Постанова

від 22.07.2020 по справі 369/10392/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 липня 2020 року

м. Київ

справа № 369/10392/16-ц

провадження № 61-4794св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2019 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - Києво-Святошинська РДА), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа -Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, про визнання незаконними розпоряджень Києво-Святошинської РДА, визнання недійсними та скасування державної реєстрації державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок та відомостей про державну реєстрацію речового права .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він був членом Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Т. Г. Шевченка та йому, як власнику земельною паю, виділено земельну ділянку в натурі (на місцевості) під № 802, яка знаходиться за адресою: Гореницька сільська рада, Києво-Святошинський район, Київська область.У зв`язку з цим, ним розроблений проект землеустрою, а земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3222482000:06:003:0030. Проте, вказаний проект землеустрою йому повернуто, оскільки на його земельній ділянці сформована інша земельна ділянка із кадастровим номером 3222482000:06:003:5006, яка надалі розподілена на 22 земельні ділянки. Крім того, як йому стало відомо під час розгляду справи, розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 07 грудня 2012 року за № 3266 ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, а 12 грудня 2012 року Києво-Святошинська РДА прийняла розпорядження № 3404 про затвердження проекту та передачу у власність спірної земельної ділянки. На підставі вказаного розпорядження, останньому виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 416685. Разом з тим 22 грудня 2012 року ОСОБА_4 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К. В. Розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 29 грудня 2012 року № 3777 змінено цільове призначення земельної ділянки із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва. На підставі вказаного розпорядження, ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЙ № 346865. ОСОБА_2 провела поділ земельної ділянки на 22 окремі земельні ділянки, дві з яких відчужила ОСОБА_5 . Вважає, що Києво-Святошинська РДА не мала права приймати жодних розпоряджень про передачу спірної земельної ділянки іншим особам, оскільки він є єдиним законним власником земельної ділянки, виділеної йому як земельний пай.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , із урахуванням уточнених вимог,просив визнати незаконним розпорядження Києво-Святошинської РДА від 07 грудня 2012 року за № 3266 у частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту ОСОБА_4 ; визнати незаконним розпорядження Києво-Святошинської РДА від 12 грудня 2012 року за № 3404 у частині затвердження проекту та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту ОСОБА_4 ; визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:06:003:5006, виданого на ім`я ОСОБА_4 12 грудня 2012 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі № 322240001011244 серії ЯЙ № 416685; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3222482000:06:003:5006, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К. В., зареєстрований у реєстрі за № 3239, скасувавши його державну реєстрацію та право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 3222482000:06:003:5006; визнати незаконним та скасувати розпорядження Києво-Святошинської РДА від 29 грудня 2012 року № 3777 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва в частині земельної ділянки розміром 2,0000 га, кадастровий номер 3222482000:06:003:5006, за адресою: Гореницька сільська рада, Києво-Святошинський район, Київська область, на ім`я ОСОБА_2 ; визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:06:003:5006, виданий на ім`я ОСОБА_2 29 грудня 2012 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі № 322240001045505 серії ЯЙ 416685;скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 3222482000:06:003:5006; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3222482000:06:003:5041, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30 липня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Мурзак С. О., скасувати номер запису про право власності (в державному реєстрі прав) 6510086 та право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:06:003:5041; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3222482000:06:003:5042, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Мурзак С. О., скасувати номер запису про право власності (в державному реєстрі прав) та право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:06:003:5042;скасувати державну реєстрацію та відомості про державну реєстрацію речового права ОСОБА_2 на земельні ділянки, кадастрові номери: 3222482000:06:003:5041, 3222482000:06:003:5042, 3222482000:06:003:5043, 3222482000:06:003:5044, 3222482000:06:003:5045, 3222482000:06:003:5046, 3222482000:06:003:5047, 3222482000:06:003:5048, 3222482000:06:003:5049, 3222482000:06:303:5050, 3222482000:06:003:5051, 3222482000:06:003:5062, 3222482000:06:003:5052, 3222482000:06:003:5053, 3222482000:06:003:5054, 3222482000:06:003:5055, 3222482000:06:003:5056, 3222482000:06:003:5057, 3222482000:06:003:5058, які утворились у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:06:003:5006.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів направлення для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 3222482000:06:003:5006, у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Позивач не довів обставин відсутності законних підстав для скасування кадастрового номера 3222482000:06:003:5006. Так, відповідно до статті 24 Закону України Про державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника. Така ж норма передбачена частиною другою статті 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051. Позивач вказував, що кадастровий номер 3222482000:06:003:5006 присвоєний 01 квітня 2008 року, проте жодного доказу про здійснення державної реєстрації речового права на земельну ділянку не надано. При цьому, позивачем не заперечується та не спростовується, що відповідно до наказу Головного Управління Держземагентства у Київській області від 17 листопада 2014 року № 10-11772/15-14-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5051 га, кадастровий номер 3222482000:07:003:0230 для ведення особистого селянського господарства.Підстав для висновку про порушення вимог закону при винесенні Києво-Святошинською РДА розпорядження від 07 грудня 2012 року № 3266 у частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту ОСОБА_4 , розпорядження Києво-Святошинської РДА від 12 грудня 2012 року № 3404 у частині затвердження проекту та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту ОСОБА_4

Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки дозвіл на розроблення проекту землеустрою позивачу надано Києво-Святошинською РДА лише 05 грудня 2007 року, в той час як набуття у власність земельної ділянки мало відбутися після складання відповідного проекту землеустрою, проходження певної процедури погоджень і затвердження цього проекту, твердження позивача про набуття ним у власність земельної ділянки, кадастровий номер 3222482000:06:003:0030, за відсутністю розробленого та затвердженого проекту землеустрою, є безпідставними. Крім того, згідно з розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 03 грудня 2007 року № 806, на яке позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, прийнято рішення про виділення за рахунок земель резервного фонду та земель запасу Гореницької та Петрушківської сільських рад земельні ділянки особам, які мають право на земельну частку (пай) за списком згідно з додатком, до якого включений позивач. Тобто, права осіб, які не були включені до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) КСП ім. Т. Г. Шевченка, відновлені не шляхом коригування проекту землевпорядною організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору), а - наданням зазначеним громадян земельних ділянок із земель резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю). При цьому, громадянам, які не були включені до списку осіб, які мають права на земельну частку (пай) КСП ім. Т. Г. Шевченка, виділені землі не ті, які були надані цьому КСП, не землі резервного фонду саме КСП ім. Т. Г. Шевченка, а землі резервного фонду та землі запасу Гореницької та Петрушківської сільських рад. За вказаних обставин, оскільки процедура виділення цих земельних ділянок була іншою, ніж передбачена Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , твердження позивача про момент набуття права власності ним на земельну ділянку з моменту видачі розпорядження про виділення земель особам які мають право на земельну частку (пай) є помилковими. Таким чином, встановивши відсутність порушень права позивача на набуття у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:06:003:0030, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 фактично просить ухвалити судове рішення, яким позбавити права власності на землю відповідачів, які набули його з дозволу відповідних державних органів. Здійснюючи публічно-правові функції в сфері надання земельної ділянки у власність відповідно до статей 81, 116, 118, 121 ЗК України, Києво-Святошинська РДА діяла як суб`єкт владних повноважень і повинна була приймати рішення в межах чинного на той час законодавства. Правонабувач земельної ділянки (у цьому випадку ОСОБА_4 ), не мав і не міг мати можливості перевірити правильність рішень Києво-Святошинської РДА щодо реалізації нею наданої законодавством компетенції. Таким чином, ОСОБА_4 (первісний набувач), а в подальшому й ОСОБА_2 , які діяли добросовісно, виконували всі передбачені законодавством дії щодо отримання у власність земельної ділянки, не повинні нести відповідальність за помилки допущені органами державної влади, якщо такі були, при відведенні земельної ділянки. Більш того, позивач, маючи право на земельний пай, може звернутися до відповідного державного органу для виділення йому земельної ділянки з дотриманням законодавчо визначеної процедури.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що на момент передачі спірної земельної ділянки відповідачу, він мав усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням щодо оформлення відповідного земельного паю (одержання державного акта на право власності на землю), оскільки ним дотримана процедура, яка передує одержанню правовстановлюючого документа. Києво-Святошинська РДА не мала права передавати спірну земельну ділянку відповідачу, оскільки вона мала статус невитребуваної, а тому не належала до державної форми власності. Суди не повинні керуватися виключно статтею 118 ЗК України і перевіряти наявність виконаної процедури, передбаченої цією статтею, оскільки процедура оформлення паю значно відрізняється від приватизації земельної ділянки на загальних підставах. Факт виділення йому земельної частки (паю) із земель запасу або резервного фонду не змінює правовий статус земельної ділянки, порядок її виділення та отримання правовстановлюючих документів. Спірна земельна ділянка набула статус невитребуваної 23 грудня 2005 року, після затвердження протоколу зборів членів КСП ім. Т. Г. Шевченка земельні ділянки про розподіл земельних ділянок, наслідком чого є втрата права державної власності на землю. Постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 встановлено, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченим державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. У цій справі, право власності на спірну земельну виникло з моменту втрати державою права власності - після затвердження протоколу зборів членів КСП ім. Т. Г. Шевченка. Отримання ним державного акта є лише завершальною стадією оформлення документів, але в будь-якому разі його відсутність не свідчить про відсутність права власності.

