Постанова

від 23.07.2020 по справі 664/2093/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 липня 2020 року

м. Київ

справа № 664/2093/18-ц

провадження № 61-17299св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Солонцівська сільська рада Олешківського району Херсонської області, ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Фелія , Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 12 квітня 2019 року в складі судді Сіденко С. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Солонцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фелія (далі - ТОВ Фелія ), Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області) про визнання незаконним і скасування рішень сесії сільської ради, визнання недійсним і скасування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначала, що вона, як працівник Степового філіалу науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації, на підставі свідоцтва на право власності на житло від 16 лютого 1996 року № 1529 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 з надвірними господарськими будівлями та спорудами

(в будинку колишнього дитячого садка), яке 28 лютого 1996 року було зареєстроване в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації.

Власником відомчої квартири АДРЕСА_3 в зазначеному вище будинку був ОСОБА_3

04 липня 2007 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу набула право власності на 59/100 частини квартири

АДРЕСА_3 .

З ініціативи нового співвласника ОСОБА_2 розпочалося вирішення питань про встановлення порядку землекористування земельною ділянкою, що прилягає до будинку АДРЕСА_4 .

Рішенням 14 сесії V скликання Солонцівської сільської ради Цюрупинського району від 23 серпня 2007 року № 99 позивачу та ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку технічної документації з виділення в спільну сумісну власність для виготовлення державних актів на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку розміром 0,25 га та на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства розміром 0,1979 га.

08 жовтня 2007 року спеціаліст ТОВ Фелія за участі землевпорядника Солонцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області, землевласників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 склав: акт про встановлення в натурі та узгодження меж земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,2200 га, загальною площею 0,4700 га, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_4 . Також було затверджено ситуаційний план земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та кадастровий план земельних ділянок, які передаються у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1

01 листопада 2007 року Цюрупинський районний відділ земельних ресурсів надав висновок про надання земельної ділянки у користування та погодження землевпорядної документації; земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери:

№ 6525084000:03:004:0001 - земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та № 6525084000:03:004:0002 земельна ділянка площею 0,22 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням 17 сесії V скликання Солонцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області від 06 листопада 2007 року № 132 позивачу та ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,47 га, з яких: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,22 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; зобов`язано позивача та ОСОБА_2 отримати та зареєструвати державні акти про право власності на землю.

08 січня 2008 року вона отримала у Солонцівській сільській раді Цюрупинського району: Державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку розміром 0,2500 га. (кадастровий № 6525084000:03:004:0001); Державний акт серії ЯД № 745149 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства розміром 0,2200 га (кадастровий № 6525084000:03:004:0002).

Відповідно до державних актів про право власності на землю її частка становить 41/100, а частка ОСОБА_2 становить 59/100 від розміру кожної з цих двох ділянок.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 16 травня

2008 року у справі № 2-655/2008, що набуло законної сили, їй було виділено частину приміщень житлового будинку АДРЕСА_4 та присадибну земельну ділянку розміром 2 660 кв. м., а ОСОБА_2 було виділено іншу частину приміщень цього ж будинку та присадибну земельну ділянку розміром 2110 кв. м.

Позивач зазначала, що вона неодноразово зверталася до ТОВ Фелія для виготовлення технічної документації на виділену їй вище зазначеним рішенням суду присадибну земельну ділянку, однак ТОВ Фелія відмовило їй у виготовленні технічної документації, оскільки загальна площа земельних ділянок за Державними актами становить 4 700 кв. м, а не 4 770 кв. м, як це зазначено у рішенні Цюрупинського районного суду Херсонської області від 16 травня 2008 року.

15 лютого 2017 року Комунальне підприємство Херсонське бюро технічної інвентаризації (далі - КП Херсонське бюро технічної інвентаризації ) здійснило державну реєстрацію належного їй окремого житлового будинку, але питання визнання порядку користування земельними ділянками, що прилягають до будинків АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , не вирішено.

У лютому 2017 року в районному архіві вона випадково знайшла рішення виконавчого комітету Солонцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області від 12 серпня 1998 року № 42, яким їй було безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_4 .

Вважає, що саме за зазначеним вище рішенням вона набула право приватизації землі, тому Солонцівська сільська рада Олешківського району Херсонської області не мала права приймати рішення від 23 серпня 2007 року № 99 та від 06 листопада

2007 року № 132 про повторну реалізацію її права на безкоштовну приватизацію земельної ділянки, тому вони мають бути визнані незаконними.

Позивач вказує та те, що відповідач ОСОБА_2 , яка постійно проживає в Одеській області, на відміну від неї, не мала ніяких прав ні на безкоштовну приватизацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, ні на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Вважала, що ОСОБА_2 лише виникло право користування частиною земельної ділянки, на якій розташовано належне їй нерухоме майно.

Кадастрові номери земельних ділянок 6525084000:03:004:0001 та 6525084000:03:004:0002 були присвоєні земельним ділянкам, які належали до земель запасу і фактично знаходяться в іншому місці за межами с. Підлісне.

Під час виготовлення нового технічного паспорту на окремий будинок позивача, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 були проведені заміри тієї частини земельної ділянки, якою позивач фактично користується, і встановлено, що вона користується земельною ділянкою розміром 0,2907 га, що перевищує розмір тієї земельної ділянки, на яку вона має право і претендує згідно закону 0,2500 га.

Посилаючись на наведене, позивач просила визнати за нею право на безкоштовну приватизацію окремої земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськии будівлями і спорудами площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; визнати незаконними з дня їх прийняття і скасувати рішення 14 сесії V скликання Солонцівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області від 23 серпня 2007 року № 99 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку у спільну сумісну власність та рішення 17 сесії V скликання Солонцівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області від 06 листопада 2007 року № 132 Про затвердження та надання земельної ділянки у власність ; визнати недійсними і скасувати видані 08 січня 2008 року Солонцівською сільською радою Олешківського району Херсонської області ОСОБА_1 державний акт серії ЯД № 745146 на право спільної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (кадастровий

№ 6525084000:03:004:0001) та державний акт серії ЯД № 745149 на право спільної власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства розміром 0,2200 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (кадастровий

№ 6525084000:03:004:0002).

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 12 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав встановленим факт законності та дотримання процедури надання у власність ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 земельних ділянок та отримання державних актів на право власності на земельні ділянки. При цьому судом першої інстанції зазначено про пропуск позивачем позовної давності на пред`явлення зазначених в позові вимог, про застосування наслідків пропуску якого заявлено стороною в спорі.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 12 квітня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову у зв`язку із пропуском позовної давності скасовано. В решті рішення залишено без змін.

Колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 на власний розсуд скористалась правом набуття у власність земельної ділянки, подавши клопотання до Солонцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області про надання земельної ділянки у спільну сумісну власність з ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства. Доказів того, що її право на отримання у власність земельної ділянки розміром 0,25 га порушено, позивачем не надано. При цьому апеляційним судом зазначено, що на момент вирішення спору, згідно з даними технічного паспорту на окремий будинок, у власності позивача знаходиться земельна ділянка площею 0,2907 га, тобто у більшому розмірі ніж та, на яку вона претендує.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем позовної давності, оскільки відмова в задоволенні позову з підстав відсутності порушеного права із зазначенням додаткової підстави для відмови в задоволенні позову через пропуск позивачем позовної давності, не відповідає вимогам закону.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У серпні 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 12 квітня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року , в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди не зазначили нормативно-правового обґрунтування своїх висновків про відмову в задоволенні позову. Апеляційний суд, вказавши лише фактичні обставини справи, не навів жодних правових норм, якими він керувався, відмовляючи в задоволенні позову позивача.

Звертає увагу на те, що суди помилково не врахували обставини щодо існування рішення Солонцівської сільської ради від 12 серпня 1998 року № 42 про передачу їй безкоштовно у приватну власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку. Солонцівською сільською радою Цюрупинського району Херсонської області під час прийняття оскаржуваних рішень від 23 серпня 2007 року № 99 та від 06 листопада 2007 року № 132 не було вирішено питання щодо чинності чи внесення змін до рішення виконавчого комітету

від 12 серпня 1998 року № 42.

Вказує на те, що замість проекту відведення земельних ділянок, ТОВ Фелія було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта, яку погодив орган архітектури, було порушено порядок встановлення та зміни цільового призначення земель, що є підставою для визнання недійсними вказаних рішень.

При цьому зазначає, що чинним законодавством не передбачено перебування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у спільній сумісній чи спільній частковій власності, що не було враховано судами.

У листопаді 2019 року ГУ Держгеокадастру в Херсонській області надіслало засобами поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначає про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову. Звертає, увагу на те, що ОСОБА_1 безпідставно пред`явлено вимоги до ГУ Держгеокадастру в Херсонській області, оскільки спір виник щодо земельної ділянки приватної форми власності, а управління є розпорядником земель державної власності.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 12 квітня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ

(далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону

№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 12 квітня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року підлягає розгляду Верховним Судом в порядку за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції чинній на час її подання, тобто до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в не скасованій частині та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки зазначені вище судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що згідно з свідоцтвом про право власності на житло

від 16 лютого 1996 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 93,5 кв. м.

Рішенням виконавчого комітету Солонцівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області від 12 серпня 1998 року № 42 ОСОБА_1 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку площею 0,25 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_4 . Зазначене вище рішення органу місцевого самоврядування не було реалізоване позивачем.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 04 липня 2007 року ОСОБА_2 придбала у власність 59/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарчих та побутових будівель і споруд, що розташований за адресою:

АДРЕСА_4 , на земельній ділянці площею

4 479 кв. м.

Рішенням 14 сесії V скликання Солонцівської сільської ради Цюрупинського району від 23 серпня 2007 року № 99 за клопотанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, надано дозвіл на розробку технічної документації з надання земельної ділянки у спільну сумісну власність для виготовлення державного акта.

Згідно з земельно-обліковими документами Солонцівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рахується земельна ділянка 0,4479 га, в тому числі, 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,1979 га - для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням 17 сесії V скликання Солонцівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області від 06 листопада 2007 року № 132 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 затверджено технічну документацію з надання державного акта на право власності на земельну ділянку та надано останнім у власність земельну ділянку загальною площею 0,47 га, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,22 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

08 січня 2008 року ОСОБА_1 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,2200 га - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за зазначеною вище адресою.

Рішенням виконавчого комітету Солонцівської сільської ради від 28 жовтня 2009 року № 74 за ОСОБА_2 визнано право власності та виділено в окреме господарство 59/100 ідеальних часток із спільної часткової власності нежитлові приміщення загальною площею 139 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішенням Цюрупинського районного суду від 16 травня 2008 року здійснено реальний поділ домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 та визначено порядок користування земельними ділянками, що перебувають у спільній власності сторін згідно з отриманими державними актами, відповідно до яких ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 2 600 кв. м, а ОСОБА_4 - 2 100 кв. м.

Нормативно-правове обґрунтування

На момент прийняття рішення виконавчого комітету Солонцівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області від 12 серпня 1998 року № 42, яким ОСОБА_1 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку площею 0,25 га, діяв Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року (далі - ЗК України 1990 року).

За змістом частини першої статті 17 ЗК України від 18 грудня 1990 року розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно (стаття 6 ЗК України 1990 року).

Відповідно до частин другої - п`ятої статті 17 ЗК України 1990 року громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Відповідно до статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, у тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

За приписами статті 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 Про приватизацію земельних ділянок встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На момент прийняття оспорюваних позивачем рішення 14 сесії V скликання Солонцівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області

від 23 серпня 2007 року № 99 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку у спільну сумісну власність та рішення 17 сесії V скликання Солонцівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області від 06 листопада 2007 року № 132 Про затвердження та надання земельної ділянки у власність діяв ЗК України від 25 жовтня 2001 року.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 ЗК України.

Згідно з частиною восьмою вказаної статті проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України, у редакції чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень Солонцівської сільської ради Цюрупинського району Херсонської області, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився апеляційний суд, правильно виходив з недоведеності ОСОБА_1 вимог про те, що оскаржувані нею рішення органу місцевого самоврядування прийняті з порушенням вимог законодавства. При цьому судами правильно зазначено, що позивач добровільно скористалась своїм правом набуття у власність земельної ділянки, подавши клопотання до Солонцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області про надання земельної ділянки у спільну сумісну власність з ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

Доводи касаційної скарги про те, що органом місцевого самоврядування при передачі земельної ділянки ОСОБА_1 не враховано її право на отримання у власність земельної ділянки площею 0,25 га, безкоштовно передану їй рішенням виконавчого комітету Солонцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області

від 12 серпня 1998 року № 42, є безпідставними за відсутності доказів на підтвердження її звернення у 1998 році до органу місцевого самоврядування із заявою про передачу їй безоплатно у власність зазначеної земельної ділянки, оскільки за відсутності такої заяви орган місцевого самоврядування не мав приймати рішення про передачу їй земельної ділянки. Таким чином рішення виконавчого комітету Солонцівської сільської ради Олешківського району Херсонської області

від 12 серпня 1998 року № 42 не було реалізовано позивачем, а тому не перешкоджало прийняттю органом місцевого самоврядування оспорюваних позивачем рішень.

Ураховуючи, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, за відсутності підстав визнання такого рішення незаконним суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку.

Аргументи касаційної скарги про те, що чинним законодавством не передбачено перебування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у спільній сумісній чи спільній частковій власності, не заслуговують на увагу, оскільки земельним законодавством не передбачено таких обмежень.

Посилання заявника на те, що замість проекту відведення земельних ділянок,

ТОВ Фелія було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта, яку погодив орган архітектури, було порушено порядок встановлення та зміни цільового призначення земель, не можуть бути підставою для визнання недійсними вказаних рішень, оскільки з матеріалів справи вбачається та це встановлено судами, що під час прийняття рішення від 23 серпня 2007 року № 99 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку у спільну сумісну власність та рішення від 06 листопада 2007 року № 132 Про затвердження та надання земельної ділянки у власність Солонцівською сільською радою Цюрупинського району Херсонської області дотримано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, визначений статтею 118 ЗК України.

Доводи заявника про те, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди не зазначили нормативно-правового обґрунтування своїх висновків, є безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічні доводам апеляційної скарги заявника, які були обґрунтовано відхилені апеляційним судом. Судом апеляційної інстанції також правильно скасовано рішення суду першої інстанції в частині посилання судом на пропуск позивачем позовної давності, оскільки такі наслідки не можуть бути застосовані до необґрунтованого позову.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в не скасованій частині та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 12 квітня 2019 року в не скасованій частині та постанову Херсонського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик