73 грн., у тому числі 55 402,62 грн. ПДВ.

Відповідно до приписів п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачем було складено податкову накладну №16 від 05.09.2019 року на суму 332 415,73 грн., у тому числі ПДВ 55402,62 грн. та направлено позивачем для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних(далі ЄРПН).(а.с.19)

Відповідно до отриманої квитанції від 09.09.2019 року вказана податкова накладна прийнята, але її реєстрацію зупинено з посиланням на пункт 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена по причині того, що податкові накладні відповідають вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.(а.с.20)

24.09.2019 року ТОВ "Приватмашстрой" засобами електронного зв`язку на адресу відповідача було направлено в електронній формі повідомлення про подання пояснень та копії документів до господарських операцій, по якій виписана податкова накладна № 16 від 05.09.2019 року.(а.с.16)

03.10.2019 року Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято рішення № 1297840/33368160 про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 05.09.2019 року.

Підставою для прийняття такого рішення стало ненадання платником податків копій документів, а саме: розрахункових документів, банківських виписів з особових рахунків.

Не погоджуючись з відмовою у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган належно не дослідив подані позивачем матеріали для підтвердження кількісних і вартісних показників податкової накладної, а висновки в оскаржуваному рішенні не містять належних обґрунтувань неможливості провести реєстрацію накладної.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно положень частин 1 та 5 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Колегія суддів зазначає, що дійсно, як зупинення реєстрації податкової накладної, так і відмова в її реєстрації є складовими частинами (етапами) загального процесу реєстрації податкових накладних, який є обов`язковою передумовою для віднесення покупцем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Разом з тим, зазначені етапи та рішення, прийняті під час їх реалізації, є, в розумінні адміністративного судочинства, окремими процедурними діями та/або індивідуальними актами, що можуть змінювати правовий стан платника податків і впливати на його права та інтереси, а тому можуть бути оскаржені окремо в судовому порядку.

Наведені висновки щодо можливості оскарження дії податкового органу по зупиненню реєстрації податкової накладної також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05 грудня 2018 року справа № 813/3731/17.

Касаційним судом по вказаній справі було зазначено, що в остаточній редакції адміністративного позову позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним дій ДФС щодо зупинення реєстрації податкової накладної та похідні від цього вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача з не проведення її реєстрації та про зобов`язання ДФС здійснити реєстрацію податкової накладної. При цьому позивач як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи стверджував, що підстав для зупинення реєстрації податкової накладної відповідач не мав та наводив свої обґрунтування щодо цього.

Відтак, предметом доказування у справі, що розглядається (Верховним Судом), є вирішення питання, чи були у ДФС підстави для зупинення реєстрації податкової накладної.

Верховний Суд наголосив, що ДФС повинна надати належні та достатні докази, що дії відповідача щодо зупинення реєстрації податкової накладної вчинено у відповідності до приписів пункту 201.16. статті 201 ПК України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та за наявності підстав, встановлених Критеріями оцінки ступеня ризиків.

Суд касаційної інстанції зазначив, що натомість суди попередніх інстанцій вдались до з`ясування питань, які не відносяться до предмета та обґрунтування заявленого адміністративного позову, в той час як мали надати оцінку правомірності дій відповідача щодо зупинення реєстрації податкової накладної у контексті наявності для цього законодавчо визначених підстав.

Так, звертаючись з даним позовом до суду, ТОВ "Приватмашстрой", як в частині обґрунтування позову, так і в прохальній частині, просило скасувати рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від 03.10.2019 року № 1297840/33368160 саме щодо відмови в реєстрації податкової накладної № 16 від 05.09.2019 року, тобто позивач самостійно визначив саме такий предмет позову та відповідне обґрунтування, яке не містить доводів щодо незаконного зупинення реєстрації вказаної податкової накладної, в тому числі як підставу скасування спірного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Таким чином, з урахуванням того, що судовому захисту підлягають лише заявлені вимоги, колегія суддів вважає, що спірні правовідносини підлягають дослідженню виключно в площині та межах відмови податковим органом в реєстрації спірної податкової накладної, в тому числі обґрунтування та процедури прийняття відповідачем такого рішення.

Водночас прийняття рішення про зупинення реєстрації податкової накладної є передумовою прийняття відповідного рішення Комісії.

Вказана правова позиція неодноразово викладена у Постановах Верховного Суду (справи №822/1817/18,№ 821/1173/17 та ін.).

Отже, під час розгляду справи у межах означеного предмету спору, слід надати правову оцінку й рішенню відповідача про зупинення реєстрації податкової накладної виключно в аспекті вимог, не виконання позивачем яких, слугувало підставою для прийняття оспорюваного рішення.

На підставі пункту 201.1 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За правилами пункту 201.16 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктами 13-14 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" N 117 від 21.02.2018 року у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено,

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку,

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства (пункт 21 постанови КМУ).

Положення зазначених пунктів Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

ДФС України безпідставно зупинило реєстрацію податкової накладної № 16, як передумова прийняття спірного рішення Комісії, адже у квитанції № 1 вказано критерії ризиковості, визначені виключно листами ДФС від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18, від 05.11.2018 року, 07.08.2019 року.

Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а отже не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України. Натомість, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. До того ж, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством.

З огляду на викладене та враховуючи закріплені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України підстави застосування презумпції правомірності рішень платника, а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зупинення реєстрації податкової накладної позивача є безпідставною.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 02.04.2019 у справі № 822/1878/18, № судового рішення в ЄДРСРУ 80894116.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт перший Критеріїв оцінки, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року по справі № 821/1173/17.

Позивач надав податковому органу всі наявні у нього документи, щодо купівлі та постачання на адресу ТОВ "ПОЛЕТЕХНІКА" товарів: договори купівлі-продажу, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, договір суборенди приміщень, договір оренди приміщень, договори цивільного-правового характеру на виконання робіт.

В свою чергу, суд першої інстанції правильно зазначив, що наданими відповідачам та суду документами підтверджується реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "ПОЛЕТЕХНІКА" за результатами якої складено податкову накладну № 16 від 05.09.2019 року.

Натомість, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної контролюючим органом не визначений перелік документів, який був недостатнім для проведення реєстрації податкової накладної, не наведено обставини, які стали підставою для віднесення платника податків до ризикових.

При цьому, вимоги відповідача не були вичерпними, не були направлені на одержання від платника конкретних матеріалів та на встановлення дійсних показників накладної.

Враховуючи, що контролюючий орган належно не дослідив подані позивачем матеріали для підтвердження кількісних і вартісних показників податкової накладної, а висновки в оскаржуваному рішенні не містять належних обґрунтувань неможливості провести реєстрацію накладної, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням правильної оцінки обставин справи та застосуванням норм матеріального права дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування рішення суб`єкта владних повноважень із його зобов`язанням вчинити дії на виконання вимог закону.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо "принципу правової визначеності" (наприклад, справа Hashman and Harrup v. The United Kingdom, Арр. 25594/94, 25 November 1999), відповідно до якого особа, здійснюючи правомірну поведінку, повинна мати можливість передбачати правові наслідки такої правової поведінки, чітко визначені законом.

Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції, що рішення від 03.10.2019 року № 1297840/33368160 про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 05.09.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Подані позивачем матеріали для підтвердження кількісних і вартісних показників та податкові накладні позивача та його постачальника за відсутності належних контраргументів відповідачів, містять інформацію, яка спростовує наявність ризиків у розумінні приписів пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" N 117 від 21.02.2018 року (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому обраний судом спосіб захисту узгоджується із вимогами частини 4 статі 245 КАС України, оскільки, як було зазначено вище, позивачем надані усі необхідні документи, які містять достатню інформацію, необхідну для реєстрації податкової накладної.

Посилання апелянта на те, що платником податків не надані первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) та розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку, колегія суддів відхиляє, адже позивач надав податковому органу всі наявні у нього документи, що виключало зупинення реєстрації податкової накладної позивача.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 1 000, 00 грн, колегія суддів зазначає.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підставі частин 4-7 цієї статті КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем надало суду першої інстанції:

- договір про надання правової допомоги від 05 жовтня 2019 року, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 ;

- додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги від 03 грудня 2019 року ;

- Акт здачі-прийняття наданих послуг № 1;

- платіжне доручення № 564 від 22 листопада 2019 року на суму 3 000, 00 грн.

З наданого позивачем платіжного доручення убачається, що витрати на правничу допомогу адвоката відносяться саме до ведення цієї справи, предметом оскарження якої є відмова в реєстрації податкової накладної № 16 від 05.09.2019 року.

Більше того, договір про надання правової допомоги та додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги від 03 грудня 2019 року містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом під час підготовлення позовної заяви у даній справі.

Необхідність надання відповідних доказів передбачено пунктом 1 частини 3 статті 134 КАС України.

Однак, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши аргументи заявника, суд першої інстанції вказує, що заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу не співмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторони та дійшов висновку, що достатнім і співмірним для компенсації розмір витрат правничої допомоги за послугу складання та організація подання позову в сумі 1000 грн.

При цьому суд першої інстанції враховує, що надання вказаної у акті послуги для представника позивача носить шаблонний характер, так як остання неодноразово зверталася до суду із аналогічними позовами, у зв`язку із чим встановлений судом першої інстанції розмір є адекватним та пропорційним до обсягу наданих послуг в конкретній справі.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами позивача про наявність факту надання адвокатських послуг, отже з урахуванням саме складності справи, наданням адвокатом певного обсягу послуг під час збирання документів, стягненню з відповідачів підлягає сума 1 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції, з приводу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору сторонами не оскаржувалось, а тому відповідно до частини 1 статті 308 КАС України апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року по справі № 400/3661/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватмашстрой" до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.