У червні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав відзив на касаційну скаргу, згідно з яким, неможливо погодитися з посиланням позивача на те, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 369/6516/16-ц та від 22 листопада 2018 року у справі № 610/291/18. Так, у справі № 369/6516/16-ц спір стосувався визнання права власності на земельну ділянку (пай), яка перебувала в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Т. Г. Шевченка Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. У справі № 610/291/18 спір стосувався визнання права власності на земельну ділянку (пай), яка перебувала в колективній власності КСП ім. Свердлова Лозовеньківської сільської ради Балаклійського району Харківської області. Визнаючи право осіб на володіння земельними ділянками (паями), у вказаних справах, судом встановлено, що право на землю було саме на ті ділянки, які перебували у власності розпайованих земель КСП. Проте у справі що розглядається, мова іде про земельну ділянку, яка не перебувала у колективній власності КСП. Ця земельна ділянка виділялася не за рахунок земель КСП ім. Т. Г. Шевченка, де працював позивач, а за рахунок земель резервного фонду та земель запасу Гореницької та Петрушківської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області. Права ociб, які не були включені до списку осіб, які мають право на земельну частку (май) КСП ім. Т. Г. Шевченка, відновлені не шляхом коригування проекту землевпорядною організацією із забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору), а - наданням зазначеним громадянам земельних ділянок із земель резервного фонду та земель запасу у розмірі відповідної земельної частки (паю). При цьому громадянам, які не були включені до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) КСП ім. Т. Г. Шевченка, виділені землі не ті, які були у власності цього КСП, не землі резервного фонду саме КСП ім. Т. Г. Шевченка, а резервного фонду та землі запасу Гореницької та Петрушківської сільських рад. Тому, так як процедура виділення цих земельних ділянок була іншою, ніж передбачена Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , то є неправильним твердження позивача про момент набуття права власності ним на земельну ділянку, набуту в такому порядку, з моменту видачі розпорядження про виділення земель особам які мають право на земельну частку (пай). ОСОБА_1 , як колишнім членом КСП ім. Т. Г. Шевченка, вже реалізовано право на отримання земельної ділянки у власність.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Обставини встановлені судами

Позивач був членом КСП ім. Т. Г. Шевченка.

29 жовтня 2003 року Києво-Святошинська РДА на підставі вимог статті 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям прийняла розпорядження № 438 про виділення земельних ділянок особам, які мають право на земельну частку (пай).

22 грудня 2005 року Києво-Святошинською РДА прийнято розпорядження № 678 про внесення змін до розпорядження № 438, згідно з яким виділено в рахунок невитребуваних земельних ділянок земель колективної власності КСП ім. Т. Г. Шевченка, рілля №№ 121, 128, 232, 327, 345, 346, 470, 476, 495, 506, 572, 573, 616, 686, 730 та земель резерву Гореницької та Петрушківської сільських рад особам, які мають право на земельну ділянку (пай) за списком, згідно з додатком.

Відповідно до протоколу зборів членів КСП ім. Т. Г. Шевченка від 23 грудня 2005 року земельні ділянки розподілені між ними, зокрема, позивачу виділена земельна ділянка під № 802 згідно з викопіюванням проекту формування території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

03 грудня 2007 року Києво-Святошинська РДА прийняла розпорядження № 806 про внесення змін до розпоряджень № 438 та № 678, яким пункт 2-1 викладено в такій редакції: Виділити за рахунок земель резервного фонду та земель запасу Гореницької та Петрушківської сільських рад земельні ділянки особам, які мають право на земельну ділянку (пай) за списком згідно додатку .

05 грудня 2007 року Києво-Святошинською РДА надано дозвіл за № 07-34-5658 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Передбачено, що розглянувши клопотання 36-ти громадян працівників реформованого КСП ім. Т. Г. Шевченка, які були пропущені в додатку до державного акта на право колективної власності КСП ім. Т. Г. Шевченка, відповідно до статті 118 та пункту 12 розділу Х Перехідні положення ЗК України, районна державна адміністрація надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 36-ти працівникам реформованого КСП ім. Т. Г. Шевченка (згідно з додатком), без урахування агровиробничих груп ґрунтів у рівних частинах кожному, які були пропущені в додатку до державного акта на право колективної власності КСП ім. Т. Г. Шевченка, за рахунок земель запасу Гореницької та Петрушківської сільських рад для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, відповідно до договору від 29 березня 2008 року № 2303, укладеного між замовником гр. ОСОБА_7 та ДП Київський інститут землеустрою (виконавець), останній бере на себе зобов`язання щодо складання проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Згідно з листом ДП Київського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою від 07 листопада 2016 року за № 01/10-05/572, замовнику відмовлено у реєстрації земельної ділянки на підставі розробленої документації із землеустрою, оскільки відповідно до даних Публічної кадастрової карти у межах земельної ділянки, що відводилася у власність ОСОБА_1 , сформована інша земельна ділянка з кадастровим номером 3222482000:06:003:5006.

Розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 12 грудня 2012 року № 3404 затверджено проект та передача у власність земельної ділянки, кадастровий номер 3222482000:06:003:5006, на ім`я ОСОБА_4 .

На підставі вказаного розпорядження, 18 грудня 2012 року ОСОБА_4 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЙ № 416685.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К. В., ОСОБА_4 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2 .

Розпорядженням Києво-Святошинського РДА від 29 грудня 2012 року № 3777 змінено цільове призначення земельної ділянки із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва.

29 грудня 2012 року ОСОБА_2 виданий державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку серії ЯЙ № 346865.

Надалі спірна земельна ділянка розділена на 22 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222482000:06:003:5041, 3222482000:06:003:5042, 3222482000:06:003:5043, 3222482000:06:003:5044, 3222482000:06:003:5045, 3222482000:06:003:5046, 3222482000:06:003:5047, 3222482000:06:003:5048, 3222482000:06:003:5049, 3222482000:06:003:5050, 3222482000:06:003:5051, 3222482000:06:003:5062, 3222482000:06:003:5052, 3222482000:06:003:5053, 3222482000:06:003:5054, 3222482000:06:003:5055, 3222482000:06:003:5056, 3222482000:06:003:5057, 3222482000:06:003:5058, 3222482000:06:003:5059, 3222482000:06:003:5060, 3222482000:06:003:5061.

Згідно з договорами купівлі-продажу від 30 липня 2014 року ОСОБА_2 відчужила ОСОБА_3 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222482000:06:003:5041, 3222482000:06:003:5042.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки дозвіл на розроблення проекту землеустрою позивачу надано Києво-Святошинською РДА лише 05 грудня 2007 року, в той час як набуття у власність земельної ділянки мало відбутися після складання відповідного проекту землеустрою, проходження певної процедури погоджень і затвердження цього проекту, твердження позивача про набуття ним у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:06:003:0030, за відсутністю розробленого та затвердженого проекту землеустрою, є безпідставними. Права осіб, які не були включені до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) КСП ім. Т. Г. Шевченка, відновлені не шляхом коригування проекту землевпорядною організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору), а наданням зазначеним громадян земельних ділянок із земель резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю). При цьому, громадянам, які не були включені до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) КСП ім. Т. Г. Шевченка, виділені землі не ті, які були надані цьому КСП, не землі резервного фонду саме КСП ім. Т. Г. Шевченка, а землі резервного фонду та землі запасу Гореницької та Петрушківської сільських рад. За вказаних обставин, оскільки процедура виділення цих земельних ділянок була іншою, ніж передбачена Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , твердження позивача про момент набуття права власності ним на земельну ділянку з моменту видачі розпорядження про виділення земель особам які мають право на земельну частку (пай), є помилковими.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками, з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно із частинами першою, другою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок виділення таких земельних ділянок передбачено Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , який визначає організаційні та правові засади виділення паїв членам колективного сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

У пункті 3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122, передбачено, що у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про, зокрема, надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

Разом з тим громадянам земельні ділянки в натурі (на місцевості) можуть виділятися із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, але за рахунок земель резервного фонду саме колишнього колективного сільськогосподарського підприємства.

Частиною четвертою статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) земельні частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, їх надання здійснюється за рішенням відповідних сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, з урахуванням їх місця розташування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Судами установлено, що вказані вище вимоги Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) при наданні ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки виконані в повному обсязі, зокрема, розроблено та погоджено проект формування території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за яким визначено місце розташування, межі, площу та інші характеристики земельної ділянки позивача, зібрані всі необхідні висновки державних органів. Києво-Святошинською РДА прийнято розпорядження про виділення позивачу спірної земельної ділянки у власність, ним підписано договір із землевпорядною організацією, яка розробила проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, присвоєно кадастровий номер.

Отже, позивач набув право на земельну частку пай з моменту прийняття відповідного рішення сільською радою та визначення конкретної земельної ділянки, яка передається позивачу в рахунок паю, а не з моменту отримання свідоцтва.

Таким чином, встановивши вказані обставини, суди дійшли помилкового висновку, що розпорядженнями Києво-Святошинської РДА від 07 грудня 2012 року № 3266 та від 12 грудня 2012 року № 3404 щодо надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою та затвердження проекту земельної ділянки про передачу у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту, не порушено право позивача на виділення йому в натурі земельної частки (паю), оскільки оскаржуваним рішенням надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка належить позивачу.

Крім того, судами безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення статті 118 ЗК України, оскільки вказана норма матеріального права регулює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, проте, ОСОБА_1 не звертався і не отримував спірної земельної ділянки у порядку статті 118 ЗК України, а отримав спірну земельну ділянку як пай в порядку, передбаченому Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям .

Відповідно до статті 13 Закону нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно з Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність право на земельну частку (пай) мають члени КСП, які працювали в КСП і були її членами на день видачі земельної ділянки.

Таким чином, Києво-Святошинська РДА не мала права передавати цю земельну ділянку у власність іншій особі, зокрема ОСОБА_4 , який не є членом КСП.

Києво-Святошинська РДА мала право лише надати спірну земельну ділянку в оренду для використання за призначенням до отримання ОСОБА_1 правовстановлюючого документа, а не передавати її у власність іншій особі.

Узагальнюючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що враховуючи особливу процедуру виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), після прийняття відповідною районною державною адміністрацією розпорядження про виділення земельної ділянки власнику земельної частки (паю) особа, яка має право на земельну частку (пай), набуває право власності на неї. Відповідно до статті 13 Закону № 899-IV Києво-Святошинська РДА не мала права передавати цю земельну ділянку іншій особі, зокрема ОСОБА_4 , який не є членом КСП ім. Т. Г. Шевченка.

Земельна ділянка виділена ОСОБА_1 як земельний пай, отже, після прийняття відповідною районною державною адміністрацією розпорядження про виділення земельної ділянки власнику земельної частки (паю), особа, яка має право на земельну частку (пай), набуває право власності на неї, а тому виділення цієї є земельної ділянки іншій особі є неправомірним.

ОСОБА_1 , отримавши відповідне рішення уповноваженого органу державної влади про виділення йому земельної частки (паю), мав усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення відповідного земельного паю - одержання акта на право власності на землю.

Суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не врахували, що позивач мав правомірні очікування щодо оформлення права власності на земельний пай, оскільки ним дотримано процедуру, яка передує одержанню правовстановлюючих документів на землю.

Та обставина, що 12 грудня 2012 року Києво-Святошинська РДА своїм розпорядженням затвердила проект та передала у власність земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:06:003:5006, ОСОБА_4 , свідчить про порушення права позивача на земельний пай, обмеження його у праві правомірного очікування щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки таке право є складовою частиною майна.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, виклавши їх у постановах від 01 серпня 2018 року у справі № 369/6516/16-ц (провадження № 61-1796св17) та від 22 листопада 2018 року у справі № 610/291/18 (провадження № 61-45199св18).

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про незаконність розпоряджень Києво-Святошинської РДА від 07 грудня 2012 року № 3266 у частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту ОСОБА_4 ; та від 12 грудня 2012 року № 3404 у частині затвердження проекту та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту ОСОБА_4 .

Разом з тим суд не може ухвалити у цій справі рішення по суті спору, оскільки при розгляді справи у суді першої інстанції ОСОБА_2 заявила про застосування строку позовної давності, що є новою вимогою матеріального права, яка розглядається з оцінкою доказів та з урахуванням заперечень іншої сторони, а отже, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки на стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За правилом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Отже ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами повністю не встановлено, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко