Рішення

від 22.07.2020 по справі 916/1399/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1399/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

секретар судового засідання Тіщенко Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Веренчук В.О. (довіреність б/н від 30.06.2020р.);

від відповідача - Чехлов Ю.В. (довіреність №15 від 24.02.2020р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1399/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРЦ» (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, буд.2А, код ЄДРПОУ 30587514)

до відповідача комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд.1-Б, код ЄДРПОУ 34674102)

про стягнення 102 909,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

20.05.2020р. товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕРЦ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» , в якій просить суд стягнути з відповідача 102 909,99 грн. заборгованості, в тому числі: 77 994,88 грн. - основної заборгованості, 13 798,83 грн. - пені, 7 300,25 грн. - інфляційних витрат та 3 816,03 грн. - 3% річних, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №131202-01/ТГО-622/13 від 02.12.2013р. в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2020р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРЦ» залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

02.06.2020р. до Господарського суду Одеської області від ТОВ «ГЕРЦ» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, згідно якої позивач, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, такі недоліки усунув.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1399/20 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на "01" липня 2020 р. о 11:00.

30.06.2020р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№16730/20), відповідно до якого останній просить суд відмовити частково у задоволенні позову ТОВ «Герц» про стягнення з КП «Теплопостачання міста Одеси» основного боргу в сумі 42 524,16 грн.; зменшити суму стягнення на користь ТОВ «Герц» в частині стягнення пені, 3% річних та інфляцій витрат на 90%, а також відстрочити виконання рішення господарського суду Одеської області у справі №916/1399/20 на шість місяців.

В обґрунтування своїх заперечень відповідачем надано контрозрахунок заборгованості за договором №131202-01/ТГО-622/13 від 02.12.2013р. та зазначено, що позивачем до позовної заяви додано акти: №0618-А від 06.06.2018р. (за травень 2018р.), № 0718-А від 05.07.2018р. (за червень 2018р.), №0818-А від 06.08.2018р. (за липень 2018р.), які не підписані з боку КП «Теплопостачання міста Одеси» , та в матеріалах справи відсутні будь-які докази, підтверджуючі передачу ТОВ «Герц» від КП «ТМО» будь-яких даних для формування рахунків-повідомлень за травень, червень, липень 2018р., згідно п. 2.2.1 договору, що, на думку відповідача, вказує на відсутність факту надання виконавцю завдання для формування рахунків-повідомлень за зазначений період. Разом з тим, відповідач звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу КП «ТМО» акту виконаних робіт №0718-А від 05.07.2018р. та рахунку №0718-С від 05.07.2018р., а також акту № 0818-А від 06.08.2018р. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що у ТОВ «Герц» не має права вимоги до КП «ТМО» щодо сплати послуг, а у суду відсутні підстави для задоволення вимог ТОВ «Герц» по стягненню з КП «ТМО» заборгованості на підставі актів за травень - липень 2018р. та виставленими за ними рахунками. Щодо вимог ТОВ «Герц» про стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені, відповідач зазначає, що не може погодитися з цими вимогами, з огляду на наявність фактів, що свідчать про об`єктивні причини, які унеможливили своєчасне виконання грошового зобов`язання, а, також, при відсутності доказів фактично понесених позивачем збитків.

В обґрунтування зменшення суми стягнення пені, 3% річних та інфляцій витрат на 90%, відповідач зазначає, що основною метою діяльності КП «ТМО» є задоволення потреб територіальної громади міста, шляхом здійснення господарської діяльності, пов`язаної з виробництвом та постачанням теплової енергії (п. 2.1 Статуту). Наряду з цим, підприємство відноситься до об`єктів критичної інфраструктури, має стратегічне значення і залишається практично єдиним постачальником теплової енергії (монополістом) для мешканців, підприємств, установ, організацій і для усіх об`єктів соціальної інфраструктури (лікувальних закладів, закладів освіти та культури, тощо) міста Одеси.

Відповідач вказує, що КП «ТМО» не розпоряджається власними грошовими коштами, отриманими, як плату за вироблену та продану теплову енергію, до моменту розподілу між учасниками постачання природного газу та загалом відрахування коштів на користь учасників ринку природного газу. Крім того, рівень розрахунків за договором залежить зокрема від платіжної дисципліни споживачів теплової енергії.

Разом з тим, відповідач вказує, що у зв`язку із різницею між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям за тарифами, затвердженими НКРЕКП та фактичним витратам підприємства, станом на 27.02.2020р. заборгованість держави (споживачі - бюджетні установи та підприємства) перед КП «ТМО» за період до 01.01.2016 становить 164 млн. грн., та заборгованість держави (усі категорії споживачів) у зв`язку з невідповідністю тарифів з 01.01.2016 по 01.02.2020 складають 504, 5 млн. грн.

Обмеження по розпорядженню власними грошовими коштами потягли за собою накопичення заборгованості за спожиті енергоносії, товари, послуги, тощо, що спричинило численні звернення кредиторів до суду, стягнення заборгованості і, відповідно, направлення виконавчих документів на примусове виконання до органів Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за якими відкрито біля 36 виконавчих проваджень. Крім того, з 2018 року по теперішній час майно та грошові кошти, практично постійно, знаходяться під арештом та зазначені обставини призвели до вкрай скрутного фінансового становища КП «ТМО» .

Таким чином, відповідач зазначає, що несплата заборгованості за договором виникла внаслідок об`єктивних причин, що не пов`язуються із виною відповідача, при цьому, відповідачем вживаються заходи щодо виходу КП «ТМО» зі скрутної ситуації, відсутність вини КП «ТМО» у виникненні спору, а також, враховуючи інформацію про надходження на рахунки КП «ТМО» основної маси грошових коштів, за рахунок яких можливо виконати судове рішення, лише у опалювальний період, просить суд відстрочити виконання судового рішення на 6 місяців.

В судовому засіданні 01.07.2020р. оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 22.07.2020р. о 12:45.

07.07.2020р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 17729/20), відповідно до якої останній, не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, зазначає, що ТОВ «ГЕРЦ» додано до позовної заяви доказ направлення на адресу КП «ТМО» акту виконаних робіт (наданих послуг) №0818-А від 06.08.2018 р., а саме - супровідний лист вих. № 18/08-08/03 від 08.08.2018р., відповідно до якого було, в тому числі, направлено вказаний акт, дата якого в цьому листі, завдяки механічній помилці (описці) співробітника бухгалтерії ТОВ «ГЕРЦ» , була вказана помилково (замість 06.08.2018 р., було вказано 05.07.2018 р.). При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що номер акту вказаний вірно, а усі інші номери та дати, які наявні в цьому супровідному листі, прямо вказують на те, що всі документи, передані цим листом на адресу КП «ТМО» , стосуються саме серпня місяця 2018 р., та, враховуючи наявність на зазначеному вихідному листі ТОВ «ГЕРЦ» відмітки КП «ТМО» про його отримання, позивач вважає, що це є безпосереднім доказом направлення на адресу КП «ТМО» акту № 0818-А від 06.08.2018 р. Також, позивач зазначає, що акт № 0718-А від 05.07.2018 р. та рахунок № 0718-С від 05.07.2018 р. супровідним листом вих. № 18/07-09/10 від 09.07.2018 р. були направленні на адресу КП «ТМО» , та отримані останнім 10.07.2018р., про що свідчить вхідний номер та печатка відповідача. До відповіді на відзив, позивачем додано копію супровідного листа №18/07-09/10 від 09.07.2018р.

Разом з тим, позивач зазначає, що акти виконаних робіт (наданих послуг): №0618-А від 06.06.2018р. (за травень 2018), № 0718-А від 05.07.2018р. (за червень 2018), №0818-А від 06.08.2018р. (за липень) були передані на адресу КП «ТМО» окремими супровідними листами, на кожному з яких наявна відмітка КП «ТМО» про їх отримання, та за результатами ознайомлення з листами та доданими до них документами, відповідач повернув позивачеві другі примірники зазначених актів, поставивши на них лише відбиток власної печатки. При цьому, жодних заперечень (розбіжностей) до зазначених актів та/або відмови від прийняття виконаних робіт (послуг) з поверненням рахунків-повідомлень виконавцю, від КП «ТМО» не надходило, з огляду на що позивач вважає, що відсутність безпосереднього підпису директора КП «ТМО» та наявність лише відбитку печатки підприємства на вказаних актах, відповідні акти, згідно умов договору, все одно вважаються узгодженими відповідачем, надані послуги - виконаними якісно, та такі послуги підлягають оплаті. Також, позивач звертає увагу суду на те, що позивач здійснює друк рахунків - повідомлень виключно на підставі інформації, яка надається відповідачем та іншими підприємствами, що надають житлово-комунальні та інші послуги населенню, як передбачено п. 2.1.1. договору.

Також, TOB «ГЕРЦ» вважає прохання відповідача щодо відстрочення виконання рішення суду у справі №916/1399/20 на шість місяців необґрунтованим та зазначає, що процес отримання позивачем грошових коштів за надані ним ще у 2018 році послуги відповідачу, буде ще більше затягуватися. Разом з тим, позивач вказує, що протягом строку дії договору, ТОВ «ГЕРЦ» вже стягувало з КП «ТМО» заборгованість за договором (включаючи штрафні санкції за несвоєчасну сплату заборгованості) в судовому порядку, з огляду на що, позивач категорично заперечує проти контрозрахунку заборгованості за договором, який додав до відзиву відповідач, та проти зменшення сум штрафних санкцій, які повинні бути стягнуті з КП «ТМО» , а також проти відстрочення виконання рішення суду, що буде прийнято за результатами розгляду справи №916/1399/20.

20.07.2020р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 19113/20), відповідно до яких останній просить суд застосувати спеціальні строки позовної давності до стягнення пені, з огляду на те, що вимоги ТОВ «Герц» про стягнення пені заявлені з пропуском строку позовної давності.

22.07.2020р. до Господарського суду Одеської області від ТОВ «Герц» надійшли додаткові пояснення (вх.№ 19353/20), згідно яких останнім зазначено, що позивачем здійснюється друк рахунків - повідомлень виключно на підставі інформації, яка надається відповідачем та іншими підприємствами, що надають житлово-комунальні послуги та інші послуги населенню, як передбачено п. 2.1.1 договору, та звертає увагу на те, що позивач не здійснює формування та друк рахунків-повідомлень на підставі будь-якої іншої інформації, ніж та, що безпосередньо надається відповідачем, з огляду на що вважає зауваження відповідача щодо відсутності в матеріалах справи відповідних доказів безпідставними.

В судовому засіданні 22.07.2020р.:

- представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

- представник відповідача просив суд відмовити частково у задоволенні позову ТОВ «Герц» про стягнення з КП «Теплопостачання міста Одеси» основного боргу на підставі актів №0618-А від 06.06.2018р. (за травень), №0718-А від 05.07.2018р. (за червень), № 0818-А від 06.08.2018р. (за липень) та виставленими за ними рахунками в сумі 42 524,16 грн.; зменшити суму стягнення на користь ТОВ «Герц» в частині стягнення пені, 3% річних та інфляцій витрат на 90%, застосувати спеціальний строк позовної давності до вимог ТОВ «Герц» про стягнення пені та відмовити у цій частині у задоволені вимог, а також відстрочити виконання рішення господарського суду Одеської області у справі №916/1399/20 на шість місяців.

В судовому засіданні від 22.07.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

02.12.2013р. між ТОВ «ГЕРЦ» (виконавець) та КП «Теплопостачання міста Одеси» (замовник) було укладено договір № 131202-01/ТГО-622/13, відповідно до п.1.1 якого предметом даного договору є надання виконавцем замовнику послуг з формування, друку та доставки на адресу комунальних підприємств «Житлово-комунальний сервіс» м. Одеси рахунків-повідомлень за спожиті населенням житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п. 2.1.1. договору, виконавець зобов`язаний здійснювати друк рахунків-повідомлень, сформованих на основі інформації, наданої замовником та іншими підприємствами, що надають населенню житлово-комунальні послуги, станом на « 01» число кожного місяця. Формування і друк рахунків-повідомлень здійснюється в межах дислокації будинків комунальної власності, які знаходяться на території комунальних підприємств «Житлово-комунальний сервіс» м. Одеси.

Згідно п. 2.1.2 договору, виконавець зобов`язаний щомісяця, не пізніше 3 (трьох) робочих днів після формування в «Автоматизованій системі прийому та обліку комунальних платежів» щомісячної зведеної бази боргів і нарахувань за надані населенню послуги, доставляти рахунки-повідомлення на адресу комунальних підприємств «Житлово-комунальний сервіс» м. Одеси.

Відповідно до п. 2.1.3 договору, після доставки рахунків-повідомлень (п.2.1.2) виконавець надає замовнику рахунок на оплату наданих послуг (п.2.1.1) та акт виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно п. 2.2.2. договору, встановлений обов`язок замовника оплачувати послуги виконавця за договором, відповідно до п. 3.1. та п. 3.2. Договору.

Відповідно до п. 2.2.3. договору, у разі відсутності розбіжностей (заперечень), замовник, не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання рахунку на оплату та акту (п.2.1.3) підписує акт та направляє його на адресу виконавця.

Пунктом 2.2.4. договору, передбачено, що у випадку не підписання Замовником акту виконаних робіт (наданих послуг) та не надання мотивованої відмови від його підписання у строк, встановлений в п. 2.2.2. договору, акт вважається узгодженим замовником, а послуги підлягають оплаті.

Відповідно до п. 2.2.5. договору, у разі виникнення розбіжностей (заперечень), Замовник в триденний строк направляє виконавцю мотивовану відмову від прийняття виконаних робіт (послуг), після чого, не пізніше наступного робочого дня, зобов`язаний повернути на адресу виконавця рахунки-повідомлення. У випадку порушення умов цього пункту договору, надані послуги вважаються виконаними якісно та підлягають сплаті.

Відповідно до п. 3.1. договору, вартість послуг виконавця за договором складає 0,08 грн. за 1 (один) рахунок-повідомлення. Кількість рахунків-повідомлень є змінною величиною, відповідає кількості особових рахунків населення (абонентів Замовника), що містяться в базі боргів і нарахувань «Автоматизованої системи прийому і обліку комунальних платежів» та відображається в щомісячному акті виконаних робіт (послуг).

Згідно п. 3.2. договору, оплата послуг виконавця, згідно п. 3.1. договору, здійснюється замовником не пізніше, ніж через 3 (три) робочих дня з моменту підписання сторонами акту (п. 2.2.3.), на підставі виставленого рахунку та акту виконаних робіт (послуг).

При порушенні строків оплати (п.3.2.), Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,2 % від суми не перерахованої оплати (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) за кожний день прострочення (п. 4.2 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2015р. В подальшому строк дії даного договору автоматично пролонгується строком на 3 (три) роки, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання в строк не пізніше 1-го місяця до закінчення дії даного договору (п. п. 7.1,7.2 договору).

На виконання умов договору №131202-01/ТГО-622/13 від 02.12.2013р. за період з липня 2018р. по грудень 2018р. ТОВ «ГЕРЦ» були направлені КП «Теплопостачання міста Одеси» акти виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 97 994,88 грн. та виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату наданих послуг. При цьому, відповідач за отримані послуги розрахувався частково, із простроченням - на загальну суму 20 000 грн. Решта заборгованості у сумі 77 994,88 грн. залишилась не сплаченою.

05.03.2020р. позивачем було направлено відповідачу претензію вих.№20/03-05/01, в якій викладено вимогу сплатити заборгованість за договором №131202-01/ТГО-622/13 від 02.12.2013р. на загальну суму 77 944,88 грн.

У відповідь на претензію, 11.03.2020р. КП «Теплопостачання міста Одеси» направило відповідачу лист №02-01-01-105, в якому зазначило, що за даними бухгалтерського обліку КП «ТМО» , відповідно до актів звірки взаємних розрахунків за договором №131202-01/ТГО-622/13 від 02.12.2013р., значиться заборгованість перед ТОВ «Герц» на суму 4 327,33 грн. Також, в листі відповідач, не заперечував щодо обов`язку оплатити заборгованості у визначеному ним розмірі, однак просив попередньо узгодити розмір фактичної заборгованості та підписати акти звірки взаємних розрахунків станом на 11.03.2020р.

Між тим, як стверджує позивач, всупереч умовам договору, відповідач не сплатив за отримані послуги за договором №131202-01/ТГО-622/13 від 02.12.2013р., з огляду на що позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з даним позовом до КП «Теплопостачання міста Одеси» , в якому просить стягнути з відповідача 77 994,88 грн. - основної заборгованості, 13 798,83 грн. - пені, 7 300,25 грн. - інфляційних витрат та 3 816,03 грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагенту та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що 02.12.2013р. між ТОВ «ГЕРЦ» (виконавець) та КП «Теплопостачання міста Одеси» (замовник) було укладено договір № 131202-01/ТГО-622/13, предметом якого є надання виконавцем замовнику послуг з формування, друку та доставки на адресу комунальних підприємств «Житлово-комунальний сервіс» м. Одеси рахунків-повідомлень за спожиті населенням житлово-комунальні послуги.

Згідно п. 2.1.2 договору, виконавець зобов`язаний щомісяця, не пізніше 3 (трьох) робочих днів після формування в «Автоматизованій системі прийому та обліку комунальних платежів» щомісячної зведеної бази боргів і нарахувань за надані населенню послуги, доставляти рахунки-повідомлення на адресу комунальних підприємств «Житлово-комунальний сервіс» м. Одеси.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Абзац 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.п. 2.1.3, 2.2.3 договору, після доставки рахунків-повідомлень виконавець надає замовнику рахунок на оплату наданих послуг та акт виконаних робіт (наданих послуг) та, у разі відсутності розбіжностей (заперечень), замовник, не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання рахунку на оплату та акту, підписує акт та направляє його на адресу виконавця.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору №131202-01/ТГО-622/13 від 02.12.2013р., за період з липня 2018р. по грудень 2018р., ТОВ «ГЕРЦ» було надано КП «Теплопостачання міста Одеси» послуг на загальну суму 97 994,88 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг): № 0618-А від 06.06.2018р. на суму 14 210,56 грн.; № 0718-А від 05.07.2018р. на суму 14 247,20 грн.; № 0818-А від 06.08.2018р. на суму 14 066,40 грн.; №0918-А-56 від 06.09.2018р. на суму 13 641,60 грн.; № 1018-А-65 від 05.10.2018р. на суму 13 912,32 грн.; № 1118-А-65 від 07.11.2018р. на суму 14 081,12 грн.; №1218-А-65 від 06.12.2018р. на суму 13 835,68 грн.

Також, позивачем було сформовано відповідні рахунки на оплату наданих послуг за період з липня 2018р. по грудень 2018р., а саме: № 0618-С від 06.06.2018р. на суму 14 210,56 грн.; № 0718-С від 05.07.2018р. на суму 14 247,20 грн.; № 0818-С від 06.08.2018р. на суму 14 066,40 грн.; № 0918-С-56 від 06.09.2018р. на суму 13 641,60 грн.; №1018-С-65 від 05.10.2018р. на суму 13 912,32 грн.; №1118-С-65 від 07.11.2018р. на суму 14 081,12 грн.; №1218-С-65 від 13 835,68 грн.

Вказані акти виконаних робіт (наданих послуг) та рахунки позивачем супровідними листами були передані відповідачу та одержані останнім, що підтверджується відмітками КП «Теплопостачання міста Одеса» про їх отримання, а саме: акт №0618-А від 06.06.2018р. та рахунок № 0618-С від 06.06.2018р. - 11.06.2018р.; акт №0718-А від 05.07.2018р. та рахунок № 0718-С від 05.07.2018р. - 10.07.2018р.; акт №0818-А від 06.08.2018р. та рахунок № 0818-С від 06.08.2018р. - 13.08.2018р.; акт №0918-А-56 від 06.09.2018р. та рахунок № 0918-С-56 від 06.09.2018р. - 13.09.2018р.; акт №1018-А-65 від 05.10.2018р. та рахунок № 1018-С-65 від 05.10.2018р. - 17.10.2018р.; акт № 1118-А-65 від 07.11.2018р. та рахунок №1218-А-65 від 06.12.2018р.; акт №1218-А-65 від 06.12.2018р. та рахунок №1218-С-65 від 13 835,68 грн. - 12.12.2018р.

Разом з тим, судом встановлено, що акти виконаних робіт (наданих послуг) №0918-А-56 від 06.09.2018р.; № 1018-А-65 від 05.10.2018р.; № 1118-А-65 від 07.11.2018р.; №1218-А-65 від 06.12.2018р. підписані сторонами та скріпленими печатками останніх, проте, акти виконаних робіт (наданих послуг): № 0618-С від 06.06.2018р.; № 0718-С від 05.07.2018р.; № 0818-С від 06.08.2018р. містять лише відбиток печатки КП «Теплопостачання міста Одеса» без підпису уповноваженої особи відповідача.

Відповідно до п. 2.2.4. договору, сторони узгодили, що у випадку непідписання замовником акту виконаних робіт (наданих послуг) та ненадання мотивованої відмови від його підписання у строк, встановлений в п. 2.2.2. договору, акт вважається узгодженим замовником, а послуги підлягають оплаті.

Що стосується посилань відповідача на відсутність підстав для стягнення з КП «ТМО» заборгованості на підставі актів № 0618-А від 06.06.2018р. (за травень 2018), № 0718-А від 05.07.2018р. (за червень 2018), №0818-А від 06.08.2018р. та виставлених за ними рахунками у сумі 42 524,16 грн., з огляду на відсутність на відповідних актах підпису уповноваженої особи відповідача, то суд не приймає їх до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих мотивованих відмов КП «Теплопостачання міста Одеса» від підписання зазначених актів, як - то передбачено п. 2.2.4. договору, в зв`язку з чим послуги вважаються наданими позивачем та прийнятими відповідачем - на підставі п.2.2.2 договору.

Згідно п. 3.2. договору, сторони встановили, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником не пізніше, ніж через 3 (три) робочих дня з моменту підписання сторонами акту, на підставі виставленого рахунку та акту виконаних робіт (послуг).

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач на виконання умов договору №131202-01/ТГО-622/13 від 02.12.2013р. за отримані послуги розрахувався частково на суму 20 000 грн., а саме: 15.05.2019р.- в сумі 10 000 грн., із призначенням платежу «сплата за друк рахунків - повідомлень, договір №ТГО-622/13 від 02.12.2013р.» та 20.05.2019р. - в сумі 10 000 грн.. із призначенням платежу «сплата за друк рахунків - повідомлень, за рішенням суду» .

При цьому, позивачем зазначено, що з огляду на те, що КП «Теплопостачання міста Одеси» рішення Господарського суду Одеської області від 13.08.2018р. по справі №916/1144/18, яким було стягнуто з відповідача на користь ТОВ "Герц" заборгованість за договором №ТГО-622/13 від 02.12.2013р. за попередній період, було виконано у повному обсязі - 28.04.2020р., що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 28.04.2020р. №58020168, оплати, здійснені відповідачем 20.05.2019р. зараховані ТОВ «Герц» , в якості погашення замовником заборгованості за надані за договором послуги в травні та червні 2018р. наступним чином:

-15.05.2019р. в сумі 10 000 грн. - за актом № 0618 - А від 06.06.2018р.

-20.05.2019р. в сумі 10 000 грн. - за актом № 0618 - А від 06.06.2018р. в сумі 4 210,56 грн. та за актом № 0718-А від 05.07.2018 р. в сумі 5 789,44 грн.

Решта заборгованості за надані згідно договору №ТГО-622/13 від 02.12.2013р. послуги в сумі 77 994,88 грн., залишилась несплаченою.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за надані послуги в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 77 994,88 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне .

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2 договору, сторони встановили, що при порушенні строків оплати Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,2 % від суми не перерахованої оплати (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, за загальний період з 11.07.2018р. по 09.06.2019р., судом встановлено його помилковість, з огляду на невірне визначення позивачем сум заборгованості відповідача станом на 11.07.2018р. у зв`язку з чим, судом, за допомогою системи "Ліга-Закон", здійснено власний розрахунок пені,з урахуванням кінцевих дат нарахування пені, визначених позивачем, відповідно до якого сума пені складає 14 817,15 грн.

Акт виконаних робіт № Сума боргу (грн.)Період простроченняСума пені за період прострочення (грн.) №0718-А від 05.07.18 14 247,20 11.07.2018 - 06.01.2019 2 505,95 № 0818-А від 06.08.18 14 066,40 10.08.2018р. - 05.02.2019 2 486,48 № 0918-А-56 від 06.09.18 13 641,60 12.09.2018-10.03.2019 2 421,85 № 1018-А-65 від 05.10.18 13 912,32 11.10.2018-08.04.2019 2 469,91 № 1118-А-65 від 07.11.18 14 081,12 13.11.2018-11.05.2019 2 493,71 № 1218-А-65 від 006.12.18 13 835,68 12.12.2018-09.06.2019 2 439,24 Всього: 14 817,15

Разом з тим, у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право належить виключно позивачу.

Поряд з тим, відповідачем у запереченнях на відповідь на відзив заявлено про застосування наслідків пропуску позовної давності щодо стягнення пені, з огляду на що, господарський суд виходить з наступного.

Ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 ЦК України (ст. 260 ЦК України)

Згідно ч. 5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Суд зазначає, що згідно п. 3.2 договору, останнім днем оплати за надані послуги у липні 2018р. - грудені 2018р. згідно актів виконаних робіт (надання послуг) були наступні дати: акт №0718-А від 05.07.2018р. - 10.07.18р.; акт №0818-А від 06.08.2018р. - 09.08.18р.; акт №0918-А-56 від 06.09.2018р. - 11.09.18р.; акт №1018-А-65 від 05.10.2018р. - 10.10.18р.; акт № 1118-А-65 від 07.11.2018р. - 12.11.18р.; акт №1218-А-65 від 06.12.2018р. - 11.12.18р.

Строк позовної давності до вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати за наданими у липні - грудені 2018р. послугами закінчився: 09.07.2019р.; 08.08.2019р.; 10.09.2019р.; 09.10.2019р.; 11.11.2019р. та 10.12.2019р., відповідно.

Між тим, з позовом до суду про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати, в тому числі, позивач звернувся 20.05.2019р. Таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності до заявлених вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати за надані послуги з липня - грудень 2018р.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що строк позовної давності для звернення з вимогами про стягнення пені за прострочення оплати сплив, та приймаючи до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в загальній сумі 13 798,83 грн.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки суми 3% річних та інфляційних нарахувань, нарахованих за загальний період з 11.07.2018р. по 18.05.2020р., також, встановив їх помилковість, з огляду на невірне врахування позивачем здійсненої оплати 20.05.2019р. КП «Теплопостачання міста Одеси» за актом № 0718-А від 05.07.2018 р. в сумі 5 789,44 грн., в зв`язку із наведеним, судом, за допомогою системи "Ліга-Закон", здійснено власні розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань,з урахуванням кінцевих дат, визначених позивачем, відповідно до яких сума інфляційних нарахувань становить 8 147,47 грн., а сума 3% річних становить 4 643,24 грн.

Проте, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, в тому числі стосовно 3% річних, суд, не виходить за межі позовних вимог та задовольняє заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 816,03 грн. та інляційних нарахувань в сумі 7 300,25 грн.

Щодо клопотання відповідача, викладеного у заявах по суті справи про зменшення нарахованих позивачем суми пені, інфляційних та 3% річних до 90%, то суд зазначає наступне.

З огляду на те, що судом встановлено, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення з вимогами до відповідача про стягнення пені за прострочення оплати, суд доходить висновку про залишення клопотання відповідача про зменшення нарахованих позивачем суми пені без задоволення.

Статтею ч. 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення, щодо можливості зменшити за рішенням суду розмір штрафних санкцій, містить і ч. 1 ст. 233 ГК України.

Проте, інфляційні витрати та 3% річних не є неустойкою або штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, з огляду на що, у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем інфляційних та 3% річних.

Щодо вимоги Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси» про відстрочення виконання рішення на шість місяців, то суд зазначає наступне.

Так, обґрунтовуючи вищезазначене клопотання відповідач зазначає, КП «ТМО» перебуває у скрутному фінансовому становищу, що позбавляє підприємство джерел та можливості для самостійної і своєчасної сплати заборгованості, в тому числі по оплаті вартості спожитих енергоносіїв (електрична енергія, вода, паливо, тощо), та несплата заборгованості за договором виникла внаслідок об`єктивних причин, що не пов`язуються із виною відповідача, а також те, що відповідачем вживаються заходи щодо виходу КП «ТМО» зі скрутної ситуації, відсутність вини КП «ТМО» у виникненні спору, а також враховуючи інформацію про надходження на рахунки КП «ТМО» основної маси грошових коштів, за рахунок яких можливо виконати судове рішення, лише в опалювальний період.

Відповідно до ч.1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Разом з тим, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд має враховувати: ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою надання відстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення, які заявник повинен довести суду, відповідно до ст. 74 ГПК України.

Приймаючи до уваги, що КП „Теплопостачання міста Одеси» називає підставою для відстрочення виконання судового рішення відсутність у нього відповідної фінансової можливості, та те, що надані заявником докази неспроможності сплатити ним борг не підтверджують наявність обставин, з якими суд може пов`язати неможливість виконання рішення, що є обов`язковою умовою для таких дій, як надання відстрочення виконання рішення суду, а також приймаючи до уваги ту обставину, що відповідач отримав послуги згідно договору №131202-01/ТГО-622/13 від 02.12.2013р. ще в 2018 р., стягнення заборгованості за якими є предметом розгляду даного спору, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення відповідного клопотання відповідача.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 76 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає за доцільне частково задовольнити позовні вимоги зі стягненням з відповідача на користь позивача 77 994,88 грн. - основної заборгованості, 7 300,25 грн. - інфляційних витрат та 3 816,03 грн. - 3% річних.

З огляду на часткове задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд.1-Б, код ЄДРПОУ 34674102) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРЦ» (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, буд.2А, код ЄДРПОУ 30587514) 77 994 (сімдесят сім тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 88 коп. - основної заборгованості, 7 300 (сім тисяч триста) грн. 25 коп. - інфляційних витрат та 3 816 (три тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 03 коп. - 3% річних та 1 820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн. 15 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 24 липня 2020 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко