Рішення

від 24.07.2020 по справі 904/2459/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2020м. ДніпроСправа № 904/2459/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (м. Запоріжжя)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)

про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 7 069 грн. 16 коп.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) вартість нестачі вантажу у розмірі 7 069 грн. 16 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у жовтні 2019 року зі станції Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці Приватне акціонерне товариство "Южкокс" здійснило відправлення вагонів № 63129233 та № 53509063, навантажених горішком коксовим згідно з залізничною накладною № 47958293 на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, одержувач - Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів". На станції призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 63129233 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній. Встановлена недостача продукції документально підтверджена комерційним актом № 460005/1431 від 21.10.2019.

Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

З урахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів для вантажів у вологому стані складає 2%, для мінерального палива - 1%, відповідальна вагова недостача складає суму 7 069 грн. 16 коп.

Ухвалою суду від 14.05.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 23138/20 від 29.05.2020), в якому він просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- наданою позивачем накладною № 47958293 підтверджено факт завантаження вантажу вантажовідправником;

- комерційним актом № 460005/1431 від 21.10.2019 форми ГУ-22 встановлено, що над 6-7 люками порушене маркування є поглиблення довжиною 300 см, шириною 280 см, глибиною 40-50 см. В технічному відношенні вагон справний; відсутній вантаж у вагон поміститися міг;

- вказане свідчить, що вантажовідправник не підготував вантаж до навантаження та не вжив необхідних заходів, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення;

- вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної;

- вартість продукції згідно з рахунком постачальника № 92872585 від 15.10.2019 складає 642 017 грн. 22 коп., а відповідно до платіжного доручення № 341342 від 06.12.2019 позивачем було сплачено 624 722 грн. 80 коп., що свідчить про те, що позивач не поніс будь-яких збитків через втрату вантажу, оскільки оплатив лише вартість фактично доставленої йому продукції.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

З приводу строку вирішення даного спору суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду від 14.05.2020.

При цьому, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020 .

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті , строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину .

Отже, строк на вирішення даної справи господарським судом не є порушеним.

Суд відзначає, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи факт направлення позивачу відзиву на позовну заяву ще 28.05.2020, про що маються у матеріалах справи відповідні докази, а також не надходження від позивача впродовж тривалого часу відповіді на відзив, з метою забезпечення права на своєчасний розгляд справи, враховуючи, що провадження у даній справі відкрито ще 14.05.2020, отже, понад визначений законодавцем для розгляду даної справи строк, суд вважає за необхідне здійснити її розгляд за наявними у ній матеріалами справи, які, як було вказано вище, містять правову позицію як позивача так і відповідача, оскільки під час розгляду даної справи судом забезпечено дотримання принципів господарського судочинства, зокрема: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору перевезення вантажу залізничним транспортом; факт надання послуг; наявність перевізних документів - залізничних накладних; наявність або відсутність факту недостачі, правомірність здійснення розрахунку заявленої до стягнення суми недостачі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 01.03.2018 між Приватним акціонерним товариством "Євраз Южкокс", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Южкокс" (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів", правнаступником якого є Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - позивач, покупець) укладено договір поставки № 03-11/18 (далі - договір, а.с. 18-22), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію, коксохімічного виробництва (надалі - товар) у відповідності до сортаменту, якості, строків, в обсязі, за цінами та на умовах, передбачених в Специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах договору. Витрати з перевезення (з.д. тариф) товару від пункту відправлення до пункту призначення відносяться на рахунок постачальника, якщо інше не передбачене специфікаціями (пункт 1.1. договору).

За змістом пункту 2.1. договору постачальник зобов`язується здійснити поточні поставки товару, обумовленого в специфікаціях до договору на умовах СРТ залізнична станція Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці (згідно правил ІНКОТЕРМС-2010), якщо інші умови поставки не обумовлені специфікаціями до договору.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору ціна товару за одиницю та по позиціям вказується у специфікаціях до договору. Загальна сума договору складає суму у національній валюті України, яка визначається сумою поставленого товару за всіма специфікаціями до договору.

У пункті 9.5. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 28.02.2019, і відповідно, за грошовими розрахунками, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

В подальшому між ПАТ "Южкокс" та АТ "Запорізький завод феросплавів" укладено додаткову угоду № 18 від 07.02.2019, в якій вони дійшли згоди пункт 9.5. договору викласти в наступній редакції: "Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, і відповідно, за грошовими розрахунками, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань." (а.с.23).

Так, в матеріалах справи наявна специфікація № 12 від 01.02.2019, в якій сторони узгодили поставку горішку коксового у кількості 800 тонн на загальну суму 7 749 715 грн. 20 коп. (а.с.24).

На виконання умов договору та специфікації постачальник - ПАТ "Южкокс" зі станції Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці здійснило відправлення вагонів №63129233 та № 53509063, навантажених горішком коксовим згідно з залізничною накладною № 47958293 на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, одержувачем за якою є Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (покупець за вказаним вище договором) (а.с.13).

Отже, відповідно до вказаної накладної залізниця зобов`язалась доставити вантаж на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці; одержувач - Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (позивач).

Відповідно до положень статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Так, на станції призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці за результатами проведеної на підставі статті 24 Статуту залізниць України перевірки маси вантажу у вагоні № 63129233, який перевозився за накладною № 47958293, за результатами контрольного переважування встановлена недостача вантажу, про що складено комерційний акт № 460005/1431 від 21.10.2019 (а.с.14).

У комерційному акті № 460005/1431 від 21.10.2019 зазначено таке:

- на підставі акту загальної форми № 36674 від 19.10.2019 станції Запоріжжя-Ліве проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, прибувшого відправкою, вказаною на лицьовій стороні цього акту, зі зважуванням вагонів на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача № 0120; огляд - перевірка 04.09.2019, комісією у складі: приймальник поїздів Кочубей О.Ю. , прийомоздавальник заводу Усенко С.О. , слідчий Заводського ВП Будей В.О., заступник начальника станції Тетері О.М. Згідно з перевізним документом у вагоні № 63129233 тара 24 100 кг, нетто 43 150 кг. Фактично виявилося брутто 65 800 кг, тара з документу 24 100 кг, нетто 41 700 кг, що менше документу на 1 450 кг. У комерційному відношенні навантаження у вагоні шапкою, вище рівня бортів 20 см. Вантаж маркований вапняним розчином, що відповідає перевізному документу. Маркування порушене, виїмка над 6 - 7-ми люками довжиною 300 см, шириною 280 см, глибиною 40-50 см.

- відсутній вантаж у вагоні поміститися міг. В технічному відношенні вагон справний, бездверний, люка закриті, течі вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінилися. Зав. вантажного двору відсутній (а.с.14-15).

Комерційний акт складений згідно з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855).

При цьому, як вбачається з залізничної накладної № 47958293 завантаження, зокрема, у вагон № 63129233 було здійснено відправником - ПрАТ "Южкокс" (а.с.13).

Слід відзначити, що жодних письмових зауважень, щодо непридатності для перевезення вантажу навалом у вагоні № 63129233 в комерційному відношенні працівниками залізниці зроблено не було.

Даний факт свідчить про те, що ПрАТ "Южкокс" підготував вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування та здійснював навантаження з виконанням Технічних умов, про що і зазначено у графі 20 залізничної накладної № 47958293 - вантаж розміщено й закріплено згідно з пунктом 3.1. глави 14 ТУ.

Після завантаження горішку коксового та виставляння завантажених вагонів для відправлення, всі зазначені у спірній накладній вагони, було перевірено працівниками Залізниці в комерційному та технічному відношенні. Залізниця, оглянувши подані до перевезення вагони за спірною залізничною накладною № 47958293, прийняла їх до перевезення, проставивши календарний штемпель станції Запоріжжя-Кам"янське в оформленій накладній. Жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо комерційної або технічної несправностей Залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до комерційного і технічного стану вагонів. Доказів іншого матеріали справи не містять та сторонами суду не повідомлено.

Залізниця після проставлення відповідної відмітки в спірній залізничній накладній, взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.

Таким чином, господарський суд відзначає, що матеріалами справи не підтверджено, що завантаження спірного вантажу здійснювалось ПрАТ "Южкокс" у комерційно несправний вагон № 63129233. Крім того, наявність течі вантажу, на яку посилається відповідач у відзиву на позовну заяву, спростовується встановленими в комерційному акті №460005/1431 від 21.10.2019 обставинами, в якому зафіксовано, що течі вантажу у вагоні №63129233 немає.

Таким чином, судом відхиляються заперечення відповідача в частині того, що вантажовідправник не підготував вантаж до навантаження та не вжив необхідних заходів, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення.

З приводу визначення вартості недостачі вантажу, а також правовірності здійсненого позивачем розрахунку суд зазначає слідуюче.

Згідно із пунктом 3.6. договору покупець здійснює оплату товару, що поставляється, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30-ти календарних дня з дати прибуття товару на станцію покупця, але не раніше п`яти банківських дня з дати отримання оригіналів первинних документів, зазначених у пункті 2.1.

Відповідно до пункту 3 Специфікації № 12 від 01.02.2019 базова ціна на умовах поставки СРТ складає еквівалент 291,00 долар США/тонну ваги без урахування ПДВ у національній валюті України за курсом НБУ, що діє на дату оплати.

Ціна, зазначена в специфікації, розрахована за курсом НБУ долара США станом на 01.02.2019 - 27,740960 грн. і становить 8 072 грн. 62 коп. без урахування ПДВ.

Первинні документи (рахунки), оформляються за датою відвантаження, зазначеної залізниці накладної, за ціною за 1 т товару в безводній вазі без урахування ПДВ, з перекладом базової ціни за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України, станом на 00:00 годин дати відвантаження товару.

У разі зміни ціни товару на дату оплати, а також при коригуванні ціни згідно з пунктом 5.2.3. договору, постачальник виставляє покупцю корегувальні рахунки і розрахунки коригувань до податкових накладних.

Пунктом 4 Специфікації № 12 від 01.02.2019 встановлені наступні умови оплати:

- покупець здійснить оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з дати прибуття товару на станцію Запоріжжя-Ліве. Оплата здійснюється на підставі оригіналів первинних документів;

- покупець здійснює оплату за отриманий товар виходячи з перерахунку базової ціни в доларовому еквіваленті в національну валюту України за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату здійснення такого платежу (платежів), передбачених умовами специфікації до договору.

У відповідності до вказаних умов договору, постачальником було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 92872585 від 15.10.2019 на оплату поставленого горішку коксового 10-25 мм на загальну суму 642 017 грн. 22 коп., відповідно до якого вартість 1 тони горішку коксового 10-25 мм склала 7 140 грн. 57 коп. (без ПДВ) (а.с.16).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до платіжного доручення № 341342 від 06.12.2019 на суму 624 722 грн. 80 коп. було оплачено отриманий за договором горішок коксовий; рахунок № 92872585 від 15.10.2019 (по курсу на дату оплати) (а.с.17).

Судом відхиляються заперечення відповідача, пов`язані з тим, що вартість продукції згідно з рахунком постачальника № 92872585 від 15.10.2019 складає 642 017 грн. 22 коп., а відповідно до платіжного доручення № 341342 від 06.12.2019 позивачем було сплачено 624 722 грн. 80 коп., що, на думку відповідача, свідчить про те, що позивач не поніс будь-яких збитків через втрату вантажу, оскільки оплатив лише вартість фактично доставленої йому продукції з огляду на те, що зменшена вартість отриманого горішку коксового пов`язана саме зі зміною курсу гривні до долара США, що було передбачено сторонами у договору поставки (пункт 4 Специфікації № 12 від 01.02.2019).

Позивач розрахував вартість нестачі вантажу та просить стягнути її з відповідача, мотивуючи це тим, що оскільки вагон № 63129233 з вантажем був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справному вагоні, враховуючи дані, наведені в комерційному акті № 460005/1431 від 21.10.2019 відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу у спірних правовідносинах в силу статті 110 Статуту залізниць покладається на залізницю.

Позивач вважає, що недостача вантажу виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить суд стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу із вирахуванням норми природної втрати в сумі 7 069 грн. 16 коп., що і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України; перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.

Згідно зі статтею 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; - за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість;

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Оскільки спірний вагон з горішком коксовим був прийнятий залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень статті 110 Статуту залізниці України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, - при перевезенні вантажів у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, - для мінерального палива.

З огляду на те, що у залізничній накладній № 47958293 зазначено, що за нею перевозився горішок коксовий 10-25, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення відповідальної недостачі горішку коксового з урахуванням норми недостачі, яка становить 1% маси, - для мінерального палива.

Отже, відповідальна недостача горішку коксового у вагоні № 63129233 під час перевезення становить 7 069 грн. 16 коп.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З урахуванням викладеного, відповідальність за вагову недостачу горішку коксового слід покласти на відповідача.

Відповідно до статті 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

У відповідності до статті 129 Статуту залізниць України обставини, засвідчені комерційним актом, є підставою для матеріальної відповідальності залізниці.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 7 069 грн. 16 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11; ідентифікаційний код 00186542) - 7 069 грн. 16 коп. - вартості нестачі вантажу та 2 102 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24.07.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко